Справа № 206/286/24

Провадження № 2/206/482/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(Заочне)

11.06.2024        Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді                                                 Поштаренко О.В.

за участю секретаря                                                Лукінова Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцев Антон Володимирович, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на частину,-                                        

                                               ВСТАНОВИВ:

23 січня 2024 року до суду із позовом звернувся позивач ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцев Антон Володимирович, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на частину.                                В обґрунтування позовних вимог вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим позивача - ОСОБА_3 . 23 квітня 1971 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . На момент реєстрації шлюбу дружина мала сина, тобто позивача – ОСОБА_5 . Оскільки мати після реєстрації шлюбу змінила прізвище, то за її проханням позивачу було змінено прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження від 08.10.1975 року серія НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків народилася донька ОСОБА_8 . 30 червня 1990 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , після одруження прізвище дружини ОСОБА_10 . Під час свого життя, ОСОБА_3 , котрий вважав позивача своїм сином, а позивач вважав його батьком за котрим завжди піклувався, доглядав, залишив заповіт. Відповідно до заповіту ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усе належне йому майно, де б воно не було і з чого 6 воно не складалося. Заповіт був оформлений 15 серпня 2022 року (НРО 562977), завірений приватним нотаріусом Камеко В.В., зареєстрований реєстрі нотаріальних дій за № 404. Позивачем у встановлений законом строк було подано заяву до приватного нотаріуса Румянцева А.В. про прийняття спадщини. Дружина померлого – ОСОБА_11 , яка є непрацездатною та має право на обов`язкову частину, написала заяву про відмову від своєї обов`язкової частки у спадщині на ім?я позивача. Спадковим майном є квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 22 листопаду 2011 року зареєстрованого державним нотаріусом Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №1-3041 та відомості внесені в державний реєстр правочинів 22.11.2011 року. Договір купівлі-продажу зареєстрований в КП « ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради 03.01.2012. Як вбачається з реєстрації частка кожного власника квартири АДРЕСА_2 . Оригінали документів на квартиру знаходяться у відповідачки. Відповідно до довідки з департаменту адміністративних послуг від 22 травня 2023 в спірній квартирі окрім померлого були зареєстровані відповідачка, та члени її сім?ї та мати позивача. 04 січня 2024 року приватний нотаріус Румянцев А.В. виніс постанову про відмову вчинення нотаріальних дій відносно спадкової квартири у зв`язку з відсутністю у спадкоємця оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру. Враховуючи викладене, та ту обставину, що постановою приватного нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтва про право спадкування за заповітом на 1/2 частку кв. АДРЕСА_1 , просить суд. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м. Дніпропетровська, РНОКПП НОМЕР_2 право власності в порядку спадкування за заповітом: на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 , трикімнатної квартири загальною площею 63.5 кв.м. , яка в свою чергу складається з житлової кімнати площею 12.0 кв.м., житлової кімнати площею 7.8 кв.м., житлової кімнати площею 17.4 кв.м., коридору площею 11.2 кв.м., ванної кімнати 2.7 кв.м., вбиральні площею 1.2 кв.м., комори площею 1.1 кв.м., квартира обладнана балконом площею 0.8 кв.м. та лоджією площею 1.8 кв.м., після померлого 31 січня 2023 року ОСОБА_3 та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати (а.с.1-4).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання, витребувано у приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу, за адресою: АДРЕСА_3 , завірену належним чином копію спадкової справи № 70701750 у реєстрі, 10/2023 нотаріуса (а.с.48-49).                                        

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2024 клопотання позивача ОСОБА_1 задоволено, витребувано у ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) оригінал договору-купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений держаним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорішко О.М., 22.11.2011, для огляду, а також засвідчену копію вказаного договору витребувано у держаного нотаріуса Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорішко О.М. (49000, м. Дніпро, пр.Яворницького Дмитра, буд. 36) (а.с. 86).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.131).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до канцелярії суду заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх суд задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та поданих доказах по суті спору, розгляд справи просив здійснювати без його участі, проти заочного рішення не заперечував (а.с.134).

У судові засідання відповідач ОСОБА_2 , повідомлена про дату та час судових засідань, не з`явилася. Відповідач неодноразово повідомлялася про розгляд справи через розміщення оголошення на сайті «Судова влада України». Відповідач причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у їх відсутність не направляла, відзив не подавала, тому суд на підставі ч.1 ст. 280 ЦПК України та наявних у справі доказів ухвалює заочне рішення.

Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцев А.В., в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву в якій просив суд розглядати справу без його участі (а.с. 92).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.                Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якого є ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданого повторно 08 жовтня 1975 року, актовий запис № 1589 (а.с.31).

23 квітня 1971 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, після шлюбу прізвище дружини ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 23 квітня 1971 року, актовий запис № 31 (а.с.32).

Від шлюбу народилася дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 (а.с.77).        

30 червня 1990 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , прізвище після одруження дружини ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 , актовий запис № 312 (а.с.77).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 років, що підтверджується вказаним свідоцтвом серії НОМЕР_8 виданим Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виданого 06.02.2023 виданого повторно, актовий запис № 64 (а.с.17).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне йому майно.

Відповідно до заповіту ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усе належне йому майно, де б воно не було і з чого 6 воно не складалося, заповіт оформлений 15 серпня 2022 року (НРО 562977), завірений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Камеко В.В., зареєстрований реєстрі нотаріальних дій за № 404, про що також свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 67752388 від 15.08.2022, витяг наданий приватним нотаріусом Камеко В.В. (а.с.15,28).

Спадковим майном є квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 частка кожного власника квартири є 1/2 відповідно до договору купівлі-продажу від 22 листопаду 2011 року зареєстрованого державним нотаріусом Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорішко О.М., зареєстрований в реєстрі за №1-3041 та відомості внесені в державний реєстр правочинів 22.11.2011 року (а.с.121-122).

Відповідно до витягу №32765147 про державну реєстрацію прав КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради від 03.01.2012, реєстраційний номер 22663027, встановлено, що квартири АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_2 1/2 частка та ОСОБА_3 1/2 частка на підставі договору купівлі-продажу ВРО№007637 ВРО №007638 реєстр 1-3041 від 22.11.2011 посвідчений Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою (а.с.40).

Згідно з технічним паспортом власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 розмір частки 1/2 та ОСОБА_3 розмір частки 1/2, квартира є трикімнатною, загальною площею 63.5 кв.м., яка в свою чергу складається з житлової кімнати площею 12.0 кв.м., житлової кімнати площею 7.8 кв.м., житлової кімнати площею 17.4 кв.м., коридору площею 11.2 кв.м., ванної кімнати площею 2.7 кв.м., вбиральні площею 1.2 кв.м., комори площею 1.1 кв.м. Квартира обладнана балконом площею 0.8 кв.м. та лоджією площею 1.8 кв.м.

Відповідно до довідки з департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації ДМР від 22 травня 2023 під № 14/5-6103, склад зареєстрованих осіб на день смерті ОСОБА_3 (31.01.2023) становить п`ять осіб: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 зареєстрована з 12.01.2012 по теперішній час, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований з 12.01.2012 по теперішній час, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 зареєстрований з 16.01.2012 по теперішній час, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований з 12.01.2012 по теперішній час, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстрована з 12.01.2012 по теперішній час (а.с.44).

Відповідно до експертного звіту ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія» про оцінку 3-кімнатної квартири, загальною площею 63,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , який складеного 18.01.2024, експертом Носенко О.Ю. (кваліфікаційне свідоцтво МФN№88 від 16.06.16) встановлено, що ринкова вартість об`єкта оцінки становить 1 232 200,00 грн. (а.с. 6-12, 17 на звороті, 18).

Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстру правочинів № 10677723 від 22.11.2011, наданого Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу під № 1-3041 від 22.11.2011, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 належить на праві власності в рівних частках по 1/2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.38).

Судом встановлено, що після смерті вітчима ОСОБА_3 , у встановлений законом строк 25 травня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцева А.В. про прийняття спадщини (а.с.30)

14 липня 2023 року ОСОБА_11 , яка є непрацездатною та має право на обов?язкову частку, подала до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Камеко В.В. заяву про відмову від своєї обов?язкової частки у спадщині після померлого чоловіка ОСОБА_3 (а.с.68).                                

04 січня 2024 року до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцева А.В. звернувся ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємець, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишив на його ім`я заповіт від 15 серпня 2022 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського округу Камеко В.В. за реєстровим № 404, яким заповідав йому усе належно майно, яке складається з 1/2 частки квартири за номером АДРЕСА_1 . В якій також сповіщає, що спадкоємець, передбачений ст. 1241 ЦКУ – дружина ОСОБА_11 , відмовилась від прийняття обов`язкової частки спадщини (а.с.79).

04 січня 2024 року постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевим А.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю у спадкоємця ОСОБА_1 оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове (а.с.80).

На виконання ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2024 року про витребування доказів, завідувачем Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори Небосенко О. надано належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори Хорішко О.М. 22 листопада 2011 року за реєстровим № 1-3041, відповідно до якого встановлено, що набувачами вказаної квартири в рівних частках по 1/2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.120-122).

Стаття 1298 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 8 ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає реєстрації (крім земельної ділянки), може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів та довідки зазначеного органу місцевого самоврядування з викладенням характеристики будівлі, на яку видається свідоцтво.

Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Позивач, як спадкоємець за заповітом звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцева А.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , на підставі якої була заведена спадкова справа № 10/2023.

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцева А.В., позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності спадкоємця на квартиру.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Як вбачається з належним чином засвідченою копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченою державним нотаріусом Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори Хорішко О.М. 22 листопада 2011 року за реєстровим № 1-3041, наданою на підставі ухвали суду від 20.02.2024 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних долях, а саме по 1/2 частці володіли вказаною квартирою.                

З матеріалів спадкової справи встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом щодо майна померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки інші особи (за законом) для прийняття спадщини після смерті останнього не зверталися, а дружина померлого ОСОБА_11 , яка є спадкоємицею відповідно до ст. 1241 ЦКУ, відмовилась від прийняття обов`язкової частки у спадщині.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).                

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.                                                                        Згідно з положенням пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.        

Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.                        Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.                        Відповідно до частини 3 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.        Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.                                                                                                Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.                                Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.                                                        

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.                                                        

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.        

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.                                                        Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.                                                                        

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.                        Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.                Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод.                                                        

Відповідно до положень ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.                                                                                

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України, статті 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).                Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.                                                

Частиною 3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.                        Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.        

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.                

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.                        

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.        

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).                                                                        Виходячи з викладеного, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірна квартира входить до складу спадщини, а позивач ОСОБА_1 єдиний спадкоємець, який прийняв спадщину, а відтак суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі та визнає за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом.                

Доказів на спростування викладених позивачем обставин в позовній заві, відповідачем суду не надано, а судом самостійно не здобуто.                                                                        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 235, 263, 264, 352, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст.316, 321,328, 384, 392, 1216, 1218, 1261, 1296, 1297,1298 ЦК України, суд, -

                                               УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцев Антон Володимирович, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м. Дніпропетровська, РНОКПП НОМЕР_2 право власності в порядку спадкування за заповітом: на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 , трикімнатної квартири загальною площею 63.5 кв.м., яка в свою чергу складається з житлової кімнати площею 12.0 кв.м., житлової кімнати площею 7.8 кв.м., житлової кімнати площею 17.4 кв.м., коридору площею 11.2 кв.м., ванної кімнати 2.7 кв.м., вбиральні площею 1.2 кв.м., комори площею 1.1 кв.м., квартира обладнана балконом площею 0.8 кв.м. та лоджією площею 1.8 кв.м., після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6161 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя:                                                                                  О.В. Поштаренко