ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1889/24 Справа № 229/5183/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року                                                                м.Кривий Ріг

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача:                         ОСОБА_2 ,

суддів:         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю

секретаря:                         ОСОБА_5 ,

прокурора:                                 ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника:                                 ОСОБА_7 (в режимі відеокнференції),

обвинуваченого:                         ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції з

ДУ «Дніпровська УВП (№4)»)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Дружківського міського суду Донецької  області від 22 квітня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької  області від 22 квітня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 червня 2024 року включно.

Із вказаним судовим рішенням не погодився обвинувачений та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що судом допущено невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, рішення суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Зазначає, що прокурором не надано доказів на підтвердження заявлених ризиків. Вагомість доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, які впливають на вибір судом виду запобіжного заходу, значно перевищена.

Наголошує, що застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не відповідає суспільному інтересу.

Заслухавши суддю доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ч. 4 ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у наданні незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території та збройним формуванням держави-агресора, допомоги у ведені бойових дій ЗСУ та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або само організувалися для захисту незалежності суерінітету та територіальної цілісності України, що відповідає правовій кваліфікації ч. 7 ст.111-1 КК України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об`єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений   ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Прокурор, у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою належним чином обґрунтував наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

За змістом ст.199 КПК України при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує подані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з`ясовує конкретні причини тривалого строку тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший передбачений законом запобіжний захід, тощо.

Як вбачається з наданих матеріалів провадження, суд, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, наявні ризики, обставини та кваліфікацію інкримінованого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого.

Також судом першої інстанції при вирішенні питання щодо запобіжного заходу ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчинені злочину передбаченому ч.7 ст. 111-1 КК України, обґрунтовано прийняті до уваги положення ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Отже, суд не має права застосовувати інший запобіжний захід ніж тримання під вартою з злочин, який інкримінований ОСОБА_8 .

Крім того, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою, правильно прийшов до висновку, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а тому неможливо застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Доводи про недоведеність заявлених ризиків, не заслуговують на увагу, оскільки виходячи з обставин кримінального провадження, є вкрай вірогідними, крім того, норми закону не вимагають надання доказів того, що обвинувачений здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні, що в даному випадку виходячи з характеру інкримінованого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого ОСОБА_8 , встановлено поза розумним сумнівом.

На даний час, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407,  422-1 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу Дружківського міського суду Донецької  області від 22 квітня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді