Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22-510-2007р.                              Головуючий у 1-й інстанції -Кабанова В.В.

Категорія -                                                                                 Доповідач -Франко В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді -Кіселик С.А. суддів - Франко В.А., Суржика MM. при секретарі - Куцокінь-Тимошенко ОМ.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 жовтня 2006 року.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 жовтня 2006 року позовну заяву ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 до Верховного Суду України, 3-ї особи Державного казначейства України про порушення відповідачем прав і свобод касаційного скаржника та відшкодування моральної шкоди залишено без руху.

Повідомлено ОСОБА_1. про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви, а саме: визначитися, в якому провадженні необхідно розглянути дану позовну заяву; надати докази щодо моральної шкоди; надати квитанцію про сплату судового збору в розмірі 38000 грн. до 16.11.06року та роз'яснено, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута заявникові.

При цьому суд зазначив, що ухвала в частині сплати судового збору може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції, а в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

В мотивувальній частині суд зазначив, що зі змісту позовних вимог вбачається, що оскаржується бездіяльність Верховного Суду України, а саме пропущення строків розгляду касаційної скарги, чим, на думку позивача та його представника були завдані „безмірні „ душевні страждання.

Суд вказав, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки : необхідно визначити, в якому саме провадженні необхідно розглядати дані позовні вимоги, так як виникає спір фізичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності; відсутні докази про те, в чому саме виявлялась моральна шкода і чим вона була завдана.

Послався також на п/п.ж ч.1ст.З Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року відповідно до якого розмір ставки держаного мита із позовних заяв про відшкодування моральної шкоди з ціною позову понад 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян становить 10 відсотків ціни позову.

2

Зазначив, що відповідно до cm. .121 ЦПК України позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 119-121 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

В апеляційній скарзі, на ухвалу суду від 16 жовтня 2006 року, яку ОСОБА_1 оскаржує в повному об'ємі, ставить питання про скасування зазначеної ухвали як „ нікчемної і неправосудної".

Апелянт вважає, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позов відповідає всім вимогам передбаченим cm. 119 ЦПК України. Зволікання в розгляді його позову з вини судді, яка необ"єктивно підійшла до розгляду його позову.

Зокрема, визначаючи розмір державного мита, на думку апелянта слід керуватись підпунктом „д" пункту 1 cm.3 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито", відповідно до якого з позовних заяв не майнового характеру ( або таких, що не підлягають оцінці), державне мито складає 0,5 неоподаткованого мінімуму громадян, тобто 8,50 грн.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши законність і обгрунтованність ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла слідуючого висновку.

З ухвали суду вбачається, що вирішуючи питання про прийняття позову, суд дійшов двох висновків. Першого, що позовна заява не відповідає вимогам ст..cm 119-121 ЦПК України стосовно форми і змісту позовної заяви і другого відносно розміру судових витрат, Ухвалою суду визначено, що в частині першого висновку суду ухвала оскарженню не підлягає. Висновок суду про визначення суми державного мита підлягає оскарженню.

ОСОБА_1. оскаржив ухвалу суду в повному обсязі. Проте суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу і ухвалу суду відповідно до ст..293 ЦПК України тільки в частині-визначення розміру судових витрат.

Відповідно до підпункту „ж" пункту 1 статті 3 Декрету КМУ від 21 січня 1993 року № 7-93 зі змінами „Про державне мито" , із позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гідності: розмір ставки державного мита із позовних заяв про відшкодування моральної немайнової шкоди з ціною позову понад 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян становлять 10 відсотків ціни позову.

З матеріалів справи вбачається, що подано позов про порушення відповідачем прав і свобод касаційного скаржника та відшкодування моральної шкоди. Тобто суд помилково послався на підпункт „ж" пункту 1 статті 3 Декрету , і визначив сплату судового збору в розмірі 38000 грн.

' За таких підстав слід керуватись підпунктом „д" пункту 1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито ", відповідно до якого з позовних заяв не майнового характеру ( або таких, що не підлягають оцінці), державне мито складає 0,5 неоподаткованого мінімуму громадян, тобто 8,50 грн. В цій частині ухвапа підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.303,304, 307, 312,313 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляїіійну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 жовтня 2006 року в частині зазначення судом вимог про визначення судового збору в розмірі 38000 грн.-скасувати.

В частині інших вимог апеляційну скаргу ОСОБА_1 зняти з розгляду.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.