Номер провадження: 33/813/329/24

Номер справи місцевого суду: 522/19494/23

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя - Карташов О.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Долгової В.І.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1

адвоката — Коноваленко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коноваленко Сергій Олегович, на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2023 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2023 року визнано ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком - один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.

Не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коноваленко С.О., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову постанову, якою закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була ухвалена при неповному дослідженні обставин справи, суд першої інстанції не врахував, що поліцейські спровокували ОСОБА_1 відмовитися від огляду в закладі охорони здоров`я на стан наркотичного сп`яніння. Також в якості доводу апеляційної скарги наведено відсутність пропозиції зі сторони поліцейських про огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови отримано захисником 25 листопада 2023 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Коноваленко С.О. та сам ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримали, надали суду пояснення аналогічні викладеним у скарзі.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постановами Одеського апеляційного суду від 05.12.2023 року та від 18.12.2023 року повернуто апеляційну скаргу двічі через наявність недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи, що оскаржувана постанова винесена 16 листопада 2023 року, а копія оскаржуваної постанови була отримана 25.11.2023 року та первісну апеляційну скаргу подано 25 листопада 2023 року у вихідний день засобами електронної пошти, а зареєстровано судом 27 листопада 2023 року, апеляційний суд приходить до висновку про визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за необхідне поновити цей строк.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але необмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Приймаючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД№536277 від 23.09.2023 року; направленням ОСОБА_1 про огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.09.2023 року; відеозаписом долученим до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Щодо відповідності процедури огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 вимогам законодавства, апеляційний суд зазначає наступне.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Апеляційним судом досліджено долучений до матеріалів справи відеозапис з портативних відеореєстраторів поліцейських №474915 та №471324. З відеозапису вбачається, що інспектор поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що вбачає у нього наявність ознак наркотичного сп`яніння та запропонував пройти огляд у закладі охорони здоров`я (10:00:05). Поліцейський роз`яснює наслідки відмови від такого огляду(10:00:30). Поліцейський повторно запитує про згоду ОСОБА_1 поїхати на огляд та повідомив, що у разі відмови стосовно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП (10:04:03) ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду (10:04:07).

Отже доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські спровокували ОСОБА_1 відмовитися від огляду в закладі охорони здоров`я на стан наркотичного сп`яніння та про те, що поліцейські не запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу спростовуються об`єктивною неможливістю на місці зупинки транспортного засобу провести перевірку водія на стан наркотичного сп`яніння, а також дослідженими судом відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських №474915, №471324.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже ст. 251 КУпАП встановлені джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення, при цьому вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами.

Таким чином, відеозапис, який містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та має високу інформативність, є належним та допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 251 КУпАП, крім того суду не наведено обставин, які б могли поставити під сумнів його достовірність.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що поліцейські спровокували ОСОБА_1 відмовитись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не відповідають дійсності, оскільки з відеозапису з портативних відеореєстраторів поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово було надано можливість обдумати та виразити своє волевиявлення щодо цього питання.

До того ж, ОСОБА_1 зі скаргою на дії працівників поліції не звертався.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями та разом з цим в апеляційній скарзі не наведено які саме порушення складення протоколу допущено.

Враховуючи викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України підтверджуються зібраними по справі доказами. Підстави вважати вказані докази неналежними у суду апеляційної інстанції відсутні.

При перевірці висновків в постанові суду першої інстанції, у відповідності до приписів ст. 294 КУпАП, апеляційним судом не встановлено обставин, які б підтверджували доводи апеляційної скарги та спростовували зазначені висновки.

Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, суд приходить до висновку, що твердження апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю наявних в матеріалах справи доказів.

При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд вважає, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Приморського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2023 року залишенню без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2023 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коноваленко Сергій Олегович, залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов