Справа № 761/15821/21

Провадження № 1-кп/761/1221/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року м. Київ

Шевченківський районний суд місто Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участі: прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного

характеру ОСОБА_9

законного представника особи, стосовно якої передбачається застосування

примусових заходів медичного характеру ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Києва в режимі відеоконференції із Київською міською психоневрологічною лікарнею №3 клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2021 року за №12021100100000177, відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, маючого дитину, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у зв`язку із вчиненням суспільно-небезпечного діяння, що мають ознаки кримінального правопорушення , передбаченого ч.4 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_9 у зв`язку з вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки останній за станом здоров`я потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

Так судом встановлено, що 20 січня 2021 року, приблизно 08 годині 50 хвилин, ОСОБА_9 , прийшов до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Шевченківського району міста Києва, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Ризька, 1, де почав безпричинно провокувати конфлікт з медичними працівниками та пацієнтами закладу. Так, ОСОБА_9 , знаходячись у людному місці, а саме в холі приміщенні КНП «ЦПМСД N?3», яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Ризька, 1, виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи існуючі у суспільстві загальноприйняті правила поведінки і норми моралі, намагаючись самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб і нахабно показуючи своє зневажливе ставлення до оточуючих, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок з хуліганських мотивів, вчинив дії, що супроводжувались особливою зухвалістю, яка полягала в тому, що ОСОБА_9 виражався нецензурною лайкою та вступив в словесний конфлікт з потерпілим ОСОБА_6 , який зробив йому зауваження щодо недопустимості вказаної поведінки.

Під час конфлікту, 20 січня 2021 року, приблизно о 09 годині 06 хвилин, ОСОБА_9 , перебуваючи в холі КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Шевченківського району міста Києва, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Ризька, 1, продовжив свої злочинні дії із мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правили співжиття, взаємоповаги, засади моральності, маючи при собі предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, наніс ножем, яким був у нього при собі, один удар в область грудної клітини зліва потерпілому ОСОБА_6 , завдавши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Таким чином ОСОБА_9 своїми діями вчинив суспільно небезпечне діяння, яке за ознаками співпадає зі злочином, передбаченим ч. 4 ст. 296 КК України, а саме: (хуліганство),тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням заготовленого предмету для нанесення тілесних ушкоджень.

Посилаючись на те, що ОСОБА_9 в момент вчинення суспільно небезпечного діяння страждав на шизофренію параноїдну, (згідно МКХ- 10:F.20.00). За своїм психічним станом в той період не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними на думку сторони обвинувачення отребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до Закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про застосування відносно ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру та вважає, що ОСОБА_9 вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, у зв`язку з чим відносно останнього варто застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом, оскільки за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння ОСОБА_9 створив реальну загрозу для життя та здоров`я людини і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду. Так, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 вчинив суспільно-небезпечні діяння у стані неосудності, тобто на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними внаслідок наявного у нього психічного захворювання та на теперішній час також не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Крім того, на думку прокурора достатні фактичні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_9 є суспільно небезпечною особою, що підтверджується обставинами скоєного ним кримінального правопорушення, під час якого ним було спричинено тілесні ушкодження іншій особі, а тому відповідно ч. 4 ст. 503 КПК України, до нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

З урахуванням положень статей 3, 25 Закону № 1489-ІІІ," Про психіатрічну допомогу" а також п. 5 принципу 18 додатка до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 18 лютого 1992 р. № 46/119 "Захист осіб із психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги", якими передбачено, що пацієнт і його представник мають право бути присутніми на будь-якому слуханні, брати в ньому участь та бути вислуханими.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» № 7 від 03.06.2005 р. суди повинні забезпечувати участь у судовому засіданні захисника та особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру (за винятком випадків, коли цьому перешкоджає характер її захворювання), або ж отримувати письмову відмову в разі її небажання бути присутньою. У разі участі особи в судовому засіданні при розгляді справи суду належить опитувати її про обставини вчинення суспільно небезпечного діяння та давати відповідну оцінку цим показанням з урахуванням інших зібраних у справі доказів.

Особа відносно якої вирішується питання щодо застосування мір медичного характеру ОСОБА_9 , заперечував з приводу поданого клопотання прокурора. Крім того, надав показання про те що 20.01.2021 року періоду доби не пам`ятає, прийшов до поліклініки за адресою Ризького 1, для отриманням довідки з приводу його звернення. До приміщення лікарні заходив декілька разів та нікому з присутніх з метою самоствердження не звертався. Разом з тим, конфлікт з потерпілим виник на ґрунті особистої неприязні, оскільки останній його двічі штовхнув та грубо висловлювався до нього. При собі ОСОБА_9 мав ніж з метою захисту від двох чоловіків, які мали намір проникнути до його квартири з метою грабежу. Коли стався конфлікт чоловік розцінив дії потерпілого, як нанесення фізичної шкоди, таким чином ОСОБА_9 намагався себе захистити та наніс чоловікові два удари ножом, куди саме не пам`ятає, в чому останній щиро кається та просить вибачення. На момент вчинення правопорушення перебував в хворобливому стані, оскільки попередньо проходив лікування в психіатричній лікарні та інколи нехтував прийомом ліків, а тому свій стан підчас вчинення кримінального правопорушення характеризує, як нестабільний. В теперішній ОСОБА_9 почуває себе стабільно та його стан покращився, а тому не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

Законний представник особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечувала з приводу заявленого клопотання. Окрім того, остання вказала що викладенні обставини у клопотанні не відповідають дійсності. Також зазначила, що її син протягом тривалого часу заходиться у лікувальному закладі, а тому вважає, що у нього покращився стан здоров`я, а тому необхідність у примусовому лікуванні відсутня.

Захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 , у судовому засіданні заперечував з приводу поданого клопотання. Так, в своїх запереченнях вказав, що доказів очевидного грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом стороною обвинувачення суду не було надано. ОСОБА_9 заподіяв потерпілому тілесні ушкодження не безпричинно із хуліганських спонукань, а на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, а тому дії особи слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України, та просив суд перекваліфікувати дії останнього. Також, з приводу застосування до ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом сторона захисту зазначила, що ОСОБА_9 з січня 2021 року по теперішній час знаходиться в КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» та знаходження останнього під наглядом лікарів з моменту проведення експертизи по теперішній час складає більше трьох років. З моменту госпіталізації до лікувального закладу по теперішній час проводиться лікування, яке на думку захисника призвело до покращення його психічного стану, а тому буде достатнім застосування до ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора в повному обсязі. Також, будучи допитаним в судовому засіданні надав показання про те, що 20.01.2021 року о 9 годині ранку знаходився за адресою лікарні АДРЕСА_3 , оскільки проходив медичні процедури у фізіокабінеті. Під час вказаних процедур в кабінеті, чоловік чув розмову жінки, яка розповідала, що в коридорі бігає чоловік з неадекватною поведінкою, висловлюється нецензурною лексикою та вимагає надання йому довідки. Надалі лікарем чоловікові було призначено лікування з яким він не погодився після чого останній вирішив піти до головного лікаря. Коли ОСОБА_6 вийшов з кабінету побачив ОСОБА_9 , який стояв посеред коридору та зрозумів, що це особа про яку розмовляли жінки. Коли потерпілий проходив повз нього, ненароком торкнувся плаща чоловіка на що невідомий штовхнув його. Коли повертався знову до кабінету лікаря, у вестибюлі 1 поверху ОСОБА_9 штовхнув у спину потерпілого, та на зауваження останього, почалась миттєва сутичка під час якої ОСОБА_9 наніс правою рукою ножовий удар в лівий бік потерпілого, який останній не відчув. Коли чоловіки вийшли в середину вестибюлю, де вгорі працювала камера відеоспостереження, ОСОБА_9 знову намагався нанести ОСОБА_6 удар в ребро однак останній його відбив. В цей час потерпілий намагався скинути сумку та наздогнати чоловіка, однак той втік. ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_9 поводив себе достатньо агресивно та з зухвалістю, що прослідувалось у поведінці останнього. Надалі потерпілий відчув біль та побачив, що йому нанесене ножове проникаюче поранення. В приміщенні травмпункту чоловікові надали невідкладну допомогу. Окрім того, потерпілим ОСОБА_6 подано цивільний позов про відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_10 в сумі 100 000 гривень, який останній підтримав в повному обсязі.

Заслухавши прокурора, потерпілого, захисника, законного представника особи , стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_10 , особу, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 , розглядаючи вказане клопотання, суд виходить із положень ст.ст.93,94 КК України, ст.ст.512,513 КПК України, роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».

В силу вимог ч. 1 ст. 505 КПК України під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру підлягають встановленню, зокрема, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення.

Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру, відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК України, суд, окрім іншого, з`ясовує: чи мало місце суспільно небезпечне діяння; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння особою.

На підтвердження обставин скоєння ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, стороною обвинувачення було надано докази, які знайшли своє об`єктивне підтвердження вході судового розгляду справи, що містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема:

Відповідно до витягу внесеного 20.01.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100100000177, відносно ОСОБА_9 за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. 20.01.2021 року приблизно о 09 годині за адресою АДРЕСА_3 , в приміщенні КМКЛ№9 ОСОБА_9 порушив громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме за допомогою заздалегідь заготовленого предмета схожого на ніж раптово наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 (том №1 ст. 106-108);

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення прийнятої 20.01.2021 року о/у Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 від ОСОБА_6 , який повідомив що 20.01.2021 року приблизно о 09.00 годині ранку за адресою АДРЕСА_3 невідома особа нанесла йому тілесні ушкодження (том №1 ст. 110);

Відповідно до заяви ОСОБА_6 від 29.01.2021 року 20.01.2021 року близько 08.50 в поліклініці за адресою АДРЕСА_3 в коридорі приміщення, на шляху до кабінету головного фізіотерапевта останній помітив чоловіка, який стояв посеред коридору. Спускаючись з другого поверху вказаний чоловік пробігаючи по сходинках штовхнув ОСОБА_13 в бік, та останній запитав «що ти робиш?». Невідомий стояв внизу сходинок та дивився, коли ОСОБА_6 підійшов, чоловік штовхнув його та двоє опинилися у вестибюлі. Потім чоловік наніс удар в ліву сторону грудної клітини, однак що це був ніж ОСОБА_6 не зрозумів. Останній вдарив чоловіка у відповідь по обличчю, невідомий відхилився та почав стрибати. ОСОБА_6 підійшов до дивану зняти куртку та сумку, повернувшись чоловік втік. (том №1, ст.115);

Відповідно до протоколу огляду місця події від 20.01.2021 року складеного старшим слідчим Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 , за участю понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та фото таблицею до нього, об`єктом огляду являється приміщення КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3», яка розташована за адресою м. Київ вул. Ризька 1. Під час огляду встановлено місце розташування холу, гардеробу, аптеки, кабінетів лікарів, реєстратури, сходинок які ведуть на другий поверх, а також розташування відеокамери спостереження. (том1, ст. 116-123);

Відповідно до протоколу огляду місця події від 20.01.2021 року складеного старшим слідчим Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_17 за участю понятих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та фото таблицею до нього, об`єктом огляду являється приміщення КНПЛ АДРЕСА_4 , Під час огляду, встановлено біля входу кушетка на якій лежить куртка синього кольору. На момент огляну на куртці наявний отвір злівої сторони приблизно 4 см. Навколо отвору наявна речовина бурого кольору. Також наявна футболка червоно-блакитно - білого кольору та кофта коричневого кольору з отвором близько 4 см. Навколо якого речовина бурого кольору. Вказані реі належать ОСОБА_6 , які в ході огляду по добровільній згоді було вилучено (том1, ст. 124-133);

Відповідно до протоколу огляду місця події від 20.01.2021 року складеного слідчим Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_20 за участю понятих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , огляд проводився за адресою АДРЕСА_5 . Під час вказаного огляду у ОСОБА_9 за добровільною згодою було вилучено пальто чорного кольору, рукавиці тканеві зеленого кольору, та шапку (том1, ст. 124-133);

Відповідно до повідомлення директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Людмили Штепи від 20.01.2021 року, адміністрація Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги N?3" Шевченківського району міста Києва повідомляє, що 20.01.2021 року біля 09.00 в холі будівлі за адресою вул. Ризька, 1 біля реєстратури невідома особа завдала тілесних ушкоджень іншій особі. Внаслідок хуліганській дій невідомою особою було зірвано робочий процес, медичний персонал не в повному обсязі міг здійснювати прийом пацієнтів. (том №1 ст. 146)

Відповідно до протоколу огляду місця події від 24.01.2021 року складеного слідчим Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 за участю понятих ОСОБА_24 , ОСОБА_25 який проводився за адресою АДРЕСА_5 . Під час вказаного огляду у ОСОБА_26 за добровільною згодою було вилучено диски з відеозапис камер спостереження з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» (том1, ст. 149-151);

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 22.01.2021 року, складеного слідчим Шевченківського УП ГУНП у м. Києві дане впізнання проводилось з свідком ОСОБА_27 . Так, під час, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками остання серед чотирьох представлених їй фото осіб чоловічої статі, впізнала особу, яка вчинила хуліганські дії в приміщенні лікарні 20.01.2021 року на фото під №4. (зображення фото ОСОБА_9 ) (том №1 ст. 162-164)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 22.01.2021 року, складеного слідчим Шевченківського УП ГУНП у м. Києві дане впізнання проводилось з свідком ОСОБА_28 . Так, під час, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками остання серед чотирьох представлених їй фото осіб чоловічої статі, впізнала особу, яка вчинила хуліганські дії в приміщенні лікарні 20.01.2021 року на фото під №4(зображення фото ОСОБА_9 ). (том №1 ст.165-167);

Відповідно до протоколу огляду предмету складеного слідчим ОСОБА_23 та фото таблицею до нього від 24.01.2021. Об`єктом огляду являється розкладний ніж; ( том №1 ст. 168-170)

Відповідно до протоколу огляду предмету складеного слідчим ОСОБА_23 та фото таблицею до нього від 22.01.2021. Об`єктом огляду являлися :кофта коричневого кольору на якій з правої сторони, під рукавом виявлено пляму бурого кольору та отвір розміром близько трьох сантиметрів; футболка червоно-біло-блакитного кольору на якій з правої сторони, під рукавом виявлено пляму бурого кольору та отвір розміром близько трьох сантиметрів, куртка синього кольору, на якій з правої сторони біля рукава виявлено пошкодження, розміром близько трьох сантиметрів, через вказаний отвір видно наповнювач куртки білого кольору. ( том №1 ст. 171-175);

Відповідно до повідомлення директора КНП « Центр ЕМД та МК » ОСОБА_29 20.01.2021 року о 09.17 було зареєстровано виклик №428 та здійснено виїзд бригати екстренної допомоги до ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_3 , з копією карти виїзду до нього. ( том №1 ст. 199-20);

В судовому засіданні досліджено протокол огляду відеозапису складеного 19.02.2021 року слідчим ОСОБА_23 за участі ОСОБА_6 та відеозапис до нього, з яких вбачається що чоловік, який одягнений в шапку та пальто чорного кольору, зовні схожий на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 раптово наносить предметом, що схожий на ніж ушкодження ОСОБА_6 , 1984 р.н. у приміщенні «Центру первинної медико-санітарної допомоги №3» «Шевченківського району міста Києва», що по АДРЕСА_3 та після чого особа схожа на ОСОБА_9 пішла з приміщення. Вказані обставини викладені в протоколі підтверджуються оглянутим відеофайлом в судовому засіданні та ніким з учасників не оспорювались (том№3 ст.158-161);

Також, в судовому засіданні було досліджено протокол та відеозапис проведення слідчого експерименту від 12.04.2021 року, який складений слідчим ОСОБА_23 за участю потерпілого ОСОБА_6 , відповідно до якого потерпілий повідомив про обставини які сталися 20.01.2021 приблизно о 09 год. 00 хв. в приміщенні відділу фізіотерапії КНП АДРЕСА_6 . Так, потерпілий повідомив, що знаходився там з метою проходження медичних процедур. Проходячи по коридору фізіотерапії другого поверху де зіткнувся з раніше невідомим чоловіком, та торкнувся його куртки і пішов далі. В подальшому повертаючись, потерпілий спускаючись сходами, почув як хтось спускається до нього та штовхнув його в ліву сторону, це був чоловік з яким раніше ОСОБА_6 зустрічався в коридорі. Нижче на «прольоті» сходинок миттєво між чоловіками почалась сутичка, оскільки невідомий стояв а потерпілий запитав що він робить. Потерпілий намагався відштовхнути чоловіка в вестибюль руками під час чого невідомий здійснив удар правою рукою в лівий бік потерпілого. Потерпілий в відповідь вдарив особу в обличчя на що чоловік почав стрибати. Коли невідомий намагався повторно вдарити ОСОБА_6 удар вдалось відбити. Надалі потерпілий нагнувся до кушетки зняти сумку та куртку, однак невідомий втік. Чим був нанесений удар, потерпілий не бачив та не відчув, однак пізніше побачив поранення (том №1 ст. 183-188);

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 042/1-207-2021 від 14.04.2021 року , згідно результатів якої,при зверненні за медичною допомогою 20.01.2021 о 09.15 год. у гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мало місце: - непроникаюче колото-різане поранення на лівій бічній поверхні грудної клітки в проекції 9-10 ребер від передньо-пахвової до задньо-пахвової лінії. Локалізація, морфологія вищевказаного ушкодження, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинене воно однократною травмуючою дією гострого предмета, що має колюче-ріжучі властивості, могло утворитись в термін, 20.01.2021, у спосіб, на який вказує ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту 12.04.2021 (1835-1845). Таким чином, між подіями 20.01.2021 та отриманням тілесного ушкодження ОСОБА_6 є прямий причинно-наслідковий зв?язок. Відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок та початок відновлення порушеної функції по місцю утворення непроникаючих ран у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 6 але менш ніж 21 добу. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров?я, як загальноприйнятого судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Саме тому, вказане ушкодження відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров?я; (том№1 ст. 206-211);

Окрім зазначених доказав, судом за клопотанням прокурора допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 , який надав показання про те, що точної дати не пам`ятає однак зимою 2021 року перебував за адресою лікарні по вул. Ризького, проходив медичну комісію. В приміщенні лікарні, коли здавав верхній одяг почув гучну розмову за спиною в холі. За пару хвилин почув жіночий крик «обережно у нього ніж», свідок повернувся та побачив сутичку двох чоловіків, один з яких впав, а інший підняв щось на підлозі та побіг. Далі на місці події почали збиратись люди, а ОСОБА_30 пішов по своїм справам. Між тим, чоловік зазначив, що покази в частині того, що бачив в руках худорлявого чоловіка ніж, надані на досудовому розслідуванні підтримує, оскільки станом на день допиту події пам`ятав більш точно.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 надала показання про те, що являється працівником реєстратури у лікарні за адресою АДРЕСА_3 . Так, 20.01.2021 року ОСОБА_9 прийшов до приміщення лікарні для отримання, якоїсь довідки, яку мав завірити завідуючий лікар, якого не було на місці. Чоловік поводив себе нервово та неодноразово підходив до реєстратури де запитував коли повернеться лікар, а далі пройшов до коридору де очікував останнього. Між тим, в кабінеті видачі документів де вказаний чоловік вимагав довідку поводив себе шумно, кричав та порушував громадський порядок, що було чутно й в кабінеті якому працює жінка. Про події які сталися пізніше, а саме сам конфлікт дізналась від працівників лікарні, однак очевидцем не була.

Заявлені стороною обвинувачення інші свідки не допитувалися, оскільки сторона обвинувачення в судовому засіданні відмовилась від іх виклику та допиту судом.

Окрім вищенаведених доказів, а також показів отриманих в судовому засіданні, судом були досліджені відомості щодо психічного стану ОСОБА_9 під час вчинення ним інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння, а саме:

-висновок судової-психіатричного експерта №39 від 24.03.2021 року, згідно якого ОСОБА_9 страждає на хронічний психічний розлад в формі шизофринії параноїдної (згідно МКХ-10:F.20.09). За своїм психічним станом він не міг коли ним були скоєні дії (інкриміновані органом досудового розслідування) та не може усвідомлювати свої дії, керувати ними. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом; (том №1 ст. 189-191);

- довідкою КНП «Київський психоневрологічний диспансер №1» від 15.02.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_9 перебуває на обліку психіатра з 2008 року у зв`язку з нервово-психіатричним захворюванням F.20.09. ( том №2ст.5);

- висновок судової-психіатричного експерта №138 від 13.02.2024 року, який був складений на підставі ухвали суду постановленої під час судового розгляду клопотання, згідно якого в період часу, до якого відноситься діяння, в скоєнні якого він на даний час підозрюється, підекспертний виявляв характерні для шизофренічного процесу порушення в сфері мислення та емоційно-вольовій сфері, в нього психопатологічна симптоматика, неправильна поведінка, відмічалася продуктивна чином, за своїм психічним саном підекспертний на той час не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час проведення даної експертизи (в умовах постійного стаціонарного психіатричного нагляду та лікування) підекспертний виявляє формальність контакту, паралогічність, непослідовність мислення із зісковзуванням та резонервством, відсутність критики, до свого стану, емоційно-вольове зниження, імпульсивність, амбівалентність, наявність апатії та аутизму. Продуктивну психопатологічну сиптоматику, агресію, гомоцидні тенденції не виявляє. Таким чином, проаналізувавши надані об?єкти експертизи, комісія дійшла висновку, що ОСОБА_9 виявляє в теперішній час ознаки хронічного психічного захворювання «Шизофренії параноідної, безперервний тип перебігу, виражений апато-дисоціативний дефект» (згідно МКХ-10: F 20.0). В зв?язку з наявністю ознак негативних розладів за шизофренічним типом, грубих порушень критичних здібностей, особливостей перебігу хвороби у ОСОБА_9 з агресивними гомоцидними діями (за даними анамнеза), в умовах амбулаторного лікування існує потенційна небезпека нерегулярності прийому ліків, погіршення психічного стану, наростання ступеню суспільної небезпечності. За своїм психічним станом останній на даний потребує надання психіатричної допомоги, на даний час становить суспільну небезпеку не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Таким чином, ОСОБА_9 рекомендовано поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою обов?язкового лікування, а також запобігання вчиненню суспільно-небезпечних діянь.

Інші надані сторонами кримінального провадження докази досліджені судом, не вказують безпосередньо на вчинення ОСОБА_9 інкримінованого йому діяння та ніяк не характеризують його психічний стан, а тому не впливають на примусовий захід медичного характеру, який до останнього слід застосувати.

Так, безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників, і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Тобто для кваліфікації злочинних дій за ознакою особливої зухвалості достатньо лише встановленого судом факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Головною рушійною силою хуліганських дій є бажання завдати шкоди не конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

Враховуючи викладене, судом не беруться у даному випадку до уваги посилання захисника ОСОБА_8 щодо необхідної перекваліфікації дій ОСОБА_9 з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.

Так доводи захисника, щодо відсутності словесного конфлікту ОСОБА_9 з працівниками медичного закладу спростовуються показаннями свідка ОСОБА_27 , яка зазначила, що в кабінеті видачі документів де вказаний ОСОБА_9 вимагав довідку останній поводив себе шумно, кричав та порушував громадський порядок.

Між тим, суд не приймає до уваги посилання захисника про відсутність будь яких зауважень ОСОБА_6 на поведінку ОСОБА_9 , оскільки під час допису у судовому засіданні потерпілий надав показання про те, що під час того, як ОСОБА_9 в приміщенні лікарні штовхнув його в спину, ОСОБА_6 зробив йому зауваження «що ти робиш?». Вказана обставина, відтворена під час слідчого експерименту, протокол з відеозаписом якого було досліджено під час судового розгляду.

Також відповідно до показань потерпілого ОСОБА_6 , вказаний інцидент стався одразу після того, як останній зачепив ОСОБА_31 в коридорі лікарні. На думку суду вказаний малозначний привід, для нанесення тілесних ушкоджень в громадському місці, не може узгоджуватись із загальноприйнятими правилами поведінки у суспільстві та за своїм характером проявляють зверхність, самовпевненість та зухвалість, що відображає явну неповагу до суспільства.

Враховуючи викладене, суд не погоджується з посилання захисника, що ОСОБА_9 не порушував громадський порядок, а раптові неприязні стосунки до потерпілого ОСОБА_6 виникли на фоні дій останнього, у зв`язку з чим йому були заподіяні тілесні ушкодження, що не супроводжувалось зухвалістю та цинізмом, оскільки вказані обставини спростовуються дослідженими у суді доказами.

При цьому суд враховує висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі, викладений у постанові від 16 січня 2023 року у даному кримінальному провадженні, згідно з яким відповідно до вимог статей 92, 93, 94 КК та ч. 3 ст. 503, ст. 505, ч. 1 ст. 513 КПК при розгляді кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого в стані неосудності, повинна ґрунтуватись лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій, при цьому суд має виходити із об`єкту посягання та об`єктивної сторони вчиненого діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, з урахуванням всіх фактичних обставин і зовнішнього прояву дій особи, з огляду на те, що встановлення будь-якої форми вини у діях неосудної особи об`єктивно є неможливим. Юридична оцінка такого діяння за наявності до того підстав може здійснюватися із застосуванням ст. 15 КК.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ для суду не має наперед встановленої сили.

Аналізуючи всі дослідженні докази суд дійшов висновку про їх належність та допустимість, і у своїй сукупності докази упевнюють суд у вчиненні ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, перебуваючи у стані, при якому він не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними, так як виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді «Шизофренії параноідної, безперервний тип перебігу, виражений апато-дисоціативний дефект», у зв`язку з чим потребує надання йому психіатричної допомоги з метою інтеграції його в суспільство та запобігання вчиненню ним повторних суспільно небезпечних діянь.

Разом з тим, виходячи із передбачених ст. 19 КК України критеріїв, осудною є особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, тоді як неосудна особа позбавлена такої здатності внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Згідно з положеннями статей 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.

Мотив злочину це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином.

Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб. Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини.

Враховуючи, що стан неосудності пов`язаний з відсутністю в особи інтелектуальної та вольової ознак, з ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву як ознак суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, тому встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) в діях неосудної особи об`єктивно є неможливими. Юридична оцінка суспільно небезпечному діянню в такому випадку повинна надаватись, виходячи з фактичних обставин скоєного та наслідків, що настали.

Так, особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КК України при визначенні виду примусових заходів медичного характеру, що підлягають застосуванню до ОСОБА_9 суд ураховує характер та тяжкість захворювання (медичний критерій), тяжкість вчинених діянь (юридичний критерій), ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (соціальний критерій), та бере до уваги роз`яснення, викладені у п. 3, 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» №7 від 03.06.2005, згідно з якими для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з`ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Відповідно до ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов`язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду.

Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.

Визначаючи вид примусових заходів медичного характеру, суд враховує обставини вчинення і тяжкість вчинених діянь, характер і тяжкість захворювання ОСОБА_9 а також ступінь небезпечності останнього для інших осіб, при цьому суд також бере до уваги характеризуючі дані про особу, та рекомендації експертів, зокрема викладеного у висновку експерта №138 від 13.02.2024 року, про те щоОСОБА_9 виявляє в теперішній час ознаки хронічного психічного захворювання «Шизофренії параноідної, безперервний тип перебігу, виражений апато-дисоціативний дефект» (згідно МКХ-10: F 20.0). В зв?язку з наявністю ознак негативних розладів за шизофренічним типом, грубих порушень критичних здібностей, особливостей перебігу хвороби у ОСОБА_9 з агресивними гомоцидними діями (за даними анамнеза), в умовах амбулаторного лікування існує потенційна небезпека нерегулярності прийому ліків, погіршення психічного стану, наростання ступеню суспільної небезпечності. Також рекомендації згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 39 від 24.03.2021 ОСОБА_9 страждає на хронічний психічний розлад в формі шизофринії параноїдної (згідно МКХ-10:F.20.09). не може усвідомлювати свої дії, керувати ними та потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Висновок експерта в частині виду примусових заходів медичного характеру має для суду рекомендаційний характер і лише суд, ураховуючи характер і тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, застосовує певний вид примусового заходу.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення в стані неосудності, а тому на підставі ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності, суд вважає за необхідне застосувати до останнього, як до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності, примусові заходи медичного характеру.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілого до законного представника ОСОБА_10 виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, несе інша фізична або юридична особа, визначена законом.

Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При цьому, ч. 1 ст. 1186 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується.

Частиною 2 статті 1186 ЦК України визначено, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

Як вбачається з матеріалів провадження, цивільний позов про відшкодування моральної моральної шкоди потерпілому заявлено до законного представника (матері) ОСОБА_9 - ОСОБА_9 .

При цьому, як встановлено судом, ОСОБА_9 , під час вчинення суспільно-небезпечного діяння перебував в стані неосудності, тобто не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а відтак не несе відповідальності за спричинену шкоду кримінальним правопорушенням.

Зі змісту частини першої статті 62 КПК випливає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, ураховуючи, що ОСОБА_10 достовірно була обізнана про його психічний розлад, про що вона не заперечувала, тож цивільну відповідальність за шкоду, завдану внаслідок вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння несе його законний представник - мати ОСОБА_10 .

Так, згідно ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Положення ч. 1 ст. 1168 ЦК України свідчать про те, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», доведенню підлягають: 1) наявність моральної шкоди; 2) протиправність діяння її заподіювача; 3) наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; 4) наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналізуючи наведені норми права та враховуючи обставини справи, суд вважає, що цивільний позов про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, оскільки потерпілий ОСОБА_6 саме у зв`язку з неправомірними діями ОСОБА_9 переніс фізичний біль та душевні страждання, пов`язанні з отриманням тілесного ушкодження. Суд вважає, що факт душевного болю є беззаперечним і вказані обставини дійсно призвели до погіршення емоціонального стану, морального здоров`я потерпілого. На думку суду, справедливим слід визначити розмір моральної шкоди, виходячи з того, що цінність здоров`я та життя людини не можна визначити в грошах, тому будь-яка сума на відшкодування моральної шкоди реально не компенсує моральні страждання.

Суд бере до уваги характер та тяжкість скоєного правопорушення, глибину моральних страждань потерпілого, поведінку самого потерпілого як до, під час так і після отримання ним тілесних ушкоджень, з урахуванням вимоги розумності та справедливості, матеріального становища сторін, а саме матері, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_10 на користь потерпілого на відшкодування моральної шкоди 20 000 гривень.

Питання про речові доказами у провадженні суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді поміщення ОСОБА_9 до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме в Київську міську психоневрологічну лікарню №3, що за адресою: АДРЕСА_7 слід продовжити до набрання ухвалою законної сили.

Арешти накладені ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.01.2021 (справа №761/2727/21), ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.03.2021 (справа №761/10096/21),після набрання ухвалою законної сили, підлягають скасуванню.

Процесуальні витрати стягненню з ОСОБА_9 не підлягають, у зв`язку із застосуванням до нього примусових заходів медичного характеру.

Керуючись ст. ст. 19, 92-94 КК України, ст.ст. 512, 513 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2021 року за №12021100100000177 до ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_10 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в сумі 20 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку, а саме до КНП Київської міської психоневрологічної лікарні № 3, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Васильківський район, смт. Глеваха, вулиця Павлова, 7, до набрання ухвалою законної сили - залишити без змін.

Арешти накладені ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.01.2021 (справа №761/2727/21), ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.03.2021 (справа №761/10096/21), після набрання ухвалою законної сили, - скасувати.

Речові докази:

-ніж, що зберігаються Шевченківським УП ГУНП у м. Києві, після вступу ухвали в законну силу, - знищити.

-пальто чорного кольору, предмет схожий на револьвер, печатки зеленого кольору, шапку чоловічу, що зберігаються Шевченківським УП ГУНП у м. Києві, після вступу ухвали в законну силу, - повернути законному представнику ОСОБА_10

-DVD-диск, на якому міститься відеозапис з камери відеоспостереження, яка розташована в приміщенні Центру первинної медико-санітарної допомоги №3 Шевченківського району м. Києва, а також DVD-диск зі слідчим експериментом за участі потерпілого - залишити зберігати в матеріалах справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали не пізніше наступного для після постановлення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_32