Справа № 159/2048/24 Провадження №33/802/406/24 Головуючий у 1 інстанції:Чалий А. В.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 року                                                                 місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2024 року щодо нього,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.140, ст.188-28 КУпАП, на підставі ст.36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Стягнуто із нього на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, оскільки копію постанови отримав 07 травня 2024 року.

Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.

У своєму клопотанні апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, зазначаючи, що копію оскаржуваної постанови отримав 07 травня 2024 року.

Однак, такі доводи повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно з якими постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.

Отже, законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови.

15 квітня 2024 року під час розгляду справи у Ковельському міськрайонному суді Волинської області ОСОБА_1 був присутній (а.с.52-53).

В ході судового розгляду свою вину визнав та підтвердив обставини. викладені у протоколах про адміністративні правопорушення (а.с.52 зворот, абз.2).

В даній справі відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 25 квітня 2024 року.

Апеляційну скаргу на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2024 року ОСОБА_1  подав лише 17 травня 2024 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції місцевого суду, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився 25 квітня 2024 року.

Отже, апелянт пропустив більш як на три тижні строк апеляційного оскарження, визначений положеннями ч.2 ст.294 КУпАП.

Доводи клопотання про те, що ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної постанови 07.05.2024 не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі доводи повністю суперечать приписам ч.2 ст.294 КУпАП та матеріалам даної справи.

Так, в матеріалах справи знаходиться розписка ОСОБА_1 про те, що копію постанови від 15.04.2024 він отримав того ж дня – 15 квітня 2024 року (а.с.54).

Більше того, в матеріалах справи знаходяться чеки від 19 квітня 2024 року, якими стверджується сплата ОСОБА_1 19.04.2024 стягнутого з нього судового збору та накладеного штрафу (а.с.55, 56).

Також слід зазначити, що матеріали справи не містять короткого тексту оскаржуваної постанови.

Отже, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП та повністю спростовуються матеріалами справи, а тому клопотання до задоволення не підлягає.

Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2024 року щодо нього та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2024 року щодо нього – відмовити.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду                                   В.П. Денісов