ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 червня 2024 рокуСправа №160/10677/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непоновлення виплати пенсії громадянці України ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 07.10.2009.

В решті позовних вимог відмовлено.

Від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про встановлення судового контролю, в якій заявник просить:

-встановити судовий контроль за виконанням в повному обсязі рішення суду від 02.11.2021 у справі №160/10677/21;

          -зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подати у встановлений судом строк звіт про повне виконання рішення суду від 02.11.2021;

Встановити для ГУ ПФУ в Дніпропетровській області строк для надання суду звіту про повне виконання рішення суду від 02.11.2021 – один місяць з дня проголошення ухвали суду про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду;

          -за наслідками розгляду звіту про повне виконання рішення суду від 02.11.2021 або в разі неподання звіту притягнути до відповідальності керівника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області шляхом накладення штрафу.

          Розглянувши дану заяву, суд зазначає наступне.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені статтею 167 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Відповідно до ч.2 ст. 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини 1 цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної особи.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою (частина 2 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 5, 6 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Відповідно до частини 8 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Таким чином, з викладеного вище вбачається, що у разі звернення фізичної особи до суду через її представника, суду має бути надано оригінал або належним чином завірена копія документу, що підтверджує його повноваження.

Згідно зі статтею 13 Закону України “Про міжнародне приватне право” документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.

Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 “Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів” та вступила в силу в Україні в 2003 році.

Згідно зі статтею 1 Гаазької конвенції - ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:

a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;

b) адміністративні документи;

c) нотаріальні акти;

d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Статтею 3 даної Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в частині 1 статті 3 даної Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в Державі Ізраїль та звільнення його від процедури консульської легалізації, цей документ повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.

Пунктом 13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05.12.2003 №237/803/151/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.12.2003 за №1151/8472, апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів заяви, місцем проживання позивача є Федеративна Республіка Німеччина, а позовна заява підписана представником ОСОБА_2 .

На підтвердження своїх повноважень представником позивача надано через систему «Електронний суд» до суду відскановану копію довіреності від 14.07.2021, складеною в м.Кельн, Федеративна Республіка Німеччина, із засвідченням справжності підпису апостилем (вчиненим відповідно до Гаазької Конвенції від 05.10.1961).

Разом з тим, додана до заяви копія довіреності на підтвердження повноважень Топоркова Д.В. діяти від імені позивача містить фотокопію апостилю складеного на окремому аркуші, у той час як пунктом 13 Правил чітко визначено, що не дозволяється розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля.

Суд звертає увагу представника позивача, що апостиль складено на іноземній мові та не містить перекладу на українську мову у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості встановити його зміст.

Крім того, кількість скріплених аркушів довіреності з апостилем не підтверджена підписом посадової особи, яка проставляла апостиль, та не містить печатку компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа.

Таким чином, з фотокопії апостилю та безпосередньо з її змісту неможливо встановити документ, на якому він був проставлений або якого він стосується.

Як зазначено Верховним Судом в ухвалах від 05.01.2018 та 15.01.2018 у справах відповідно №826/7941/17, №820/2589/17 світлокопія документу у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України не є документом, що посвідчує повноваження учасника справи.

Про відсутність повноважень представника позивача на підписання та надання позовної заяви за наявності зазначеної вище копії свідчить і висновок Третього апеляційного адміністративного суду, викладений в постанові від 02.12.2021 у справі №160/17132/21.

Крім того, суд звертає увагу представника позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 05.06.2019 у справі №9901/847/18 та зазначено, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

Щодо наявного в матеріалах справи ордеру на надання правової допомоги від 29.06.2021 (а.с.21, 42, 60), то суд зазначає, що він не є належним доказом на підтвердження повноважень особи, яка підписала заяву. Так, з матеріалів справи вбачається, що ордер складено на підставі договору від 29.06.2021 №29-06/21, пунктом 3.1 якого передбачено, що його термін дії складає два роки. Доказів продовження строку дії договору матеріали справи не містять. Таким чином, суд доходить висновку, що станом на дату подання заяви про встановлення судового контролю (30.05.2024) строк дії договору від 29.06.2021 №29-06/21 на підставі якого складено ордер, сплинув.

Таким чином, суд доходить висновку, що дана заява подано особою, повноваження якої не підтвердженні у встановленому законом порядку, а тому вважається такою що подана без додержання вимог частини 1 статті 167 КАС України і ці недоліки не дають можливості її розглянути, а тому відповідно до вимог ч.2 ст. 167 КАС України підлягає поверненню без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - повернути без розгляду.

          Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                 О.В. Маковська