ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 520/9717/15-ц

провадження № 61-10335св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» на ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 червня 2023 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», банк) звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 05 грудня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0043/84/41863, відповідно до умов якого банк надав позичальникові кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 38 200, 00 дол. США, зі сплатою 12,5 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту - 05 грудня 2025 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 25 вересня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким поручитель зобов`язався нести солідарну відповідальність перед банком за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 05 грудня 2005 року.

Оскільки позичальник не виконував належним чином своїх грошових зобов`язань за кредитним договором, банк 14 квітня 2015 року направив на адресу відповідачів вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань. Проте в установлений строк заборгованість повернута не була.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 08 червня 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 327,58 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 08 червня 2015 року в еквіваленті становить 742 790,85 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 30 787,67 дол. США, що в еквівалентні - 647 335,58 грн, у тому числі, простроченої заборгованості за кредитом - 414,28 дол. США, що в еквівалентні - 8 710,57 грн; заборгованості за відсотками - 2 632,25 дол. США, що в еквівалентні - 55 345,18 грн, у тому числі, простроченої заборгованості за відсотками - 2 558,44 дол. США, що в еквівалентні - 53 793,26 грн; пені за прострочення кредиту та відсотків - 40 110,09 грн.

Посилаючись на зазначене, банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором у розмірі 35 327,58 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 08 червня 2015 року становить 742 790,85 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено у повному обсязі.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 05 грудня 2005 року за № 014/0043/84/41863 на загальну суму 35 327,58 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 08 червня 2015 року становить 742 790,85 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 30 787,67 дол. США, що в еквіваленті - 647 335,58 грн, у тому числі простроченої заборгованості за кредитом - 414,28 дол. США, що в еквіваленті - 8 710,57 грн; заборгованості за процентами - 2 632,25 дол. США, що в еквіваленті - 55 345,18 грн, у тому числі простроченої заборгованості за процентами - 2 558,44 дол. США, що в еквіваленті 53 793,26 грн; пені за прострочення кредиту та процентів - 40 110,09 грн. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючі позовні вимоги банку та стягуючи з відповідачів заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що банк виконав свої зобов`язання щодо надання позичальникові кредитних коштів, однак ОСОБА_1 своїх зобов`язань з повернення кредиту не виконує, внаслідок чого станом на 08 червня 2015 року у неї виникла заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню з неї та поручителя солідарно.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 05 грудня 2005 року № 014/0043/84/41863 та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 грудня 2005 року № 014/0043/84/41863 відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі 3 654,00 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнено з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 481,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_2 та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідача ОСОБА_2 не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, що є підставою для скасування судового рішення. Також суд залишив поза увагою та не надав належної правої оцінки тій обставині, що відповідач ОСОБА_1 перестав виконувати свої зобов`язання за кредитним договором 27 червня 2014 року, тоді як з позовом позивач звернувся 13 липня 2015 року, таким чином порука ОСОБА_2 за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 припинилася в силу частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року (провадження № 61-15875ск19) касаційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не перевірив правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для вирішення спору, не врахував наведених норм матеріального права та обставин справи, не з`ясував, чи пред`явив банк вимогу до поручителя в межах шестимісячного строку за кожним місячним платежем, та за якими платежами порука припинилась, а за якими продовжує діяти. Зазначене має важливе значення, оскільки перш ніж відмовляти у задоволенні позову про стягнення заборгованості з поручителя, суд повинен чітко встановити, щодо яких платежів порука припинилась, а щодо яких ні.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 березня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року заяву АТ «Райффайзен Банк» про заміну сторони у справі задоволено. Замінено позивача у справі, а саме: замість АТ «Райффайзен Банк» залучено до участі у справі як правонаступника Акціонерне товариство «Оксі Банк» (далі - АТ «Оксі Банк»).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінанс Груп» (далі - ТОВ «Укрфінанс Груп») про заміну сторони у справі задоволено. Замінено позивача у справі, а саме: замість АТ «Оксі Банк» залучено до участі у справі як правонаступника ТОВ «Укрфінанс Груп».

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 червня 2023 року задоволено заяву ТОВ «Укрфінанс Груп» про відмову від позову. Прийнято відмову від позову ТОВ «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Визнано нечинними рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року у справі за позовом ТОВ «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Закрито провадження у справі за позовом ТОВ «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановляючи ухвалу про прийняття відмови позивачів від позову, апеляційний суд керувався правилами статті 373 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У червні 2023 року ТОВ «Укрфінанс Груп» із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права при розгляді заяви ТОВ «Укрфінанс Груп» про відмову від позову (частина друга статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судом порушено обов`язок роз`яснити учасникам судового процесу наслідки вчинення такої процесуальної дії. Крім того, заяву розглянуто судом за відсутності учасників справи, зокрема і ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп». Враховуючи зазначене, вважає, що суд дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі.

Відзиви на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне оскарження у справі (з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 520/9717/15-ц із Київського районного суду м. Одеси та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 520/9717/15-ц.

На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2024 року № 533/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Суд апеляційної інстанції встановив, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у липні 2015 року звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», заборгованість за кредитним договором від 05 грудня 2005 року за № 014/0043/84/41863 у загальній сумі 35 327,58 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08 червня 2015 року в еквіваленті становить 742 790,85 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 30 787,67 дол. США, що в еквіваленті - 647 335,58 грн, у тому числі, простроченої заборгованості за кредитом - 414,28 дол. США, що в еквіваленті - 8 710,57 грн; заборгованості за відсотками - 2 632,25 дол. США, що в еквіваленті - 55 345,18 грн, у тому числі, простроченої заборгованості за відсотками - 2 558,44 дол. США, що в еквіваленті - 53 793,26 грн; пені за прострочення кредиту та відсотків - 40 110,09 грн. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 11 листопада 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 05 грудня 2005 року № 014/0043/84/41863 та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволені позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0043/84/41863 від 05 грудня 2005 року відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі 3 654,00 грн. В іншій частині рішення - залишено без змін. Стягнено з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5 481,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року касаційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 березня 2021 року справу було прийнято до провадження головуючого судді Князюка О. В. та призначено до розгляду на 23 вересня 2021 року на 10:00 год.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року заяву АТ «Райффайзен Банк» про заміну сторони у справі задоволено. Замінено позивача у справі, а саме: замість АТ «Райффайзен Банк» залучено до участі у справі як правонаступника АТ «ОКСІ БАНК».

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року заяву ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» про заміну сторони у справі задоволено. Замінено позивача у справі, а саме: замість АТ «ОКСІ БАНК» залучено до участі у справі як правонаступника ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп».

31 травня 2023 року ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» в особі генерального директора Шкепу І. І. подало заяву про відмову від позову, в якій просив задовольнити клопотання генерального директора ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» про відмову від позовної заяви до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 520/9717/15-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором та визнати нечинним рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року, а провадження у справі закрити.

До заяви додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підтвердження повноважень особи, яка її підписала.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Право позивача відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу також передбачено пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 373 ЦПК України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (частини друга, третя статті 206 ЦПК України).

Також обов`язок суду роз`яснити учасникам судового процесу наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій передбачено пунктом 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

За правилами частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі (частина друга статті 373 ЦПК України).

Відповідно до матеріалів справи апеляційний суд прийняв відмову позивача від позову, яка викладена у заяві, поданій від імені ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» генеральним директором Шкепу І. І .

Ця заява не містить викладу інформації про те, що позивачу відомі та зрозумілі наслідки вчинення такої процесуальної дії, як відмова від позову. У судовому засіданні 01 червня 2023 року ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» не брало участі, відповідно до змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції суд прийняв відмову позивача від позову, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши заяву позивача про відмову від позову.

У зв`язку з наведеним є обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що пояснення з приводу своєї заяви про відмову від позову ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» не надавало, суд наслідки вчинення такої процесуальної дії та закриття провадження у справі, передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України, не роз`яснив та не з`ясував наявність у нього дійсної волі та вільно сформованого прагнення, спрямованого на відмову від позову.

Таким чином, прийнявши відмову ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» від позову за відсутності відомостей про те, що подана заява відповідає його дійсній волі та є втіленням його волевиявлення, що позивачу відомі наслідки вчинення такої процесуальної дії, суд апеляційної інстанції не виконав процесуальний обов`язок, визначений частиною другою статті 206 ЦПК України, тому висновки про наявність підстав для прийняття відмови ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» від позову, закриття провадження у справі та визнання нечинним рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог цього позивача є передчасними.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Встановлені Верховним Судом процесуальні порушення суду апеляційної інстанції унеможливили справедливий розгляд справи за позовом ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», а тому апеляційний суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для прийняття відмови від позову від ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та закриття провадження у справі, порушивши при цьому правила статті 206 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України, у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин ухвала Одеського апеляційного суду від 01 червня 2023 року не може вважатись законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 червня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець