Справа № 135/320/24

Провадження № 2/135/157/24

РІШЕННЯ

іменем України

04.06.2024                         Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі:  головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів. В позові зазначила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від даного шлюбу у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2017 році шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Донька залишилась проживати із нею. Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 27.07.2017 з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн, щомісячно, починаючи з 20.06.2017 року і до досягнення дитиною повноліття. З відповідача стягувались аліменти в твердій грошовій сумі, оскільки на той час він не працював і не мав офіційних доходів. Однак, протягом останніх років відповідач працює в м.Вінниця, де отримує заробітну плату, тому має змогу сплачувати аліменти у відсотковому розмірі від доходів. Матеріальне становище відповідача значно покращилось, на його утриманні інших осіб не має, він фізично та психічно є здоровою людиною. Розмір аліментів, який був присуджений за рішенням Ладижинського міського суду від 27.07.2017 значно менший ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Аліментів, які стягуються з відповідача недостатньо для матеріального утримання дитини, що становить її у скрутне матеріальне становище. Коштів для забезпечення гармонійного розвитку дитини не вистачає.

Тому, просила змінити спосіб стягнення аліментів, присуджений рішенням суду, та стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Патраманський І.О. не з`явились, в позовній заяві представник позивача просив розгляд справи провести без його участі та участі позивача.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився. Клопотання про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не направив.

Подав до суду відзив, згідно якого зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_4  про зміну розміру аліментів не визнає, заперечує проти задоволення позову, та вважає, що позов не може бути задоволений судом виходячи з наступного. Стосовно твердження, що він ухилявся вiд надання матеріальної допомоги для утримання дитини зазначив, що вiдповiдно до розрахунку заборгованості зі сплати алiментiв, а також відповідно до квитанцій про переказ коштів, якi здійснювались ОСОБА_4 , він систематично сплачує алiменти на утримання доньки у розмірі, який є вищим за визначений судом за власним бажанням. Тому, доводи позивача про те, що він ухилявся вiд допомоги на утримання дитини є необгрунтованими та нiчим не пiдтвердженими, є надуманими та такими, що суперечать дiйсностi.

Також позивачка, обгрунтовуючи розмір аліментів, вказує, що він працює у м.Вінниця, де отримує стабільну заробітну плату та має змогу сплачувати аліменти у відсотковому розмірі вiд своїх доходів. Ці доводи нiчим не пiдтвердженi та не обгрунтовані, є надуманими та такими, що не відповідають дiйсностi. Зазначає, що на даний момент він не має постійного місця роботи та має мінливий заробіток. Крiм того, на даний момент у нього значні проблеми зі здоров`ям, вирішення яких потребує коштів, що підтверджується відповідним консультаційним висновком експерта.

Він виконує свій обов`язок визначений в ст. 180 СК України. Позивач же не надає суду доказів своєї участі в утриманні дитини. Також не надає розрахунку потреб дитини на місяць. Тобто фактично позовна заява не підтверджена доказами його ухилення та самоусунення вiд обов`язку утримувати дитину до досягнення нею повнолiття. Таким чином все свідчить про відсутність предмету спору i як наслідок тягне за собою закриття провадження у справі. Також відповідно до даних, викладених у позовній заяві, зазначено, що понесені ОСОБА_4 судові витрати становлять 1500 грн за надання правничої допомоги адвокатом. Очікує понести витрати 2000 грн. Зазначені витрати мають бути документально пiдтвердженi та доведені. Зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обгрунтованість, розумність i співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Він не визнає зазначених позивачем у позовній заяві обставин.. Просив у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити повністю, стягнути з позивача на його користь судові витрати.

Представник відповідача адвокат Конякін М.С. в судове засідання повторно не з`явився, подав до суду заяву, згідно якої просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі.

При цьому, суд враховує, що по даній справі 29.04.2024 відкладалось судове засідання за заявою представника відповідача.

Відповідно до положень ч. 1, 4 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відтак, враховуючи положення ч. 1, 4 ст. 223 ЦПК України, суд не вбачає перешкод для розгляду справи на підставі наявних у ній даних чи доказів за відсутності сторін та їх представників, що не з?явились.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27.07.2017 рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

27.07.2017 рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області у цивільній справі №135/726/17  ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000 грн, щомісячно, починаючи з 20.06.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Сторони спільно не проживають. Дитина проживає разом з матір`ю. Батько проживає окремо від дитини.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 192 СУ України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року по справі № 6-143 цс13, та є обов`язковою для застосування.

Окрім цього, після винесення Верховним Судом України вказаного рішення, внесено зміни до ч. 3 ст. 181 СК України, відповідно до змісту яких за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, саме одержувач аліментів наділений правом на звернення до суду із вимогою про зміну способу стягнення аліментів. При цьому, положення ч. 3 ст. 181 СК України в редакції з 08.07.2017 року не пов`язують право особи, яка звертається до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів з обов`язком надання доказів про наявність підстав для зміни розміру аліментів, оскільки таке право одержувачу аліментів гарантовано вказаною нормою СК України.

З системного аналізу вищевказаних правових норм слідує висновок, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або у твердій грошовій сумі). Оскільки закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.

Суд вважає, що виходячи із вимог частини 1 статті 192 СК України, у системному зв`язку положенням ч. 2 статті 182 СК України, розмір аліментів, які стягуються із відповідача підлягає зміні, оскільки утримання неповнолітньої дитини у її віці потребує від батьків додаткових зусиль та матеріальних витрат, а з урахуванням зростання цін на споживчі товари і послуги, інфляції тощо, визначений у 2017 році розмір аліментів в сумі 1000 грн, не є на даний час достатнім розміром для задоволення розумних потреб дитини, зокрема, для належного лікування, забезпечення повноцінного харчування, одягу, навчання та розвитку дитини.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить із того, що аліменти – кошти на утримання дитини. Розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо – прожитковий мінімум і встановлюється законом про бюджет кожного року.

Згідно з положеннями ст.183 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. 182 СК України, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, матеріальне становище платника аліментів, стан здоров?я та матеріальне становище матері дитини, і приходить до висновку, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, має можливість працювати, зобов`язаний утримувати власну дитину і спроможний сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу). Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача слід змінити шляхом визначення їх розміру в частці від доходу відповідача, та стягувати з відповідача ОСОБА_2 щомісячно 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому суд враховує, що позивачем не доведено те, що відповідач проживає та працює в м. Вінниця, отримує стабільно заробітну плату. Разом з тим, недоведення цієї обставини не впливає на вирішення наявного спору.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, жодним чином не спростовують доводи позивача щодо необхідності зміни способу стягнення аліментів. Як не спростовують висновок суду про можливість батька сплачувати аліменти після зміни способу їх стягнення.

Посилання відповідача на наявність в нього значних проблем зі здоров?ям, вирішення яких потребує коштів, не є підставою для відмови в позові, зважаючи, зокрема на те, що наданий відповідачем консультативний висновок спеціаліста по огляду відповідача за станом здоров?я не підтверджує непрацездатності особи, та не підтверджує витрату чи потребу значних коштів на лікування.

При цьому, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивачка звільнена від його сплати.

Таким чином, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн в дохід держави.

Представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.. На підтвердження надання правничої допомоги до позовної заяви додав копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги.

В постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з тим в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу, матеріали позовної заяви не містять. В справі немає також і доказів розміру витрат, які позивач може сплатити в майбутньому, до справи не додано договору із адвокатом, чи витягу з договору.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, оскільки позивачем не доведено, що такі витрати нею понесено чи мають бути понесені та не доведено розмір таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 180 – 184, 185, 192 СК України, ст. ст. 12, 81, 89, 258-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначених за рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 27.07.2017, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_3 .

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на дитину ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн 20 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя