Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року                                                             Справа№200/2597/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького апеляційного суду, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,  -

                                                     В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Донецького апеляційного суду (надалі – Донецькій АС, відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області (в подальшому – ГУ ПФУ в Донецькій області, третя особа), про:

- визнання протиправними дій Донецького апеляційного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки від 24 квітня 2024 року вих. № 3.11-16/20/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням встановленого абзацом 5 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2024 року № 3460-ІХ розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні;

- зобов`язання Донецького апеляційного суду видати судді у відставці ОСОБА_1 довідку за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці: про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року абзацом 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-1Х - 3028,00 грн, що складає 249810,00 грн з урахуванням складових суддівської винагороди: посадового окладу - 166540,00 грн (3028 грн х 50 х 1,1), доплати за вислугу років (50%) - 83270,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 13 серпня 2002 року по 09 вересня 2021 року позивач працювала на посаді судді. Рішенням Вищої ради правосуддя від 09 вересня 2021 року № 1964/0/15-21 позивача звільнено з посади судді Донецького апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, та наказом голови Донецького апеляційного суду № 256/к/г від 13 вересня 2021 року відраховано зі штату суду. З 21 вересня 2021 року позивач є суддею у відставці та відповідно до статті 142 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» отримує щомісячне довічне грошове утримання, яке виплачується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, виходячи з розміру суддівської винагороди станом на 20 вересня 2021 року - 173415,00 грн., та 56 відсотків від суддівської винагороди. Однак, з 01 січня 2024 року змінився розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, який є складовою визначення розміру базового посадового окладу судді відповідно інших складових суддівської винагороди, тому виникли підстави для перерахунку призначеного позивачу з 01 січня 2024 року грошового утримання. З метою реалізації свого права на перерахунок з 01 січня 2024 року призначеного грошового утримання судді у відставці, 22 квітня 2024 року позивач  звернулася до Донецького апеляційного суду з заявою, в якій просила видати довідку за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Донецького апеляційного суду, що працює на відповідній посаді, з урахуванням складових суддівської винагороди. 25 квітня 2024 року позивач отримала виготовлену відповідачем та направлену їй довідку про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року, вих. № 3.11-16/20/2024 від 24 квітня 2024 року, згідно якої суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, станом як на 01 січня 2024 року, складає 173415,00 грн, в тому числі посадовий оклад - 115 610,00 грн, доплата за вислугу років (50%) - 57805,00 грн. Тобто, згідно виданої Донецьким апеляційним судом довідки, як станом на 01 січня 2024 року, так і з 21 вересня 2021 року, розмір суддівської винагороди не змінився. Обчислений відповідачем станом на 01 січня 2024 року із застосуванням встановленого абз. 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року відкрито провадження у справі № 200/2597/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

09 травня 2024 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначив, що  статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Донецький апеляційний суд погоджується, що стаття 135 ч. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Для розрахунку розміру суддівської винагороди для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід брати до уваги виключно той показник, який передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», як єдиним нормативним актом, який може визначати розмір суддівської винагороди, а саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з тим, введення в Законах України «Про Державний бюджет» спеціальної категорії прожиткового мінімуму для суддів, а саме «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня», тягне для відповідача обов`язок застосовувати дану норму, так як він не наділений правом на тлумачення закону та застосування його на власний розсуд за наявності суперечностей чи неузгодженості. Таким чином, в діях Донецького апеляційного суду відсутня протиправність, оскільки він діяв на виконання норми закону, яка є чинною і протиправність якої може констатувати виключно суд. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , в період з 13 серпня 2002 року по 09 вересня 2021 року працювала на посаді судді.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 09 вересня 2021 року № 1964/0/15-21 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Донецького апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Донецького апеляційного суду від 13 вересня 2021 року № 256/к/г ОСОБА_1 відраховано зі штату Донецького апеляційного суду 20 вересня 2021 року у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Як вбачається з розпорядження про перерахунок пенсії від 24.09.2021 року, Лівобережним об`єднаним управлінням ПФУ м. Маріуполя ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» з 21.09.2021 року довічно, у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди, що складає 86707,50 грн.

Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 визначений на підставі довідки Донецького апеляційного суду вих. № 3.11-16/149/2021 від 20.09.2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1.

Відповідно до зазначеної довідки суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, станом на 20 вересня 2021 року складала 173415,00 грн., в тому числі посадовий оклад 115610,00 грн., доплата за вислугу років (50%) – 57805,00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 200/13160/21, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2022 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши згідно з наданим Донецьким апеляційним судом розрахунком до стажу, окрім стажу роботи на посаді судді - 19 років 12 дні, половину строку навчання в юридичному інституті - 1 рік 10 місяців 28 днів та стаж роботи (професійної діяльності) у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів - 03 роки, а всього 23 роки 09 місяців 09 днів, з 21 вересня 2021 року із врахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення суду рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Маріуполь Лівобережне) №057050003449 від 23.12.2022 року здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 21.09.2021 довічно, виходячи з розміру суддівської винагороди - 173415,00 грн., та 56 відсотків від суддівської винагороди.

22.04.2024 року позивач звернулась до Донецького апеляційного суду із заявою, якій просила видати довідку за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Донецького апеляційного суду, що працює на відповідній посаді, з урахуванням складових суддівської винагороди: посадовий оклад з урахуванням встановленого розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено па 1 січня календарного року, та регіонального коефіцієнту 1,1; доплата за вислугу років - 50%, а саме:

1.1. Про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 року № 3460-ІХ встановлено на 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн, що складає 249810,00 грн з урахуванням складових суддівської винагороди: посадового окладу - 166540,00 грн (3028 грн х 50 х 1,1), доплати за вислугу років (50%) - 83270,00 грн.

24.04.2024 року Донецький апеляційний суд надав позивачу довідку № 3.11-16/20/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, станом на 01 січня 2024 року складає 173415,00 грн., в тому числі посадовий оклад - 115610,00 грн., доплата за вислугу років (50%) - 57805,00 грн., тобто з 21.09.2021 року розмір суддівської винагороди згідно виданої позивачу довідки не змінився.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним є питання видачі позивачу довідки про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року абзацом 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-1Х - 3028,00 грн, що складає 249810,00 грн з урахуванням складових суддівської винагороди: посадового окладу - 166540,00 грн (3028 грн х 50 х 1,1), доплати за вислугу років (50%) - 83270,00 грн.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Приписами статті 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон України №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 142 Закону № 1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно пункту 6 розділу IV цього Порядку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.

Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частиною четвертою статті 135 Закону № 1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Відповідно до частини 5 статті 135 Закону № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

У рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у підп. 6.1 п. 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Суд зазначає, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 04.12.2018 № 11-р/2018.

При вирішенні цього спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII).

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.

Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 2 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Отже, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Водночас, судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтями 7 Законів № 1082-ІХ, № 1928-ІХ, №2710-IX та № 3460-IX разом із встановленням на 01 січня 2021 року, 2022 року, 2023 року та 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., 2481,00 грн., 2684,00 грн. та 3028,00 грн. відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.

Суд зауважує, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди за спірний період, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Суд звертає увагу, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону № 1928-ІХ.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас, Закони № 1082-ІХ, № 1928-ІХ, №2710-IX та 3460-ІХ фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Закон України «Про Державний бюджет України» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тому відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом, що й стало підставою для відмови у видачі довідки про суддівську винагороду.

Суд наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.) на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1928-ІХ є неправомірною.

Вказана правова позиція узгоджується із позицією Верховного суду, викладеною у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 13.09.2023 у справі №240/44080/21.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду від 24 листопада 2023 року № 26 «Про відмову у зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням про відповідність Конституції України (конституційність) абзацу п`ятого статті 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в частині застосування до розрахунку суддівської винагороди з 01 січня 2021 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб» з огляду на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 280/117/22, від 21 вересня 2023 року у справі № 380/25627/21, від 15 серпня 2023 року у справі №120/19262/21-а, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22 та інших, що ґрунтуються передовсім на положеннях статті 130 Конституції України, а також зважаючи на втрату чинності Закону № 1082-IX після закінчення відповідного бюджетного періоду, Пленум Верховного Суду постановив визнати, що обґрунтованих підстав для звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням про відповідність Конституції України (конституційність) абзацу п`ятого статті 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в частині застосування до розрахунку суддівської винагороди з 01 січня 2021 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб немає.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, який визначено статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

Отже, дії Донецького апеляційного суду, які полягають у видачі позивачу довідки від 24.04.2024 року вих. № 3.11-16/20/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням встановленого абзацом 5 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року № 3460-IX розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2 102,00 гривні, є протиправними.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж  повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                                                        В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Донецького апеляційного суду, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Донецького апеляційного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки від 24.04.2024 року вих. № 3.11-16/20/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням встановленого абзацом 5 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року № 3460-IX розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.

3. Зобов`язати Донецький апеляційний суд (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 1а, ЄДРПОУ 42262513) видати судді у відставці ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року № 3460- IX розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 гривень, що складає 249810,00 грн. з урахуванням складових суддівської винагороди: посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX встановлено на 1 січня 2024 року у 3028,00 грн., з застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, що складає 166540,00 грн. (3028,00 х 50 х 1,1); доплати за вислугу років (50%) - 83270,00 грн. (166540,00 х 50%).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Донецького апеляційного суду (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 1а, ЄДРПОУ 42262513) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Судове рішення складено та підписано 06 червня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.     

Суддя                                                                                   В.М. Чучко