ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2024 р.                                               Справа №909/535/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя                                                                      Желік М.Б.

судді                                                                                            Орищин Г.В.

                                                                                                Галушко Н.А.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення сторін

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» №604 від 22.03.2024 (вх. №01-05/896/23 від 27.03.2024)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2024 (суддя Стефанів Т.В., повний текст складено 18.03.2024)

у справі №909/535/20

за позовом: Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька»

про стягнення страхового відшкодування в сумі 98000 грн 00 к.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2024 у справі №909/535/20 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» про поновлення строку на подання скарги щодо дій та бездіяльності приватного виконавця; залишено без розгляду скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» №172 від 26.01.2024 (вх. №762/24 від 29.01.2024) щодо дій та бездіяльності приватного виконавця; відмовлено у задоволенні заяви представника приватного виконавця Солонька М.М., адвоката Оксанич Р.В. від 19.02.2024 (вх. №2755/24 від 19.02.2024) про стягнення 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2024 у справі №909/535/20 та направити справу для її продовження до суду першої інстанції, вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024 справу передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії судді – Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 29.05.2024.

Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету приватного виконавця 01.05.2024 о 19:10, однак у встановлений судом строк приватний виконавець не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Також ухвалу було скеровано на адресу боржника, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, поштове відправлення суду повернулось з відміткою відділу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п.4 ч.1 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця та зміст ухвали суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2020 у справі №909/535/20 задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» про стягнення страхового відшкодування в сумі 98000,00 грн задоволено, стягнуто з ПрАТ «СК «Галицька» на користь ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» 98000,00 грн страхового відшкодування та 2102,00 грн. судового збору.

01.09.2020 Господарський суд Івано-Франківської області видав наказ на примусове виконання рішення від 05.08.2020 у справі №909/535/20.

29.01.2024 позивач (стягувач) звернувся до господарського суду зі скаргою щодо дій та бездіяльності приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича, у якій просив поновити строк на подання скарги щодо дій та бездіяльності приватного виконавця, прийняти до розгляду скаргу, визнати дії приватного виконавця Солонька М.М. незаконними, зобов`язати приватного виконавця Солонька М.М. повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 3536,66 грн., сплачені відповідно до платіжної інструкції №20990 від 24.12.2020 та в сумі 2002,04 грн., сплачені відповідно до платіжної інструкції №15917 від 06.10.2020 на рахунок стягувача, та вирішити питання розподілу судових витрат.

Скарга та клопотання про поновлення строку для подання скарги обґрунтоване тим, що стягувач пред`явив виконавчий документ на примусове виконання та сплатив приватному виконавцю Солоньку М.М. авансовий внесок в сумі 3536,66 грн. згідно з платіжною інструкцією №20990 від 24.12.2020 та в сумі 2002,04 грн. згідно з платіжною інструкцією №15917 від 06.10.2020, проте, 27.01.2021 приватний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю). 01.12.2021 представник стягувача звернувся до приватного виконавця з проханням повернути сплачений авансовий внесок, однак приватний виконавець кошти не повернув, письмової відповіді не надав, в телефонній розмові повідомив, що не буде повертати внеску.

Таким чином, стягувач оскаржує бездіяльність виконавця, яка полягає у невчиненні до цього часу дій щодо повернення авансового внеску, і яка триває.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2024 скаргу АТ «СК «ІНГО» щодо дій та бездіяльності приватного виконавця призначено до розгляду в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржену ухвалу від 13.03.2024, місцевий господарський суд дійшов висновку про залишення скарги без розгляду на підставі ч.2 ст.118 ГПК України у зв`язку з тим, що стягувач не довів наявності обставин чи поважних причин пропуску строку на подання скарги.

Узагальнені доводи апелянта (стягувача, скаржника).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що під час постановлення оскарженої ухвали суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги ч.4 ст.4. ст.11, 13, ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», неправильно застосував вимоги ст.119, 341 ГПК України, не врахував, що строки на оскарження дій та бездіяльності приватного виконавця врегульовані спеціальними нормами Закону України «Про виконавче провадження» та не врахував висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

На підтвердження зазначеного апелянт наводить такі доводи:

- суд не взяв до уваги предмет оскарження, а саме те, що стягувач оскаржує бездіяльність приватного виконавця, а не його дії, адже приватний виконавець жодних дій з приводу прийняття рішень про повернення чи неповернення авансового внеску як суб`єкт владних повноважень не приймав та не здійснював, після чого мав би рахуватися строк його оскарження, а саме протягом 10 днів з моменту прийняття рішення;

- в аналогічній справі №496/683/18 в постанові від 05.12.2023 Одеський апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не врахував, що оскаржується бездіяльність виконавця, а нормами ст.449 ЦПК України та ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено строків оскарження бездіяльності виконавця;

- бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності, у зв`язку з чим початок перебігу строку на оскарження бездіяльності виконавця автоматично відкладається; аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №175/3995/17-ц, від 22.12.2021 у справі №760/19248/20, які суд першої інстанції не взяв до уваги, хоча скаргу подано на підставі ст.74закону України «Про виконавче провадження»;

- предметом оскарження бездіяльності приватного виконавця є неповернення авансового внеску стягувачу після повернення виконавчого документу стягувачу, а не рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у поверненні авансового внеску, адже приватний виконавець рішень про відмову чи про повернення авансового внеску стягувачу до цього часу не приймав, що свідчить про його бездіяльність, яка має триваючий характер;

- суд дійшов неправильного висновку про те, що стягувач не знав про свій стан, адже стягувачу було відомо з моменту оплати авансового внеску те, що при поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок;

- суд не надав жодного висновку тому, чи було приватним виконавцем порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», суд не дослідив питання протягом якого строку приватний виконавець повинен був повернути авансовий внесок і чи було порушено вимоги в частині 4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»;

- слід звернути увагу, що приватний виконавець Солонько М.М. жодних дій щодо прийняття рішення про повернення або відмови у поверненні вказаного авансового внеску не здійснив, а суд першої інстанції не перевірив чи були здійснені дії щодо повернення або відмови у поверненні вказаного авансового внеску, після чого міг би бути застосований десятиденний строк оскарження дій виконавця як суб`єкта владних повноважень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.  

          Відповідно до положень статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

  Відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

 Відповідно до ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

  Відповідно до ч.1 ст.341 ГПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

  Відповідно до ч.2 ст.341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Слід звернути увагу, що передумовою для розгляду скарги по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, встановлений          законом, в цьому випадку – в строк, передбачений ч.1 ст.341 ГПК України.

У постанові від 12.01.2023 у справі №904/1169/17 (904/1486/20) Верховний Суд вказав, що з`ясування обставин дотримання заявником встановленого законом процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного чи приватного виконавця, наявності клопотання про поновлення такого строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання зазначеного строку, відсутності клопотання про його поновлення, а також поважності причин для такого поновлення, є залишення скарги без розгляду в порядку частини другої статті 118 ГПК України.

Натомість, обставини помилкового прийняття до розгляду скарги (за наявності підстав для залишення її без розгляду станом на час вирішення питання про прийняття цієї скарги) не можуть зумовити обов`язок суду щодо розгляду скарги по суті в порядку статті 343 ГПК України, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом за клопотанням особи, що подає скаргу.

Зі матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції призначив скаргу до розгляду в судовому засіданні, приватний виконавець подав заперечення по суті скарги, стягувач надав суду відзив на заперечення приватного виконавця, а в оскарженій ухвалі зазначено «розглянувши скаргу АТ «Страхова компанія «ІНГО» на дії та бездіяльність приватного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке».

Відтак слід констатувати порушення судом першої інстанції норм процесуального права, адже питання поновлення процесуального строку є предметом вирішення на етапі прийняття скарги до розгляду.

Разом з цим, за змістом оскарженої ухвали, суд не розглядав скаргу на дії і бездіяльність приватного виконавця по суті, натомість обґрунтовано розглянув клопотання поновлення строку на подання цієї скарги та дійшов висновку про відмову у його задоволенні. Тобто, допущене порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення спору по суті та не може бути підставою для скасування судового рішення (абз.2 ч.2 ст.277 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів скарги щодо дій та бездіяльності приватного виконавця, АТ «Страхова компанія «ІНГО» сплатила на рахунок приватного виконавця Солонька М.М. кошти в розмірі 3536,66 грн. (платіжна інструкція №20990 від 24.12.2020, призначення платежу «на виконання зведеного ВД №909/535/20 від 01.09.2020 про стягнення з СК Галицька на користь СК Інго боргу») та в розмірі 2002,02 грн. (платіжна інструкція №15917 від 06.10.2020, з призначенням платежу: «на виконання наказу №909/535/19 від 05.08.2020 про стягнення з СК Галицька на користь СК Інго боргу»).

27.01.2021 приватний виконавець Солонько М.М. повернув виконавчий документ - наказ суду №909/535/19 від 01.09.2020 стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю), що підтверджується відміткою приватного виконавця на зворотному боці наказу та повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

До матеріалів скарги додано заяву АТ «Страхова компанія «ІНГО» б/н від 01.12.2021 з проханням повернути авансовий платіж, сплачений 10.09.2020 платіжним дорученням №14513 в сумі 2002,04 грн. у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу без прийняття, а саме наказу №909/535/19 від 01.09.2020.

Вказана заява адресована приватному виконавцю Журид С.М., без зазначення відомостей про місцезнаходження чи виконавчого округу, підписана ОСОБА_1 , (а.с.154) і подана суду без доказів надсилання такої заяви.

Разом з цим, у скарзі стягувач зазначає, що представник ОСОБА_1 01.12.2021 було направлено приватному виконавцю Солоньку М.М. заяву з проханням повернути сплачений авансовий внесок в сумі 3536,66 грн. та 2002,04 грн.

Скаржник стверджує, що відповіді на заяву приватним виконавцем не надано, авансові платежі не повернуто.

АТ «Страхова компанія «ІНГО» звернулося до господарського суду зі скаргою №172 від 26.01.2024 щодо дій та бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Солонька М.М. 29.01.2024.

У скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання скарги, у якому стягувач вказує, що вважає такий строк не пропущеним, адже в цьому випадку має місце бездіяльність приватного виконавця щодо неповернення авансового внеску після повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття, яка на відміну від дії має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Водночас, зважаючи на норму п.«а» ч.1 ст.341 ГПК України, скаржник просить поновити пропущений з поважних причин строк подання скарги.

Пунктом «а» частини першої статті 341 ГПК України унормовано, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Відповідно до ч.2 ст.341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Отже, відлік перебігу строку на подання скаргу пов`язаний саме з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Тобто, в разі, якщо скаржник покликається на бездіяльність виконавця як триваюче правопорушення, слід встановити, коли саме він дізнався чи міг дізнатись про факт такої бездіяльності, і з цього моменту відраховувати строк на подання скарги.

Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо), а тому стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г.

При цьому, правовий висновок про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні є усталеним в судовій практиці, зокрема, такий викладено у постанові Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №909/525/19 у подібних правовідносинах між тими ж сторонами, що й у справі №909/535/20.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що скаржник - АТ «Страхова компанія «ІНГО», звернувшись, як зазначає скаржник, до приватного виконавця Солонько М.М., із заявою від 01.12.2021 з проханням повернути авансовий внесок, навіть не отримавши задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні, незалежно від того, чи отримав заявник від приватного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.

Відтак, доводи скаржника, викладені у клопотанні про поновлення строку на подання скарги та в апеляційній скарзі, про те, що він оскаржує триваючу бездіяльність приватного виконавця в частині неповернення авансового внеску, слід відхилити, оскільки заявнику достеменно було відомо конкретну дату, коли були порушені його права - 27.01.2021 (неповернення авансового внеску разом із поверненням виконавчого листа без прийняття до виконання) і саме з цього моменту законодавець визначив строк на оскарження зазначених дій.

Натомість, скаржник звернувся до суду 29.01.2024 – зі спливом трьох років від моменту неповернення авансового внеску разом із поверненням виконавчого листа та більш, ніж двох років від стверджуваного дня звернення до приватного виконавця із заявою про повернення авансового внеску.

Окрім того, у клопотанні про поновлення строку скаржник не покликається на жодні обставини, які об`єктивно унеможливили звернення до приватного виконавця щодо результатів розгляду заяви про повернення сплачених авансових внесків.  

Колегія суддів вважає помилковими посилання АТ «Страхова компанія «ІНГО» на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №760/19348/20 та від 25.03.2020 у справі №175/3995/17-ц, з огляду на нерелевантність зазначеної практики обставинам цієї справи, адже питання застосування строків звернення зі скаргою у порядку, визначеному нормами статей 339 - 341 ГПК України, у справах №760/19348/20 та №175/3995/17-ц не розглядалось, правові висновки щодо застосування зазначених норм права у вказаних постановах відсутні.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного судового рішення, доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

           1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» – відмовити.

           2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2024 у справі №909/535/20 – залишити без змін.

           3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги – покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Желік М.Б.

                              суддя                                                            Галушко Н.А.

                                        суддя                                                          Орищин Г.В.