ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня 2024 року

м. Київ

справа № 464/6305/22

провадження № 51-6105км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141410000843, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2022 року за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, покарання не відбуте,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 5 місяців з конфіскацією майна.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК, покарання призначене ОСОБА_7 за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2022 року у виді штрафу визначено виконувати самостійно.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, а також у аналогічних діях вчинених повторно, за таких обставин.

Так, ОСОБА_7 за невстановлених обставин придбав особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, яку зберігав за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ) з метою подальшого збуту.

7 листопада 2022 року приблизно о 15:35 ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання, незаконно збув за 200 грн особі зі зміненими анкетними даними « ОСОБА_8 » кристалоподібну речовину, в якій виявлено PVP масою 0, 0678 г, яку вказана особа цього ж дня добровільно видала працівникам поліції.

Крім цього, ОСОБА_7 за невстановлених обставин придбав особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, яку зберігав за місцем свого проживання з метою подальшого збуту, та 24 грудня 2022 року приблизно о 13:40 за аналогічних обставин, діючи повторно, збув за 100 грн вищевказаній особі кристалоподібну речовину, в якій виявлено PVP масою 0, 0237 г, яку зазначена особа цього ж дня добровільно видала працівникам поліції.

Окрім цього, ОСОБА_7 за невстановлених обставин придбав особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, яку зберігав за місцем свого проживання з метою подальшого збуту. 24 грудня 2022 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 було виявлено та вилучено полімерні пакети з речовинами, у яких виявлено PVP масою 0, 9959 г, 0, 0197 г, 0, 0015 г, пакет з подрібненою речовиною, що є плодовим тілом (частинами грибів), які містять псилоцин (особливо небезпечна психотропна речовина), масою 1, 84 г, скляні ємності з вмістом нашарувань речовини, у якій виявлено PVP масою 0, 0007 г, а також електронні ваги на поверхні яких виявлено нашарування речовини, у якій виявлено PVP масою 0, 0009 г.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, рішення судів є незаконними, а їх висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого злочину є невмотивованим та передчасним, оскільки ґрунтується на неналежних і недопустимих доказах, яким не було надано належної оцінки. Крім іншого зазначає, що суд першої інстанції безпосередньо не досліджував речові докази, під час затримання ОСОБА_7 не було своєчасно повідомлено захисника та проведено обшук без участі останнього, чим порушено право засудженого на захист, а також мала місце провокація злочину. Суд апеляційної інстанції не усунув вищезазначені порушення, не спростував наведених в апеляційних скаргах сторони захисту доводів та не повністю дослідив повторно обставини, досліджені судом першої інстанції, а тому його рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК і також підлягає скасуванню.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно зі ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.

Як визначено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Так, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.

Як убачається з вироку, засуджений ОСОБА_7 винуватість у вчиненому визнав частково, а в подальшому не визнав і пояснив, що нічого забороненого нікому не збував, залегендованій особі він раніше продав мобільний телефон і той розраховувався за нього частинами, зокрема 7 листопада 2022 року віддав 200 грн. Зазначив, що наркотичні засоби при проведенні обшуку мав та зберігав для власного вживання. Крім того, не заперечував, що працівниками поліції йому було роз`яснено право на залучення захисника до проведення слідчої дії, однак він відмовився від його участі.

Разом з тим, твердження засудженого ОСОБА_7 про не причетність до вчинення злочину не знайшли свого підтвердження в ході дослідження доказів судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_7 обґрунтовано послався на показання допитаного у суді свідка ОСОБА_8 (особисті дані якого змінено), котрий підтвердив, що брав участь у слідчих діях щодо придбання у ОСОБА_7 психотропних речовин, на що надав добровільну згоду. Зазначив, що перед кожним епізодом закупки його оглядали працівники правоохоронних органів, давали кошти, він одягав куртку з прихованою камерою, до місця його доставляли службовим транспортом, потім він йшов до під`їзду та до 46 квартири, де проживав ОСОБА_7 і купував PVP. Пояснив, що 7 листопада купував за 200 грн, а 24 грудня за 100 грн. Підтвердив, що під час проведення вказаних слідчих дій були присутні поняті, а придбані речовини він добровільно видавав працівникам поліції.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема: витяг з ЄРДР від 19 жовтня 2022 року (внесені дані про те, що 18 жовтня 2022 року отримано інформацію про здійснення незаконного збуту психотропної речовини ОСОБА_7 ); рапорт від 18 жовтня 2022 року (отримано оперативну інформацію про здійснення незаконного збуту психотропної речовини PVP громадянином ОСОБА_9 , котрий конспірує свою діяльність, з контактами спілкується зашифровано, продаж здійснює наркозалежним особам на території Сихівського району м. Львова); протоколи огляду грошових купюр (проведено огляд банкнот для здійснення оперативної закупки психотропної речовини); протоколи огляду покупця (при огляді ОСОБА_8 жодних речей та грошей не виявлено, вручено останньому грошові кошти згідно протоколу огляду грошових купюр); протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 7 листопада 2022 року та протокол про хід проведення НСРД від 10 листопада 2022 року (з яких убачається, що 7 листопада 2022 року, після проведення огляду грошових купюр та покупця ОСОБА_8 , останній на службовому автотранспорті у супроводі двох понятих та працівників поліції направився до місця проведення слідчої дії. Далі ОСОБА_8 попрямував до буд. АДРЕСА_2 і зайшов в середину, де пробув декілька хвилин, вийшов і повернувся в автотранспорт. В подальшому ОСОБА_8 в присутності вищевказаних осіб видав паперовий згорток в якому знаходилась кристалоподібна речовина, яка з його слів є психотропною речовиною PVP, котру він придбав приблизно о 15:38 у ОСОБА_7 за 200 грн); протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 26 грудня 2022 року та протокол про результат проведення НСРД від 5 січня 2023 року (з яких убачається, що 24 грудня 2022 року ОСОБА_8 за аналогічних обставин приблизно о 13:44 придбав за 100 грн у ОСОБА_7 кристалоподібну речовину, яка з його слів є психотропною речовиною PVP, котру він добровільно видав працівникам поліції); протоколи огляду місця події з фототаблицями та постанови про визнання речовими доказами від 7 листопада та 24 грудня 2022 року ( ОСОБА_8 у присутності понятих добровільно видав згортки з кристалічною речовиною, котрі поміщено у спецпакети, які в подальшому було визнано речовими доказами); протоколи про результати здійснення НСРД від 10 листопада 2022 року, 5 січня 2023 року та данні відеозапису слідчої дії, оглянуті в судовому засіданні (зафіксовано обставини придбання ОСОБА_8 7 листопада та 24 грудня 2022 року у ОСОБА_7 психотропної речовини PVP); протокол про результати проведення НСРД візуального спостереження за особою 24 грудня 2022 року, яке проводилось за місцем проживання ОСОБА_7 (до останнього заходив чоловік, двері відчинив ОСОБА_7 , та через кілька хвилин вийшов з помешкання, а в 16:30 вийшов ОСОБА_7 пішов до терміналу поповнення та повернувся до місця свого проживання. В 17:20 він вийшов з дому та був затриманий працівниками поліції, що підтверджується протоколом про результати проведення НСРД від 5 січня 2023 року); висновки експертиз від 22 грудня 2022 року та 20 січня 2023 року (встановлено, що у вилученій у ОСОБА_8 7 листопада та 24 грудня 2022 року речовині, виявлено особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, масою 0, 0678 г і 0, 0237 г).

Крім того, як убачається з матеріалів справи, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ) крім іншого, було вилучено полімерні пакети з речовинами різного кольору, пакет з подрібненою речовиною, скляні ємності з вмістом нашарувань речовини, електронні ваги, на поверхні яких виявлено нашарування речовини білого кольору тощо. Також у ОСОБА_7 при проведенні обшуку було вилучено грошові кошти, що були вручені ОСОБА_8 (згідно номіналу та серії) для проведення оперативної закупки. Вищенаведене підтверджується протоколом обшуку та даними відеозапису вказаної слідчої дії від 24 грудня 2022 року.

Дослідженим судом висновком експерта від 20 січня 2023 року встановлено, що у вилучених під час проведення обшуку 24 грудня 2022 року пристроях для паління (в кількості 3 шт) виявлено PVP масою 0, 0007 г, в полімерних пакетах з речовинами виявлено PVP масою 0, 0197 г та 0, 0015 г, в полімерному пакеті з речовиною рослинного походження виявлено псилоцин, масою в перерахунку на висушену речовину 1, 84 г, у залишках речовини на цифрових вагах виявлено PVP масою 0, 0009 г, які є особливо небезпечними психотропними речовинами. З висновку експерта від 23 січня 2023 року вбачається, що у вилученому в ході проведення обшуку полімерному пакеті з кристалічною речовиною виявлено PVP масою 0, 9959 г.

Таким чином, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, а також у аналогічних діях, вчинених повторно, та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 307 КК. Підстав для перекваліфікації дій засудженого на ст. 309 КК суд не встановив.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками і вважає, що всупереч твердженням захисника, рішення суду відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а оцінка доказів проведена судом згідно з вимогами процесуального законодавства з наведенням відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого, належним чином перевірив викладені в ній доводи (про незаконність та необґрунтованість вироку), аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

При цьому, суд погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зазначивши, що такий висновок повністю підтверджується зібраними і дослідженими доказами, які апеляційний суд вважає належними і допустимими.

Зокрема, судом апеляційної інстанції були перевірені доводи сторони захисту про провокацію злочину, недослідження судом речових доказів, незаконне затримання ОСОБА_7 , порушення його права на захист під час проведення обшуку, недопустимість протоколу обшуку та інші.

Так, суд зазначив, що твердження ОСОБА_7 про те, що мала місце провокація злочину, оскільки у справі наявні дані про збут психотропної речовини лише одній особі зі зміненими анкетними даними « ОСОБА_8 », не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

В обґрунтування свого висновку суд послався на те, що підставою для початку досудового розслідування у даному провадженні став рапорт оперуповноваженого відділу поліції про те, що в ході здійснення ОРЗ він отримав оперативну інформацію про збут психотропної речовини (PVP) громадянином ОСОБА_9 наркозалежним особам на території Сихівського району м. Львова. Відповідно до протоколів огляду покупця і грошових купюр, ОСОБА_8 дав свою добровільну згоду на проведення оперативних закупок психотропної речовини, яка здійснювалась двічі. В ході апеляційного розгляду кримінального провадження судом не встановлено, що вказана особа діяла не з власної волі, як і не встановлено жодних доказів примушування цієї особи бути закупником.

Таким чином, перевіривши твердження засудженого щодо провокації злочину, суд апеляційної інстанції, з урахуванням практики ЄСПЛ (який у своїх рішеннях розробив ряд критеріїв для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів), дійшов висновку, що встановлені місцевим судом обставини свідчать про те, що орган досудового розслідування діяв у пасивний спосіб і не підбурював ОСОБА_7 до вчинення злочину.

Адже позиція ОСОБА_8 щодо бажання придбати психотропні речовини носила загальний абстрактний вираз його готовності заплатити певну суму грошей за надану речовину (PVP), після чого ОСОБА_7 добровільно продовжував спілкуватися з ним, щоб отримати особисту користь від абстрактної готовності покупця купувати у нього «солі». Таке бажання ОСОБА_8 не було обов`язковою умовою для злочинної діяльності ОСОБА_7 , тобто дії, якої в іншому випадку він би не вчинив. При цьому продаж психотропної речовину ОСОБА_8 був здійснений ОСОБА_7 два рази, що також підтверджує його волевиявлення на вчинення зазначених дій. Враховуючи наведене, негласні слідчі (розшукові) дії не призвели до підбурювання через призму прецедентної практики ЄСПЛ щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того суд зазначив, що з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_7 , здійснюючи збут психотропної речовини ОСОБА_8 , паралельно вчиняв аналогічні дії по відношенню до інших, невстановлених досудовим розслідуванням осіб, на що вказував, зокрема, зміст його розмов. З аналізу цих розмов видно, що ОСОБА_7 займається збутом психотропних речовин, оскільки йому неодноразово телефонували невстановлені особи, які вели з ним зашифровані розмови і домовлялися про зустріч. Крім того, і в переддень до цього, і в день проведення оперативної закупки ОСОБА_7 поступали різні дзвінки, що свідчить про стійку спрямованість останнього на збут психотропної речовини і виключає будь-яку провокацію правоохоронними органами на вчинення злочину. З такими висновками апеляційного суду погоджується й колегія суддів Верховного Суду.

Що стосується тверджень сторони захисту про те, що місцевий суд, обґрунтовуючи своє рішення про винуватість ОСОБА_7 , послався на речові докази, які безпосередньо не досліджував, то апеляційний суд зазначив наступне.

Так, визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження здійснюється судом за пропозицією учасників судового провадження, що і було зроблено в судовому засіданні 10 березня 2023 року, у якому, зокрема, сторона захисту не заявляла клопотання про безпосереднє дослідження грошових купюр та інших предметів, які були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Крім того, відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 357 КПК речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, за необхідності проводиться за їх місцезнаходженням. Разом з тим, кримінально процесуальний закон не містить імперативних приписів стосовно безумовного обов`язку суду дослідити речові докази, оскільки в протилежному випадку нівелювалося б передбачене ст. 349 КПК право учасників судового провадження висловлювати свою думку про те, які докази потрібно дослідити, про порядок їх дослідження, а для суду - можливість затвердити своєю ухвалою відповідний порядок дослідження доказів і, в разі необхідності, змінити його. Це ж стосується і наданого ч. 3 ст. 349 КПК суду права визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Доводи сторони захисту про незаконне затримання ОСОБА_7 і порушення його права на захист під час проведення обшуку були перевірені апеляційним судом і також визнані необґрунтованими.

Зокрема, суд у своєму рішенні зазначив, що ОСОБА_7 був затриманий 24 грудня 2022 року о 17:36 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК в порядку ст. 208 КПК, про що складено відповідний протокол (підстави затримання: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин).

З протоколу затримання видно, що 24 грудня 2022 року уповноважена особа за участю понятих, відповідно до вимог чинного законодавства роз`яснила затриманому його права та обов`язки. При цьому, ОСОБА_7 було роз`яснено підстави його затримання, а також у вчиненні якого саме кримінального правопорушення він підозрюється, його права та обов`язки, в тому числі право на захист. ОСОБА_7 підписав вказаний протокол та виявив бажання повідомити родичів про затримання. Після чого службова особа, яка здійснила затримання, повідомила Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області та відповідно до доручення від 24 грудня 2022 року ОСОБА_7 було призначено захисника ОСОБА_6 (за годину дев`ятнадцять хвилин після його фактичного затримання), за участі котрого у подальшому було повідомлено ОСОБА_7 про підозру та розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відтак, суд дійшов висновку, що службовими особами було дотримано вимоги ст. 213 КПК щодо зобов`язання повідомити про затримання особи орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до вимог ст. 234 КПК обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. У ч. 1 ст. 233 КПК визначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до матеріалів кримінального провадження обшук за місцем проживання ОСОБА_7 був проведений 24 грудня 2022 року (з 17:36 до 18:53) на підставі ухвали слідчого судді від 21 грудня 2022 року. Слідчу дію було проведено за участю понятих, а її хід фіксувався за допомогою технічних засобів відеозапису, що підтверджується протоколом обшуку з додатком (диском).

Враховуючи те, що участь захисника під час проведення обшуку не є обов`язковою, при цьому ОСОБА_7 самостійно адвоката не залучав, а захисник з центру надання безоплатної вторинної правової допомоги на момент проведення обшуку залучений ще не був, з огляду на те, що слідчу дію було проведено на підставі ухвали слідчого судді, з дотриманням вимог статей 234, 236 КПК, апеляційний суд дійшов висновку, що органом досудового розслідування не було допущено порушень вимог КПК при проведенні обшуку.

З такими висновками погоджується і колегія суддів та вважає, що права ОСОБА_7 , в тому числі й право на захист, під час проведення слідчої дії порушені не були, а тому відсутні підстави вважати протокол обшуку недопустимим доказом, як про це зазначає сторона захисту.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та правильність кваліфікації його дій.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимог ст. 404 КПК, не повністю повторно дослідив обставини, досліджені судом першої інстанції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Колегія суддів зазначає, що учасник судового провадження має не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й навести, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.

Разом з цим, під час апеляційного розгляду сторона захисту не заявляла подібного роду клопотань, про що свідчить журнал судового засідання та відеозапис до нього. Повторне дослідження доказів є правом суду апеляційної інстанції, а не обов`язком. Суд апеляційної інстанції обмежився аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих місцевим судом, та за результатами перегляду вироку погодився з їх оцінкою, даною судом першої інстанції.

В оскарженому судовому рішенні наведені підстави з яких апеляційну скаргу засудженого визнано необґрунтованою, а твердження сторони захисту про зворотнє не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.

Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду. Підстав для скасування судових рішень, як про це зазначає захисник, Судом не встановлено.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3