№ 2-о-53/2007 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2007 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: Головуючого - судді Дегтярчук М.О., народних засідателів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, при секретарі Заводяній О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Лозова Харківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - опікунська рада Артільської сільської ради Лозівського району Харківської області, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, -
встановив: Заявниця звернулась до суду 22 березня 2007 року із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, посилаючись на те, що її онука - ОСОБА_2, маючи малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, зникла восени 2004 року, залишивши дитину з заявницею. На підставі її заяви органами МВС проводився розшук, але до цього часу місце знаходження ОСОБА_2 не встановлено. В зв*язку з тим, що над малолітнім ОСОБА_3 необхідно встановити опіку, заявниця звернулась до суду про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою.
В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи заяви підтримала. Вона також пояснила, що не бачила свою онуку приблизно два роки.
Представник заінтересованої особи - органу опіки Артільської сільської ради Лозівського району Харківської області - проти задоволення вимог заявниці не заперечувала, зазначивши, що визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою відповідає інтересам малолітнього правнука заявниці, а також дасть їй можливість вирішувати питання соціально-побутового характеру та встановлення опіки над ним.
Суд, заслухавши пояснення заявниці, представника заінтересованої особи, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного. Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути судом визнана безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Факт відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_2 в місці її постійного проживання в АДРЕСА_1 протягом одного року підтверджується зібраними у справі доказами.
Допитані судом свідки - ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, кожен окремо показали, що протягом останніх двох років за місцем постійного проживання ОСОБА_2 вони не бачили, де вона може знаходитись не знають.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи немає, їх показання об*єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Відповідно до ч.2 ст. 43 ЦК України у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Суд приходить до висновку, що початком безвісної відсутності ОСОБА_2 слід вважати 01 липня 2005 року, оскільки у матеріалах справи міститься копія доручення, даного особисто ОСОБА_2 29 червня 2005 року, яке посвідчено головою Артільської
2
сільської ради. Тобто, останнім місяцем, в якому були одержані відомості про місце перебування ОСОБА_2, є червень 2005 року.
Задоволення заяви ОСОБА_1 має для неї юридичне значення - дає можливість встановити опіку над своїм правнуком ОСОБА_3.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 248, 249 ЦПК України, ст. 43 ЦК України, суд, -
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати безвісно відсутньою громадянку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженку с Артільне, Лозівського району, Харківської області.
Початком безвісної відсутності ОСОБА_2 вважати 01 липня 2005 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.