справа № 441/885/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2024 року                                                 м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі

головуючого-судді         ОСОБА_1

при секретарі                 ОСОБА_2 ,

за участю прокурора         ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження (кримінальну справу) відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2014 року, приблизно о 19 год. 40 хв., ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Львівський, що у м. Городок у напрямку до м. Львова, при проїзді її ділянки в районі будинку № 543 у порушення п.1.5 Розділу 1, п.п.2.3 б),д) Розділу 2, п.п.12,1, 12.3 Розділу 12, п.14.2 Розділу 14 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, керуючи транспортним засобом проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, здійснюючи обгін інших транспортних засобів на прямій ділянці дороги, виїхав на смугу зустрічного руху, де з моменту виникнення небезпеки у вигляді велосипеда «McKenzie» під керуванням велосипедиста ОСОБА_8 , який рухався по проїзній частині дороги в попутному із ним напрямку, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості автомобіля аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з велосипедом, що спричинило велосипедисту тяжкі тілесні ушкодження у виді тупої закритої травми живота, яка виразилася розривами тканини печінки, селезінки, крововиливом в брижу тонкого кишечника, що призвело до гострої внутрішньої крововтрати, що спричинило смерть ОСОБА_8 на місці пригоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винним у вчиненні вказаного злочину повністю, фактичні обставини справи не оспорював, дав покази про те, що він у вечері 23 жовтня 2014 року їхав за кермом автомобіля марки «Mercedes Benz Sprinter», яким рухався по вул. Львівський, що у м. Городок у напрямку до м. Львова, попереду рухалися два автомобіля, він вирішив їх обігнати. Пішовши на обгін, зі швидкістю 90 км/год, він виїхав на зустрічну смугу, тоді він побачив велосипедиста посередині дороги, до останнього лишалося 7 м, йшов ремонт дороги, на вулиці була мряка, він не встиг загальмувати та відчув, що щось полетіло від машини. Вийшовши з автомобіля, він викликав карету швидкої допомоги та поліцію. Цивільний позов він не визнає, його брат намагався домовитися з потерпілими щодо відшкодування шкоди, проте потерпілі не захотіли з ним говорити. Вказує, що він щиро шкодує за вчинене, просить вибачення перед потерпілими – батьками ОСОБА_8 , просить суворо не карати.

Суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 , окрім його визнавальних показів, у повному обсязі підтверджується сукупністю зібраних доказів, які були досліджені та перевірені судом в судовому засіданні, а саме:

наданими у судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_9 про те, що вона є матір`ю загиблого неповнолітнього ОСОБА_8 , який був світлою, доброю дитиною. Вона 23 жовтня 2014 року ввечері їхала на маршрутному таксі з роботи до дому. Приблизно о 19 год. 30 хв. вона вийшла з маршрутного таксі неподалік свого будинку у м. Городок, де вона мешкає, і тоді, вона побачила, як автомобіль – бус білого кольору пронісся повз неї на великий швидкості. Підходячи до свого будинку, вона побачила, що сталося ДТП, до неї підійшов ОСОБА_10 , який повідомив, що її ОСОБА_11 загинув. Згодом приїхала карета швидкої допомоги, лікарі констатували смерть її сина. Вона тоді не бачила на місці ДТП ОСОБА_6 , згодом їй сказали, що на місце ДТП приїздила «група підтримки» обвинуваченого. Потім вони забрали тіло дитини до моргу. ОСОБА_11 їздив акуратно на велосипеді, хоча вона була проти його їзди, навіть два місяця до трагедія вона забрала у сина велосипед та сховала його від нього, але потім віддала. Вона знала, що 3 жовтня 2014 року її син ходив з другом до «Піцерії», яка розташована в центрі м. Городок, відсвяткувати день народження. Цивільний позов вона заявляти не буде;

висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №533 від 23.10.2014 року, згідно з даними якої встановлено, що при проведенні огляду у ОСОБА_6 ознак сп`яніння не встановлено /Т-2 а.с.22/;

висновком експертизи №105/14 від 17.11.2014 року, згідно з даними якої причиною смерті ОСОБА_8 , 2000 року народження є тупа закрита травма живота, яка виразилась розривами печінки, селезінки, крововиливом в брижу тонкого кишечника, що призвело до гострої внутрішньої крововтрати. При експертизі трупа ОСОБА_8 виявлено: рану на зовнішній поверхні правого гомілково-ступневого суглобу, 11 саден на чолі справа і зліва, спинці носа, підборідді, обох виличних ділянках, обох колінних суглобах, животі зліва, 6 синців на тильних поверхнях обох кистей, крововилив в м`які мозкові оболонки, крововиливи і розриви тканин обох легень, розриви селезінки і печінки, крововилив в брижу тонкого кишечника, крововилив в жирову капсулу правої нирки, масивний міжреберний крововилив справа по задній поверхні, підшкірні крововиливи на спині справа і задній поверхні правого стегна і гомілки. Виявлені ушкодження утворились незадовго до настання смерті від дії тупих предметів, були небезпечними для життя в момент заподіяння, сприяли настанню смерті і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Враховуючи дані обставини, а саме - мав місце наїзд легковим автомобілем, коли потерпілий рухався на велосипеді, характер і локалізацію виявлених ушкоджень (ушкодження розташовані по задній поверхні тіла), то можна прийти до висновку, що виявлені ушкодження утворились при ДТП, а саме при ударі виступаючими частинами автомобіля, що рухався, по задній поверхні тіла потерпілого і їх утворення можна поділити на такі етапи. Спочатку мав місце контакт потерпілого задньою поверхнею з автомобілем, при якому утворились ушкодження легень, селезінки, печінки, внутрішні крововиливи. При наступному відкиданні на перед і ковзанню по шороховатій поверхні дорожнього покриття –садна на обличчі. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_8 виявлено етиловий спирт в кількості – 0,51 % (проміле). Вказана концентрація етилового спирту в крові з трупа ОСОБА_8 при житті могла відповідати легкому алкогольному сп`янінню /Т-2 а.с.23-24/;

висновком судово-медичної експертизи №2822/2014 від 13.11.2014 року, згідно з даними якої за результатами дослідження шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_8 , 2000 року народження встановлено: розлиті крововиливи в легенях, кров в бронхах, дрібновогнищеві геморагії в головному мозку, вогнищева емфізема легень, помірне кровонаповнення внутрішніх органів /Т-2 а.с.25/;

висновком судово-медичної експертизи №1586/2014-ім від 04.11.2014 року, згідно з даними якої встановлено, що кров від трупа ОСОБА_8 , 2000 року народження відноситься до групи В з ізогемаглютинінами анти-А, за ізосерологічною системою АB0 /Т-2 а.с.26-27/;

висновком судово-токсикологічної експертизи №3543/2014-т від 10.11.2014 року, згідно з даними якої встановлено, що при судово-токсикологічній експертизі речового доказу – крові з трупа ОСОБА_8 , 2000 року народження виявлено етиловий спирт в кількості – 0,51% (проміле), не виявлено метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів /Т-2 а.с.28/;

висновком судової автотехнічної експертизи №4223 від 05.12.2014 року, згідно з даними якої встановлено, що на момент огляду і експертного дослідження 14.11.2014 року гальмова система велосипеда знаходилась в стані повної відмови через наявність пошкоджень заднього колеса, заднього гальмового механізму та відірваного тросу приводу переднього гальмового механізму. На момент огляду і експертного дослідження 14.11.2014 року рульове керування велосипеда знаходилось в працездатному стані. Враховуючи локалізацію та характер загальних пошкоджень, гальмової системи, які отримував досліджуваний велосипед при наїзді на нього автомобіля, так і характер вказаних вище несправностей його гальмової системи, результати проведених досліджень дають підстави зробити висновок про те, що несправності гальмової системи велосипеда є наслідком наїзду на нього автомобіля, і до моменту ДТП гальмова система велосипеда була працездатною. Оскільки на момент огляду несправностей рульового керування досліджуваного велосипеда не було виявлено, то вирішення питання 2 із постанови слідчого, що стосується рульового керування велосипеда, позбавлене технічного змісту. На момент огляду 14.11.2014 року прилади зовнішнього освітлення на досліджуваному велосипеді відсутні (окрім світлоповертачів на педалях велосипеда та бокового світлоповертача на передньому колесі), що не відповідає вимогам п.п. 6.2 ПДР України. Ознак, які б свідчили про наявність несправностей в рульовому керуванні та в гальмовій системі в представленому на дослідження велосипеді, які б мали місце до ДТП і могли перебувати в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, не виявлено /Т-2 а.с.49-51/;

висновком судової автотехнічної експертизи №4224 від 05.12.2014 року, згідно з даними якої встановлено, що на момент огляду і експертного дослідження рульове керування представленого на дослідження автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебувало в працездатному стані і забезпечувало виконання передбачених конструкцією функцій по підтриманню заданого напрямку руху та його зміні. На момент огляду і експертного дослідження робоча гальмівна система автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходилась в працездатному стані і забезпечувала виконання передбачених конструкцією функцій по зменшенню швидкості руху автомобіля та його зупинці. Оскільки на момент огляду та дослідження рульове керування та робоча гальмова система «Мерседес-Бенц Спрінтер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , працездатні, то вирішення питання 2 стосовно цих систем позбавлено технічного змісту. На момент огляду і експертного дослідження зовнішнє освітлення автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебувало в працездатному стані. Враховуючи результати досліджень тих систем автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які цікавлять слідство, дана експертиза не вбачає обставин технічного характеру пов`язаних із технічним станом робочої гальмової системи та рульового керування вказаного вище транспортного засобу, які б могли перебувати у причинно наслідковому зв`язку з фактом даної ДТП /Т-2 а.с.56-58/;

висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №4222 від 28.11.2014 року, згідно з даними якої встановлено, що у момент зіткнення повздовжня вісь велосипеда, яким керував велосипедист ОСОБА_8 знаходилась під кутом біля 30° право по відношенню до повздовжньої осі автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер», реєстраційний номер НОМЕР_2 і при цьому обидва транспортні засоби рухались в попутному напрямку. Установити в якому положенні відносно елементів дороги розміщувалися автомобіль «Мерседес-Бенц Спрінтер» та велосипед, яким керував ОСОБА_8 , не виявляється можливим у зв`язку з відсутністю достатнього комплексу ознак, які свідчать про це (слідів коліс транспортних засобів). Місце наїзду автомобілем «Мерседес-Бенц Спрінтер», реєстраційний номер НОМЕР_2 на велосипедиста ОСОБА_8 знаходиться на правій смузі руху, виходячи з напрямку в сторону м.Львова на віддалі біля 2,8 м від правого узбіччя в районі, що дещо передує розміщенню початку осипу уламків декоративної решітки радіатора автомобіля /Т-2 а.с.64-66/;

висновком судової автотехнічної експертизи №4789 від 26.01.2015 року, згідно з даними якої встановлено, що згідно з методикою, наведеною на стор. 655 книги «Wypadki drogowe. Vademecum bieglego sadowego» (ця книга під номером [69] міститься у Переліку науково-технічної та довідкової літератури, який міститься у Додатку №11 до наказу Міністерства юстиції від 30.07.2010 року за №1722/5), та виходячи з віддалі, на яку могло бути відкинуте тіло потерпілого від місця первинного контакту і до його кінцевого розташування на проїзній частині, швидкість руху автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у момент наїзду на велосипедиста могла складати величину біля 90 км/год /Т-2 а.с.78-79/;

висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №346 від 11.02.2015 року, згідно з даними якої встановлено, що в первинний момент зіткнення поздовжня вісь автомобіля «Mercedes –Benz Sprinter», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 та поздовжня вісь велосипеда марки «McKenzie» під керуванням велосипедиста ОСОБА_8 були розташовані під кутом біля 30°, як це зображено на Схемі №1, яка додається і при цьому в контакт між собою увійшли середина передньої частини автомобіля та задня частина велосипеда /Т-2 а.с.82-84/;

висновком комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №347/69 від 24.04.2015 року, згідно з даними якої встановлено, що виходячи із наявних пошкоджень на автомобілі «Mercedes –Benz Sprinter», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 та велосипеді марки «McKenzie» з урахуванням ушкоджень на тілі велосипедиста ОСОБА_8 механізм та послідовність утворення ушкоджень на його тілі вбачається наступним: в первинний момент зіткнення (наїзду) в контакт між собою увійшли: передня частина капота моторного відсіку автомобіля та права гомілка та праве стегно велосипедиста, що призвело до утворення масивних підшкірних крововиливів на задній поверхні правої гомілки та правого стегна; від контакту з поверхнею вздовж капота моторного відсіку автомобіля на тілі велосипедиста утворились масивні підшкірні крововиливи на спині справа, кровиливи і розриви тканини по задній поверхні обох легень, масивний міжреберний крововилив справа на рівні 2-7 ребер по лопатковій лінії, розрив тканини печінки біля жовчного міхура, крововилив в гепатодунальному зв`язку та в жирову капсулу правої нирки; від контакту з переднім вітровим склом автомобіля на тілі потерпілого утворились підшкірний крововилив на потилиці та вогнищеві крововиливи в м`які мозкові оболонки в потиличній ділянці голови. Описані ушкодження на тілі велосипедиста ( з урахуванням взаємного розміщення автомобіля та велосипеда в момент зіткнення) свідчать про те, що в момент наїзду велосипедист був обернений до передньої частини автомобіля своєю задньою правою поверхнею тіла. В подальшому відбулось скидання тіла велосипедиста з автомобіля на дорожнє покриття, внаслідок чого на його тілі утворились садна на чолі справа і зліва, на спинці носа, на підборідді, обох виличних ділянках, обох колінних суглобах, на животі зліва та синці на тильних поверхнях обох кистей рук. Враховуючи характер, розміщення, форму та розміри ушкоджень на тілі ОСОБА_8 , найбільш ймовірно в момент дорожньо-транспортної події потерпілий знаходився на велосипеді. Покази свідка ОСОБА_6 , які він показав при проведенні з ним слідчого експерименту 22.12.2014 року в тій частині, що велосипедист рухався зліва-направо під кутом перетинаючи смугу руху керованого ним автомобіля і в такому положенні відбувся наїзд середньої частини автомобіля на велосипед з велосипедистом з технічної точки зору є спроможними /Т-2 а.с.90-93/;

висновком експертизи №1/90 від 21.05.2015 року, згідно з даними якої встановлено, що фрагмент пластмаси чорного кольору з фрагментами напису «SPRINTER», а також фрагменти пластмаси чорного кольору (з гладкою полірованою поверхнею), які знаходяться у пакетах 1,6,8 в минулому становили одне ціле і являються частинами декоративної накладки капоту («мухобойки»), яка встановлюється на автомобілі «Mercedes –Benz Sprinter»; фрагменти пластмаси сріблястого кольору, які знаходяться у пакеті 2 являються логотипом (фірмовим значком) фірми-виробника «Mercedes–Benz» в минулому становили одне ціле і були закріплені у посадочному місці декоративної решітки радіатора; фрагменти пластмаси чорного кольору (з овалоподібною перфорацією), які знаходяться у пакетах 6, 8 являються частинами передньої декоративної решітки радіатора та повітря забірника (у верхній частині капоту) в минулому становили одне ціле з відповідними деталями, які були встановлені на автомобіль «Mercedes–Benz Sprinter»; фрагмент пластику «П» подібної форми з написом «CITROEN», який знаходиться у пакеті 7, являється фрагментом нижньої частини декоративної рамки кріплення номерного знаку і може встановлюватись на будь-які транспортні засоби; п`ять фрагментів уламків пластмаси червоного кольору, які знаходяться у пакеті 4 в минулому становили одне ціле, являються частинами світловідбивача. Встановити їхню приналежність до відповідної марки автомобіля не видається можливим по причині відсутності маркувальних позначень та доповнюючих фрагментів; гумовий ущільнювач, що наданий на дослідження і знаходиться у пакеті 3 не приналежний до автомобіля «Mercedes –Benz Sprinter»; фрагмент пластмаси сірого кольору, який знаходиться у пакеті 8 не приналежний до автомобіля «Mercedes –Benz Sprinter»; металевий предмет, що знаходиться у пакеті 5 являється частиною –важелем «бігунка» замка типу «блискавка» і до транспортного засобу не приналежний. Вилучені з місця ДТП уламки пластмаси чорного та сріблястого кольору (пакет 1,6,7,8) частинами велосипеда не являються. Встановити чи уламки пластмаси червоного кольору (пакет 4) являються частинами велосипеда не видається можливим по причині відсутності маркувальних позначень та доповнюючих фрагментів, співставляючи які можливо було б відтворити загальну форму та будову даного елемента і відповідно його приналежність до загальної конструкції. Встановити чи уламки пластмаси червоного кольору (пакет 4) являються частинами фари, відбивача світла велосипеда не видається можливим по причині відсутності маркувальних позначень та доповнюючих фрагментів, співставляючи які можливо було б відтворити загальну форму та будову даного елемента і відповідно можливість його застосування (встановлення). Уламки пластмаси, що вилучені з місця події, які поміщені у пакети 1,2,6,8 в минулому становили одне ціле і являються частинами передньої декоративної решітки радіатора, фірмового значка (логотипу) виробника, решітки повітря забірника та передньої декоративної накладки капоту «мухобойки». Уламки пластмаси червоного кольору (пакет 4) в минулому становили одне ціле і можуть являтися частинами світловідбивача. Уламки пластмаси чорного кольору (гладкі) являються частинами декоративної накладки капоту - «мухобойки», уламки пластмаси чорного кольору з овалоподібною перфорацією являються частинами декоративної накладки повітря забірника та частинами передньої декоративної решітки радіатора. Фрагмент пластику (пакет 7) являється нижньою частиною рамки номерного знаку. Вилучені з місця події уламки пластмаси, які описані вище і поміщені в пакети 1,2,6,8, та нижня частина декоративної рамки номерного знаку, яка поміщена в пакет 7 - являються частинами елемента облицювання (решітка радіатора, повітря забірник, «мухобойка») автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . П`ять фрагментів уламків пластмаси червоного кольору в минулому становили одне ціле, являються частинами світловідбивача і до автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 не приналежні. Встановити їхню приналежність до велосипеда — учасника ДТП можливо лише при наявності на ньому відповідних кріплень (корпусів) з розмірними та технологічними (конструктивними) особливостями /Т-2 а.с.96-105/;

висновком судово-трасологічної експертизи №349 від 07.05.2015 року, згідно з даними якої встановлено, що на момент проведення досліджень - на лівій та правій педалях, а також на спицях переднього колеса представленого велосипеда «McKenzie» встановлені світлоповертаючі елементи (катафоти). На елементах передньої частини (кермі, рульовій колонці та передній вилці), а також на елементах задньої частини (підсідельній трубі, підсідельних стійках, підсідельного вузла, сідлотримачі) та на спицях заднього колеса наданого велосипеда «McKenzie» як приладів освітлення, так і світлоповертаючих елементів (катафотів), а також ознак, які б свідчили про кріплення таких в минулому та наступний їх демонтаж, немає /Т-2 а.с.106-107/;

висновком судової автотехнічної експертизи №2032 від 19.06.2015 року, згідно з даними якої встановлено, що у заданій дорожній ситуації водій ОСОБА_6 повинен був з технічної точки зору керуватися вимогами п.п.1.5; 1.10 ( в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпунтів «б» та «д»); 12.3; 12.4; 12.9 (підпункту «б») ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинен був при русі у м.Городок (у тому числі й під час обгону) вести свій автомобіль зі швидкістю не більше 60 км/год, а із заданого слідчим моменту виникнення небезпеки для руху- водій повинен був своєчасно застосувати екстрене гальмування ( як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих, відстані). Показання водія ОСОБА_6 стосовно того, що наїзд мав місце на лівій стороні проїзної частини вул. Львівської, і велосипедист до наїзду проїхав в полі зору водія віддаль 4,8м, з технічної точки зору, неспроможні, оскільки судовою транспортно-трасологічною експертизою (№ 4222 від 28.11.2014 року) встановлено, що наїзд мав місце на правій стороні проїзної частини ( і при цьому на віддалі 2,8 м від правої її межі). З урахуванням викладеного, велосипедист у полі зору водія ОСОБА_6 до місця наїзду міг проїхати віддаль біля 7 м. Саме це значення віддалі, яку міг проїхати велосипедист у полі зору водія ОСОБА_6 до моменту наїзду, і приймалося для вирішення питань 2 та 3. При вибраній швидкості руху 90 км/год та при тих вихідних даних стосовно розташування місця наїзду, які можуть бути технічно спроможними, водій ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути скоєння наїзду на велосипедиста шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування. Якщо б водій ОСОБА_6 вів свій автомобіль із дозволеною швидкістю в населених пунктах (тобто не більше б0 км/год), то він (при цій швидкості та при тих вихідних даних стосовно розташування місця наїзду, які можуть бути технічно спроможними) мав би технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування із заданого самим цим водієм моменту настання видимості велосипедиста. У даній дорожній ситуації велосипедист ОСОБА_8 повинен був з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.5; 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункту «д»); 6.2; 6.6 (підпункту «а»); 6.7 ПДР України, у відповідності до яких вказаний велосипедист не повинен був у темну пору доби експлуатувати свій транспортний засіб без відповідних світлоповертачів чи вимкненої фари (або ліхтаря). Якщо розглядати дії велосипедиста після невиконання ним наведених вимог, а також вимог п. 1.2 ПДР України (який вказує, що в Україні встановлений правосторонній рух транспортних засобів), тобто розглядати безпосередньо етап розвитку дорожньої ситуації, пов`язаний з переїздом велосипедиста із зустрічної сторони проїзної частини вул. Львівської на праву, то вже у такій дорожній ситуації перед виконанням такого маневру велосипедист повинен був переконатися у його безпеці (відповідно до вимог п. 10.1 ПДРУ) та дати дорогу автомобілеві «Мерседес» шд керуванням водія ОСОБА_6 (у відповідності до вимог п.п. 1.5; 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху») та 2.3 (підпункту «д») ПДР України. Для оцінки обставин, пов`язаних з тим, що велосипедист перебував у стані алкогольного сп`яніння, спеціальні пізнання в галузі судової автотехніки не потрібні. При заданих вихідних даних причинами настання даної ДТП, з технічної точки зору, є наступні обставини: 1) та, що велосипедист ОСОБА_8 у темну пори доби експлуатував велосипед, який належним чином для такого руху не був обладнаний, а також намагався переїхати через проїзну частину вул.Львівської, не давши дорогу автомобілеві «Мерседес» і створив цим небезпеку для руху його водієві; 2) та, що водій ОСОБА_6 при русі у м.Городок на ділянці, де максимально допустима швидкість руху 60 км/год, значно її перевищив, чим позбавив себе технічної можливості уникнути скоєння наїзду /Т-2 а.с.113-119/;

висновком судової автотехнічної експертизи №348 від 03.06.2015 року, згідно з даними якої встановлено, що в процесі досліджень змін в конструкції двигуна №ОМ 611.98151086826 автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до реєстраційного посвідчення не виявлено /Т-2 а.с.121-122/;

висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №2925 від 01.10.2015 року, згідно з даними якої встановлено, що при умові, що в момент зіткнення з велосипедом марки «McKenzie» автомобіль марки «Mercedes –Benz Sprinter», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 рухався із швидкістю біля 90 км/год, як це встановлено автотехнічною експертизою №4789 від 26.01.2015 року, то вказане зіткнення транспортних засобів відбулось на віддалі біля 9,45 м до місця фіксації початку осипу дрібних уламків пластмаси від декоративної решітки облицювання радіатора автомобіля марки «Mercedes –Benz Sprinter». Встановити конкретне місце та смугу руху на якій відбулось зіткнення автомобіля з велосипедом не видається можливим з тієї причини, що слідством не зафіксовані дійсні параметри осипу дрібних уламків пластмаси від декоративної решітки облицювання радіатора автомобіля відносно елементів дороги (не вказана ширина цього осипу, його форма та кут під яким була розташована поздовжня вісь осипу відносно елементів дороги) та відсутністю на місці події слідів кочення, гальмування, юзу коліс транспортних засобів та іншої слідової інформації, яка б свідчила про це. В зв`язку з тим, що даною транспортно-трасологічною експертизою не встановлено конкретне місце та смугу на якій відбулось зіткнення автомобіля марки «Mercedes –Benz Sprinter», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 з велосипедистом ОСОБА_8 встановити чи спроможні з технічної точки зору покази водія автомобіля ОСОБА_6 в тій частині, що зіткнення керованого ним автомобіля з велосипедистом відбулось на віддалі 4,1 м від правого краю проїзної частини вул.Львівської (відносно напрямку руху автомобіля в сторону м.Львова) не видається можливим /Т-2 а.с.125-127/;

висновком експерта №23/2015-мк від 13.02.2015 року, згідно з даними якої встановлено, що при судово-медичній експертизі у відділенні судово-медичної криміналістики одягу ОСОБА_8 було виявлено: на задній половинці спортивних штанів зліва один наскрізний розрив, на задній половинці трусів зліва один наскрізний розрив, на зовнішній поверхні кеда з правої ноги в п`ятковій частині один наскрізний розрив, які утворились від дії тупих твердих предметів і могли утворитись внаслідок контакту з виступаючими частинами автомобіля; на передній поверхні куртки та на обох її рукавах, на передній половинці спортивних штанів було виявлено ділянки стирання поверхневого шару тканини, а на куртці в поєднанні з ненаскрізними та частково наскрізними пошкодженнями, які утворились внаслідок ковзної дії по твердій шорохуватій поверхні, ймовірно по асфальтному покриттю, на куртці з напрямком руху справа наліво, на штанах напрямок руху визначити не надається можливим. На одязі було виявлено забруднення його засохлою речовиною сірого кольору, що подібна на грунт, а на футболці зліва речовиною бурого кольору, що подібна на кров. Слідів відкладання гуми, фарби, мастила, лакофарбового покриття, а також відбитка протектора автомобільного колеса на одязі виявлено не було /Т-2 а.с.128-131/;

висновком експертів за результатами проведення додаткової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №1516/16-52/16436/16-52 від 31.10.2016 року, згідно з даними якої встановлено, що місце первинного контакту автомобіля «Мерседес» та велосипеда знаходилось на ділянці дороги, яка передує місцю початку зафіксованого осипу дрібних улпмків декоративної решітки радіатора (поз.6 на схемі ДТП). Більш точно встановити розташування місця зіткнення автомобіля «Мерседес» та велосипеда в рамках даного дослідження неможливо, оскільки відсутня уточнююча слідова інфорамація, по якій можливо було б встановити траєкторію руху хоча б одного з транспортних засобів. В момент первинного контакту поздовжні вісі автомобіля «Мерседес» та велосипеда знаходились під гострим кутом, що був розкритий по ходу годинникової стрілки відносно повздовжньої осі велосипеда. Кут в 30° між повздовжніми осями автомобіля «Мерседес» та велосипедом міг утворитись після первинного контакту (за умов розташування автомобіля «Мерседес» та велосипеда в момент первинного контакту з кутом меншим ніж 30°) в процесі контактної взаємодії даних транспортних засобів /Т-2 а.с.134-143/;

висновком судової автотехнічної експертизи №2731 від 10.07.2017 року, згідно з даними якої встановлено, що водій «Mercedes –Benz Sprinter» ОСОБА_6 , рухаючись в межах населеного пункту в темну пору доби при видимості дороги в напрямку руху 53,0 м відповідно до вимог п.п.12.2,12.6г ПДР повинен був вести автомобіль з швидкістю не більше 60 км/год, а виявивши небезпеку для руху (з моменту настання об`єктивної можливості виявити велосипедиста) – згідно вимог п.12.3 ПДР негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Велосипедист ОСОБА_8 , рухаючись автодорогою в темну пору доби, повинен був відповідно до вимог п.п.6.2, 19.1б, 11.14 ПДР увімкнути ліхтар (фару) і рухатись по правій смузі проїзної частини якомога правіше або по узбіччю. У разі відсутності на велосипеді ліхтаря (фари) чи світлоповертачів згідно вимог 6.6а ПДР ОСОБА_8 не повинен був керувати велосипедом. Якщо водій ОСОБА_6 вів автомобіль «Mercedes –Benz Sprinter» із швидкістю 60 км/год (1 варіант), то вибрана ним швидкість руху відповідала як вимогам п.12.2 ПДР ( по умовах видимості в напрямку руху), так і вимогам п.12.4 ПДР. Якщо водій ОСОБА_6 вів автомобіль «Mercedes –Benz Sprinter» з швидкістю 90 км/год (2 варіант), то вибрана ним швидкість руху не відповідала як вимогам п.12.2 ПДР ( по умовах видимості в напрямку руху), так і вимогам п.12.4 ПДР. Якщо автомобіль «Mercedes –Benz Sprinter» рухався зі швидкістю 60 км/год (1 варіант), то водій ОСОБА_6 в заданий момент виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_8 шляхом своєчасного застосування гальмування, діючи відповідно до вимог п.12.3 ПДР. Якщо автомобіль «Mercedes –Benz Sprinter» рухався зі швидкістю 90 км/год (2 варіант), то однозначно встановити, чи мав водій ОСОБА_6 технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_8 шляхом своєчасного застосування гальмування, не надається можливим, оскільки у такій дорожній ситуації віддалення автомобіля «Mercedes–Benz Sprinter» до місця можливого перебування велосипедиста потрапляє в діапазон можливих значень шляху, необхідного для зменшення швидкості руху автомобіля «Mercedes–Benz Sprinter» до швидкості руху велосипедиста. Дії ОСОБА_8 , який в темну пору доби керував велосипедом, не обладнаним ліхтарем (фарою), і рухався по лівій смузі проїзної частини, не відповідали вимогам п.п.6.2, 6.6а, 19.1б, 11.14 ПДР і перебувають в причинному зв`язку з фактом ДТП. Якщо автомобіль «Mercedes –Benz Sprinter» рухався зі швидкістю 60 км/год (1 варіант), то дії водія ОСОБА_6 , який своєчасно з моменту виникнення небезпеки не вжив заходів для зменшення швидкості транспортного засобу, не відповідали вимогам п.12.3 ПДР і перебувають в причинному зв`язку з фактом ДТП. Якщо автомобіль «Mercedes –Benz Sprinter» рухався зі швидкістю 90 км/год (2 варіант), то дії водія ОСОБА_6 не відповідаи вимогам п.12.4 ПДР і перебувають в причнному зв`язку з фактом ДТП. Причиною даної ДТП, з технічної точки зору, стали ті обставини, що велосипедист ОСОБА_8 в темну пору доби керував велосипедом, не обладнаним ліхтарем (фарою), і рухався по лівій смузі проїзної частини, в результаті чого створив небезпеку для руху, а водій автомобіля «Mercedes –Benz Sprinter» ОСОБА_6 своєчасно з моменту виникнення небезпеки не вжив заходів для зменшення швидкості транспортного засобу ( при умові руху зі швидкістю 60 км/год, 1 варіант) або рухався з перевищенням допустимої згідно з вимогами ПДР швидкістю ( при умові руху зі швидкістю 90 км/год, 2 варіант), чим позбавив себе технічної можливості уникнути наїзду /Т-2 а.с.145-148/.

Враховуючи встановлені обставини, оцінивши досліджені докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину доведена та його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, конкретні обставини кримінального провадження, ставлення обвинуваченого до скоєного - вину визнав повністю, щиро кається у скоєному, дані про його особу, а саме: під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває /Т-1 а.с.239,240/, позитивно характеризується за місце роботи та проживання /Т-2 а.с.154/, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , останній з яких є інвалід І ступеню та потребує стороннього догляду /Т-2 а.с.157,158,161-165/, раніше не судимий.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити основне і додаткове покарання у межах санкції ст.286 ч.2 КК України, оскільки застосування такого покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Захисник подав суду заяву про застосування відносно обвинуваченого п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році». Обвинувачений у судовому засіданні повністю підтримав вказану заяву та в усній формі попросив застосувати до нього акт амністії.

Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Представник потерпілого заперечив проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Як установлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

В силу ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.1 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. № 1810-VІІ. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до вимог п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», підлягають звільненню від відбування покарання особи, які визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років.

Відповідно до ст. 10 зазначеного Закону питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.

Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов`язковим зазначенням цього в журналі судового засідання.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що  ОСОБА_6  вчинив злочин, який є тяжким але не умисним, до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» (23.10.2014 року) і на зазначений день є батьком неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо яких не позбавлений батьківських прав.

Таким чином, ОСОБА_6 відноситься до осіб, які підпадають під дію п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обставини, передбачені ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які б виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_6 , судом не встановлені.

Клопотання про застосування положень про амністію ініціював захисник обвинуваченого, яке підтримав ОСОБА_6 . Враховуючи вимоги, які викладені в ст.10 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд зобов`язаний з`ясовувати наявність згоди на застосування цього акту саме у особи, щодо якої вирішується це питання. Надання ж згоди на застосування положень законодавства про амністію з боку потерпілих не є обов`язковою, а самі по собі заперечення потерпілих не можуть слугувати підставою для незастосування вказаного законодавства, при цьому, доводи потерпілого ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_14 під час ДТП міг перебувати у стані алкогольного сп`яніння не підтверджуються жодним доказом у справі.

Враховуючи, що ОСОБА_6 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році» у зв`язку з тим, що на день набрання чинності цим Законом він є батьком неповнолітніх дітей віком до 18 років, стосовно яких не позбавлений батьківських прав, кримінальне правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується не є особливо тяжким, а також те, що Закон України «Про амністію у 2016 році» поліпшує становище обвинуваченого, зокрема, передбачає звільнення останнього від призначеного покарання, суд вважає необхідним клопотання про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» задовольнити.

Судом роз`яснюється обвинуваченому наслідки застосування амністії, а саме, що в подальшому протягом десяти років до нього не може бути застосовано амністію.

Оскільки відносно обвинуваченого застосовується Закон України «Про амністію у 2016 році» обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою слід скасувати, звільнивши обвинуваченого з-під варти в залі судового засідання відповідно до вимог ст. 377 КПК України.

Крім цього, з ОСОБА_6 на користь держави слід стягнути документально підтверджені судові витрати, в частині ухваленого обвинувального вироку, на загальну суму 9750 грн. 30 коп. (висновок судової автотехнічної експертизи №4223 від 05.12.2014 року – 1353 грн. /Т-2 а.с.48/, висновок судової автотехнічної експертизи №4224 від 05.12.2014 року - 1353 грн. /Т-2 а.с.55/, висновок судової транспортно-трасологічної експертизи №4222 від 28.11.2014 року - 2460 грн. /Т-2 а.с.63/, висновок судової автотехнічної експертизи №4789 від 26.01.2015 року -344,40 грн. /Т-2 а.с.77/, висновок судової транспортно-трасологічної експертизи №346 від 11.02.2015 року -1476 грн. /Т-2 а.с.81/, висновок експерта №1/90 від 21.05.2015 року -920,70 грн. /Т-2 а.с.95/, висновок судової транспортно-трасологічної експертизи №2925 від 01.10.2015 року – 1843,20 грн. /Т-2 а.с.124/).

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_4 суд виходить з наступного.

Потерпілий ОСОБА_4 , як цивільний позивач, подав цивільний позов до обвинуваченого, в якому просять стягнути з ОСОБА_15 на його користь 1000000,00 грн. майнової шкоди та 1500000,00 грн. моральної шкоди /т-1 а.с.125-127/.

Свої вимоги мотивують тим, що він поніс витрати на похорони сина, встановлення надгробного пам`ятника, розкриття цього злочину. Також, внаслідок смерті сина, якого він дуже любив, він переживає глибокі душевні страждання та біль. Він до цього часу не може прийти до себе, у нього погіршився стан здоров`я, порушився сон, він не може працювати, постійно перебуває в пригніченому стані. Все це свідчить проте, що йому нанесена моральна шкода.

ОСОБА_4 не долучив до позову та не подав до суду будь-яких доказів, які б свідчили про розмір витрат, які він поніс на поховання сина, встановлення надгробного пам`ятника, розкриття цього злочину, а відтак, суд позбавлений можливості прийти до висноку щодо розміру майнової коди, яка була завдана ОСОБА_4 , і тому позовна вимога про стягнення 1000000,00 грн. майнової шкоди задоволенню не підлягає.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат та з урахуванням стану здоров`я потерпілого.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Частина ч.2 ст.1167 ЦК України регламентує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», Суд зазначив, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Оцінивши згадані позовні вимоги цивільного позивача на предмет їх обґрунтованості та доведеності, суд приходить до висновку про часткове задоволення таких, з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_6 потерпілому завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв`язку із втратою сина, його звичний життєвий уклад безумовно повністю змінився. Суд погоджується з доводами позивача, що його психологічний та фізичний стан після події не дозволяє тішитись звичними речами так, як це відбувалось до цієї дорожньо-транспортної пригоди та смерті ОСОБА_8 .

Разом з тим, суд враховує зміст положень ч. 2 ст. 1193 ЦК, якою регламентовано, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

У цьому кримінальному провадженні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 , який керував автомобілем, здійснив зіткнення з велосипедом, яким керував неповнолітній ОСОБА_4 , який у темну пори доби експлуатував велосипед, який належним чином для такого руху не був обладнаний, а також намагався переїхати через проїзну частину вул. Львівської, не давши дорогу автомобілеві «Мерседес» і створив цим небезпеку для руху його водієві, що вказує на те, що груба необережність неповнолітнього сприяла виникненню і збільшенню завданої шкоди.

Такі висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.06.2021 року у справі №175/4256/18.

Із врахуванням наведеного, характеру та обсягу страждань, яких зазнав ОСОБА_4 внаслідок вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, характеру немайнових втрат потерпілого, які не можуть бути відновлені внаслідок смерті його сина, характеру та тривалості заподіяних його моральних, душевних, психічних страждань, тяжкості вимушених змін у його житті та ступеня вини обвинуваченого, а також позиції останнього, який не відшкодував моральної шкоди потерпілим, з ОСОБА_6 слід стягнути на користь ОСОБА_4 400000,00 гривень завданої моральної шкоди.

Таким чином, цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

З метою забезпечення виконання вироку суду в частині задоволених вимог цивільного позову заходи забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту майна /Т-1 а.с.254-264/, а саме: на автомобіль марки «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року у справі № 461/12939/14-к, а також, на автомобіль «OpeL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_3 , накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29 листопада 2023 року у справі № 461/6755/18 - залишити без змін .

Керуючись  ст. 369-371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком два роки.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році»  ОСОБА_6 звільнити від відбування основного та додаткового покарання.

Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_6 у виді тримання під вартою скасувати, звільнити його з-під варти в залі судового засідання.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати в розмірі 9750 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 30 коп.

Речові докази: автомобіль марки «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 Т.1 а.с.105/ - залишити на території спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, що за адресою: АДРЕСА_2 до виконання вироку суду в частині задоволених вимог цивільного позову ОСОБА_4 ;

велосипед «McKenzie» /Т-2 а.с.144/– залишити потерпілому ОСОБА_4 .

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 400000 (чотириста тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди.

У решті вимог позову відмовити.

Арешт майна, накладений ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року № 461/12939/14-к на автомобіль марки «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29 листопада 2023 року № 461/6755/18 на автомобіль «OpeL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_3 , - залишити без змін з метою забезпечення виконання вироку суду в частині задоволених вимог цивільного позову.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження їх права на ознайомлення із журналом судового засідання і поданням на нього письмових зауважень, а також на отримання копії вироку.

Суддя:

Оригінал вироку.