Справа № 344/8158/24

Провадження № 2/344/2393/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

з участю секретаря Бурянна Н.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за позовом Моторно (транспортне) страхове бюро України до  ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,- 

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що 15.09.2022р. позивач відшкодував шкоду спричинену внаслідок ДТП потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 180000,00грн, а тому у позивача виникло право регресу до винуватця ДТП ОСОБА_2 .

В письмовому запереченні відповідача на позов вказано, що вироком Івано-Франківського міського суду від 28.10.2021р. ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із позбавленням прав керування транспортними засобами на строк 3 роки. Цивільний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 - задоволено. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 15.02.2022р. вирок ІваноФранківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_2 змінено в частині призначення покарання та вирішення цивільного позову, а саме на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від основного покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2021 року, з випробуванням, за умови, що протягом двох років іспитового строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки. Цивільний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 залишено без розгляду. В решті вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2021 року залишено без змін. У згаданій ухвалі апеляційного суду встановлено, а також підтверджено доказами, що ОСОБА_2 повністю відшкодовано будь-яку шкоду спричинену потерпілим внаслідок ДТП, крім того потерпілий ОСОБА_3 , який діяв у своїх інтересах та в інтересах своєї малолітньої дочки ОСОБА_4 подав до суду заяву про те, що йому повністю відшкодована шкода, а тому просить його та дочки цивільний позов залишити без розгляду. Також ОСОБА_3 повідомив, що не має і не буде мати у майбутньому будь-яких претензій майнового чи не майнового характеру. Таким чином на 15.09.2022р. у позивача не було підстав виплачувати страхове відшкодування за спричинену шкоду внаслідок ДТП, оскільки на цю дату відповідачем повністю таку шкоду компенсовано.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив позов.

Згідно ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже судовим рішенням залишено без розгляду позов з підстав відшкодування шкоди потерпілим.

В ч. 1 ст. 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ч. 1 ст. 1191 ЦК України вказано, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Обов?язку позивача відшкодувати шкоду замість особи, яка її заподіяла безпосередньо залежить від права вимоги потерпілого до особи, яка завдала таку шкоду.

Отже особа, яка заподіяла шкоду виконала самостійно свій обов?язок щодо відшкодування шкоди потерпілим.

Потерпілі не повідомили позивача про те, що особа, яка завдала шкоду самостійно виконала відповідний обов?язок з відшкодування шкоди перед ними.

Відшкодування шкоди самостійно особою, яка її завдала припинило право вимоги потерпілих до такої особи.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Отже зазначена мета досягнута самостійним виконанням особи, що завдала шкоду потерпілим особам.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Отже не справедливим є покладання на особу, яка завдала шкоду несення відповідальності за той самий делікт двічі.

Недобросовісною є поведінка особи, яка отримала відшкодування від особи, що заподіяла шкоду, видала документ про те, що усі її вимоги щодо відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено.

Позивач не перевірив чи потерпілі діяли добросовісно в їх зверненні до позивача на час здійснення виплат потерпілим та намагається перекласти негативні наслідки неналежного контролю на відповідача.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя                                         Бородовський С.О.