Справа №487/9078/21

Провадження №2/490/209/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 року                                                        м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді                                Чаричанського П.О.,

за участю секретаря                                Циганкова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди.

В позовній заяві позивач зазначив, що 12.11.2021 року він склав та подав керівнику органу досудового розслідування МРУП ГЕНП в Миколаївській області С. Бєліченко заяву №11\ВОП-22 про вчинення злочину щодо нього за ознаками ч. 2,4 ст. 190 КК України, але керівник органу досудового розслідування вніс відомості з заяви до Журналу єдиного обліку і не виконав обов`язки, а саме не вручив йому пам`ятку про оправа потерпілого, не визначив слідчого для здійснення досудового слідства тяжкого злочину, не вніс до ЄРДР відомості з його заяви і тому злочини не розслідувались, докази не збирались і не оцінювались, нікого не повідомлено про підозру і обвинувальний акт не був переданий в суд, який не здійснив захист його прав і свобод. Внаслідок цього його як громадянина було позбавлено прав потерпілого на захист судом від протиправних посягань на його права і свободи гарантовані Конституцією України. Вищезазначені дії, а саме буздіяльність слідчого, завдали йому моральної шкоди, внаслідок незаконного обмеження його прав він тривалий час залишався в стані невизначеності, протягом тривалого строку не мав можливості вести свій звичайний спосіб життя, тривала нервова напруга призвела до появи негативних змін у стані здоров`я, таких як швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, замикання в собі, фіксованість на негативних переживаннях, невпевненість у собі.

Представник Головного управління національної поліції в Миколаївській області надав відзив в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначив, що позивач не надав жодного доказу психічного чи фізичного впливу з боку відповідачів, а також жодного доказу, які свідчили б про протиправність їхніх дій чи бездіяльності. Для застосування до фактичних обставин, вказаних у позовній заяві, положень ч.1 ст. 1167 ЦК України необхідно наявність доказів вини начальника Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, але в позові вони відсутні. Заява містить посилання на порушення процесуальних прав заявника, потерпілого в рамках кримінально-процесуального законодавства, що не може бути предметом дослідження у рамках цивільно-процесуального судочинства. Само по собі твердження позивача провину відповідачів у незабезпеченні йому ефективного захисту за його заявами не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування, бо позивач є потерпілим, а не обвинуваченим чи підозрюваним та до нього не застосовувались примусові заходи кримінального провадження, з якими закон пов`язує можливість виникнення деліктної відповідальності. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи випраних робіт. На підставі цього, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник Головного управління Держаної казначейської служби в Миколаївській області в своєму відзиві зазначив, що позовні вимоги не визнає повністю, оскільки ГУ Державної казначейської служби в Миколаївській області не є належним відповідачем у справі. Вказав, що до повноважень Казначейства не належить представництво Держави Україна в судах та не вказаує на безумовний обов`язок нести юридичну відповідальність за діяння держави та створення нею органів. Крім того, зауважив, що Казначейство на завдало позивачу жодної моральної шкоди, а позов повинен бути пред`явлений до органу, що завдало шкоду.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились. в матеріалах справи є клопотання про розгляд справи за їх відсутності, вказано, що позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.

Представник Головного управління національної поліції в Миколаївській області у судовому засіданні 02.05.2024 року позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник Головного управління Держаної казначейської служби в Миколаївській області у судовому засіданні 02.05.2024 року позовні вимоги також не визнала, просила відмовити в задоволенні позову повністю.

У судове засідання 04.06.2024 року сторони не з`явились. Від представників відповідачів до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги не визнають.

У зв`язку з неявкою сторін, у відповідності ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, встановив заявлені факти та відповідні їм правовідносини.

12.11.2021 року ОСОБА_1 подав начальнику Миколаївського районного управління поліції ГУП в Миколаївській області заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2,4 ст.190 КК України. У вказаній заяві ОСОБА_1 повідомляє, що в 2018 році директор та бухгалтер ПП "Вега-Груп" шляхом обмани і зловживанням довірою заманювали людей в оборудку обіцяючи побудувати і продати житло чи нежитлові приміщення в новопобудованих будівлях, а після завершення будівництва привласнювали отримані кошти. Бухгалтер зарахувала перераховані ним кошти в сумі 2 045 712,00 на рахунок ПП "Вега-Груп". Після завершення будівництва і здачі будинку в експлуатацію в 2021 році бухгалтер завідомо знаючи про невиконання договору, нездійснення передачі майна бухгалтер і директор розпорядились його коштами і майном на власний розсуд, продали /а.с.6/.

Відповідно до наданої ГУ НП в Миколаївській області Довідки у кримінальному провадженні №12021152030001461 від 22.10.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 355, ч.2,4 ст. 358, ч.2 ст. 366 КК України слідує, що в провадженні Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області перебуває вищевказане кримінальне провадження. 22.10.2021 року заявою ОСОБА_1 повідомив щодо вжиття заходів до ОСОБА_2 , який 18.10.2018 року шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами заявника. Також 10.12.2021 року ОСОБА_1 подав заяву в якій вказав, що невідома особа вимагає від нього передачу майна та права власності на майно, а саме будинку на перехресті АДРЕСА_1 , дані відомості внесені до ЄРДР за №12021152020001699. 09.06.2022 року прийнято рішення про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень №12021152020001699 та №12021152030001461 та присвоєно загальний номер в ЄРДР №12021152030001461 /а.с.19-40/.

Постановою від 15.11.2021 року зазначено про необхідність допитати ОСОБА_1 в якості потерпілого по кримінальному провадженню №12021150030001461, а також вручити останньому пам`ятку про права та обов`язки потерпілого /а.с.24-25/.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, передбачені нормами ст.1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого, дізнавача та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

Разом із тим, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.

Разом з цим, реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом та у разі задоволення таких скарг, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Згідно зі статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому з урахуванням положень п.10 ч.2 ст.16, ст.ст.21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

При розгляді справи позивач повинен надати докази, що свідчать про протиправність дій заподіювача шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими діями та заподіяною шкодою.

Зазначений вище правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у № 6-440цс16, постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №554/741/16-ц, від 25.04.2018 у №520/3307/16-ц.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані кримінальним процесуальним законодавством.

У рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 року зазначено, що кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Пунктом 4.2 зазначеного рішення передбачено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності та не може бути предметом оскарження в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, сам факт звернення позивача з заявою до правоохоронних органів чи до суду не може свідчити про реальне порушення його прав, а не погоджуючись з рішеннями слідчого чи прокурора, він у повному обсязі реалізує своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до слідчого судді, який згідно п. 18 ч. 1ст. 3 КПК України здійснює судовий контроль за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, у спірних правовідносинах посадові особи Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області з огляду на положення КПК України, виконують не владні управлінські функції, а процесуальні функції, то положення статті 1174 ЦК України не підлягають застосуванню.

Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №638/9055/15, від 31.10.2018 у справі № 646/5224/17, від 10.10.2018 у справі №640/3837/17, від 04.07.2018 у справах №№ 641/2328/17, 638/14260/16, від 13.03.2019 у справі № 638/12193/16, від 11.09.2019 у справі №336/5519/18.

Як встановлено, позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою. Зазначені обставини, на думку позивача, викликають у нього моральні страждання, зокрема, порушення його прав.

При цьому, такі твердження позивача про наявність у нього моральних страждань не ґрунтуються на вимогах ст. 82 ЦПК України та підлягають доведенню позивачем на загально визначених підставах згідно зі статтею 81 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З положень ст. 82 ЦПК України вбачається, що звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних, господарських чи кримінальних справ.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, позивачем не надано до позовної заяви жодного доказу в підтвердження своєї позиції та тверджень, а висновки зроблені з власних суб`єктивних міркувань, що в черговий раз вказує на не доведеність та необґрунтованість його доводів та позовної заяви в цілому. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів обставин, вказаних позивачем у позові про спричинення йому моральних страждань саме діями (бездіяльністю) слідчого МРУП ГУНП в Миколаївській області та в саме такому розмірі.

Згідно ст. 19 Конституції України, ст. 307 КПК України слідчий суддя не уповноважений у порядку судового контролю визнавати рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора незаконними або протиправними. Такі ухвали підтверджують лише факт реалізації особою свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством.

На даний час відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, якими б було встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами МРУП ГУНП в Миколаївській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 .

Суд вважає, що позивачем не доведено та не надано доказів того, що йому завдано моральної шкоди працівниками МРУП ГУНП в Миколаївській області, а також доказів того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них трудових чи службових обов`язків.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 239300 грн. слід відмовити.

Відповідно до п. 13 ч.2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», позивач від сплати судового збору під час розгляду страви звільнений.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держава Україна в особі Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби у Миколаївській області про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                П.О. Чаричанський