ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 червня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/1/24

Головуючий у першій інстанції - Парфененко О. Я.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/520/24

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

позивач: Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 26 січня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 3/4160890 від 16 листопада 2021 року в сумі 188 747,64 грн.

Мотивуючи заявлені вимоги, позивач зазначав, що 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до банківської установи з метою отримання банківських послуг. Цього ж дня між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 120 000 грн на споживчі потреби зі строком дії договору до 15 листопада 2027 року. Всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за ним визначено у Правилах надання споживчого кредиту в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та умовах страхування життя позичальника, які є публічною і невід`ємною частиною цього договору та розміщені на офіційному сайті банку.

Указував, що кредитні зобов`язання позичальник належним чином не виконувала, зокрема, у передбачені графіком терміни кредит не повертала, не сплачувала проценти за користування кредитом та комісію, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 188 747,64 грн, яка складається з: 12 251,77 грн - простроченої заборгованості; 98 809,10 грн - строкової заборгованості; 3 000 грн - комісії; 1 036,57 грн - нарахованих відсотків; 24 000 грн - загальної суми реструктуризації по простроченій комісії; 9 013,20 грн - загальної суми реструктуризації по простроченим відсоткам; 27 000 грн - простроченої комісії; 13 637,00 грн - прострочених відсотків.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 26 січня 2024 року позовні вимоги АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3/4160890 від 16 листопада 2021 року у розмірі 188 747,64 грн, яка складається з: 12 251,77 грн - простроченої заборгованості; 98 809,10 грн - строкової заборгованості; 3 000 грн - комісії; 1 036,57 грн - нарахованих відсотків; 24 000 грн - загальної суми реструктуризації по простроченій комісії; 9 013,20 грн - загальної суми реструктуризації по простроченим відсоткам; 27 000 грн - простроченої комісії; 13 637,00 грн - прострочених відсотків. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповноту встановлення обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та не погоджуючись з рішенням суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3 000 грн комісії, 24 000 грн суми реструктуризації по простроченій комісії, 9 013,20 грн суми реструктуризації по простроченим відсоткам та 27 000 грн простроченої комісії, просить судове рішення в наведеній частині скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку, згідно з приписами ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», така інформація надається безоплатно.

Відповідачка зазначає, що умовами договору визначено, з чого складаються супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості. Разом з тим, умовами договору встановлено плату за надання відповідної інформації без уточнення систематичності запиту цієї інформації споживачем. Отже, умова договору щодо встановлення щомісячної комісії обмежує її права, як споживача, тому є нікчемною.

Звертає увагу на ту обставину, що всупереч приписам ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про споживче кредитування» за її погодженням реструктуризація зобов`язань за кредитним договором не проводилася, зміна істотних умов договору за її погодженням не здійснювалася, а позивачем не надано суду доказів на підтвердження проведення реструктуризації за договором.

У наданому відзиві АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», не погоджуючись з доводами апеляційної скарги та вважаючи їх необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду - залишити без змін. Обґрунтовуючи доводи відзиву, представник позивача указує на те, що згідно зі ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. У паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачкою, чітко зазначена інформація щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,5 % від початкової суми кредиту.

Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку щодо погашення заборгованості, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом. Пунктом 1.4.2 кредитного договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості та зазначений перелік банківських послуг, які надаються позичальнику на постійній основі незалежно від наявності його звернення та з більшою періодичністю. Таким чином, сплата комісії передбачається за ті послуги, які не надаються позичальнику безоплатно відповідно до ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» та незалежно від волевиявлення клієнта і з необмеженою періодичністю. Саме з такими умовами відповідачку ознайомлено заздалегідь, про що свідчить її підпис у паспорті споживчого кредиту.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не зверталася до банківської установи щодо надання їй послуг, які визначені ЗУ «Про споживче кредитування» як безоплатні. У разі такого звернення визначені послуги позивачем були би надані безоплатно на підставі наведеного Закону.

Наголошує на тому, що 29 липня та 28 вересня 2022 року ОСОБА_1 у телефонному режимі звернулася до банку з проханням провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем, пов`язаним із введенням в Україні воєнного стану, запропонувавши при цьому свої умови реструктуризації. За наведеними заявками позивачем, відповідно 02 серпня та 10 жовтня 2022 року, проведено бездокументарну реструктуризацію, що відображено в первинних бухгалтерських документах, тому нарахування суми реструктуризації по простроченій комісії та по простроченим відсоткам є цілком законною та справедливою умовою.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення комісії, простроченої комісії та загальної суми реструктуризації по простроченій комісії таким вимогам не відповідає.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за тілом кредиту та нарахованих відсотках сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у цій справі лише в частині вирішення позовних вимог АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією в сумі 3 000 грн, 24 000 грн суми реструктуризації по простроченій комісії, 9 013,20 грн суми реструктуризації по простроченим відсоткам та 27 000 грн простроченої комісії.

Задовольняючи позовні вимоги АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, порушила зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості. Правом на надання відзиву відповідачка не скористалася, доказів на спростування вимог позивача не надала.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з наведеним висновком суду, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» з метою отримання банківських послуг. Цього ж дня сторонами укладено кредитний договір № 3/4160890, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 120 000 грн на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 на строк до 15 листопада 2027 року, зі сплатою щомісячно 12 % річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,5 % від суми кредиту (а.с. 24-27).

Згідно з пунктом 1.4.2. наведеного договору позичальником сплачується комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,5% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. Договору. Підписанням Договору позичальник замовляє у банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за Договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

Додатком № 1 до кредитного договору № 3/4160890 від 16 листопада 2021 року є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (в т.ч. графік платежів по кредиту), яка містить особистий підпис позичальника (а.с. 28-30).

У матеріалах справи наявна копія паспорту споживчого кредиту, в якому визначено умови кредитування, з якими відповідачка ознайомлена 16 листопада 2021 року, що засвідчено її підписом (а.с. 34-37). Розділом 4 паспорту споживчого кредиту передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,5 % від початкової суми кредиту, яка сплачується щомісячно.

Банк зобов`язання за кредитним договором виконав. 16 листопада 2021 року грошові кошти в сумі 120 000 грн зараховано АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на кредитний рахунок клієнта НОМЕР_1 , про що свідчить копія платіжної інструкції № 40012543 від 16 листопада 2021 року (а.с. 10).

Порушуючи умови кредитного договору, відповідачка погашення основної суми кредиту та відсотків за його користування своєчасно не здійснювала, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 07 листопада 2023 року за кредитним договором № 3/4160890 утворилась заборгованість у розмірі 188 747,64 грн, з яких: 12 251,77 грн простроченої заборгованості; 98 809,10 грн строкової заборгованості; 3 000 грн комісії; 1 036,57 грн нарахованих відсотків; 24 000 грн загальної суми реструктуризації по простроченій комісії; 9 013,20 грн загальної суми реструктуризації по простроченим відсоткам; 27 000 грн простроченої комісії; 13 637 грн прострочених відсотків (а.с. 6).

20 лютого 2023 року АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернулося до ОСОБА_1 з письмовою вимогою про дострокове виконання боргових зобов`язань за договором № 3/4160890 від 16 листопада 2021 рок, в якій товариство вимагало достроково повернути всю суму кредиту та інші, передбачені договором, платежі на загальну суму 155 717 грн протягом 30 днів з моменту отримання вимоги (а.с. 8).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до банківської установи із заявою про розірвання кредитного договору чи закриття кредитного рахунку не зверталася.

Звернувшись з позовом про стягнення заборгованості, АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» посилалося на невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення у встановлений строк грошових коштів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

У справі встановлено, що 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» з метою отримання банківських послуг. Цього ж дня сторони уклали кредитний договір, в якій узгодили наступні умови: тип кредиту - споживчий; сума кредиту - 120 000 грн; строк дії кредиту - 72 місяці (до 15 листопада 2027 року включно); процентна ставка - фіксована, 12 % річних; комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості - 2,5 % від суми кредиту щомісячно.

Позичальником підписано додаток № 1 до кредитного договору у виді графіку платежів та розрахунку загальної вартості споживчого кредиту.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідачки 9 013,20 грн реструктуризації по простроченим відсоткам, зважаючи на те, що кредитні зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконувалися, що не заперечується останньою, тобто, сплата кредиту та нарахованих відсотків своєчасно не здійснювалася. З відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що 29 липня 2022 року та 28 серпня 2022 року ОСОБА_1 за телефоном НОМЕР_2 звернулась до позивача із заявками провести реструктуризацію заборгованості у зв`язку із скрутним фінансовим становищем, пов`язаним з військовою агресією РФ та введенням військового стану. Як вбачається з наданих банком виписок по рахунку відповідачки (а.с. 16-23), позивач переносив прострочену заборгованість за тілом кредиту та відсотками в строкову в рамках реструктуризації.

Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитом через невиконання нею зобов`язань за укладеним правочином. Апеляційний суд вважає, що зміна строку сплати відсотків за користування кредитними коштами не вплинула на загальний розмір визначеної банком до стягнення заборгованості і по суті є простроченими відсотками, сплату яких позивачем свого часу відтерміновано, але включено до загальної суми боргу при зверненні з цим позовом, оскільки кошти за кредитом з відповідачки стягуються достроково.

Вирішуючи питання про необхідність стягнення з відповідачки комісії, простроченої комісії та загальної суми реструктуризації по простроченій комісії, колегія суддів виходить з наступного.

Заявляючи вимогу про стягнення комісії, простроченої комісії та загальної суми реструктуризації по простроченій комісії, позивач зазначав, що сплата комісії передбачена умовами кредитного договору від 16 листопада 2021 року та паспорту споживчого кредиту, зокрема, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлена у розмірі 2,5 % від суми наданого кредиту щомісячно та включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове (щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо (а.с. 35).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог вищенаведених норм Правління НБУ постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіку платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит до загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), відносяться витрати, які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

ЗУ «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

За змістом ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування». До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Пунктом 1.4.2 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості (комісії) визначений у графіку платежів по кредиту (колонка 7 графіка) та складає незалежно від суми погашення кредиту щомісячну фіксовану суму - 3 000 грн. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження доводів про те, що визначена у п. 1.4.2 кредитного договору послуга надавалась відповідачці частіше, ніж один раз на місяць.

Відповідно до ч. 2, 8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Враховуючи те, що відповідачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, апеляційний суд вважає, що відповідні положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,5 % від суми наданого кредиту є нікчемними, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення комісії, простроченої комісії та загальної суми реструктуризації по простроченій комісії задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене вище, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» в частині стягнення 3 000 грн комісії, 27 000 грн простроченої комісії та 24 000 грн загальної суми реструктуризації простроченої комісії, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, відмовивши у задоволенні позову в цій частині. Крім того, рішення суду належить змінити, зменшивши суму стягнутого судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позову АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» сплачено 2 831,21 грн судового збору (а.с. 1). За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 4 246,82 грн (а.с. 80).

Беручи до уваги розмір заявлених позовних вимог (188 747,64 грн) та їх часткове задоволення (134 747,64 грн), у пропорційному відношенні судом задоволено позовні вимоги АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на 71,39 %.

Оскільки апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує в частині рішення суду, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених сторонами, пропорційно задоволеним вимогам, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 2 021,20 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, а з АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на користь відповідачки - 1 215,01 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 26 січня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення комісії, загальної суми реструктуризації по простроченій комісії та простроченої комісії - скасувати, в частині розподілу судових витрат - змінити.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення комісії, загальної суми реструктуризації по простроченій комісії та простроченої комісії - відмовити.

Зменшити визначену судом першої інстанції суму судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (01024, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 42/4, ЄДРПОУ 14361575), з 2 831,21 грн до 2 021,20 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (01024, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 42/4, ЄДРПОУ 14361575) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1 215 (одну тисячу двісті п`ятнадцять) грн 01 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко