ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2024Справа № 910/15745/23

За позовом1) Громадянина Болгарії ОСОБА_1 2) Громадянина ОСОБА_2 3) ОСОБА_3

до третя особа,Міністерства юстиції України яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: - Офіс Генерального прокурора

провизнання протиправним та скасування наказу

Суддя Підченко Ю.О.

Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

від позивачів: Друченко А.Ю. ; Лапшин В.Л. ;

від відповідача: Басманова О.Ю. ;

від третьої особи: Петрик В.А .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/15745/23 за позовом Громадянина Болгарії ОСОБА_1 , громадянина ОСОБА_2 , громадянина ОСОБА_3 (далі разом - позивачі) до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, Мінюст, Міністерство), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Офісу Генерального прокурора (далі також - третя особа, прокурор) відповідно до якого позивачі просять визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 3516/5 «Про задоволення скарги».

У пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивачі просили витребувати докази у відповідача, а саме повний текст рішення Колегії, яке прийняте 02.03.2023 в результаті розгляду скарг, поданих ОСОБА_8 від 26.01.2023, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27.01.2023 за № СК-244-23 та 27.01.2023 за № СК-245-23.

21.11.2023 відповідачем подано відзив на позов.

Відповідно до ухвали від 23.11.2023, зокрема, задоволено клопотання позивачів та витребувано у Міністерства юстиції України повний текст Рішення Колегії, яке було прийняте 02.03.2023 в результаті розгляду скарг, поданих ОСОБА_8 від 26.01.2023, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27.01.2023 за № СК-244-23 та 27.01.2023 за № СК-245-23; зобов`язано надати витребувані докази в строк до 18.12.2023.

20.12.2023 до суду від Офісу Генерального прокурора надійшли письмові пояснення по справі.

Крім того, 20.12.2023 до суду звернувся відповідач із клопотанням про продовження строку для подачі витребуваних доказів, а 29.12.2023 він надав докази на виконання вимог суду.

24.01.2024 до суду звернувся представник позивачів із клопотанням про витребування доказів у якому повідомив, що необхідним є витребування у відповідача саме первісного рішення Колегії Міністерства юстиції України від 02.03.2023, а також протоколу засідання Колегії від 02.03.2023 та доручення Міністерства юстиції від 10.10.2023 № 363/1/48-23 за № 362/1/48-23.

Ухвалою суду від 25.01.2024, зокрема, витребувано у відповідача докази.

15.02.2024 позивачі подали письмові пояснення по справі.

Крім того, 21.02.2024 відповідачем надані письмові пояснення та, на виконання вимог суду про витребування, Міністерство долучило до справи докази.

Також, безпосередньо в підготовчому засіданні 22.02.2024 третя особа надала письмові пояснення, які суд долучив до справи.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 28.03.2024.

У судовому засіданні 28.03.2024 суд оголосив перерву до 09.05.2024.

Відповідно до ухвали суду від 12.04.2024 суд переніс судове засідання на 23.05.2024.

21.05.2024 до суду звернувся гр. ОСОБА_8 із заявою про прийняття рішення про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про залучення його до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

23.05.2024 від представника ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення у справі.

Суд заслухав доводи представників сторін та третьої особи стосовно клопотання ОСОБА_8 та вирішив наступне.

Чинним господарським процесуальним законодавством не встановлено порядку та підстав для повернення до стадії підготовчого провадження. Повернення до стадії підготовчого провадження не є загальною практикою, а є виключенням та застосовується судом у виняткових випадках (схожу правову позицію викладено у постановах Верховного суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 у справі № 913/317/18).

Зважаючи на не доведення ОСОБА_8 виняткових обставин для повернення до стадії підготовчого провадження, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні такого клопотання та продовжити розгляд справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Оскільки ОСОБА_8 звернувся до суду із клопотанням про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог після закінчення підготовчого провадження, то суд дійшов висновку про відмову в задоволенні такого клопотання.

Суд заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.

У судовому засіданні 23.05.2024 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2004 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОКОРКИ-7» (код ЄДРПОУ 40600426) (далі - ТОВ «ОСОКОРКИ-7»), про що було зроблено запис про державну реєстрацію № 10651020000022853, місцезнаходженням вказаної юридичної особи є місто Київ, вул. Княжий затон, буд. 9-А, офіс 396-А.

Частки у Статутному капіталі ТОВ «ОСОКОРКИ-7» були розподіленні між особами, а саме:

- Компанія PILAWER LIMITED, якій належала частка у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ;

- Громадянин ОСОБА_9 , якому належала частка у розмірі 30% статутного капіталу ТОВ;

- Громадянин ОСОБА_3 , якому належить частка у розмірі 20% статутного капіталу ТОВ.

ТОВ «ОСОКОРКИ-7» було власником/засновником у ПП «ОРЄСТ», код ЄДРПОУ 23736152.

12.10.2022 відбулось відчуження частки компанії PILAWER LIMITED на користь ОСОБА_10 , а потім у той же день від ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 .

24.12.2022 здійснено посвідчення Актів приймання-передачі частки із метою повернення переоформленої частки знову на компанію PILAWER LIMITED та 26.12.2022, 27.12.2022 здійснено державну реєстрацію змін у реєстрі.

27.12.2022 проведено відчуження частки PILAWER LIMITED на користь громадянина ОСОБА_2 , який став власником 50% частки у Статутному капіталі та проведено державну реєстрацію.

28.12.2022 за № 10006510700300022853 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, вчинено державним реєстратором Овчинніковою В.І., Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація.

Крім того, судом встановлено, що 26.08.2004 зареєстровано ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ» (код ЄДРПОУ 33098121) (далі - ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ»), про що зроблено запис про державну реєстрацію № 10681020000000655, із місцезнаходженням: 02095, місто Київ, вул. Срібнокільська, буд. 22, офіс 172.

Частки у Статутному капіталі вказаного ТОВ «АКАДЕМ- КЛУБ» були розподілені між наступними особами:

- Компанія PILAWER LIMITED, якій належала частка у розмірі 50% Статутного капіталу Товариства;

- Компанія VIEMAR HOLDING LTD, якій належала частка у розмірі 50% Статутного капіталу Товариства.

12.10.2022 внаслідок правочину відбулося відчуження частки компанії PILAWER LIMITED на користь ОСОБА_10 , а потім, у той же день, від ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8

24.12.2022 здійснено посвідчення Актів приймання-передачі частки з метою повернення переоформленої частки знову на компанію PILAWER LIMITED 26.12.2022 та 27.12.2022, здійснено державну реєстрацію змін у реєстрі.

27.12.2022 проведено відчуження частки PILAWER LIMITED та VIEMAR HOLDING LTD на користь гр. Латвії ОСОБА_1 , який став власником 100% частки в статутному капіталі та проведено держану реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.

Як встановлено судом під час розгляду справи, Офіс Генерального прокурора (далі також - скаржник) звернувся до Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції України зі скаргою від 11.09.2023 за № 10/1/3-2108вих-23, яку зареєстровано в Міністерстві 11.09.2023 за № СК-3610-23.

03.10.2023 Міністерством юстиції України винесено наказ № 3516/5 "Про задоволення скарги" (надалі також - Наказ № 3516/5) відповідно до якого, зокрема, вирішено:

1) Скаргу Офісу Генерального прокурора від 11.09.20123 № 10/1/3-2108вих-23 задовольнити;

2) Визнати вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та анулювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.10.2022 № 1000651070026022853 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та № 1000651070027022853 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем, від 26.12.2022 № 1000651070028022853 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 27.12.2022 № 1000651070029022853 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 28.12.2022 № 1000651070030022853 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 29.12.2022 № 1000651070031022853 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Овчинніковою Вітою Ігорівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОКОРКИ-7», від 12.10.2022 № 1000651070064034363 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», № 1000651070065034363 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем, від 26.12.2022 № 1000651070066034363 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 27.12.2022 № 1000651070067034363 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 28.12.2022 № 1000651070068034363 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 29.12.2022 № 1000651070069034363 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», № 1000657770070034363 «Виправлення помилок», проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Овчинніковою Вітою Ігорівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАДЕМ-КЛУБ», від 10.02.2023 № 1000681070037060749 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Овчинніковою Вітою Ігорівною щодо Приватного підприємства «ОРЄСТ»».

Виконання п. 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

Оскаржуваний Наказ № 3516/5 винесено на підставі Висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 02.10.2023 за результатами розгляду скарги Офісу Генерального прокурора від 11.09.2023 № 10/1/3-2108вих-23, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.09.2023 за № СК-3610-23. В указаному висновку викладено, зокрема, таке:

- оскаржуваними реєстраційними діями було змінено, зокрема, учасників, керівників, кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), редакції статутів та інформацію для здійснення зв`язку з юридичними особами;

- з огляду на встановлений судом факт володіння корпоративними правами ТОВ «ОСОКОРКИ-7» та ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ» через довірену юридичну особу за законодавством Республіки Кіпр Компанією «ПІЛАВЕР ЛІМІТЕД» (PILAWER LIMITED) підсанкційними особами ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до яких було застосовано санкції, пов`язані, зокрема, з блокуванням активів, тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися належним їм майном, Колегія дійшла висновку, що оскаржувані реєстраційні дії є протиправними та підлягають скасуванню;

- зважаючи на порушення загальних засад державної реєстрації, а саме: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ЄДР, інші оскаржувані реєстраційні дії щодо юридичних осіб, унаслідок яких змінено, зокрема, склад учасників, керівника та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) товариств зі складу учасників ПП «ОРЄСТ» відомості про ТОВ «ОСОКОРКИ-7», також підлягають анулюванню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі стверджують, що спірний Наказ № 3516/5 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

- під час прийняття до розгляду скарги було вчинено порушення, адже скарга мала бути залишена без розгляду під час попередньої перевірки, враховуючи положення п.п. 2 ч. 6 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»;

- Міністерством було неправильно застосовано норму права, а прийняті рішення суперечать обставинам справи;

- відсутнє нормативно-правове регулювання спірних правовідносин на час їх існування та неможливість застосування до спірних правовідносин норм права, на які посилався відповідач;

- Офісом Генерального прокурора не було доведено обставини, на які він посилався та які висвітлені в Наказі;

- скарга не містить жодних відомостей про дату, коли скаржник довідався про оскаржувані реєстраційні дії.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач та третя особа посилалися, зокрема, на наступне:

- Наказ № 3516/5 прийнятий законно та відповідно до повноважень Міністерства, а позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними;

- оскільки оскаржувані реєстраційні дії проведені з порушенням загальних засад державної реєстрації, визначених пунктами 7, 8 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якими передбачено, що державна реєстрація базується на принципах об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ЄДР та внесенні відомостей до ЄДР виключно на підставі та відповідно до цього Закону, а також у зв`язку з неможливість відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини 7 статті 34 Закону, а допущені при проведенні оскаржуваних реєстраційних дій порушення не є формальними (несуттєвими) помилками та впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей ЄДР, такі дії підлягають анулюванню, а скарга задоволенню;

- Офісу Генерального прокурора стало відомо про вчинення оскаржуваних реєстраційних дій 29.08.2023, а скаргу подано 11.09.2023;

- зміни до відомостей про ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ», ТОВ «ОСОКОРКИ-7» та ПП «ОРЄСТ» були внесені в період жовтень-грудень 2022 та в лютому 2023 незважаючи на наявність ухвали слідчого судді від 11.07.2022 про арешт часток в статутному капіталі вказаних юридичних осіб;

- Офіс Генерального прокурора мав законне право звертатися зі скаргою до Міністерства юстиції України як особа, право щодо забезпечення реалізації завдань кримінального судочинства якої порушено рішеннями державного реєстратора;

- метою оскарження Наказу № 3516/5 є виведення майна з-під обтяжень санкціями, що є недобросовісною поведінкою та має ознаки зловживань правом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі також - Порядок № 1128), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент розгляду вищезазначеної скарги).

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначено статтею 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі також - Закон), зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Відповідно до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.

Рішення, дії або бездіяльність суб`єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду (пункт 19 Порядку № 1128). Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Стосовно доводів позивачів про порушення, які допущені під час прийняття до розгляду скарги Офісу Генерального прокурора від 11.09.2023 та під час її розгляду, встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 2 частини 6 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні.

Як визначено положеннями пункту 5 Постанови КМУ № 1128 від 25.12.2015 року «Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції», Мінюст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання.

Позивачі наголошують, що на розгляді Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції вже перебували скарги із описаних у скарзі Офісу Генерального прокурора питань, а саме, щодо скасування тих же самих реєстраційний дій:

- скарга від ОСОБА_8 від 26.01.2023, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2023 за № СК-245-23, щодо скасування реєстраційних дій по ТОВ «ОСОКОРКИ - 7», ідентифікаційний код 40600426;

- скарга від ОСОБА_8 від 26.01.2023, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2023 за № СК-244-23, щодо скасування реєстраційних дій по ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ», ідентифікаційний код 33098121.

З метою з`ясування фактичних обставин справи, суд задовольнив клопотання позивачів та витребував у Міністерства докази, зокрема, первісне рішення Колегії Міністерства юстиції України від 02.03.2023, а також протокол засідання Колегії від 02.03.2023 та доручення Міністерства юстиції від 10.10.2023 № 363/1/48-23 за № 362/1/48-23.

Міністерство, у свою чергу, надало докази та письмові пояснення, з яких вбачається, що посилання позивачів на існування висновків Колегії від 02.03.2023 прийнятих за результатом розгляду скарг ОСОБА_8 від 26.01.2023, зареєстрованих у Міністерстві 27.01.2023 за №№ СК-244-23, СК-245-23, якими було рекомендовано відмовити в задоволенні скарг не може братися судом до уваги, адже вони не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, у розумінні норм ГПК України, яке створює правові наслідки, а є відображенням суб`єктивної думки членів Колегії при розгляді скарги та підставою для прийняття відповідного наказу Мінюсту.

Самі по собі попередні висновки не породжують правових наслідків, а тому не можуть вважатися доказами неправомірності прийняття Наказу № 3516/5 від 03.10.2023.

Як вбачається із доводів відповідача та не було спростовано позивачами, на підставі доручень Міністра юстиції від 10.10.2023 №№ 361/1/48-23 та 362/1/48-23 скарги ОСОБА_8 від 26.01.2023, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 27.01.2023 за №№ СК-244-23, СК-245-23 передані для забезпечення повторного розгляду та дослідження всіх обставин скарг, з урахуванням того, що Міністерством юстиції України прийнято наказ від 03.10.2023 № 3516/5 «Про задоволення скарги» за результатами розгляду скарги Офісу Генерального прокурора від 11.09.2023 № 10/1/3-2108-23, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.09.2023 за № СК-3610-23, з таких самих підстав.

За результатами повторного розгляду скарги ОСОБА_8 від 26.01.2023, зареєстрованої у Міністерстві 27.01.2023 за № СК-244-23, прийнято наказ від 05.12.2023 № 4167/5 «Про задоволення скарги та про залишення скарги без розгляду по суті» та за результатом повторного розгляду скарги ОСОБА_8 № СК-245-23, прийнято наказ від 29.12.2023 № 3054/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті».

Тож, доводи позивачів про наявність підстав для повернення скарги або залишення скарги Офісу Генерального прокурора без розгляду на підставі п. 2 ч. 6 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», не знайшли свого підтвердження під час розгляду скарги, адже Міністерством не приймалося раніше рішення про задоволення справи або про відмову в її задоволенні.

Щодо строків подання скарги Офісом Генерального прокурора, суд дійшов наступних висновків з такого самого питання.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.

Як вже було зазначено раніше, положеннями ч. 3 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Крім того, реєстраційна дія, проведена всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції», може бути оскаржена суб`єктом, який бере участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики, правоохоронними органами, а також суб`єктом, уповноваженим дорученням Кабінету Міністрів України на здійснення заходів, пов`язаних із тимчасовим управлінням активами, які підлягають стягненню в дохід держави як санкції, протягом двох місяців з дня, коли відповідний суб`єкт дізнався про таку реєстраційну дію.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, Офісом Генерального прокурора здійснювалося оскарження реєстраційних дій, вчинених у жовтні 2022 - грудні 2022 року та у лютому 2023 року, тобто навіть від останньої у переліку реєстраційної дії минув строк значно більше двох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом третім частини третьої цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав. Якщо з дня прийняття рішення державного реєстратора, прийнятого з порушенням Закону України "Про санкції", спливло більше двох місяців, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про таку реєстраційну дію.

На першій сторінці скарги зазначено, що Офісом Генерального прокурора в рамках моніторингу ефективності спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених Законом України «Про санкції», застосованих рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними відповідними Указами Президента України, отримано інформацію, яка свідчить про можливе створення механізму обходу санкційного режиму та виведення заблокованих активів.

При цьому, скарга не містить відомостей про дату, коли скаржник дізнався саме про реєстраційні дії, які ним оскаржуються, тим більше, не надано доказів таких обставин (момент отримання такої інформації).

Порівняльний аналіз термінів «дізналась» та «могла дізнатися», що містяться у вищенаведеній правовій нормі, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який особа не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулась за його захистом, у даному випадку, до Міністерства юстиції України, недостатньо.

Крім наведеного, особа повинна також довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, вищезазначена норма права містить презумпцію обізнаності про стан своїх прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого стало (могло стати) відомо про порушення права покладається на цю особу.

Інша сторона, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Отже, якщо встановити день, коли особа дізналась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, строк починається від дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення свого права.

Під можливістю дізнатися про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, у результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №910/5349/18, від 03.03.2020 у справі № 909/52/18.

Крім того, особа несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею дій у визначений законом строк.

Так, зі змісту пояснень третьої особи вбачається, що про проведення спірних реєстраційних дій їй стало відомо 29.08.2023 з запиту журналіста «bihus.info» ОСОБА_13 та саме з цієї дати (29.08.2023), за твердженням Офісу, розпочався двохмісячний строк, оскарження до Міністерства реєстраційних дій.

У той же час, самою третьою особою долучено до матеріалів справи копію ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Колдіна О.О. від 20.03.2023 у справі № 752/5247/23, зі змісту якої вбачається, що 12.10.2022 незаконно відбулось відчуження частки компанії PILAWER LIMITED на користь ОСОБА_10 , який в подальшому відчужив її ОСОБА_8 .. Внаслідок цього відчуження частки компанії PILAWER LIMITED, було проведено реєстраційні дії щодо ТОВ «Академ-Клуб» (50 % належало компанії PILAWER LIMITED) та ТОВ «Осокорки-7» (50 % також належало компанії PILAWER LIMITED) (у свою чергу ТОВ «Осокорки-7» належало 100 % ПП «Орєст») (ці реєстраційні дії проведенні після постановлення слідчим суддею Личаківського районного суду Гиричем С.В. ухвали від 11.07.2022 у справі № 463/1712/22, якою накладено арешт на частки в статутному капіталі та корпоративні права ТОВ «Академ-Клуб», ПП «Орєст» та ТОВ «Осокорки-7», та в подальшому анульовані спірним аказом. У зв`язку з цим, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100000000339 від 28.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом незаконного заволодіння часткою компанії PILAWER LIMITED, ТОВ «Академ-Клуб» та ТОВ «Осокорки-7».

У рамках даного кримінального провадження і було подано слідчим СУ ГУ Національної поліції у м. Києві Міщенко О.П., погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури Гаркушиним Т. клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів. Вказане клопотання було задоволено вищезазначеною ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Колдіна О.О. від 20.03.2023 у справі № 752/5247/23, якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» систему прокуратури України становлять Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури, Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Єдність системи прокуратури України забезпечується єдиними засадами організації та діяльності прокуратури, єдиним статусом прокурорів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України, вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру», Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора.

Згідно з ч. 6. ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 цього Кодексу.

З огляду на вищезазначені норми права, прокуратура України становить єдину систему до якої серед іншого входять Офіс Генерального прокурора та окружні прокуратури (у т.ч. Київська міська прокуратура).

При цьому, Київська міська прокуратура підконтрольна і підзвітна Офісу Генерального прокурора, який, у свою чергу, організовує та координує її діяльність, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.

Таким чином, Офіс Генерального прокурора міг дізнатися та дізнався про вчинення реєстраційних дій 28.02.2023 - дата внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №1202300000000339 за ч. 4 ст. 190 КК України.

Також, прокуратурі було відомо про вчинення реєстраційних дій зі змісту ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Колдіна О.О. від 20.03.2023 у справі № 752/5247/23,

З огляду на наведені вище обставини, Офісом Генерального прокурора було подано скаргу до Мінюсту про анулювання реєстраційних дій поза межами двохмісячного строку оскарження реєстраційних дій, передбаченого ч. 3 ст. 34 Закону.

Однак, скарга третьої особи не містила жодних відомостей про дату, коли вона дізналась про оскаржувані реєстраційні дії, тим більше, не надано доказів таких обставин (момент отримання такої інформації), у зв`язку із чим Міністерство юстиції України мало б поставити під обґрунтований сумнів правомірність та своєчасність подання такої скарги, зокрема, дотримання скаржником строків, що визначені ч. 3 ст. 34 Закону.

Крім того, судом прийнято до уваги доводи сторін та третьої особи щодо застосування норми права під час прийняття оскаржуваного Наказу № 3516/5 і встановлено.

У скарзі Офісу Генерального прокурора було зазначено, що рішеннями РНБО України від 19.02.2021 та 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введених в дію Указами Президента України від 19.02.2021 № 64/2021 та 19.10.2022 № 726/2022, до фізичних осіб - громадян України ОСОБА_12 (Medvedchuk Victor), ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 ( ОСОБА_14 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано санкції, передбачені пунктами 1, 2, З, 4, 5, 6. 7, 11, 13, 14, 15, 19 та 25 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», терміном на 5 років, якими у тому числі передбачено блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядженням ними та запобігання виведенню капіталів за межі України. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_12 та ОСОБА_11 є кінцевим бенефіціарним власником, засновником або власником частки у статутному капіталі (акцій) ряду суб`єктів господарської діяльності на території України, у тому числі через довірених осіб та компанії-нерезиденти».

У скарзі також вказано, що «ТОВ «ОСОКОРКИ-7», ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ» і ПП «ОРЄСТ» контролюються ОСОБА_12 та ОСОБА_11 через кіпрську компанію «Pilawer Limited», а також довірених осіб - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , та що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.07.2022 у справі № 463/1712/22 накладено арешт на частки в статутному капіталі та корпоративні права вищевказаних юридичних осіб, якими ОСОБА_12 та ОСОБА_11 володіють через довірених осіб та компанію-нерезидента.

Також у скарзі наголошувалося, що відповідно до пункту 7 Глави 3 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус при вчиненні нотаріальної дії перевіряє факт застосування санкцій, передбачених ст. 4 ЗУ «Про санкції», до фізичних або юридичних осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Перевірка застосування санкцій здійснюється за відомостями, що містяться у рішеннях Ради національної безпеки і оборони України, введених в дію Указами Президента України, та що встановлення факту застосування санкцій у відношенні заявника нотаріальної дії є самостійною підставою відмови у вчиненні такої дії (ст. 49 ЗУ «Про нотаріат»).

Відповідно до пункту 11 Розділу II Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5, державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону, у тому числі у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктом 1,16 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про санкції», за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб`єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.

Відповідач погодився із доводами Офісу Генерального прокурора та прийшов до висновку про протиправність вчинення нотаріусами та державними реєстраторами зазначених у Наказі № 3516/5 реєстраційних дій.

Необхідно зазначити, що виключні підстави для відмови у державній реєстрації юридичних осіб визначені ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Частина 1 статті 28 Закону на даний час дійсно містить пункт 33) - встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону "Про санкції" одним з видів санкцій є блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 ч. 1 ст. 4 цього Закону, приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання Указу Президента України і є обов`язковим до виконання (ч. 3 ст. 5 Закону "Про санкції").

Однак, під час прийняття Наказу № 3516/5 від 03.10.2023 Міністерством не було враховано, що ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», доповнено пунктом 33 на підставі Закону України № 3103-ІХ від 03.05.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав», а як вбачається із тексту даного Закону № 3103-ІХ від 03.05.2023 року, він був прийнятий Верховною Радою 03.05.2023, а набрав чинності 22.07.2023 року.

У той же час спірні реєстраційні дії були вчинені 12.10.2022, з 27 по 29 грудня 2022 року та 10.02.2023 року.

Тобто станом на дату розгляду документів та прийняття рішення державним реєстратором, частина перша статті 28 Закону ще не містила пункту 33 та такої підстави для відмови у вчиненні державної реєстрації, як встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», і вона була введена лише у травні 2023 року.

Таким чином, Міністерство юстиції України посилається на норми права, які ще не існували станом на дату прийняття оскаржуваних реєстраційних дій.

Пунктом 7 статті 34 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено окрему підставу для визнання вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання реєстраційної дії, а саме, підпункт «в», що передбачає наступне - Міністерством юстиції України встановлено, що реєстраційні дії проведено всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції". У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України "Про санкції"), всупереч якій проведено реєстраційну дію».

Тому норми пункту 33 ч. 1 ст. 28, та пп. «в» п. 1 ч. 7 ст. 34 Закону не можуть бути застосовані до рішень державних реєстраторів, які були прийняті до внесення відповідних положень до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (до 03 травня 2023 року) - так як реєстратор не міг би порушити ту норму права, якої ще не існувало на момент розгляду ним документів, поданих на державну реєстрацію.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) даний принцип права розкривається наступним чином: дія нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Виходячи з цього принципу, до дій та рішень певних осіб, у т.ч. рішень та дій державних реєстраторів, як юридичних фактів, які зумовили виникнення певних правовідносин, повинен застосовуватися той закон, який діяв на момент прийняття (винесення) зазначених рішень або вчинення дій.

Відповідно, відсутні підстави для застосування до правовідносин, які виникли у жовтні та грудні 2022 року та у лютому 2023 року норми права, які були введені в дію Законом, що був прийнятий лише у травні 2023 року та набрав законної сили у липні 2023 року.

Тому, оскаржуваний Наказ № 3516/5 фактично ґрунтується на нормах матеріального права України, які не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Щодо посилань позивачів на недоведеність відповідачем обставин, на які посилався Офіс Генерального прокурора у скарзі та як наслідок недоведеність обставин, на які посилається відповідач в оскаржуваному Наказі, то суд дійшов наступних висновків.

Як стверджують позивачі, у скарзі Офісу Генерального прокурора відсутні будь-які реальні докази того, що дійсно громадяни ОСОБА_12 та ОСОБА_11 є кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «ОСОКОРКИ-7», ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ», ПП «ОРЄСТ», володіючи правами на частку через підконтрольну ним кіпрську компанію Pilawer Limited, а також довірених фізичних осіб - ОСОБА_15 .. ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 . У скарзі не зазначено, яким же чином та за рахунок яких джерел інформації державний реєстратор повинен був вчинити перевірку обставин щодо не тільки перебування зазначених осіб під персональними санкціями, а також ще і відношення цих осіб до ТОВ «ОСОКОРКИ-7», ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ», ПП «ОРЄСТ» в якості засновників/бенефіціарних власників.

У пункті 15 розширеного обґрунтування підстав для задоволення скарги у тексті Висновку Колегії зазначається, що нібито зазначені вище обставини («причетності» ОСОБА_12 та ОСОБА_11 до ТОВ «ОСОКОРКИ-7», ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ», ПП «ОРЄСТ» в якості засновників/бенефіціарних власників) були встановлені судовим рішенням, а саме, ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 11.07.2022 року у справі № 463/1712/22, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 02.08.2022, якою у т.ч. було накладено арешт на частки у статутному капіталі та корпоративні права ТОВ «ОСОКОРКИ-7», якими ОСОБА_12 та ОСОБА_11 володіють через довірених осіб - ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 та КОМПАНІЮ «ПІЛАВЕР ЛІМІТЕД» (PILAWER LIMITED)/ Республіка Кіпр, на частки у статутному капіталі та корпоративні права ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ», якими ОСОБА_12 та ОСОБА_11 володіють через довірених осіб - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та КОМПАНІЮ «ПІЛАВЕР ЛІМІТЕД» (PILAWER LIMITED) Республіка Кіпр, а також на частки у статутному капіталі та корпоративні права ПП «ОРЄСТ», якими ОСОБА_12 та ОСОБА_11 володіють через довірених осіб - ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ТОВ «ОСОКОРКИ-7».

Відповідно до п. 16 Висновку Колегії, з огляду на встановлений судом факт володіння корпоративними правами ТОВ «ОСОКОРКИ-7» та ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ» через довірену особу, юридичну особу за законодавством Республіки Кіпр КОМПАНІЮ «ПІЛАВЕР ЛІМІТЕД» (PILAWER LIMITED), підсанкційними особами ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до яких було застосовано санкції, пов`язані, зокрема, з блокуванням активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать а також активами, щодо яких такі особи можуть прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, Колегія дійшла висновку, що оскаржувані реєстраційні дії № 1000651070026022853 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо ТОВ «ОСОКОРКИ-7» та № 1000651070064034363 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ» є протиправними та підлягають анулюванню.

Таким чином, відповідач обґрунтовував свою позицію зокрема, тим, що спірні обставини, описані у скарзі, встановлені рішенням суду, а тому є преюдиційними та не підлягають доведенню іншими доказами.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Якщо застосувати принцип аналогії закону до спірних правовідносин, то відповідні процесуальні кодекси визначають, що лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, і лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (для прикладу, висновки у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17).

Стаття 369 КПК України передбачає, що судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. Судове рішення, у якому слідчий суддя, суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.

У той же час, ухвала Личаківського районного суду міста Львова від 11.07.2022 року, на яку посилався відповідач, є ухвалою слідчого судді, прийнята на підставі розгляду клопотання органу досудового слідства про накладення арешту на майно осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення.

Прийняття таких ухвал слідчим суддею передбачено ч. 5 ст. 173 КПК України: у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Тобто процесуальне рішення слідчого судді у формі ухвали про арешт майна не передбачає встановлення обставин вчинення особою кримінального правопорушення, чи наявності якихось обставин, для прикладу, володіння певними особами корпоративними правами у юридичних особах, така ухвала повинна містити лише достатні підстави вважати, що необхідно застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Тому ухвалу про арешт майна не можна вважати тим типом судового рішення, яке може бути джерелом преюдиційних обставин.

Також, із вказаної вище ухвали суду вбачається, що нібито саме із Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань органом досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 належать частки в статутному капіталі та корпоративні права ПП «ОРЄСТ» (ЄДРПОУ 23736152), якими вони володіють через довірених осіб - ОСОБА_16 , ОСОБА_17 й ТОВ «ОСОКОРКИ-7» (ЄДРПОУ 40600426), а також частки в статутному капіталі та корпоративні права ТОВ «ОСОКОРКИ-7» (ЄДРПОУ 40600426), якими воно володіють через довірених осіб - ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 й компанію «Pilawer Limited» (Кіпр).

При цьому, із ухвали суду жодним чином не вбачається, на підставі яких доказів судом було встановлено дані обставини (суд жодним чином на них не посилається).

Також необхідно враховувати, що вказана ухвала Личаківського районного суду міста Львова від 11.07.2022 року у справі № 463/1712/22 відсутня (не викладалася) у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що можна перевірити шляхом пошуку опублікованих у реєстрі рішень за номером судової справи.

Крім того, сам же відповідач в оскаржуваному Наказі (пункт 17 Висновку) зазначає, що відомості про вказану ухвалу суду були внесені до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань лише 14.03.2023 року, реєстраційними діями від 14.03.2023 № 1000659960033022853 «Внесення рішення про заборону вчинення реєстраційних дій» щодо ТОВ «ОСОКОРКЙ-7», від 14.03.2023 року № 1004159960072057859 «Внесення рішення про заборону вчинення реєстраційних дій» щодо ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ», та від 20.09.2023 року № 1000689960038060749 «Внесення рішення про заборону вчинення реєстраційних дій» щодо ПП «ОРЄСТ».

Тобто, станом на дату вчинення спірних реєстраційних дій у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ухвалу суду від 11.07.2022 року та відомості про арешт корпоративних прав, про заборону реєстраційних дій, були відсутні.

Тому виникає питання, яким чином нотаріус або державний реєстратор міг би встановити факт наявності даної ухвали суду та відповідних обмежень, якщо вона була відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень та у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, Міністерство в пункті 22 Висновку вказує: «При цьому Колегія зазначає, що проведення оскаржуваних реєстраційних дій у ЄДР за наявності ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 11.07.2022 у справі № 463/1712/22, залишену без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 02.08.2022, про арешт корпоративних прав, не свідчить про протиправність дій приватного нотаріуса Рогача В.В. та державного реєстратора Овчиннікової В.І., оскільки зазначена ухвала була внесена до ЄДР 14.03.2023 щодо ТОВ «ОСОКОРКИ-7» і ТОВ «АКАДЕМ- КЛУБ», та 20.09.2023 щодо ПП «ОРЄСТ».

Необхідно також зауважити, що оскаржувані реєстраційні стосувалися та були вчинені саме із метою повернення часток у юридичних особах (ТОВ «ОСОКОРКИ-7», ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ», ПП «ОРЄСТ») знову у володіння Компанії «ПІЛАВЕР ЛІМІТЕД» (PILAWER LIMITED).

Саме 24.12.2022 було здійснено підписання двох договорів про розірвання Договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ» від 12.10.2022 року та на підставі нього посвідчення Актів приймання-передачі частки із метою повернення переоформленої частки знову на компанію PILAWER LIMITED, та 26.12.2022 й 27.12.2022 року було здійснено державну реєстрацію змін у реєстрі: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 26.12.2022 13:09:39, 1000651070066034363, яку було вчинено ОСОБА_18 , Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація та Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.12.2022 № 1000651070067034363, вчинено ОСОБА_18 , Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація.

Надалі, було вирішено здійснити відчуження даної частки іншій особі.

27.12.2022 проведено відчуження частки Компаніями PILAWER LIMITED та VIEMAR HOLDING LTD на користь громадянина Болгарії ОСОБА_19 , який і став власником 100% частки у розмірі 177 876 200,00 грн та було проведено державну реєстрацію: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 28.12.2022 11:49:29, 1000651070068034363, що вчинено ОСОБА_18 , Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація.

Аналогічна ситуація склалась і відносно ТОВ «ОСОКОРКИ-7».

Так, 24.12.2022 року було здійснено підписання двох договорів про розірвання Договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ОСОКОРКИ-7» від 12.10.2022 року та на підставі нього посвідчення Актів приймання-передачі частки із метою повернення переоформленої частки знову на компанію PILAWER LIMITED, та 26.12.2022 й 27.12.2022 року було здійснено державну реєстрацію змін у реєстрі: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 26.12.2022 13:10:25, 1000651070028022853, вчинено ОСОБА_18 , Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація та Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.12.2022, 1000651070029022853, вчинено ОСОБА_18 , Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація.

Надалі, було вирішено одразу після повернення частки володіння Компанії PILAWER LIMITED, здійснити відчуження даної частки іншій особі. 27.12.2022 було проведено відчуження частки Компанією PILAWER LIMITED на користь громадянина ОСОБА_20 , який став власником 50% частки у розмірі 73 023 500 гривень та було проведено державну реєстрацію: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 28.12.2022, № 1000651070030022853, що вчинено ОСОБА_18 , Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація.

Після цього відбулися наступні реєстраційні дії із зміни інформації про керівника цих товариств на підставі рішень вже нових учасників (власників), ОСОБА_19 та ОСОБА_21, реєстраційні дії «Державна реєстрація змін до зідомостей про юридичну особу», від 29.12.2022 за № 1000651070069034363 щодо ТОВ АКАДЕМ-КЛУБ» та від 29.12.2022 за № 1000651070031022853 щодо ТОВ «ОСОКОРКИ-7».

Та вже після цього відбулася остання реєстраційна дія № 1000681070037060749 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо ПП «ОРЄСТ», яка полягала в реєстрації відчуження своєї частки ТОВ «ОСОКОРКИ-7» на користь ПП «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ПРЕЗИДЕНТ».

Тобто усі реєстраційні дії, про протиправність яких зазначає відповідач за так званим принципом «взаємозалежності», були вчинені як раз таки після повернення часток у статутному капіталі ТОВ «АКАДЕМ-КЛУБ» та ТОВ «ОСОКОРКИ-7» у володіння первісного власника, Компанії резидента Кіпру «PILAWER LIMITED», а тому ствердження про порушення санкцій та незаконне виведення підсанкційних активів суперечить правовій суті таких правочинів та реєстраційних дій.

Виходячи з наведеного судом встановлено, що Наказ Міністерства юстиції України № 3516/5 від 03.10.2023 прийнято з порушенням встановленої Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" процедурою та не відповідає фактичним обставинам вчинених державними реєстраторами дій.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що надані позивачами докази є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем та третьою особою на спростування позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що позивачі надали суду належні та допустимі доказів на підтвердження позовних вимог, то суд приходить до висновку про задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 50, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Громадянина Болгарії ОСОБА_1 , Громадянина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 3516/5 «Про задоволення скарги».

3. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Громадянина Болгарії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 894,66 грн.

4. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Громадянина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 894,66 грн.

5. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 894,66 грн.

6. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко