30.05.2024

                                                                    Провадження №1-кп/389/207/21

                ЄУН 398/509/21

У Х В А Л А

30 травня 2024 року Колегія суддів Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020120070001243 від 24.06.2020, стосовно ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8 , обвинувачених у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, п.п.3,4,12 ч.2 ст.115 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, за один з яких передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час обрання ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8 запобіжного заходу під час досудового розслідування, не зникли.

       Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник заперечили проти задоволення клопотання прокурора, через необгрунтованість зазначених прокурором ризиків та просили обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, мотивуючи тим, що обвинувачений має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, незаконно тримається під вартою тривалий час. Крім того, обвинувачений вказав, що обвинувачення грунтується на припущеннях, відносно осіб, які здійснювали досудове розслідування, порушено кримінальне провадження.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник також просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Обвинувачений заявив клопотання про скасування запобіжного заходу з подальшим направленням його для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Вислухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131,176,183 КПК України).

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Серед іншого, суд враховує наступне: вагомість наявних доказів, досліджених судом, що обвинувачені обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, тобто суд вбачає наявність розумної обґрунтованої підозри стосовно обвинувачених у вчиненні інкримінованого йому злочину; тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване діяння; вік та стан здоров`я обвинувачених, їх сімейний стан

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8 враховано вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.        

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які закон класифікує як тяжкий та особливо тяжкий, за один з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічне позбавлення волі, у зв`язку з чим останні з метою уникнення відповідальності можуть виїхати за межі Кіровоградської області та потрапити на непідконтрольні на даний час Україні території, що вказує на цілком ймовірну можливість переховування обвинувачених від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, зважаючи на те, що місце фактичного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходиться неподалік місця вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим вони, знаходячись на свободі, зможуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин.

Також, ще,  не допитані ані свідки ані потерпіла, оскільки  наразі досліджуються матеріали, тому є вагомі підстави вважати, що з метою уникнення покарання, що загрожує обвинуваченим,у разі визнання їх винуватими, усвідомлюючи тяжкість покарання, можуть незаконно впливати на свідків та потерпілу, з метою зміни та дачі показів останніми на їх користь.

Зазначене дає достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які мали місце та були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу у виді триманні під вартою, продовжують існувати на даний час та не вичерпались, у разі обрання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, вказане не забезпечить належного виконання останніми їх процесуальних обов`язків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити, а клопотання обвинувачених та їхніх захисників відмовити, оскільки свідки, потерпіла в даному провадженні не допитано, а зокрема даним складом суду, оскільки останній був змінений через перебування судді ОСОБА_11 у відпустці до догляду за дитиною до 6 років. Крім того, ухвали суду, якими було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою неодноразово оскаржувалися в апеляційному порядку та які було залишено без змін.

Стаття 616 КПК України визначає порядок скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або зміна запобіжного заходу з інших підстав, зокрема у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146 - 147, 152 - 156, 186, 187, 189, 255, 2551, 257, 258 - 262, 305 - 321, 330, 335 - 337, 401 - 414, 426 - 433, 436, 437 - 442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Отже, аналізуючи вищевикладене, норми чинного законодавства, у колегії суддів відсутні підстави для зміни, скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому в задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу в порядку ст.616 КПК України слід відмовити.

Оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, то розмір застави у даному кримінальному провадженні не визначається.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 331, ст. 616 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Олександрія Кіровоградської області, продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 12.00 год. 30.05.2024 року по 12.00 год. 28.07. 2024 року.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м.Олександрія Кіровоградської області, продовжитизапобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 12.00 год. 30.05.2024 року по 12.00 год. 28.07. 2024 року.

В задоволенні клопотань обвинувачених відмовити.

Копію ухвали, до відома, направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», вручити прокурору та обвинуваченим.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.

Судді

ОСОБА_1                         ОСОБА_2                         ОСОБА_3