ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/725/18 Номер провадження 22-ц/814/968/24Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І.С. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

       головуючого судді: Обідіної О.І.,

       суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.,

       за участю секретаря: Дороженка Р.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 – адвоката Панченко Олени Олександрівни на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна колишнього подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ предметів (в натурі) домашнього та побутового вжитку та стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна сторін внаслідок розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна колишнього подружжя, в якому після неодноразового уточнення позовних просив:

1.Визнати спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 наступне майно:

Черешні сортові (2005 p.) 3 штуки (сорт «Валерій Чкалов», «Регіна», «Звичайна крупноплодова»), вартістю 1493 грн.

Абрикоси (2004 р.) 4 штуки (сорт «Ветеран Севастополя»), вартістю 2296.00 грн.

Абрикоси (2010р.) 2 штуки (сорт Краснощекий), вартістю 996,00 грн.

Груша (2004 р.) 2 штуки (сорт «Дюшес»), вартістю 853,00 грн.

Груша (2009 р.) 3 штуки (сорт «Клаппа»), вартістю 1263,00 грн.

Вишня (2004 р.) 1 штука (сорт «Іграшка»), вартістю 428,00 грн.

Вишня (2010 р.) 3 штуки (сорт «Ксенія»), вартістю 1560,00 грн.

Слива (2004 р.) 6 штук (сорт «Ренклод Карбишева») вартістю 2658,00 грн.

Яблуня (2005 р.) 4 штуки (сорт «Амулет»), вартістю 1508 грн.

Яблуня (2009 р.) 2 штуки (сорт «Мельба»), вартістю 787,00 грн.

Яблуня (2013 р.) 3 штуки (сорт «Білий налив»), вартістю 1181,00 грн.

Пepcик (2004 р) 1 штука (сорт «Золота Москва», вартістю 476,00 грн.

Пepcик (2010 р.) 1 штука (сорт «Ред Хейвен»), вартістю 476,00 грн.

Шовковиця (2005 р.) 1 штука (сорт «Анатолійська чорна»), вартістю 475,00 грн.

Гopix (2014 р.) 2 штуки (сорт «Грецький ідеал»), вартістю 868,00 грн.

Калина (2009 р.) 2 штуки (сорт «Садова звичайна»), вартістю 862,00 грн.

Смородина (2004 р.) 5 штук (сорт «Київський велетень»), вартістю 1410,00 грн.

Агрус (2004 р.) 2 штуки (сорт «Малахіт»), вартістю 518,00 грн.

Малина (2011 p.) 11 штук (сорт «Примара») вартістю 1265,00 грн.

Виноград (2005 р.) (сорт «Еліца») 2 лози, вартістю 520,00 грн.

Виноград (2005 р.) (сорт «Божена») 3 лози, вартістю 780,00 грн.

Виноград (2005 р.) (сорт «Заря несветная») 2 лози, вартістю 674,00 грн.

Виноград (2009 р.) (сорт «Байконур») 3 лози, вартістю 929,00 грн.

Виноград (2009 р.) (сорт «Фаетон») 3 лози, вартістю 1440,00 грн.

Липа (2005 р.) 2 штуки (сорт «Дрібнолистна»), вартістю 779,00 грн.

Береза (2004 р.) 2 штуки (сорт «Двуствольна Fastigiata), вартістю 818,00 грн.

Tyя західні (2004 piк) (сорт «Smaragd») 5 штук, вартістю 1451,00 грн.

Tyя західні (2004 рік) (сорт Brabant) 6 штук, вартістю 4134,00 грн.

Ялинка (2005 р.) (сорт «Звичайні колючі» 2,5-3,0 м) 6 штук, вартістю 21180,00 грн.

Ялинка (2010 р.) (сорт «Звичайні колючі» 1,5-1,6 м) 15 штук, вартістю 29513,00 грн.

Ялинка (2009 р.) (сорт «Смерека») 2 штуки, вартістю 1346,00 грн.

Ялинки (2004 р.) (сорт «Блакитна Glauca») 5 штук, вартістю 2930,00 грн.

Ялівець (рік 2013 р.) (сорт «Скальний Blue Arrow) 2 штуки, вартістю 597,00 грн.

Ялівець (2013) (сорт «Скальний Skyrocket») 2 штуки, вартістю 455,00 грн.

7 штук ялівця «БЛЮ КАРПЕТ» (горизонтальний можевельник), висотою 15-25 см., вартістю 2051,00 грн.

Сосна (2004 р.) (сорт «Кримська звичайна» 4,0-5,0 м) 2 штуки, вартістю 18495,00 грн.

12 звичайних сосен, які я посадив у кінці 2004 року та на початку 2005 року, вартістю 4458,00 грн.

Дуб (2004 р.) 2 штуки (сорт «Червоний») 7-8 м., вартістю 1040,00 грн.

Розу чайно - гібрідну (2008 р.) (сорт «Чорна Баккара») 8 шт., вартістю 1905,00 грн.

Розу чайно-гібрідну (2008 р.) (сорт «Бургунд») 4 штуки вартістю 952,00 грн.

Розу англійську (2008 р.) (сорт «Фальстаф») 2 штуки, вартістю 410,00 грн.

Розу англійську (2009 р.) (сорт «Крокус») 10 штук, вартістю 3944,00 грн.

Розу паркову (2009 р.) (сорт «Екскамбур») 5 штук, вартістю 1191,00 грн.

Розу (2009 р.) (сорт «Парфум Мулен Руж») 2 штуки, вартістю 604,00 грн.

Розу (2009 р.) (сорт «Флоринбунда Ніна Вейбул») 4 штук, вартістю 821,00 грн.

Розу паркову (2009р.) (сорт «Кентукі Дербі») 4 штук, вартістю 526,00 грн.

Розу кучеряву (2009 р.) (сорт «Кущова Alaska») 1 штука, вартістю 225,00 грн.

Розу кучеряву (2009 р.) (сорт «Кущова Baron Girod de LAin») 1 штука, вартістю 280,00 грн.

Рододендрон (2012 р.) 5 штук (сорт «Calsap»), вартістю 1329,00 грн.

Піон деревовидний в кількості 2 шт. сорту Yin Heng Qiao Dui куплену у 2010 році, вартістю 1321,00 грн.

Піон травянистий в кількості 2 шт. сорту Princess Margaret куплені у 2010 році, вартістю 670,00 грн.

Ірис в кількості 6 штук сорту Бородатий крупноквітковий Revens, куплений у 2012 році, вартістю 924,00 грн.

Ірис в кількості 12 штук сорту Бородатий крупноквітковий Picasso Moon, куплений у 2012 році, вартістю2238,00 грн.

Ірис в кількості 13 штук сорту Бородатий крупноквітковий Crusader, куплений у 2012 році, вартістю 1838,00 грн.

Кампсіс укорінюючий Флава віком 4 роки, вартість 304,00 грн.

Просив визнати багаторічні насадження у вигляді вищезазначених дерев, квітів, плодово – ягідних та декоративних насаджень, газон, глину та чорнозем, загальною вартістю 635875,00 грн., які знаходяться на земельних ділянках в АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя, стягнувши з відповідача на його користь грошову компенсацію за їх частину.

Здійснити поділ майна, що знаходяться у будинку та господарських будівлях по вказаній адресі, а саме :

6 дверей із сосни, вироблених під індивідуальне замовлення у 2009 році, вартістю 10000 грн. кожна, а з врахуванням зносу на теперішній час їх загальна вартість складає 50000 грн.;

броньовані двері у гараж, які знаходяться у будинку, куплені у 2008 році за 20 000 грн., з врахуванням зносу їх загальна вартість на теперішній час складає 15 000 гривень;

1 вхідні двері із двору у кухню, куплені у 2008 році за 20 000 грн., з врахуванням зносу на теперішній час 15 000 грн.;

вхідні двері з веранди у будинок, куплені у 2008 році за 20 000 грн., з врахуванням зносу на теперішній час 15 000 грн.;

сходи із дуба, які ведуть з 1-го поверху на 2-й поверх і у підвальне приміщення, вироблені під індивідуальне замовлення у 2009 році, вартість 500 000 грн., з врахуванням зносу на теперішній час їх вартість складає 400 000 грн.;

шафи, які розміщені у коридорі будинку та у веранді із пластику «Стенлі» вироблені під індивідуальне замовлення у 2008 році вартістю 60 000 грн.., їх загальна вартість з врахуванням зносу на теперішній час складає 30 000 грн.. ;

грати на 5 вікон, вироблені у 2008 році під індивідуальне замовлення за 100 000 грн., з врахуванням зносу в теперішній час 50 000 грн.;

2 металевих ролети на 2-му поверсі на двері, вироблені у 2008 році за 60 000 грн., з врахуванням зносу їх вартість в теперішній час 30 000 грн.;

металеві ролети на вхідні двері зі сторони двору та у коридорі будинку, вироблені у 2008 році за 60 000 грн., вартістю з врахуванням зносу 30 000 грн.;

меблі для кухні, куплені у 2009 році за 100 000 грн., з врахуванням зносу їх вартість в теперішній час 10 000 грн..;

камін із цегли та грецького граніту із дзеркалом, побудований під індивідуальне замовлення у 2009 році за 100000 грн., в теперішній час його вартість не змінилася 100000 грн.

холодильник, куплений у 2009 році за 10 000 грн., з врахуванням зносу 5 000 грн.;

2 дивани ліжка для кімнат та 2 поверсі, куплені у 2009 році за 20 000 грн. за кожний, з врахуванням зносу їх загальна вартість складає 10 000 грн. кожний;

1 диван ліжко на 1 поверсі, куплене у 2009 році, вартістю 30 000 грн., з врахуванням зносу в теперішній час 20 000 грн.;

2 телевізори імпортного виробництва, куплені у 2009 році за 1 500 грн. кожний, з врахуванням зносу вартість кожного на теперішній час складає 500 грн.;

4 килими із натуральної шерсті куплені у 2009 році за 10 000 грн. кожний, з врахуванням зносу вартість кожного складає 5 000 грн. а загальна 20 000 гривень;

5 люстр імпортного виробництва, куплені у 2009 році за 500 грн. кожна, з врахуванням зносу вартість 1 люстри складає 200 грн., на загальну суму 1 000 гривень;

лава із дубу вироблена під індивідуальне замовлення у 2009 році за 15 000 грн., з врахуванням зносу 10 000 грн.;

шафа для одягу куплена у 2009 році за 20 000 грн.., з врахуванням зносу 10 000 грн.;

пральна машина куплена у 2011 році за 10 000 грн., з врахуванням зносу 5 000 грн.;

6 стільців куплені у 2009 році, вартість кожного 500 грн. На теперішній час з врахуванням зносу вартість кожного складає 200 грн., на загальну суму 1 200 грн.

Речі та предмети в лазні :

Кімната - лазня, яка оббита деревом «Вільха» у 2009 році, вартістю матеріалу та роботи 75 000 грн., з врахуванням зносу в теперішній час 50 000грн.;

виріб для обігріву лазні (піч) та кімнати відпочинку, куплений у 2009 році, вартістю 2 000 грн., з врахуванням зносу 1 000 грн.;

двері між лазнею та кімнатою відпочинку, вироблені під індивідуальне замовлення із сосни у 2009 році, вартістю 10 000 грн., з врахуванням зносу 5 000 грн.;

2 лави та стелаж із вільхи, вироблені під індивідуальне замовлення у 2009 році, за 20 000 грн., з врахуванням зносу на загальну суму 10 000 грн.;

стіл із дубу, вироблений у 2009 році по індивідуальному замовленню, за 20 000 грн., з врахуванням зносу 10 000 грн.;

4 стільці із дубу, вироблені у 2009 році під індивідуальне замовлення, вартістю 500 грн. кожний, з врахуванням зносу їх вартість у теперішній час складає 1 000 грн.;

вхідні броньовані двері, куплені у 2009 році за 20 000 грн., в теперішній час вартістю з врахуванням зносу 10 000 грн.

Речі в приміщенні гаражу :

вхідні автоматизовані двері у гараж (ролети) куплені та встановлені у 2008 році, вартістю 50 000 грн., з врахуванням зносу 30 000 грн.;

вхідні автоматизовані двері на вході у двір та хвіртку, куплені у 2008 році за 35000 грн., вартістю з врахуванням зносу загальна вартість складає 25 000 грн.;

1 двері із сосни, вироблені по індивідуальному замовленню у 2009 році, які ведуть із гаража у топочну, вартістю 10 000 грн., а з врахуванням зносу 5 000 грн.

1 двері на горищі лазні 5 тисяч гривень, в теперішній час їх вартість складає 2000 грн.

2. Визнати спільним майном грошові кошти, які знаходяться у АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_2 та 14789,09 доларів США, якими ОСОБА_2 без його згоди як чоловіка погасила борг брата у цьому банку.

3. Виділити у його користування та визнати за ним право власності на набір меблів на кухню вартістю 10000,00 грн., стіл та 9 стільців - 5000,00 грн., 2 шафи та тумбочки, вироблені із дерева вартістю 5000,00 грн.(зала), двуспальну кровать загальною вартістю 5000,00 грн., шафу - купе  ОСОБА_3 , яка знаходиться у коридорі , вартістю 5000,00 грн., шафу - купе  ОСОБА_3 , яка встановлена у дитячі кімнаті, вартістю 5000,00 грн., шафу - купе  ОСОБА_3 , яка знаходиться у спальній, вартістю 5000,00 грн., дві тумбочки для балкону загальною вартістю дві тисячі гривень.

Також:

Сім дверей, вироблені у 2009 році під замовлення із сосни вартістю на той час 10 тисч гривень, кожна. З урахуванням зносу - 3 тисячі гривень кожна. Загальною вартістю 21000,00 грн., які увійшли у вартість квартири.

Двоє вхідних дверей, вироблені під індивідуальне замовлення у 2008 році, вартістю: одна - 10000 грн., а друга - 15000 грн. В теперішній час їх загальна вартість складає 10000 грн., які увійшли у вартість квартири.

Духова шафа, куплена у 2007 році за 10000,00 грн. В теперішній час 5000,00 грн.

Два килими, куплені у 2002 році. В теперешній час - 5 тисяч гривень.

Три кондиціонери Daikin, куплені у 2009 році за 12 тисяч гривень кожний. З врахуванням зносу в теперішній час їх вартість складає 4 тисячі гривень кожний. Загальна сума -12000,00 грн., які увійшли у вартість квартири.

Варочну поверхню, куплену у 2007 році за8 тисяч гривень. В теперішній час вартість складає 1000,00 грн., яка увійшла у вартість квартири.

Посудомийну машину, куплену у 2007 році за 10000,00 грн. В теперішній час з врахуванням зносу - 5 тисяч гривень.

Один телевізор Samsung вартістю 1500,00 грн.,

яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_2 .

4. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до позивача про поділ предметів (в натурі) домашнього та побутового вжитку та стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна внаслідок розірвання шлюбу, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_2 залишити без розгляду.

5. У зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову адвоката Лемківського Б.К. в інтересах ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна у частках , виділених кожному з колишнього подружжя в особисту приватну власність (квартира АДРЕСА_2 .

6. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 6 763 505 гривень за різницю вартості майна у частках, виділених кожному судом у 2013 році та за частку при поділі майна колишнього подружжя.

7. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати, які складаються із сплати судового збору в сумі 11350 грн., оплату праці судових експертів та оцінювача в сумі 22343 грн.

8. Зняти накладені Октябрським районним судом м. Полтави арешти на квартиру АДРЕСА_2 відповідно до ухвали № 554/827/19 від 05.02.2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 04.11.2020.

Вказував, що з відповідачем перебував у шлюбі з 28.01.1994 по 05.07.2012, під час якого набули нерухоме та рухоме майно, яке рішенням Полтавського районного суду від 05.03.2013 як їх спільна сумісна власність було розділено між ними.

Зазначене рішення набуло законної сили та ними фактично виконано.

Стверджує, що колишній дружині відійшла більша частина спільного майна, грошова компенсація за різницю якої не була йому виплачена.

Окрім того, під час шлюбу на ім`я дружини на рахунку в АТ «Приватбанк» було накопичено їх спільні подружні кошти, які на час розірвання шлюбу не були предметом поділу, а відтак йому належить їх частина.

Також ОСОБА_2 в жовтні 2009 року без його, як чоловіка, згоди самостійно погасила заборгованість, що залишилася після смерті її брата ОСОБА_4 по кредитному договору в сумі 14789,09 доларів США, які теж є спільною сумісною власністю подружжя з яких він має право на частину.

В липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ предметів (в натурі) домашнього та побутового вжитку та стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна сторін внаслідок розірвання шлюбу.

В позовній заяві просила :

1. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно:

- меблеву стінку фірми «Лирс» загальною вартістю 17 000 Доларів США (17 000 дол. США * 26,77 = 455 090 грн).

- стіл та 9 (дев`ять) стільців білого кольору, натуральний дуб, виробник Іспанія загальною вартістю 50 000 грн.

- меблеву стінку з натурального дубу для гостьової кімнати білого кольору, виробництво Іспанія, загальною вартістю 100 000 грн.

- двоспальну кровать загальною вартістю 20 000 грн.

- трюмо із дзеркалом загальною вартістю 10 000 грн.

- шафу купе Стенлі білого кольору, виготовлена із натурального дерева під замовлення у м. Полтаві, загальною вартістю 30 000 грн.

- стінку меблеву загальною вартістю 20 000 грн.

- шафу купе Стенлі загальною вартістю 20 000 грн.

- кровать диван загальною вартістю 20 000 грн.

- штори та гардини виконані на індивідуальне замовлення загальною вартістю 20000 грн.

- стінку для гардеробної кімнати, виготовлена індивідуально під замовлення, загальною вартістю 50 000 грн.

- набір меблів для балкону виконані індивідуально під замовлення, загальною вартістю 50 000 грн.

- комплект дверей для квартири, виконані під замовлення із натурального дерева, а саме: двоє вхідних дверей Nika MagapolisPRO загальною вартістю 2* 12 865 гривень = 25 730 гривень та сім міжкімнатних дверей загальною вартістю 7*10 000 = 70 000 гривень.

- набір меблів для коридору виконаних під замовлення, загальною вартістю 50000 грн.

- духовий шкаф Hotpoint Ariston TIF 801 SC OW загальною вартістю 8 450 грн.

- варочну поверхню Hotpoint Ariston PCN 640 T OW R загальною вартістю 4449 грн.

- витяжку ELECTROLUX LFP316S загальною вартістю 3 999 гривень.

- три кондиціонери Daikin FTXB20C/RXB20C загальною вартістю 3* 18129 грн. = 54387 грн.

- холодильник ELECTROLUX ENF2700AOX загальною вартістю 9 599 гривень.

- пральну машину SAMSUNG WW80J5346MA загальною вартістю 10 908 гривень.

- посудомийну машину BOSCH SPV45IX00E загальною вартістю 18 539 гривень.

- Мікрохвильову піч SAMSUNG MS23F301TFW/UA загальною вартістю 3 899 гривень.

- чотири італійські люстри загальною вартістю 20 000, 00 євро (20 000, 00 євро * 29, 99 = 599 800, 00 гривень).

- шість килимів із натуральної шерсті загальною вартістю 6*10000 грн. = 60000 грн.

- три телевізори SAMSUNG загальною вартістю 3* 1500 = 4 500 гривень.

1.Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на наступне майно:

- меблеву стінку фірми «Лирс» загальною вартістю 17 000, 00 Доларів США (17 000, 00 дол США * 26, 77 = 455 090, 00 гривень).

- стіл та 9 стільців білого кольору, натуральний дуб, виробник Іспанія загальною вартістю 50 000 гривень.

- меблеву стінку з натурального дубу для гостьової кімнати білого кольору, виробництво Іспанія, загальною вартістю 100 000 гривень.

- двоспальну кровать загальною вартістю 20 000 гривень.

- трюмо із дзеркалом загальною вартістю 10 000 гривень.

- дві тумбочки біля ліжка загальною вартістю 20 000 гривень.

- шафу купе Стенлі білого кольору, виготовлена із натурального дерева під замовлення у м. Полтаві, загальною вартістю 30 000 гривень.

- стінку меблеву загальною вартістю 20 000 гривень.

- шафу купе Стенлі загальною вартістю 20 000 гривень.

- кровать диван загальною вартістю 20 000 гривень.

- штори та гардини виконані на індивідуальне замовлення загальною вартістю 20 000 гривень.

- стінку для гардеробної кімнати, виготовлена індивідуально під замовлення, загальною вартістю 50 000 гривень.

- набір меблів для балкону виконані індивідуально під замовлення, загальною вартістю 50 000 гривень.

- комплект дверей для квартири, виконані під замовлення із натурального дерева, а саме: двоє вхідних дверей за Nika Magapolis PRO загальною вартістю 2* 12 865 грн = 25 730 гривень та сім міжкімнатних дверей загальною вартістю 7*10 000 = 70 000 грн.

- набір меблів для коридору виконаних під замовлення, загальною вартістю 50 000 грн.

- духовий шкаф Hotpoint Ariston TIF 801 SC OW загальною вартістю 8 450 гривень.

- варочну поверхню Hotpoint Ariston PCN 640 T OW R загальною вартістю 4 449 грн.

- витяжку ELECTROLUX LFP316S загальною вартістю 3 999 гривень.

- три кондиціонери Daikin FTXB20C/RXB20C загальною вартістю 3*18129 грн. = 54387 грн.

- холодильник ELECTROLUX ENF2700AOX загальною вартістю 9 599 гривень.

- пральну машину SAMSUNG WW80J5346MA загальною вартістю 10 908 гривень.

- посудомийну машину BOSCH SPV45IX00E загальною вартістю 18 539 гривень.

- Мікрохвильову піч SAMSUNG MS23F301TFW/UA загальною вартістю 3 899 гривень.

- чотири італійські люстри загальною вартістю 20 000, 00 євро (20 000, 00 євро * 29, 99 = 599 800, 00 гривень).

- шість килимів із натуральної шерсті загальною вартістю 6* 10 000 гривень = 60 000 гривень.

- три телевізори SAMSUNG загальною вартістю 3* 1500 = 4 500 гривень.

2. Визнати за нею в порядку право особистої приватної власності на:

- меблеву стінку фірми «Лирс» загальною вартістю 17 000, 00 Доларів США (17 000, 00 дол. США * 26, 77 = 455 090, 00 гривень).

- стіл та 9 (дев`ять) стільців білого кольору, натуральний дуб, виробник Іспанія загальною вартістю 50 000 гривень.

- меблеву стінку з натурального дубу для гостьової кімнати білого кольору, виробництво Іспанія, загальною вартістю 100 000 гривень.

- двоспальну кровать загальною вартістю 20 000 гривень.

- трюмо із дзеркалом загальною вартістю 10 000 гривень.

- дві тумбочки біля ліжка загальною вартістю 20 000 гривень.

- шафу купе Стенлі білого кольору, виготовлена із натурального дерева під замовлення у м. Полтаві, загальною вартістю 30 000 гривень.

- стінку меблеву загальною вартістю 20 000 гривень.

- шафу купе Стенлі загальною вартістю 20 000 гривень.

- кровать диван загальною вартістю 20 000 гривень.

- набір меблів для коридору виконаних під замовлення, загальною вартістю 50 000 гривень. Загальна вартість складає: 895090, 00 гривень.

3. Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на:

- штори та гардини виконані на індивідуальне замовлення загальною вартістю 20 000 -- комплект дверей для квартири, виконані під замовлення із натурального дерева, а саме: двоє вхідних дверей Nika Magapolis PRO загальною вартістю 2* 12 865 гривень = 25 730 гривень та сім міжкімнатних дверей загальною вартістю 7*10 000 = 70 000 гривень.

- духовий шкаф Hotpoint Ariston TIF 801 SC OW загальною вартістю 8 450 гривень.

- варочну поверхню Hotpoint Ariston PCN 640 T OW R загальною вартістю 4449 грн.

- витяжку ELECTROLUX LFP316S загальною вартістю 3 999 гривень.

- три кондиціонери Daikin FTXB20C/RXB20C загальною вартістю 3* 18 129 гривень = 54 387 гривень.

- холодильник ELECTROLUX ENF2700AOX загальною вартістю 9 599 гривень.

- пральну машину SAMSUNG WW80J5346MA загальною вартістю 10 908 гривень.

- посудомийну машину BOSCH SPV45IX00E загальною вартістю 18 539 гривень.

- мікрохвильову піч SAMSUNG MS23F301TFW/UA загальною вартістю 3 899 гривень.

- чотири італійські люстри загальною вартістю 20 000, 00 євро (20 000, 00 євро * 29, 99 = 599 800 грн).

- шість килимів із натуральної шерсті загальною вартістю 6* 10000 грн. = 60000 грн.

- три телевізори SAMSUNG загальною вартістю 3* 1500 = 4 500 гривень. Загальна вартість складає 894 260 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію за різницю вартості розділеного між ними майна у розмірі 2 773 200 грн.

Зустрічні вимоги обґрунтовані тим, що при розгляді справи Полтавським районним судом про поділ майна подружжя та визнання права власності, судом не вирішувалося питання стягнення компенсації за проведений ремонт в квартирі за адресою АДРЕСА_3 , з огляду на те, що вказана квартира виставлена на продаж, та щодо поділу предметів домашнього та побутового вжитку, що були придбані після ремонту, який був зроблений під час шлюбу та за спільні кошти подружжя.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна бувшого подружжя - відмовлено.

Закрито провадження у справі на підставі п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна сторін внаслідок розірвання шлюбу в сумі 2773200 грн.

В іншій частині позовних ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 в ході розгляду справи не доведено обставини, в обґрунтування яких він посилався в своєму позові. Так, являється недоведеним факт придбання як зелених насаджень під час перебування в шлюбі, так і здійснення ним поліпшень родючості земельної ділянки, а також придбання зазначених в позовній заяві предметів побуту, інтер`єру, які крім того не мають ідентифікуючих ознак.

Одночасно, суд визнав безпідставними вимоги про визнання спільним майном подружжя грошових коштів, що знаходились на банківських рахунках на ім`я колишньої дружини ОСОБА_2 з огляду на недоведеність позивачем факту використання таких коштів не в інтересах сім`ї.

Також, суд зауважив, що сторони при поділі належного їм майна в 2013 році погодили його вартість та виходили з неї відповідно при визначенні кому з них і яке саме майно має бути виділене судом, тому на даний час правових підстав для стягнення грошової компенсації за вже розділене майно – не має.

Крім того, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_2 зустрічних вимог з огляду на недоведеність нею факту їх придбання під час перебування сторін в шлюбі.

При цьому, суд закрив провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації на підставі норм п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України зважаючи на наявність судового рішення, яким вирішено тотожні вимоги між тими самими сторонами, про той саме предмет та з тих саме підстав.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати в частині відмови в задоволенні його позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Зокрема вказує, що під час ухвалення судом в 2013 році рішення про поділ належного їм майна, вартість останнього не визначалася, відповідні експертизи не проводились. Разом з тим ринкова вартість виділеного колишній дружині житлового будинку значно перевищує вартість виділеного йому майна на даний час. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку щодо погодження між ними як колишнім подружжям вартості розділено в 2013 році майна на суму 1600000 грн. кожному, оскільки він заперечує та не може погодитись із визначеною його колишньою дружиною вартістю їх майна, яке підлягало поділу.

Зауважує, що суд не взяв до уваги висновок оцінювача щодо вартості зелених насаджень, здійсненого ним поліпшення якості ґрунтового шару земельної ділянки, які ним здійснювались під час шлюбу, фактично залишив поза увагою факт завезення ним глини та чорнозему у великій кількості, що доводиться паспортизацією ґрунтів земельної ділянки.

Звертає увагу, що суд не взяв до уваги рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 26.12.2011, з якого вбачається погашення ОСОБА_2 боргу по кредитному договору її брата. Вважає, що виплачені нею кошти в сумі 14789,09 доларів США були взяті з сімейного бюджету та використані без його згоди.

Зазначає, що оскільки на час розлучення на картковому рахунку в банку ОСОБА_2 було накопичено 25949,69 грн., їх частина має бути стягнута на його користь.

Також, не погодившись з даним судовим рішенням, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Панченко О.О. оскаржила його в апеляційному порядку.

В своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх встановлення, просила рішення районного суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , а також в частині закриття провадження по справі, Прохає ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

Вважає помилковим рішення суду в частині закриття провадження з підстав п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки заявлений в зустрічному позові предмет спору не є тотожним до цивільно-правового спору за позовом адвоката Левківського Б.К., поданого в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна у частках виділених кожному з колишнього подружжя в особисту приватну власність.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, останні перебували в шлюбі з 28.01.1994 по 05.07.2012, який був розірваний рішенням суду.

Доказів про те, що сторони після розірвання шлюбу продовжували перебувати у фактичних шлюбних відносинах по справі не має.

Після розірванням шлюбу між колишнім подружжям залишились не врегульованими майнові питання, з приводу чого існував спір про поділ спільного майна.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05.03.2013 позов про розподіл майна подружжя та визнання права власності на нерухоме майно - задоволено повністю, припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на майно:

- житловий будинок з гаражем під літерою А-2 загальною площею 229 кв.м, господарські будівлі: баня під літерою «Б,б», навіси під літерами «В, Ж», альтанка під літерою «Г», сарай під літерою «Д», вбиральня під літерою «Е», колодязь №4, ворота огорожі та огорожа №№ 1,2,3, вимощення №5, які розташований по АДРЕСА_4 , які розташовані на земельних ділянках: кадастровий № 010654600054 розміром 0,0984 га, кадастровий № 01-03-546-01965 розміром 0,15 га;

- автомобіль Лексус-250, 2008 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ;

- 1/50 частки квартири АДРЕСА_5 ;

-нежитлове приміщення (офіс) загальною площею 94,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;

-підвальне приміщення загальною площею 91,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;

-нежитлове приміщення по АДРЕСА_7 , загальною площею 26 кв.м;

-гараж по АДРЕСА_4 , загальною площею 24, 3 кв.м;

-нежитлові підвальні приміщення за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 62,8 кв. м;

-квартиру АДРЕСА_2 ;

-автомобіль Тойота Ландкрузер-150, 2010 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ;

Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:

- житловий будинок з гаражем під літерою А-2 загальною площею 229 кв.м, господарські будівлі: баня під літерою «Б,б», навіси під літерами «В,Ж», альтанка під літерою «Г», сарай під літерою «Д», вбиральня під літерою «Е», колодязь №4, ворота огорожі та огорожа №№ 1,2,3, вимощення №5, які розташований по АДРЕСА_4 , які розташовані на земельних ділянках: кадастровий № 010654600054 розміром 0,0984 га, кадастровий № 01-03-546-01965 розміром 0,15 га;

- автомобіль Лексус-250, 2008 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ;

- 1/100 частки квартири АДРЕСА_5 ;

- нежитлове приміщення (офіс) загальною площею 94,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , а саме в приміщенні під літерою «А-5» приймальня -1 пл. 17,5 кв.м, коридор-2 пл. 6,8 кв.м, санвузол-3 пл. 1,5 кв.м, кладова-4 пл. 0,4 кв.м, кабінет - 5 пл. 12,1 кв.м, кабінет -6 пл. 12,6 кв.м, коридор - 7 пл. 2,8 кв.м, кабінет - 8 пл. 9,2 кв.м, кабінет - 9 пл. 18, 0 кв.м, побутова кімната - 10 пл. 10,8 кв.м, шафа -11 пл. 1,1 кв.м. санвузол -12 пл. 1,7 кв.м;

- підвальне приміщення загальною площею 91,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;

- земельні ділянки, які розташовані за адресою: с. Соснівка Полтавського району, яке розташовано на земельних ділянках: кадастровий № 010654600054 розміром 0,0984 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 01-03-546-01965 розміром 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд;

- 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 33,9 кв.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на:

-нежитлове приміщення по АДРЕСА_7 , загальною площею 26 кв.м;

-гараж по АДРЕСА_4 , загальною площею 24, 3 кв.м;

-нежитлові підвальні приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 62,8 кв. м;

-квартиру АДРЕСА_2 ;

-автомобіль Тойота Ландкрузер-150, 2010 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ,

-1/100 частину квартири АДРЕСА_5 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання рішень органу місцевого самоврядування та державних актів на землю недійсними - відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судового збору між сторонами.

Сторони отримали копії судового рішення, яке в подальшому реалізували та не оскаржували в апеляційному порядку.

Вважаючи, що за вказаним рішенням колишня дружина отримала більшу частку в спільному майні подружжя, ОСОБА_1 в березні 2018 році звернувся до суду з позовом про стягнення грошової компенсації за частку в їх спільному сумісному майні.

Зазначав, що під час перебування в шлюбі на земельній ділянці в АДРЕСА_1 , ним були висаджені різноманітні плодово-ягідні та декоративні насадження, проведено систему поливу, завезено чорнозем та глину для покращення якості поверхневого шару ґрунту, на що були витрачені значні спільні кошти, з яких частина належить йому як подружжю, тому відповідач має їх відшкодувати.

Також остання має сплатити йому частину грошових коштів в національній валюті гривні, які на час шлюбу перебували на її банківському рахунку, а також частину доларових коштів, сплачених колишньою дружиною на погашення кредитних зобов`язань свого брата.

Крім цього, заявив вимоги про визнання спільним майном подружжя меблів, побутової техніки, предметів домашнього вжитку, повний перелік яких наведено в його позовній заяві та які знаходяться в житловому будинку та господарських будівлях за адресою АДРЕСА_1 .

Подаючи зустрічний позов, ОСОБА_2 зазначала, що квартира АДРЕСА_9 , яка відійшла колишньому чоловікові виставлена на продаж за 220000 дол. США. Під час перебування в шлюбі в зазначеній квартирі було проведено ремонт, придбано меблі, побутову техніку, тобто здійснено її покращення, а отже вона має право на 1/2 частину грошової компенсації в разі продажу квартири та право на меблі, що знаходяться в зазначеній квартирі, а ОСОБА_1 має право на побутову техніку.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги , зважаючи на відсутність у справі належних та допустимих доказів про наявність зазначеного останнім майна станом на час розірвання шлюбу, а також відсутністю правових підстав для стягнення грошової компенсації як різниці вартості майна, виділеного кожному з подружжя рішенням Полтавського районного суду в 2013 році.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 , суд закрив провадження в частині вимог про стягнення грошової компенсації за різницю в частках та відмовив в задоволенні позовних вимог за недоведеністю придбання та понесених витрат на предмети домашнього та побутового вжитку.

З вказаними висновками погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 62 СК України визначено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено право дружини і чоловік на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Згідно усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства та шлюбних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони як колишнє подружжя вже реалізували своє право на поділ спільного майна у спосіб вирішення цивільного спору в Полтавському районному суді , який 05.03.2013 р. ухвалив рішення та згідно до ст. 71 СК України здійснив поділ належного подружжю майна шляхом припинення права спільної сумісної власності подружжя та визнання за кожними з них права особистої приватної власності на окремі об`єкти нерухомого та рухомого майна.

В п. 22 постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя № 11 від 21.12.2007 року роз`яснив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

В ході розгляду даної справи, первісний позивач ОСОБА_6 в своїй остаточних позовних вимогах вказувала, що вартість спільного майна подружжя становить 3200000 грн., а отже в разі його поділу кожному з подружжя мало було б виділено майна на 1600000 грн. При цьому нею зазначалась конкретна вартість щодо кожного об`єкту поділу набутого під час шлюбу як рухомого, так і нерухомого майна.

Доказів того, що відповідач ОСОБА_1 в ході розгляду справи про поділ майна заперечував вказану позивачами вартість або наполягав на своїй вартості - матеріали справи не містять.

Із наведеного слідує, що сам обсяг, наявність та вартість підлягаючого поділу майна станом на час розгляду справи в суді першої інстанції сторонами не заперечувався, ніхто з них не ставив питання про необхідність визначення його дійсної вартості шляхом призначення відповідних експертиз та не ініціював питання грошової компенсації за його частку у праві спільної сумісної власності, а відтак не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що дійсної вартості спільного майна на той час суд в рішенні не вказав і не стягнув з ОСОБА_2 грошової компенсації за велику різницю виділеного їй у користування майна.

В даному випадку, Полтавський районний суд розглянув справу в межах диспозитивності, зважаючи, що ніхто із колишнього подружжя не заявляв вимоги про стягнення грошової компенсації.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено обставини по справі в цій частині та обґрунтовано вказано на відсутність підстав для стягнення грошової компенсації, виходячи з загальної ринкової порівняльної вартості спірного майна на даний час.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за здійснені ним поліпшення ґрунтового шару земельної ділянки, проведення системи зрошування та вартості зелених насаджень декоративних і плодово-ягідних культур необхідно зазначити наступне.

Так, судом встановлено та не заперечується сторонами , що земельні ділянки розміром 0,0984 га та розміром 0,15 га, розташовані по АДРЕСА_1 , є особистою приватною власністю ОСОБА_2 на підставі Державних актів про право власності на земельну ділянку (рішення Ковалівської сільської ради за № 135 від 23.06.2004 р. та рішення № 184 від 23.10.2003 р.).

За змістом ст. 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Стаття 79 даного Кодексу визначає, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

При цьому, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Стверджуючи, що за час перебування в шлюбі з ОСОБА_2 ним здійснено насадження великої кількості зелених декоративних та плодово- ягідних культур, позивачем фактично не доведено своє право на такі насадження, з огляду на те, що в розумінні положень ст. 79 ЗК України право власності на земельну ділянку охоплює як поверхневий ґрунтовий шар, так і багаторічні насадження на цій ділянці.

Наведене виключає правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя різноманітних багаторічних насаджень, повний перелік яких зазначено ним в позовній заяві.

Разом з цим, первісним позивачем не було надано належних та достатніх доказів того, що власником земельної ділянки йому надавався дозвіл на проведення як поліпшення родючості ґрунту, так і на здійснення посадки перерахованих в позовній заяві рослин.

Крім того, заслуговує на увагу висновок місцевого суду про те, що матеріали справи не містять доказів проведення позивачем робіт по поліпшенню якості земельної ділянки у спосіб завезення на неї шару родючого ґрунту, глини, посіву газону та проведення системи поливу.

Так, під час розгляду справи в місцевому суді ОСОБА_1 було надано висновок про вартість об`єкта оцінки – визначення ринкової вартості створення земельних поліпшень за адресою АДРЕСА_1 , який проведений оцінювачем ТБ «Полтавська регіональна біржа нерухомості» Москаленком О.

Згідно вказаного висновку від 12.06.2023 ринкова вартість об`єкту оцінки - багаторічних насаджень, газону, глини та чорнозему завезених для поліпшення ґрунту складає 635875 грн.

Значений висновок не може бути прийнятий до уваги в якості належного та допустимого доказу, оскільки сам оцінювач зазначає, що зі слів замовника ОСОБА_1 він бере до уваги вказану ним кількість рослин та обсяг здійснених поліпшень.

При цьому, самим оцінювачем дослідження об`єктів рослинного світу не здійснювалось, на місце їх знаходження він не виїжджав, ні в їх віку, розмірі та фактичній наявності не переконався, а провів своє дослідження виключно зі слів замовника, зазначаючи, що висновки базуються на тому, що надана замовником інформація є правдивою та не підлягає перевірці. Суб`єкт оцінювання не гарантує і не бере на себе відповідальність за достовірність цієї інформації.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільним майном подружжя гривневих грошових коштів на банківській картці відповідача та відповідно 14789,09 дол. США, якими як стверджує позивач, остання розпорядилася на власний розсуд та без його відома використала на погашення кредитної заборгованості свого брата, встановлено наступне.

Так, під час розгляду справи, за клопотанням позивача, судом було витребувано з АТ КБ «Приватбанк» виписку по належним ОСОБА_2 рахунках.

З виписки по договору б/н за період з 01.01.2011 по 31.07.2012 вбачається активне користування коштами ОСОБА_2 . Також вбачається регулярне стягнення % за користування кредитним лімітом та зняття плати за несвоєчасне погашення кредитного ліміту, що свідчить, що вказаний договір та відповідно кошти є кредитними, а не поточним чи депозитним рахунком колишньої дружини, які б в такому випадку могли в розумінні положень ст. 61 СК України оцінювались як належні подружжю кошти.

Крім того, слушним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду доказів, що кошти, які мались на банківських рахунках відповідача, були використані не в інтересах сім`ї, оскільки доведення такого факту належить до предмета доказування при вирішенні спору про їх поділ.

Окрім того з виписки по іншому рахунку № НОМЕР_4 , вбачається що останній хоча і відкритий на ім`я ОСОБА_2 , але використовується нею для здійснення своєї професійної діяльності як нотаріуса.

На вказаний рахунок заходили кошти за надані нотаріальні послуги та за їх допомогою здійснювалась оплата за комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги охорони, сплачувались податки, внески до пенсійного фонду, що виключає віднесення цих коштів до об`єкту спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином колегія суддів вважає, що кошти, що знаходилися на поточному рахунку ОСОБА_2 , який використовувався виключно для здійснення професійної нотаріальної діяльності свідчать про валовий дохід нотаріуса, який обліковується в контролюючих органах як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. З метою вирахування прибутку необхідно відрахувати податки, збори, витрати на виробництво, придбання послуг, товарів, після чого залишкова сума може бути предметом поділу, що не було здійснено позивачем.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду щодо ненадання колишнім членом подружжя доказів щодо відкриття валютного рахунку на ім`я ОСОБА_2 з коштами в сумі 14789,09 доларів США та їх використання на погашення кредитних заборгованостей інших осіб.

Одночасно з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем наявного для поділу шляхом стягнення грошової компенсації майна, яке, крім іншого, становить невід`ємну частину самого житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_4 (вказаний перелік вказано в п.1 позовної заяви та які розміщені в приміщеннях лазні, будинку та гаражу).

Одночасно, з цим ж колегія суддів погоджується з висновком суду в частині закриття провадження у справі за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 щодо стягнення компенсації за частку в майні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Так, ухвалою Полтавського районного суду від 24.01.2020 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна у частках, виділених кожному із колишнього подружжя в особисту приватну власність та за позовом адвоката Левківського Б.К., подану в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна у частках виділених кожному з колишнього подружжя в особисту приватну власність закрито з підстав передбачених п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Предметом вказаного позову в інтересах ОСОБА_2 було стягнення компенсації за різницю вартості майна виділеного кожному з подружжя рішенням Полтавського районного суду від 05.03.2013.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.06.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Полтавського районного суду від 24.01.2020 про закриття провадження - скасовано в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна бувшого подружжя.

Справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, в іншій частині - залишено без змін.

В подальшому постановою Верховного Суду від 13.01.2021 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження у справі. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Полтавського апеляційного суду від 20.06.2020 залишено без змін.

З огляду на наявність ухвали суду про закриття провадження в частині позову адвоката Левківського Б.К. в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна у частках виділених кожному з колишнього подружжя та зважаючи, що предмет вказаного позову є тотожним з зустрічним позовом ОСОБА_2 , спір стосується тих саме сторін та з тих саме підстав, місцевий суд обґрунтовано та правомірно закрив провадження в цій частині вимог.

Крім того, суд першої інстанції вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення інших зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що її доводи не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять вказівки на обставини, які б свідчили про їх помилковість.

Так, твердження ОСОБА_1 про не проведення повного розподілу спільного майна рішенням Полтавського районного суду від 2013 року та відсутності в ньому вказівки на стягнення грошової компенсації за виділення більшої частки із спільного майна не заслуговує на увагу.

Так, станом на час розгляду спору про поділ майна подружжя, судом було встановлено обсяг спільно нажитого майна, яке малось на час припинення їх подружніх відносин та з яким погодилися сторони. При цьому, реалізовуючи своє право на пред`явлення зустрічного позову, ОСОБА_1 в ході розгляду справи заявлялись зустрічні вимоги про оспорювання правомірності набуття ОСОБА_2 земельних ділянок в с. Соснівка.

Інших вимог, в тому числі і про стягнення грошової компенсації, поділу предметів побуту та домашнього вжитку, які перераховані ним вже в позовній заяві від 29.03.2018 р., не заявлялось.

В даному випадку, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь апелянта ОСОБА_1 як первісного позивача грошової компенсації за різницю вартості майна колишнього подружжя та розцінює обраний ним в цій частині спосіб захисту як намагання ревізувати рішення Полтавського районного суду від 05.03.2013 р.

Також не приймається колегією суддів твердження про невірність оцінки доказів по справі та недотримання судом першої інстанції вимог ст. 76-82 ЦПК України.

В даному вигадку, місцевим судом здійснено правову оцінку зібраних по справі доказів у відповідності до загальних положень ст. 89 ЦПК України і процесуальних підстав для здійснення їх переоцінки апеляційною інстанцією не мається.

Так, вказівка апелянта ОСОБА_1 про те, що місцевим судом не було взято до уваги як належний доказ висновок оцінювача ТБ «Полтавська регіональна біржа нерухомості» Москаленком О. при вирішенні питання про стягнення компенсації за поліпшення земельної ділянки, насаджень, не заслуговує на увагу, оскільки даний висновок зроблено лише на підставі наданої самим ОСОБА_1 інформації, без виходу на місцевість та безпосереднього огляду оцінювачем як рослин, так і стану земельної ділянки.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з правовою оцінкою суду першої інстанції, яка здійснена у відповідності до ст. 89 ЦПК України та вірно вказано, що висновки оцінювача ґрунтуються на вихідних даних замовника ОСОБА_1 .

Доводи апелянта ОСОБА_1 щодо не допуску оцінювача на земельну ділянку колишньою дружиною не беруться судом до уваги, оскільки таке твердження не ґрунтується на матеріалах справи, а в самому висновку оцінювачем не має застереження про неможливість потрапити на ділянку та здійснити огляд об`єкту.

Разом з цим, колегія суддів позбавлена можливості прийняти до уваги як належний доказ надані первісним позивачем світлини про поліпшення земельної ділянки, позаяк з їх зображень не представляється можливим дійти такого висновку та встановити фактичну кількість здійснених насаджень, вік та час їх посадки.

За вказаних обставин, судова колегія погоджується з висновками місцевого суду про недоведеність первісним позивачем здійснених ним в період шлюбу покращення якості та родючості землі шляхом завезення в 2008 році глини та чорнозему.

Стосовно незгоди апелянта з відмовою в стягненні грошових коштів, як в доларах США так і гривнях, апеляційний суд зауважує, що в ході розгляду справи ОСОБА_1 не було надано доказів про відкриття колишньою дружиною відповідного валютного рахунку та перебування вказаної ним суми на ньому.

Відхиляючи апеляційну скаргу адвоката Панченко О.О., поданої в інтересах відповідача ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає, що її доводи не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

Так, не заслуговують на увагу посилання на недотримання судом вимог п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки цивільні спори не є тотожними, враховуючи, що попереднім судовим рішенням вже розглядалася справа з тотожним предметом спору і між тими самими сторонами щодо стягнення грошової компенсації за частку бувшого подружжя.

Зазначені вимоги ОСОБА_2 вже були предметом розгляду по яким ухвалою Полтавського районного суду від 24.01.2020 закрито провадження. Вказана ухвала набрала законної сили після перегляду в апеляційній інстанції та була залишена без змін постановою Верховного Cуду.

В даному випадку, предметом спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було стягнення грошової компенсації за виділення більшої частки із спільного майна, що є тотожним з зустрічним позовом, між тими самими сторонами, стосовно тих саме об`єктів та з тих саме підстав, а відтак суд першою інстанції у визначений законом спосіб вирішив питання про закриття провадження.

Не заслуговують на увагу посилання адвоката Панченко О.О. про необхідність визнання спільною сумісною власністю сторін предметів домашнього вжитку, меблів та електроприборів у визначений зустрічним позивачами спосіб, оскільки наявність такого майна на час припинення шлюбних відносин останньою не доведена, що виключає можливість здійснення передбаченого положеннями ст. 71 СК України поділу майна як об`єкту права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Панченко Олени Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2024 року.

Судді: О. І. Обідіна О.А. Лобов В.М. Триголов