ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2097/24 Справа № 185/4280/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року                                                                м. Дніпро

       Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

       головуючого судді                                 ОСОБА_2

       суддів                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника  ОСОБА_5 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року у кримінальному провадженні № 12022221070000761 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-2 КК України, -

       за участю

секретаря судового засідання                         ОСОБА_7

В С Т А Н О В И Л А :

       За ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 липня 2024 року.

       Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення. Також встановлено, що інші альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

       В апеляції:

       - захисник ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу суду першої інстанції скасувати та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

       В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що сторона захисту не була присутня при оголошення ухвали, а тому була позбавлена можливості ознайомитись з її змістом. Також зазначає, що оскаржувана ухвала від 07 травня 2024 року була направлена судом та отримана захисником лише 20 травня 2024 року. За таких обставин захисник вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

       Обґрунтовуючи апеляційні вимоги по суті вказує, що при продовженні запобіжного заходу суд не прийняв до уваги особу обвинуваченого та його характеристику, зокрема те, що він раніше не судимий, одружений, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, займався веденням власного підсобного господарства. Також захисник вказує на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_6 та немолодий вік, що в сукупності вимагає комплексного стаціонарного лікування. Тобто, перебування ОСОБА_6 під вартою не дозволить йому належним чином підтримувати стан стан здоров`я.

       Також захисник вказує, що ОСОБА_6 не повідомлявся органами досудового розслідування про наявність щодо нього кримінального провадження, а тому неявка до органів досудового розслідування, як і повідомлення про зміну місця свого проживання, з урахуванням необізнаності останнього щодо наявності підозри, виправдовується.

       Крім того захисник вказує, що висновки суду щодо продовження існування ризику іншого кримінального правопорушення, є взагалі невмотивованими, оскільки місцевий суд формально вказав на існування цього ризику, не наводячи конкретних мотивів ймовірності його вчинення.

       Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, враховується, що за ствердженнями захисника, сторона захисту не була присутня при оголошення ухвали 07 травня 2024 року, що не спростовується матеріалами справи, а копія зазначеної ухвали була отримана захисником 20 травня 2024 року. За таких обставин захисник вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, тому, обставини через які захисник пропустив строк на подачу апеляційної скарги, можливо визнати поважними та такими, що не перешкоджають поновленню цього строку. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне поновити захиснику ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження.

       Учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явилися, заяв про участь у розгляді справи не надходили, тому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 422-1 КПК України (в редакції Закону України № 1027-IX від 02.12.2020 року), розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження.

       Перевіривши доводи апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла наступного висновку.

       Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

       Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

       Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

       При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.

       При продовженні строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою також враховані об`єктивні причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, а також продовження існування ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.

       Такий висновок є законним та обґрунтованим, оскільки враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, дає підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.

        ОСОБА_6 обвинувачується у в тому числі у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ Національної безпеки України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, під час досудового розслідування обвинуваченого було оголошено у розшук та було затримано на підставі наданого слідчим суддею дозволу на затримання.

       Крім того, місцевим судом було встановлено, що територія Ізюмської міської територіальної громади Харківської області, де зареєстрований ОСОБА_6 , включена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані), що ускладнює контроль за процесуальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_6 , та значно збільшує зазначені ризики.

       При цьому апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

       При цьому також приймаються до уваги положення ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, в тому числі, передбаченому ст. 111-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

       Таким чином, продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого  ОСОБА_6  під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, та більш м`які запобіжні заходи, зокрема у вигляді домашнього арешту, як на це вказує захисник, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.

       Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

       Отже продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є таким, що в повній мірі відповідає наведеним вище нормам закону, правовим позиціям Європейського Суду з прав людини та обставинам цього кримінального провадження і на даному етапі кримінального провадження зможе запобігти визначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

       Доводи захисника стосовно того, обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, одружений, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, займався веденням власного підсобного господарства, хоча і мають місце, проте не можуть бути достатнім важелем для зменшення встановлених ст. 177 КПК України ризиків, крім того, ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушень, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці обвинуваченого.

       При цьому, а ні наявні матеріали справи, а ні пояснення захисника не містять застережень щодо неможливості перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою за станом здоров`я.

       З огляду на викладене, підстави для скасування ухвали суду відсутні, тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 слід залишити без задоволення.

       Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

       Поновити захиснику ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження.

       Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.

       Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року у кримінальному провадженні № 12022221070000761 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-2 КК України, - залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

       Судді:

                ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4