ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1418/24 Справа № 193/43/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року                                                                м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді                         ОСОБА_2 ,

суддів                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі                                 ОСОБА_5 ,

за участю прокурора                         ОСОБА_6

захисника                                 ОСОБА_7

засудженого                                 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні подання ДУ «Софіївська виправна колонія № 45» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року відмовлено в задоволенні подання ДУ «Софіївська виправна колонія № 45» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 . Своє рішення суд мотивував тим, що недостатньо підстав для застосування умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування призначеного покарання.

В апеляційній скарзі засуджений  ОСОБА_8  просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити  подання колонії про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні подання. Вказує, що за час відбування покарання довів своє виправлення зразковою поведінкою. Зазначає, що адміністрація колонії добре його знає, та навела достатньо підстав для його звільнення.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Жовтневого районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 21.05.2019 ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_8 в місцях позбавлення волі перебуває з 18.04.2019. Спочатку він перебував у ДУ «Криворізька установа виконання покарання (№3)», де характеризувався негативно. Мав одне стягнення, яке погашено в установленому законом порядку.

З 24.12.2019 по теперішній час продовжив відбувати покарання у ДУ «Софіївська виправна колонія (№45)», де характеризувався позитивно. Стягнень не мав. Мав п`ять заохочень.

Згідно зі ст. 50,65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з положеннями ст. 81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув визначений законом строк покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

Слід зазначити, що виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари, ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26.04.2002 року №2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким" умовно дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

Умовно-достроковому звільненню підлягають лише ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення.

Засуджений ОСОБА_8 був неодноразово судимий за злочини проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів, засуджувався до покарання у виді позбавлення волі, покарання відбував реально, крім-того до нього тричі застосовувалось умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, проте він знов вчинив аналогічні злочини, а отже є достатні підстави вважати, що відбуте ним покарання не досягло мети, визначеної ст. 50 КК України.

Приймаючи до уваги встановлені судом першої інстанції обставини, а також відомості про особу засудженого та його поведінку протягом строку відбування покарання, наявність заохочень лише за певний період часу, а саме за 2020-2023 р..

ОСОБА_8 відбуває покарання з 2019 по теперішній час, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції перевіривши в сукупності наведені обставини дійшов правильного висновку про те, що об`єктивних передумов для застосування умовно-дострокового звільнення на теперішній час не встановлено, а тому клопотання ДУ «Софіївська виправна колонія № 45» є передчасним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою. Підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404 - 407,  539  КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024, якою відмовлено в задоволенні подання ДУ «Софіївська виправна колонія № 45» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді