ЄУН № 331/3082/24

Провадження №2/331/1796/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Світлицька В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, позивачем до матеріалів справи додано квитанцію ID: 2751-6576-1788-3605 від 23.12.2023 р. про сплату судового збору на суму 13 420,00 грн. та квитанцію ID: 4297-67103370-8303 від 27.04.2024 р. про сплату судового збору на суму 1720,00 грн. Однак, вказані квитанції не можуть бути прийняті судом в якості доказу сплати судового збору, оскільки подані повторно та були приєднані до справ № 331/5/24 (провадження 2/331/787/2024) та № 331/2675/24 (провадження 2/331/1658/2024), що підтверджується довідками складеними секретарем суду Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Грубою А. Щодо повернення судового збору по справам № 331/5/24 та № 331/2675/24 позивач не зверталася.

За таких обставин, позивачу необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору, відповідно до ставок встановлених Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно з п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності визначається дійсною вартістю майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості, що відповідає п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України.

Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору, є звіт про оцінку майна, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Так, до позовної заяви, в підтвердження визначення вартості майна долучено довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформовану в Єдиній базі даних звітів про оцінку з модулем електронного визначення оціночної вартості, сервісом послуги електронного визначення оціночної вартості та автоматичного формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості (Додаток 2 до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку).

Проте, суд не може прийняти вказану довідку як доказ дійсної (ринкової) вартості об`єкту нерухомого майна з огляду на таке.

Згідно з п. 1 Розділу І «Загальні положення» Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду державного майна України 17 травня 2018 року № 658, цей Порядок визначає механізм ведення Фондом державного майна України (далі - Фонд) Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб`єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Потребу у визначенні оціночної вартості майна встановлює Податковий кодекс. Так, відповідно до вимог ст. 172 Податкового Кодексу, дохід фізичної особи від продажу об`єкта нерухомості обкладається податком ПДФО (18%) та визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості нерухомості, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку. Для визначення суми податку, який має сплатити продавець, використовуються також звіти про оцінку незалежних оцінювачів, але за умови внесення до Єдиної бази даних.

Відтак, вбачається, що сфера застосування оціночної вартості дуже обмежена: лише для оподаткування доходів фізичних осіб від продажу власного майна, а тому, суд не може прийняти надану представником позивача Довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості, як доказ дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна, яке є предметом спору.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача.

Вартість майна визначається на момент пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Натомість з наданої довідки вбачається, що позивачем не визначено ринкової вартості майна, яке є предметом позову, відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», зокрема, не подано звіт про оцінку його ринкової вартості у відповідності до вимог п. 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, згідно з яким передбачено, що звіт про оцінку майна, повинен бути складений у повній формі, містити опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), висновок про вартість майна є його невід`ємною частиною.

В даному випадку, відсутні підстави вважати, що на день подання позову позивач позбавлена можливості замовити оцінку майна за наявними документами та встановити його ціну на день звернення до суду.

З огляду на наведене, довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 11.12.2023 року №201-20231211-0007047567 не може бути підтвердженням ринкової вартості нерухомого майна, що унеможливлює визначитися з ціною позову та розміром судового збору, який слід сплатити позивачу за подання даного позову.

Крім того, спосіб визначення вартості автомобіля за допомогою сайту auto.ria.com не може бути належним доказом його вартості на день подачі позову до суду та не є документом в розумінні ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», який може підтверджувати вартість майна.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України у позовній заяві повинен міститися виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно із з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, позовна заява містить вимоги, зокрема, про визнання квартири за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; визнання за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя права приватної власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі змісту позову та матеріалів доданих до нього, спірна житлова квартира по АДРЕСА_1 та позивачем додано довідку ОСББ «Дніпробудівець-338» про виплату вартості квартири в сумі 14085 руб. 53 коп., однак державна реєстрація права власності на вказану квартиру не відбулася.

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення сторін до відповідного органу або суб`єкту, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав власності з метою проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру із дотриманням процедури, визначеної Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі з виділенням відповідних часток членів сім`ї учасника кооперативу.

Також, позивачу до участі у розгляді справи слід залучити ЖБК «Дніпробудівець» (або його правонаступника за наявності), зазначивши необхідну інформацію, передбачену п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, а також надати примірник позовної заяви з доданими документами, що відповідатиме положенням ч.1 ст.177 ЦПК України.

Крім того, позовна заява містить вимоги, зокрема, про визнання двох гаражів № 137 «А» та № 138 в гаражному кооперативі «Дніпро-2» спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та стягнення у порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації вартості 1/2 частки гаража № НОМЕР_1 «А» та № НОМЕР_2 в гаражному кооперативі «Дніпро-2» за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 51 100,00 грн., однак позовна заява та додані до неї документи не містять відомостей про придбання цього майна.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань гаражного кооперативу «Дніпро-2», в якому керівником визначено ОСОБА_3 , не підтверджує жодного права власності на гаражі № НОМЕР_1 «А» та № НОМЕР_2 в гаражному кооперативі «Дніпро-2» за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому жодних інших доказів до позовної заяви не додано.

Крім того, відповідно до ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином завіреній копії, учасник справи, який подає документи в копіях повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

В порушення даної норми позивачем надано до суду ксерокопії документів, які належним чином не завірені, що позбавляє суд можливості встановити обставини на які посилається позивач.

Вказуючи на належність засвідчення копії суд зазначає, що ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів «Згідно з оригіналом», назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права).

Вищевказані недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження по справі.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175-177 ЦПК України або не сплачені судові витрати, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Враховуюче вищевикладене, суддя вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, та роз`яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, позовна заява буде вважатися не поданою та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                          В.М. Світлицька