Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 травня 2024 року                                                             Справа№200/461/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

                                                        ВСТАНОВИВ:

25 січня 2024 року (14 січня 2024 року направлено засобами поштового зв`язку) до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягали у нарахуванні та виплаті на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, в розмірі 30000,00 грн. за період квітень 2022 року – січень 2023 року включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період квітень 2022 року – січень 2023 року включно з розрахунку 100000,00 грн. щомісячно з урахуванням фактично отриманих сум додаткової винагороди.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у період з квітня 2022 року по січень 2023 року він виконував бойові завдання, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 24.07.2023 № 6437, а тому мав право на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн. передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Однак відповідачем протиправно нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. на місяць, тобто у зниженому розмірі. Вважаючи дії відповідача щодо зменшення розміру виплати додаткової винагороди протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Мозговій Н.А.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду та докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.02.2024 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви – протягом 10 (десяти) днів з дня отримання даної ухвали.

07.03.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2024 заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні. Витребувано у відповідача витяги з журналу бойових дій за спірний період у частині, що стосується ОСОБА_1 ; довідку про розмір та структуру грошового забезпечення позивача за період лютий 2022 року – січень 2023 року з визначенням усіх її складових; інформацію з приводу того, чи розповсюджується на ОСОБА_1 пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” щодо отримання додаткової винагороди за період лютий 2022 року – січень 2023 року; належним чином завірені докази, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах лютий 2022 року – січень 2023 року (якщо це не є інформацією з обмеженим доступом).

25.03.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що долучена довідка Військової частини НОМЕР_2 від 24.07.2023 № 6437 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України видається військовослужбовцям з метою отримання статусу учасника бойових дій. Зазначена довідка не може бути підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, чи документально підтверджувати необхідність виплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 30000 або 100000 гривень.

Відповідач також зазначив, що доводи позивача щодо прийняття ним участі у бойових діях з 13.04.2022 по 01.12.2022, з 08.01.2023 по 07.06.2023 не відповідають дійсності, оскільки перебування на території певних населених пунктів Донецької та Запорізької областей не тотожне участі у бойових діях, зокрема, перебування позивача у селі Карлівка Донецької області, селі Воздвижівка Запорізької області, місті Слов`янськ Донецької області, селі Білокузьминівка Донецької області у складі сил та засобів оперативно-тактичного угрупування “Донецьк” та оперативного угрупування “Запоріжжя” та, головне, виконання ним відповідних службових завдань давало право на нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень.

Перелічені населені пункти (Карлівка, Воздвижівка, Слов`янськ, Білокузьминівка) не відносяться до території, на якій ведуться (велися) бойові дії.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами): село Карлівка у Новогродівській міській територіальній громаді Покровського району Донецької області - з 24.02.2022 по даний час територія можливих бойових дій; село Воздвижівка у Воздвижівській сільській територіальній громаді Пологівського району Запорізької області - з 01.01.2023 по даний час територія можливих бойових дій; місто Слов`янськ у Слов`янській міській територіальній громаді Краматорського району Донецької області - з 24.02.2022 по даний час територія можливих бойових дій; село Білокузьминівка у Костянтинівській міській територіальній громаді Краматорського району Донецької області - з 24.02.2022 по 31.12.2022 територія можливих бойових дій.

При цьому, інші підстави видачі позивачу довідки для отримання статусу учасника бойових дій, а саме витяги з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 інв 22т від 01.01.2021 та інші, містять інформацію з обмеженим доступом про смуги відповідальності військової частини.

Будь-яких інших доказів, визначених абзацами 3, 4 пункту 3 Окремого доручення, на підтвердження того, що позивач в оскаржуваний період приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, матеріали справи не містять.

Згідно розпорядження Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2024 № 18 «Щодо повторного автоматичного розподілу справи» на підставі підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 зі змінами та доповненнями, керуючись частиною 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 200/461/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2024 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 200/461/24.

28.05.2024 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 17.02.2023 № 48.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 15.08.2023.

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.04.2022 року № 209, позивач вважається таким, що з 13.04.2022 року зарахований до списків Військової частини НОМЕР_2 , справу та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.07.2023 року № 208, позивач з 23.07.2023 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби. Виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення.

Позивач зазначає, що у період з квітня 2022 року по січень 2023 року він виконував бойові завдання, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 24.07.2023 № 6437, а тому мав право на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн. передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Однак відповідачем протиправно нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. на місяць, тобто у зниженому розмірі.

Вважаючи дії відповідача щодо зменшення розміру виплати додаткової винагороди протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Дослідивши надані учасниками справи документи, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від  06 грудня 1991 року № 1934-XII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов`язки служби у військовому резерві, та військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов`язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов`язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов`язки служби у військовому резерві, військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори, та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ст. 12 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України, від 14.03.2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року № 2119-IX; від 18.04.2022 року № 2593/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 року № 2212-IX; від 17.05.2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 року № 2263-IX; від 12.08.2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 року № 2500-IX; від 07.11.2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 року № 2738-IX; від 06.02.2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 року № 2915-IX; від 01.05.2023 року № 254/23, затвердженим Законом України від 02.05.2023 року № 3057-IX; від 26.07.2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 року № 3275-IX; від 06.11.2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 року № 3429-IX; від 05.02.2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 року № 3564-IX; від 06.05.2024 № 271/2024, Законом України від 08.05.2024 року № 3684-IX воєнний стан продовжений зокрема з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168) (у редакції чинній на дату прийняття), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 року, № 350 від 22.03.2022 року, № 400 від 01.04.2022 року, № 754 від 01.07.2022 року, № 793 від 07.07.2022 року, № 1066 від 27.09.2022 року, № 1146 від 08.10.2022 року, № 43 від 20.01.2023 року до Постанови № 168 від 28.02.2022 року були внесені відповідні зміни та доповнення.

Разом із цим, пунктом 1 Постанови №168 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до пункту 21 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Згідно пункту 17 Порядку № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Порядок та умови виплати винагороди, встановленої Постановою № 168, військовослужбовцям Збройних Сил України, у спірний період був установлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою № 248/1298 від 25.03.2022 (далі – Рішення № 248/1298).

Відповідно до п. 1 Рішення № 248/1298, під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів” (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Відповідно до п. 3 Рішення № 248/1298, райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до пункту 1 окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 (далі - окреме доручення №912/з/29, яке почало діяти з 01.06.2022) застосовувався аналогічний порядок як і в Рішенні № 248/1298.

Пунктом 3 окремого доручення №912/з/29 встановлено, що документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Так, за змістом рішення № 248/1298 та окремого доручення № 912/з/29 та пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку №260 простежується аналогія закону, яка полягає в тому, що виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов`язків.

Враховуючи зазначені норми законодавства, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком № 1 Окремого доручення.

Так, пункт 1 Постанови №168 передбачає обов`язкові умови для виплати додаткової винагороди військовослужбовцями у розмірі до 100000,00 грн.:

- період дії воєнного стану;

- беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- наявність наказу командира.

Перша із зазначених умов не потребує доказування, оскільки на дату виникнення спірних правовідносин встановлена чинним законодавством України, проте, наявність інших умов для виплати додаткової винагороди військовослужбовцями у розмірі до 100000,00 грн. встановлюються судом на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши надану позивачем довідку Військової частини НОМЕР_2 від 24.07.2023 № 6437, в контексті приписів Рішення № 248/1298 та окремого доручення № 912/з/29, суд встановив, що вона не містить серед підстав її видачи посилання на відповідні бойові накази (бойові розпорядження) та рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Ураховуючи викладене, означена довідка не може слугувати доказом, що підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розумінні приписів п. 1 Постанови №168, якою встановлено, що розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Позивачем також не надано до суду доказів, які відповідно до приписів п. 3 Рішення № 248/1298 та п. 3 окремого доручення № 912/з/29 слугують документальним підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, таких як бойові накази (бойове розпорядження); журнали бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнали ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постові відомісті (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь позивача (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Щодо наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 01.04.2022 року № 102, від 30.04.2022 року № 125, від 02.06.2022 року № 157, від 01.07.2022 року № 184, від 01.08.2022 року № 212, від 01.09.2022 року № 237, від 01.10.2022 року № 262, від 01.11.2022 № 282, від 02.12.2022 року № 311 території Донецької та Запорізької областей, на території яких проходив службу позивач у період з 24.02.2022 року по 30.11.2022 року було визначено як райони ведення воєнних (бойових) дій.

Проте, сам факт перебування позивача на території, де ведуться бойові дії у спірний період, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень, що встановлена пунктом 1 Постанови № 168, оскільки перебування на території, де ведуться бойові дії, та безпосередня участь у таких діях не є тотожними.

Довідка Військової частини НОМЕР_2 від 24.07.2023 № 6437 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та оборони держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до якої позивач дійсно у період з 13.04.2022 по 01.12.2022, з 08.01.2023 по 07.06.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у с. Карлівка Донецька області, с. Воздвижівка Запорізької області, м. Слов`янськ Донецька області.

Тобто, довідка містить виключно інформацію щодо участі позивача у здійсненні зазначених заходів, яка є узагальненою та не є підставою для нарахування збільшеної додаткової винагороди згідно Постанови № 168.

Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд у постанові від 21.03.2024 по справі № 200/5840/23.

Водночас, судом встановлено, що за вказаний період позивачу була виплачена додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.

Також суд зазначає, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 затвердженого Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (в первісній редакції, яку слід застосовувати до спірних правовідносин), який набрав чинності 27 грудня 2022 року.

Згідно означеного Переліку № 309 Новогродівська міська територіальна громада Покровського району Донецької області до якої відноситься с. Карлівка, Воздвижівська сільська територіальна громада Пологівського району Запорізької області до якої відноситься с. Воздвижівка та Слов`янська міська територіальна громада до якої відноситься м. Слов`янськ на момент існування спірних правовідносин були віднесені до території можливих бойових дій.

Дослідивши зміст Витягів з наказу командира оперативно-тактичного угруповання «Схід» від 01.05.2022 року № 96 (по стройовій частині), з наказу командира оперативно-тактичного угруповання «Схід» від 10.06.2022 року № 124 (по стройовій частині), з наказу командира оперативно-тактичного угруповання «Донецьк» від 11.06.2022 року № 2 (по стройовій частині), з наказу командира оперативно-тактичного угруповання «Донецьк» від 30.12.2022 року № 140 (по стройовій частині), з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.01.2023 року № 15 (по стройовій частині), з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 17.02.2023 року № 48 (по стройовій частині) суд установив, що з квітня 2022 року по січень 2023 року позивач серед інших військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 перебував у складі сил і засобів здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, в оперативно-тактичному угрупованнях «Схід», «Донецьк» та «Запоріжжя» з метою виконання службових (бойових) завдань.

Поряд із цим, зміст означених наказів не дає можливості установити до якого роду завдань був залучений позивач – службових чи бойових.

Щодо наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 13.04.2022 року № 209 (по стройовій частині), суд зазначає, що такий наказ взагалі не є бойовим, оскільки виданий по стройовій частині, щодо призначення позивача на посаду.

Наданий позивачем витяг із Журналу ведення бойових дій Військової частини НОМЕР_2 свідчить виключно про те, що Військова частина НОМЕР_2 була залучена до виконання бойових (спеціальних) завдань, проте слід зазначити, що залучення Військової частини НОМЕР_2 до складу сил і засобів здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, в оперативно-тактичному угрупованнях «Схід», «Донецьк» та «Соледар» не свідчить, що всі військовослужбовці цієї частини залучались до виконання бойових завдань, і тим більш це не свідчить про те, що у такому випадку всі військовослужбовці цієї частини автоматично набувають право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, згідно п. 1 Постанови № 168.

Суд зазначає, що забезпечення позивачем певних заходів, не свідчить про участь позивача у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії.

Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.04.2024 по справі № 360/1146/23.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях (виконання бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що відповідачем порушено право позивача на спірну додаткову винагороду в належному розмірі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії”  від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судового збору не здійснюється у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та у зв`язку із відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 72-77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 КАС України, суд, -

                                                               ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.     

Суддя                                                                                   О.С. Духневич