29.05.24

22-ц/812/637/24

Справа №487/6631/15-ц Головуюча у 1-й інстанції Карташева В. А.

Провадження № 22ц/812/637/24 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 травня 2024 року                                                        м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Серебрякової Т. В., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Травкіною В. Р.,

за участю представника: відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 , яка подана від його імені адвокатом

Петровським Дмитром Олександровичем,

на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 16 лютого 2024 року, ухваленого під головуванням судді Карташевої Т. А. в залі суду в місті Миколаєві о 13 годині 30 хвилин, зі складенням його повного тексту 21 лютого 2024 року, по справі

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_2

про стягнення боргу за договором позики,

та за зустрічним позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3

про визнання договору позики недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 1 210 158 грн суми позики, яка передана ним 7 квітня 2014 року за укладеним між сторонами договором. Передача грошових коштів підтверджується як текстом самого договору так і розпискою про одержання коштів.

Строк виконання зобов`язань настав 8 квітня 2015 року, але боржник зобов`язання не виконав навіть частково, у добровільному порядку повернути борг відмовляється, у зв`язку з чим позивачем нарахована сума штрафу за неповернення коштів та збитки від інфляції за три місяця.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2015 року за позовом ОСОБА_3 відкрито позовне провадження.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 27 серпня 2015 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 виїзд за кордон України, яка скасована за ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 1 грудня 2015 року з постановленням нової, якою ОСОБА_3 відмовлено у забезпечення позову у такий спосіб.

25 січня 2016 року ОСОБА_2 подав заперечення проти позову ОСОБА_3 , в яких виклав обґрунтування про відсутність підстав для відкриття провадження.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 січня 2016 року ОСОБА_3 зобов`язаний доплатити судовий збір на суму 3 410 грн.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 10 травня 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 червня 2016 року ухвала суду першої інстанції від 10 травня 2016 року скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

15 липня 2016 року представником позивача заявлено клопотання про проведення у справі почеркознавчої експертизи на предмет виконання підпису від імені позичальника ОСОБА_2 самим позичальником. Надані оригінал договору позики та оригінал розписки.

31 жовтня 2016 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_3 , в якому просив визнати договір позики недійсним з підстав передбачених частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 207 та частиною 1 статті 1051, статтею 215 ЦК України, оскільки договір позики не укладав та не підписував, розписку не видавав та не підписував, а гроші за ними не отримував.

17 листопада 2016 року позивачем, від імені якого діє представник, подано заперечення на зустрічний позов ОСОБА_2 , в якому вони вважали вимоги необґрунтованими та суперечливими, оскільки підстави для визнання договору позики недійсним з підстав відсутності волі та його не підписання суперечать іншим підставам про відсутність факту передачі коштів за договором, який укладався. При тому відповідач не зміг категорично заперечити укладення цього договору, так як у позові зазначив, що його «підпис.. скоріше за все є підробленим».

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 листопада 2016 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 про призначення у справі почеркознавчої експертизи задоволено, у справі призначено комплексну почеркознавчу та технічну експертизи. Проведення експертизи доручено МНДЕКЦ МВС України.

На виконання ухвали суду від 17 листопада 2016 року відповідачем, від імені якого діяла адвокатка Лисенко В. С. надані зразки підпису та почерку з документами.

16 січня 2017 року до суду надійшло клопотання експерта про необхідність перевірки судом достовірності наданих зразків підпису ОСОБА_2 із вказанням даних про вид та розташування документів, у яких містяться вільні зразки підпису.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 січня 2017 року у справі поновлено провадження, її слухання призначено у судове засідання.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 6 березня 2017 року судом виконано клопотання експерта і справа повторно направлена для проведення експертизи.

28 березня 2017 року до суду надійшло клопотання експерта про необхідність додаткового надання вільних зразків підпису ОСОБА_2 в оригіналах документів за 2010-2017 роки не менше 10штук та додаткові експериментальні зразки його підпису, оскільки перевіркою експертом вільних зразків підпису відповідача, що попередньо надані судом, виключають їх виконання однією особою – ОСОБА_2 , так як виконані різними особами.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 5 травня 2017 року судом виконано клопотання експерта шляхом відібрання нових експериментальних зразків підпису від ОСОБА_2 та надання ним вільних зразків і справа повторно направлена для проведення експертизи.

15 травня 2017 року експертами повідомлено про неможливість виконання експертизи, у зв`язку з невиконанням заявлених ними клопотань.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 6 червня 2017 року провадження у справі відновлено.

14 листопада 2017 року відповідачем ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокатка Лисенко В. С., заявлене клопотання про проведення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів на предмет визначення підробки договору позики та розписки, та підпису від імені позичальника.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 15 листопада 2017 року судом визнана обов`язкова участь відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні, призначеному на 19 грудня 2017 року.

16 листопада 2017 року ОСОБА_3 , від імені якого діє представник, подав заперечення проти зустрічного позову та клопотання представниці позивача про передачу справи на розгляд іншого суду.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 16 січня 2018 року справа за позовом ОСОБА_3 прийнята до провадження з призначенням її слухання до підготовчого провадження за нормами чинного на той час ЦПК України.

28 лютого 2018 року ОСОБА_3 , від імені якого діє представник, заявлене клопотання про проведення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів на предмет визначення підробки договору позики та розписки, та підпису від імені позичальника.

13 березня 2018 року ОСОБА_2 , від імені якого діє представник, подано відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , у якому вони посилалися на те, що договір позики та розписки ОСОБА_2 не підписувалися. Підтримали клопотання, подане 30 листопада 2017 року про призначення у справі комплексної експертизи.

13 березня 2018 року ОСОБА_3 , від імені якого діє представник, подано відзив на зустрічну позовну заяву, у якому вимоги щодо недійсності договору позики не визнані з тих же підстав, про які ними зазначено у заперечені, що подано у 2016 році.

19 березня 2018 року представником відповідача надана відповідь на відзив, у якій спростовано факт визнання укладення договору та зазначено про те, що доказів стосовно належності підпису у договорі та розписки ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

26 березня 2018 року від імені відповідача ОСОБА_2 його представниками надана заява про допит сторін у якості свідків, заперечення щодо розрахунку суми витрат на правничу допомогу, що надана ОСОБА_3 та клопотання про призначення у справі комплексної технічної та почеркознавчої експертиз.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 березня 2018 року задоволено клопотання представниці відповідача та витребувано з ПАТ «Баштанський сирзавод» та ТОВ «Сандора» оригінали договорів та інших документів, які укладені до травня 2014 року та в яких міститься підпис ОСОБА_2

18 квітня 2018 року на виконання ухвали суду ПАТ «Баштанський сирзавод» направило один екземпляр договору з підписом ОСОБА_2 , а ТОВ «Сандора» повідомило про відсутність таких документів за закінченням терміну їх зберігання.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 8 червня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача, у справі призначено комплексну почеркознавчу та технічну експертизи, проведення якої доручено експертам МНДЕКЦ МВС України.

20 вересня 2018 року експертами МНДЕКЦ МВС України до суду надано клопотання про необхідність надання вільних та експериментальних зразків підпису та почерку, а також повідомлення судом, який почерк та підписи можна віднести до зразків певної особи, та зазначити місце знаходження у справі досліджуваних документів.

9 листопада 2018 року справа повернута до суду за неможливістю проведення експертизи, у зв`язку з невиконанням клопотання експерта.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 1 жовтня 2018 року провадження у справі відновлено.

3 грудня 2018 року представницею відповідача подана заява про призначення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи, проведення якої доручити іншому експертному закладу – Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 4 грудня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача, у справі призначено комплексну почеркознавчу та технічну експертизи, проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз».

29 січня 2019 року ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» направлено на адресу суду клопотання про залучення до участі у призначеної судом експертизи додаткових експертів.

27 лютого 2019 року відповідачем ОСОБА_2 , від імені якого діє представниця ОСОБА_4 надані заперечення щодо можливості залучення інших експертів та проведення експертизи ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз».

4 березня 2019 року судом повідомлено ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» про заперечення представниці відповідача щодо залучення додаткових експертів та можливість проведення цим інститутом експертизи, внаслідок чого заявлено про повернення матеріалів цивільної справи до суду.

12 березня 2019 року матеріали цивільної справи повернуто до суду без проведення експертизи.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 березня 2019 року судом відновлено провадження у справі.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 14 березня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача, у справі призначено комплексну почеркознавчу та технічну експертизи, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

22 травня 2019 року на адресу суду з копіями в адрес інших учасників справи надійшло клопотання експертів, зокрема, в частині проведення технічної експертизи з роз`ясненням необхідності надати порівняльні зразки документів – оригінали датованих документів, в яких у період із квітня 2014 року до серпня 2015 року рукописно виконано записи та підписи синьо-фіолетовою пастою кулькової ручки (такою ж за кольором та відтінком, як і підписах від імені ОСОБА_2 ) у досліджуваних договорі позики та розписці, від імені ОСОБА_2 , датованих 7.04.2014 у кількості не менше 20ти зразків з різними датами складання за кожен місяць досліджуваного періоду. Надати дозвіл суду на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих документах та сплатити рахунок за проведення експертиз.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 19 червня 2019 року провадження у справі відновлено задля вирішення клопотань експертів.

У судовому засіданні 5 липня 2019 року відповідачем ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокатка Лисенко В. С., заявлено, що кошти за проведення експертиз є завеликими для відповідача, і тому вважає за доцільне спочатку провести почеркознавчу експертизу без проведення технічної експертизи документу.

27 серпня 2019 року до суду надійшли повідомлення експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість проведення експертиз, у зв`язку з невиконанням заявлених ними клопотань з надання додаткових зразків та проведення додаткових дій, а також умов проведення експертиз, зокрема, не оплатою ОСОБА_2 рахунків за їх проведення.

13 листопада 2019 року відповідачем ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокатка Лисенко В. С., заявлене клопотання про проведення почеркознавчої експертизи на предмет визначення достовірності виконання підпису від імені позичальника, проведення якої доручити експертам МВ Одеського НІІСЕ.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 4 грудня 2019 року клопотання представниці відповідача задоволено, у справі призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам МВ Одеського НДІСЕ.

15 червня 2020 року матеріали справи повернуто до суду, у зв`язку з неоплатою ОСОБА_2 рахунку за проведення експертизи.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 червня 2020 року судом відновлено провадження у справі.

25 січня 2021 року ОСОБА_2 , від імені якого діє представниця ОСОБА_4 , заявлено клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

25 січня 2021 року ОСОБА_3 , від імені якого діє представник, подана заява про визнання факту підписання ОСОБА_2 особисто договору позики та розписки, у зв`язку з його недобросовісними діями з призначенням експертиз та ухиленням від виконання вимог експертів.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 січня 2021 року клопотання представниці відповідача задоволено, у справі призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам МВ Одеського НІІСЕ.

25 лютого 2021 року експертом подано до суду клопотання про необхідність сплати ОСОБА_2 рахунок з проведення експертизи та надання судом у розпорядження експертів вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_2 ..

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 9 березня 2021 року судом відновлено провадження у справі.

22 березня 2021 року представниця відповідача повідомила суд про оплату рахунку за проведення експертизи.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 22 березня 2021 року у задоволенні клопотання експерта про надання додаткових вільних зразків відмовлено, справа направлена для проведення експертизи із вказанням місця розташування у її матеріалах зразків підпису та почерку ОСОБА_2 , які вимагалися експертом для проведення дослідження.

13 серпня 2021 року до суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 16 серпня 2021 року судом відновлено провадження у справі, у зв`язку з отриманням експертного висновку почеркознавчого дослідження.

У судовому засіданні 20 січня 2022 року від відповідача ОСОБА_2 , інтереси якого представляв адвокат Маркін С. І. надійшло клопотання про призначення у справі технічної експертизу документу.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 20 січня 2022 року клопотання адвоката Маркіна С. І. задоволено, у справі призначена технічна експертиза документа, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса».

25 жовтня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання експертів, у якому зазначено про можливість часткового проведення експертизи в частині встановлення послідовності виконання підписів у досліджуваному договорі позики для чого просили надати дозвіл на частково пошкодження штрихів підпису. Надали рахунок для сплати експертизи. Копія рахунку надіслана на адресу ОСОБА_2 ..

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 2 листопада 2022 року судом відновлено провадження у справі.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2023 року закрито підготовче провадження.

12 січня 2023 року матеріали справи повернуті експертами без виконання експертизи, у зв`язку з не вирішенням клопотання експертів та не оплатою ОСОБА_2 рахунку за проведення експертизи.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 16 лютого 2024 року позов ОСОБА_3 задоволено, ухвалено про стягнення на його користь з ОСОБА_2 боргу за договором позики в загальному розмірі 1 210 158 грн, яка складається з: суми позики в розмірі 1 000 000 грн, штрафу на суму 200 000 грн та втрат від інфляції 10 158 грн. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3 654 грн сплаченого судового збору та 9 000 грн витрат на правничу допомогу. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, отримавши від позивача грошові кошти у позику, своїх зобов`язань належним чином не виконав, та не надав у судові засідання будь-яких належних доказів на підтвердження своїх заперечень і спростування обґрунтованих вимог кредитора, а також доказів того, що він оспорюваний договір не укладав і не підписував.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

На думку апелянта судом першої інстанції порушено право відповідача на надання та дослідження доказів у справі, внаслідок чого відповідач не повідомлявся про розгляд клопотання експерта, що призвело до зняття судової технічної експертизи документів з виконання через неоплату та відсутність дозволу на пошкодження документів. Втім, судові виклики та повідомлення неотримані ним за місцем реєстрації з поважних причин через перебування на службі у ЗСУ.

Крім того судом порушено принцип неупередженості під час встановлення та визнання або невизнання фактів, та суд не скористався компетенцією на самостійне витребування матеріалів щодо оплати експертизи, внаслідок чого вважав, що суд необґрунтовано ухилився від встановлення достовірності доказів незважаючи на наявність доказів підробки наданих позивачем до справи документів та допустивши не проведення експертизи.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не надано, натомість подана заява про залишення скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

За частинами 1, 5 та 8 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Днем вручення повістки є: день вручення повістки під розписку або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем знаходження Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається вручення повістки і цій особі (частина 5 статті 130 ЦПК України).

За змістом частини 1 статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження чи проживання учаснику справи повістка надсилається на останню відому адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Це стосується і зміни номеру телефону, який раніше повідомлений учасником справи (частина 2 цієї статті).

При тому учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасник судового процесу не з`явився в судове засідання без поважних причин.

За матеріалами справи, судові засідання з розгляду справи призначалися судом та проводилися протягом тривалого часу, починаючи з 2015 року і до дати ухвалення судом рішення у справі – 16 лютого 2024 року (томи з 1 по 4). До судових засідань судом викликалися, як сторони, так і їх представники. Відповідач ОСОБА_2 приймав участь у судових засіданнях, як особисто, зокрема, при наданні експериментальних зразків свого підпису, так і через своїх численних представників. У судові засідання, призначені після відновлення провадження у справі за ухвалою суду від 2 листопада 2022 року, і до постановлення судом рішення, відповідач ОСОБА_2 ні особисто, ні через свого представника не з`явився. Про дати слухання справи відповідач повідомлений належним чином у відповідності до частин 1, 5 та 8 статті 128, частини 5 статті 130 ЦПК України та статті 131 ЦПК України, як за зареєстрованим місцем проживання, так і за номером телефону, які до наступного часу, зокрема, при подачі апеляційної скарги не змінив. Повідомлення експертної установи про необхідність сплатити рахунок за проведення експертизи також направлено відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання. Заяв про зміну свого місця перебування ні відповідачем, ні його представником до дати постановлення судового рішення та у відповідності до вимог статті 131 ЦПК України суду не повідомлено.

За встановлених обставин та враховуючи сплив усіх розумних строків розгляду цієї категорії справ, судом першої інстанції ухвалене судове рішення за відсутністю відповідача, який належним чином повідомлений, як про дати судових слухань, так і про причини відновлення провадження та необхідність сплати за проведення вчергове призначеної експертизи на підставі клопотання його представника, однак до суду не з`явився та експертизу не оплатив без поважних на те причин.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що судами при розгляді справ застосовується Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика ЄСПЛ, як джерело права. Таким джерелом, за обставинами цієї справи, є зокрема, рішення від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», де ЄСПЛ виснувано, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В цьому разі порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є добросовісною поведінкою сторони у судовому процесі при розгляді справ, зокрема, які ініційовані цією ж стороною. Втім, такі дії сторони, як добросовісні, повинно об`єктивно оцінюватися судом стосовно відповідності їх принципам добросовісності та розсудливості, а саме дії учасника справи та його представника, які в найкоротші строки за конкретних обставин повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, та з дотриманням прав інших учасників справи (забезпечення балансу інтересів).

Враховуючи наведені норми права та встановлені судами обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням процесуальних норм про повідомлення та виклик відповідача у судові засідання з розгляду справи по суті, про яку ОСОБА_2 тривалий час є належно обізнаним, але починаючи з 2 листопада 2022 року та по 16 лютого 2024 року проявив недобросовісну поведінку стосовно реалізації своїх прав та зацікавленості у результатах розгляду такої справи. Про це свідчить і поведінка нового представника відповідача, який на противагу попереднім діям ОСОБА_2 , у коротший термін, після ухвалення судового рішення та направлення його копії сторонам до відома, а саме 27 лютого 2024 року звернувся із відповідною заявою до суду.

Таким чином колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду з підстав неналежного повідомлення учасника справи про дату, час і місце судового засідання, за положеннями пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України.

Суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази і дійшов правильного висновку, що відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України сторонами було укладено договір позики, який оформили в простій письмовій формі шляхом складення договору та розписки.

На виконання договору позичальник отримав від позикодавця грошові кошти в сумі 1 000 000 грн строком до 8 квітня 2015 року, що підтверджено ним письмовою розпискою та договором позики (т.1 а.с.155-156).

За умовами пункту 3.2 договору за порушення термінів повернення позики, позичальник оплачує позикодавцю штраф в розмірі 20% від розміру позики.

За змістом статей 202, 203 ЦК України правочин має вчинятися за волевиявленням сторін з погодження усіх суттєвих умов у формі, встановленій законом.

В той же час відповідач, оспорюючи договір позики та видану розписку, вважав їх недійсними та зазначав, що договір не укладав та його не підписував, на підтвердження чого клопотав про призначення почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, які призначалися сім разів, з яких шість разів виключно за клопотаннями його представників.

Втім, технічна експертиза документів проведена не була, у зв`язку з повідомленнями різних експертних організацій про неможливість виконання експертного дослідження з декількох підстав: за ненадання експертам порівняльних зразків документів (т.3 а.с.23) та неможливістю проведення деяких видів дослідження (т.3 а.с.167), так і у зв`язку з небажанням відповідача сплатити витрати за її проведення, зокрема, за клопотанням його представниці (т.3 а.с.36-37, 39-40, 56, 60-61).

Відповідачем ОСОБА_2 , від імені якого діяло декілька представників, подавалися декілька клопотань про призначення у справі почеркознавчої експертизи. Після призначення експертиз, за ними вирішувалися клопотання експертів, такі як: надання вільних зразків підпису ОСОБА_2 , оскільки ті зразки, що ним надані суду були виконані різними особами, а тому викликали об`єктивні сумніви експертів у можливості за таких обставин проводити порівняльний аналіз при проведенні почеркознавчої експертизи (т.1 а.с.234-235).

У подальшому, при призначенні почеркознавчої експертизи для виконання в іншу експертну установу та виконання відповідачем вимог про надання зразків свого підпису, суду надано висновок судово-почеркознавчої експертизи МВ Одеського НДІСЕ №21-98 від 13 серпня 2021 року, де експертом у категоричній формі виснувано, що підписи у договорі позики від 7.04.2014 та розписки від 7.04.2014 біля прізвища ОСОБА_2 виконано особисто відповідачем, а не іншою особою.

Отже, підстави для визнання недійсними договору позики та розписки, що видана на його підтвердження з підстав, передбачених статтями 203, 207, 215 ЦК України, відсутні. До таких висновків дійшов суд першої інстанції та вони є правильними.

Посилання на фальсифікацію договору з можливістю накладення тексту договору на аркуш з підписом позичальника за наявністю невідомого відбитку тексту у правому верхньому кутку оригіналу договору позики (т.1 а.с.155), не змінює змісту самого договору позики та його підписання сторонами, оскільки розташовано в порожньому кутку до змісту договору та його особистого підписання сторонами.

Підпис ОСОБА_2 , як у договорі позики, так і розписці, виконаний однією ручкою та був предметом експертизи, внаслідок чого усі твердження про можливість, як фальсифікації договору, так і розписки є надуманими. Навіть наявність відбитків залишків тексту у верхній порожній частині розписки не впливає на її зміст, особливо за наявністю укладеного сторонами договору позики, зміст якого не має відбитків, виправлень тощо. В той же час на оригіналах договору та розписки залишені схожі відбитки від печаток експертної установи за приляганням таких документів відносно один одного.

За наведених обставин усі твердження позичальника не є слушними та не свідчать про добросовісність його дій, які сприяли, як затягуванню строків розгляду справи протягом тривалого часу, так і не були направлені на розумність доведення викладених ним обставин у зустрічному позові за допомогою належних та допустимих доказів.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі КЦС від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати КЦС від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Об`єднаної палати КЦС від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, постанова Об`єднаної палати КЦС від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанова Об`єднаної палати КЦС від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21, постанова Об`єднаної палати КЦС від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 ).Тобто коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності.

Втім, наведених принципів відповідачем у справі не дотримано.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).

У випадку не підписання договору, належним способом захисту порушеного права є не визнання договору недійсним, а визнання його неукладеним. Але враховуючи заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги про недійсність та встановлення підписання ним, як позичальником, умов оспореного договору, у задоволенні таких вимог судом обґрунтовано відмовлено.

Не є в цьому разі належним способом і визнання договору недійсним з підстав, передбачених статтею 1051 ЦК України, оскільки такі підстави за допомогою належних та допустимих доказів, та у відповідності до способів, визначених ЦК України, ні відповідачем, ні його представниками у судових засіданнях не доведено.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

У відповідності до положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у встановлений договором строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Або сплатити штраф, як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, що встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 549, частина 2 статті 551 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення ОСОБА_3 до суду з позовом до ОСОБА_2 зобов`язання за договором позики відповідачем не виконані.

За такого, суд першої інстанції, виходячи із меж позовних вимог, обґрунтовано стягнув з боржника ОСОБА_2 розраховані позикодавцем ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 1 000 000 грн, 200 000 грн штрафу за умовами договору та 10 158 грн втрат від інфляції, а всього боргу на суму 1 210 158 грн.

У відповідності до частин 1, 3 статті 545 ЦК України на вимогу боржника кредитор, який прийняв виконання зобов`язання, повинен видати розписку про одержання виконання частково або в повному розмірі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. В той же час, наявність оригіналу розписки у кредитора свідчить про існування невиконаного відповідачем зобов`язання.

Оригінали договору та розписки суду надані позивачем як кредитором, що підтверджує наявність невиконаного обов`язку відповідачем як боржником.

Такими чином правильно встановивши обставини справи та надавши їм належну правову оцінку місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду, постановленого з додержанням вимог матеріального і процесуального права відповідно до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана від його імені адвокатом Петровським Дмитром Олександровичем, залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 16 лютого 2024 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча                                                О. О. Ямкова

Судді                                                Т. В. Серебрякова

                                                               О. В. Локтіонова