Справа №487/3620/21

Провадження №2/487/94/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2024         Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Бахмуцької А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, -

за участю:

позивача – ОСОБА_1 , її представників – ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4

представника відповідача – ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування вартості 817674,24 грн. як компенсацію безпідставно набутого майна 501,85 г золота, яке набуте відповідачем за розпискою від 02.11.2019, яка є нікчемною в частині положення про заставу золота.

В обґрунтування вимог зазначає, що 02.11.2019 за договором позики нею було отримано від відповідача грошові кошти в сумі 25 тис. доларів США та передано в заставу золота 501,85 г, терміном на один місяць до 02.12.2019. На момент складання розписки сторони вважали, що 501,85 г золота є заставою, в якості забезпечення виконання зобов`язання за розпискою. На теперішній час в провадженні Березнегуватського районного суду Миколаївської області перебуває позов ОСОБА_2 до неї про стягнення заборгованості за договором позики. Вважає, що розписка від 02.11.2019 за своєю формою не є договором позики, тому положення розписки про передачу нею золота у заставу є нікчемним, а передане відповідачу золото вважається безпідставно набутим майном в розумінні вимог ст. 1212 ЦК України та підлягає поверненню їй. Оскільки відповідач повідомив, що передані за розпискою ювелірні вироби загальною масою 501,85 г золота були ним реалізовані, відсутня можливість повернення безпідставно набутого майна в натурі, вважає необхідним стягнути з відповідача вартість 501,85 г у розмірі 817674,24 грн. (501,85 г х 1629,32 грн.), відповідно до офіційного курсу банківських металів НБУ станом на 13.05.2021, вартість одного грама золота становить 1629,32 грн.

Ухвалою від 07.06.2021 позовна заява залишена без руху та надано строк для усунення недоліків.

10.06.2021 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 15.06.2021 відкрите провадження у справі.

09.08.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позову заяву, в якому зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, посилаючись на те, що рішеннями Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14.05.2021, яке набрало законної сили, встановлені обставини, які не потребують доказуванню, що 02.11.2019 ОСОБА_1 згідно боргової розписки отримала в борг у відповідача 25 тис. доларів США до 02.12.2019. Позивачка обіцяла передати в якості застави певні ювелірні вироби з золота масою 501,85 г, з метою забезпечення позики та власним волевиявленням вказала про цю обіцянку в розписці. Але договір застави не був укладений та вироби не передавались та позивачем доказами цього не підтверджено. При цьому розписка не підтверджує факт передачі позивачем золота, а за свою природою є документом який підтверджує про отримання в борг грошових коштів та умови укладення договору позики. Оскільки золоті вироби не передавались є недопустимим твердження позивача, що вони були виготовлені із золота саме 999 проби та їх оцінка вартості є необґрунтованою. При цьому, 999 проба існує у вигляді банківських злитків та використовується для медичних цілей і багатьох медпрепаратів, тому з вказаної проби золота ювелірні вироби не виготовляють.

25.11.2021 представник позивача подала до суду заяву про зміну предмета позову та просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування вартості 501,85 г золота грошов суму у розмірі 603241,39 грн., 8176.74 грн. судового збору та 10000 грн. витрат на правничу допомогу .

14.01.2022 представник позивача подала до суду заяву про зміну предмета позову посилаючись на те, що рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області вд 14.05.2021 у справ №480/811/20, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 1244760 грн. та вирішено питання про судові витрати. Судом було встановлено, що наявність у ОСОБА_2 оригіналів боргових розписок від 24.11.2018 на суму 10600 доларів США, від 02.11.2019 на суму 25000 доларів США, від 27.05.2020 на суму 8400 доларів США підтверджує існування між сторонами укладених договорів позики та є доказом не лише факту укладення договорів, а й факту передачі грошових коштів позичальнику та не повернення боргу. При цьому передача грошових коштів 02.11.2019 у сумі 25000 доларів США передавалась позивачем ОСОБА_1 під заклад 501,85 г золота. На теперішній час ОСОБА_1 рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14.05.2021 у справ №480/811/20 виконано в повному обсязі, виконавче провадження закінчено. Отже, грошові кошти за договором позики від 02.11.2019 ОСОБА_2 були повернуті в повному обсязі, проте застава у вигляді 501,85 г золота позивачу повернута не була, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню грошової еквівалент заставленого майна на день укладення договору.

Ухвалою від 18.01.2023 закрите підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

15.02.2024 відповідач подав до суду додаткові пояснення в яких посилався на те, що він погодився надати позику ОСОБА_1 у розмірі 25000 доларів США 02.11.2019 лише під заставу нерухомого майна, автомобіля або ювелірних прикрас. Його юрист повідомив, що у разі застави потрібно оформити договір застави, після укладення договору позики. Після розмови з позивачем він повідомив, що надасть позики під заставу ювелірних виробів у розмірі 1 кг, але позивач пояснила, що у неї в наявності лише 501,85 г золота, при цьому він золота особисто не бачив, але повірив, що воно є у ОСОБА_1 , враховуючи на нього тиск з боку ОСОБА_6 , з якою він перебував у фактичних шлюбних відносинах та яка є племінницею ОСОБА_1 . Після того як він погодився позичити гроші ОСОБА_1 , він попросив останню привезти бирки на ювелірні вироби, які вона повинна була передати у заставу, щоб всі вироби перерахувати у договорі застави із зазначенням їх видів, ваги, проб, вставок тощо. 02.11.2019 він передав ОСОБА_1 гроші в розмірі 25 тис. доларів США, вона написала розписку, в якій зазначила, що під заставу передає 501,85 г золота. При цьому бирки від золотих прикрас ОСОБА_1 в той день не привезла та і в подальшому почала уникати його, посилаючись на зайнятість. Оскільки ОСОБА_1 не передавала йому ні бирок від прикрас, ні золота, договір застави не був укладеним. Борг за договором позики ОСОБА_1 також не повертала, у зв`язку з чим він звернувся із відповідним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили про задоволення позовних вимог, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування вартості 501,85 г золота у розмірі 603241,39 грн., виходячи із курсу банківських металів (золота) станом на день укладення договору позики 01.11.2019. Зазначивши, що під час укладення договору позики 02.11.2019, ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 під заставу 501,85 г, яке було зважена саме відповідачем та передача золота була зафіксована в розписці, а вона отримала 25 тис. доларів США. В подальшому вона сплачувала відповідачу проценти, за користування коштами, які не були зафіксовані у договорі позики, оскільки відповідач погрожував, що продасть золото. Всі фінансові питання вирішував батько відповідача. В подальшому відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договорами позики, рішенням суду його позов задоволено, було відкрите виконавче провадження, яке закінчено через повне виконання рішення суду та сплати витрат виконавця, але відповідач золото позивачу не повернув.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав через їх безпідставність та необґрунтованість, просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що золото позивач не передавала відповідачу, в розписці зазначена не правдива інформація щодо передачі золота, але розписка про передачу в борг грошей чинна та за рішенням суду стягнуто заборгованість за договорами позики з ОСОБА_1 ..

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

09.05.2024 представник позивача адвокат Мотельчук Ю.І. подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності її та позивача, позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення.

09.05.2024 відповідач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні позовних вимог відмовити.

09.05.2024 представник відповідача адвокат Глушаниця А.Л. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позовних вимог відмовити, із зазначенням щодо надання протягом 5 днів, від дати ухвалення рішення, доказів понесених витрат на правничу допомогу.

       Заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 02.11.2019 ОСОБА_2 передав в борг ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25000 доларів США, строком до 02.12.2019, а ОСОБА_1 передала в заставу 501,85 грам золота, про що в той же день 02.11.2019 була складена розписка. У зв`язку з неповерненням позичальником ОСОБА_1 грошових коштів, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

Рішенням від 14 травня 2021 року Березнегуватського районного суду Миколаївської області у справі №470/811/20, було встановлено та не підлягає доказуванню, згідно вимог ст. 81 ЦПК України, що 02.11.2019, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, оформлений розпискою, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 в борг грошові кошти у розмірі 25000 доларів США. Вказаним рушенням з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість у загальному розмірі 1244760 грн., що еквівалентно 44000 доларів США, враховуючи борг за розпискою від 24 листопада 2018 року - 10600 доларів США , за розпискою від 02.11.2019 - 25000 доларів США та за розпискою від 27 травня 2020 року - 8400 доларів США. Рішенні набрало законної сили 22.06.2021.

Крім того, у рішенні від 14.05.2021 у справі №470/811/20, суд не врахував золото вказане в розписці від 02.11.2019 року, яке нібито передане у заставу позивачу в розмірі 501,85 грам, оскільки це не узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України щодо договору застави, тобто не містить істотних умов договору, передбаченими параграфом 6 Глава 49 ЦК України.

Отже, судом, встановлено, що при укладенні договору застави майна визначаються суть, розмір та строк виконання основного зобов`язання, опис предмета застави, інші умови, що сторонами дотримано не було, тому договір застави 02.11.2019 між сторонами укладено не було.

Правовою підставою позову позивач вказує положення ст.1212 ЦК України.

На підтвердження передачі ОСОБА_2 02.11.2019 золотих ювелірних виробів вагою 501,85 г, позивачем надано до суду фотознімки золотих виробів та бирки на золоті вироби, які належали останньої.

Вказані обставини щодо передачі ОСОБА_1 золота ОСОБА_2 в судовому засіданні також підтвердили свідки.

Так, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , яка була допитана в якості свідка, суду показала, що вона давно знає відповідача, який з дитинства дружив з її сином, а потім проживав в цивільному шлюбі з її племінницею ОСОБА_9 , у них були нормальні дружні стосунки. Оскільки їй були потрібні гроші вона звернулась до ОСОБА_2 з проханням позичити гроші в борг, останній погодився, але вимагав забезпечити позику заставою у вигляді золота, оскільки останній знав, що у неї багато ювелірних виробів. Вона все свої ювелірні вироби сфотографувала. 02.11.2019 разом із своїм сином ОСОБА_8 приїхала додому ОСОБА_10 в АДРЕСА_1 , де разом із відповідачем проживала також її племінниця ОСОБА_9 , щоб отримати у борг грошові кошти в розмірі 25 тис. доларів США. В якості застави нею було передано ОСОБА_2 різні ювелірні вироби загальною вагою 501,85 г, вартість ювелірних виробів перевищувала суму боргових коштів, ОСОБА_2 особисто зважив золото, після чого була нею написана розписка під диктовку ОСОБА_2 , вважає, що останній знав, що неправильно оформлюється договір застави. Після виконання рішення про стягнення з нею боргу за договором позики, ОСОБА_2 їй золоті вироби не повернув.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, що в 2019 році ОСОБА_1 попросила в борг у ОСОБА_2 грошові кошти, останній погодився позичити гроші, але із заставою 1 кг золота. В їхньому присутності по АДРЕСА_1 , де проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , позивач ОСОБА_1 взяла в борг у ОСОБА_2 грошові кошти та в якості застави передала коштовні ювелірні вироби, золото заживав ОСОБА_2 , золота було менше ніж 1 кг, але він погодився позичити гроші. ОСОБА_1 написала розписку, що отримала гроші. ОСОБА_9 також показала, що разом з ОСОБА_2 проживала до 17.12.2020 та весь цей час бачила золото ОСОБА_1 у нього вдома.

Отже, судом встановлено, що при укладенні між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02.11.2019 договору позики, ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 25000 доларів США, а ОСОБА_2 501,85 г золота, що підтверджується розпискою від 02.11.2019 та показами допитаних судом свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

При цьому, рішенням суду від 14.05.021 у справі №470/811/20, було констатовано, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не було укладено договору застави через не відповідність його форми, змісту та інших істотних умов, але судом не були встановлені обставини передачі або не передачі ОСОБА_1 під час укладення договору позики, ОСОБА_2 золотих виробів загальною вагою 501,85 г.

Посилання в рішення суду від 14.05.2021 лише на те, що представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_1 золото в заставу не передавала, не підтверджено належними та допустимими доказами, на підтвердження сукупності обставин, що мають значення у справі, а самі по собі пояснення представника про ці обставини не дають підстав вважати їх установленими.

Суд ставиться критично до посилання представника відповідача, що зазначене у розписці від 02.11.2019 про передачу ОСОБА_1 у заставу золота 501,85 г є неправдивою інформацією та було волевиявленням самої ОСОБА_1 зазначити це у розсипці, оскільки воно не підтверджене належними та допустимими доказами.

Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що після порушення ОСОБА_1 умов договору позики від 02.11.2019 щодо поверненню боргу в строк, передбачений договором та відмови передати в заставу золотих виробів, як на це посилається відповідач в письмових поясненнях та його представник, 27.05.2020 ОСОБА_2 за договором позики знову надає ОСОБА_1 в борг грошові кошти у розмірі 8400 доларів США.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, що вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Така правова позиція висловлена в постанові КЦС Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №623/363/20.

Отже, аналізуючи зібрані у справі письмові докази, суд дійшов висновку, що відповідач отримав золоти вироби вагою 501,85 г без достатніх правових підстав, оскільки між сторонами не було укладено договору застави золотих виробів, та не повернув їх позивачу, а отже таке золото є безпідставно набутим майном, у розумінні положень ст. 1212 ЦК України.

Крім того, на примусове виконання рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14.05.2021, були видані виконавчі листи були, які передані на виконання приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Баришнікову А.Д. та відкрите ВП №65997082.

Постановою приватного виконавця від 19.11.2021закінчено ВП №65997082 у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду, що не заперечували сторони.

Вказане також свідчить, що підстави для збереження ОСОБА_2 золота припинились, у зв`язку з поверненням йому суми боргу та виконанням рішення суду.

Будь-яких належним та допустимих доказів, на спростування пред`явлених позовних вимог, відповідач не надав.

Згідно зі ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи, що відповідач вказує на відсутність у нього золотих виробів вагою 501,85 г, тобто неможливості повернути безпідставне набуте майно в натурі, суд вважає необхідним в якості відшкодування вартості 501,85 г золота стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму у розмірі 603241, 39 грн., виходячи із курсу банківських металів (золота) станом на день укладення договору позики 01.11.2019.

Відповідач та його представник заперечуючи проти заявлених вимог, суму грошової компенсації не спростували жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

       Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8176,74 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмір 10000 грн.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Матеріалами справи підтверджується, що захист інтересів ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи здійснював адвокат Мотельчук Ю.І. і ОСОБА_4 .

При зверненні до суду з позовом позивачем заявлено орієнтована сума витрат про надання правової допомоги у розмірі 10000 грн.

В той же час, в порушення вимог ст. 137, 141 ЦПК України, суду не надано жодних доказів на підтвердження виду, обсягу наданих послуг і виконаних робіт адвокатами та їх вартості, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 10,76, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  до   ОСОБА_2 про відшкодування вартості  безпідставно набутого майна - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2   на користь ОСОБА_1   603241,39 грн.

Стягнути з ОСОБА_2   на користь ОСОБА_1   судовий збір у розмірі 8176,74 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач:ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою  АДРЕСА_2  

Відповідач:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3

Суддя С.М. Афоніна      

Повний текст рішення складено  30.05.2024.