ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

справа № 332/2165/22

провадження № 51-7627 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082030000524, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Куйбишев, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Вирішено питання речових доказів у провадженні.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 22 червня 2022 року, приблизно о 20:30 год, знаходячись у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, наніс потерпілому не менше вісімнадцяти ударів кулаками обох рук в область обличчя, голови, шиї та тулуба, чим спричинив останньому, відповідно до висновку експерта № 3503 від 24 червня 2022 року, тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми голови, шиї та тулубу з множинними переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, яка ускладнилась розвитком шоку, від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_8 .

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження в зв`язку з відсутністю в діях засудженого складу кримінального правопорушення. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду та не погоджується з оцінкою судами доказів. Вказує на відсутність мотиву у ОСОБА_7 на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому та звертає увагу на те, що останній діяв у стані необхідної оборони. Зазначає про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між нанесеними засудженим ударами потерпілому та настанням його смерті. Вважає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони захисту про це та безпідставно відмовив у її задоволенні.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримав подану ним касаційну скаргу та, з наведенням доводів на її обґрунтування, просив задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких, посилаючись на безпідставність наведених захисником доводів, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Прокурор, яка брала участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції також заперечила проти задоволення касаційних вимог захисника і вважала, що підстав для її задоволення немає.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, воно безумовно, повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України.

У статті 419 КПК України наведено чітку вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що зміст доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_6 аналогічний змісту та доводам його апеляційної скарги, яка була предметом апеляційного розгляду та за результатом якої постановлено ухвалу, що повністю відповідає наведеним вимогам кримінального процесуального закону.

Так, суд першої інстанції за наслідком розгляду даного провадження дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і правильності кваліфікації його дій саме за ч. 2 ст.121 КК України. При цьому, перевірив твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та обґрунтовано визнав їх неспроможними.

Зі змісту висновку судово-медичної експертизи № 3503 від 04 серпня 2022 року судом було встановлено, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_8 стала поєднана тупа травма голови, шиї та тулубу з множинними переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, яка ускладнилась розвитком шоку. Комплекс травм має ознаки тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які стоять у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Всі ушкодження утворились зажиттєво, незадовго до настання смерті, у короткий проміжок часу. Встановивши, що саме діяння ОСОБА_7 за своїм характером є головною умовою, без якої неможливим було настання наслідку у виді смерті потерпілого і воно передує в часі й породжує його, отже є необхідною і визначальною стосовно заподіяння смерті ОСОБА_8 , суд обґрунтовано виснував, що між діями ОСОБА_7 та наслідками, що настали у виді смерті потерпілого в цьому провадженні є прямий причинно-наслідковий зв`язок, а доводи сторони захисту про протилежне правильно визнав безпідставними.

Суд першої інстанції у вироку навів переконливі мотиви, з яких підстав він не прийняв до уваги показання засудженого щодо його версії розвитку подій, з огляду на те, що вони спростовуються письмовими доказами, зокрема висновками експертів, які узгоджуються між собою і суперечать показанням засудженого та, враховуючи послідовність дій ОСОБА_7 , обставини вчинення ним кримінального правопорушення, характер і цілеспрямованість ударів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначальним у поведінці ОСОБА_7 було не захист свого життя, а бажання і наявність умислу спричинити тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 .

Не погодившись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про його скасування і закриття кримінального провадження, оскільки вважав, крім іншого, що дії ОСОБА_7 свідчать про необхідну оборону та стверджував про відсутність складу умисного злочину, за який його засуджено. Крім того, захисник наводив доводи щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, зокрема, щодо недопустимості деяких доказів, оспорював фактичні обставини кримінального провадження, не погоджувався з оцінкою доказів та стверджував про відсутність мотиву та причинно-наслідкового зв`язку між діями засудженого та смертю потерпілого.

Перевіривши вирок за апеляційною скаргою захисника апеляційний суд, у відповідності з вимогами ст. 419 КПК України, надав їм належну оцінку та обґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни. При цьому, визнав безпідставними посилання на те, що ОСОБА_7 діяв у стані необхідної оборони і захищався від неправомірних дій ОСОБА_8 , оскільки обставин, які б свідчили, що дії потерпілого за своїми об`єктивними ознаками могли створити реальну та безпосередню загрозу життю засудженого, які б, у зв`язку з цим, викликали невідкладну необхідність у заподіянні численних тілесних ушкоджень потерпілому, судом в ході розгляду справи встановлено не було. А посилання сторони захисту на наявність у ОСОБА_7 обґрунтованих побоювань за свою безпеку під час виникнення конфлікту та безпосередньо перед заподіянням ним тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , об`єктивно матеріалами справи та доказами не підтвердились. Активні та агресивні дії мали місце саме з боку засудженого. Послідовність дій останнього, обставини вчинення ним кримінального правопорушення, характер і цілеспрямованість ударів, свідчать про те, що визначальним у поведінці ОСОБА_7 було не захист свого життя, а бажання і наявність умислу спричинити тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 .

Апеляційний суд також дав належну оцінку посиланням захисника про відсутність у ОСОБА_7 мотиву злочину і обґрунтовано визнав їх безпідставними, оскільки у даному кримінальному провадженні мотивом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_8 став раптово виниклий конфлікт між ними, що виходить із показань самого засудженого та свідка ОСОБА_9 .

Перевіривши твердження захисника про не встановлення причини смерті, а також часу смерті потерпілого, оскільки висновок експерта № 1256/к від 31 серпня 2022 року спростовує наслідки скоєного злочину і спричинених тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 та з огляду на наявні в висновку експерта № 3503 від 04 серпня 2022 року, висновку експерта № 1399/к від 14 вересня 2022 року та висновку експерта № 3503 від 04 серпня 2022 року дані, апеляційний суд визнав їх надуманими.

Апеляційний суд не встановив порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції. При цьому, обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду про визнання недопустимим доказом протоколу проведення слідчого експерименту від 23 червня 2022 року за участю свідка ОСОБА_9 , оскільки вказана слідча дія була проведена з порушенням норм ст. 240 КПК України. Водночас, визнання недопустимим цього доказу не вплинуло на доведеність винуватості ОСОБА_7 , оскільки її доведено іншими наявними в справі доказами.

Таким чином, проаналізувавши всі наявні докази в цій справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у заподіянні саме умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ( ч. 2 ст. 121 КК України).

Постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Колегія суддів погоджується з наведеними в ній висновками та звертає увагу на те, що більшість доводів касаційної скарги захисника зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанції оцінкою доказам.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, вказаний суд дав належну оцінку всім посиланням сторони захисту на наявність, на їх думку, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, і ретельно перевіривши їх зміст та матеріали кримінального провадження, обґрунтовано не знайшов підстав для їх задоволення. З наведеними в ухвалі апеляційного суду мотивами визнання доводів сторони захисту безпідставними погоджується і колегія суддів, а нових доводів, які б свідчили, що цю справу розглянуто з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону у касаційній скарзі захисника не наведено. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 419, 370 КПК України.

Покарання, призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції, залишене без змін судом апеляційної інстанції, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. 65 КК України та є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Таким чином, кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу не допущено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисника немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_10