Справа № 161/292/24

Провадження № 2/161/1318/24

Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2024 року                                                                місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження  цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.02.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 29144248. Договір було підписано електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. За вказаним договором відповідач отримав у позику кошти в сумі 20000 гривень строком на 360 днів, шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу – поповнення карти та зі сплатою відстоків за користування кредитом у розмірі 0,6 % від суми кредиту за кожен день кредитування – знижена п процентна ставка та 1,99% від залишку суми кредиту за кожен день – стандартна процентна ставка.

26 липня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ "УМ Факторинг» укладено договір факторингу №27072023 згідно з умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ "УМ Факторинг" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ " УМ Факторинг» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

В подальшому відповідач порушив умови кредитного договору, не виконав взяті на себе зобов`язання, а тому виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 163 280 гривень, яка складається з суми кредиту – 20 000 гривень, заборгованості за відсотками – 143280 гривень.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 163 280 гривень та понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 16 січня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

09 квітня 2024 року від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких вказує, що позовні вимоги не визнає.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та представника.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 08.02.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 29144248, за умовами якого останній отримав кредитні кошти, які зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ними. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За вказаним договором Відповідач отримав Позику у розмірі 20 000 грн. строком на 360 днів, шляхом переказу на його банківську картку НОМЕР_1 з призначенням платежу – поповнлення карти та зі сплатою відстоків за користування кредитом у розмірі 0,6 % від суми кредиту за кожен день кредитування – знижена п процентна ставка та 1,99% від залишку суми кредиту за кожен день – стандартна процентна ставка.

26 липня 2023 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передала право вимоги за кредитним договором №2914248 від 08.02.2022 року ТОВ «УМ Факторинг» у порядку передачі прав вимоги за існуючим на дату передачі Договором факторингу №27072023 від 26 липня 2023 року. Відповідно до договору, право вимоги передане Позивачу згідно витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2023.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У позовній заяві ТОВ «УМ Факторинг» вказувало на те, що кредитний договір був укладений первісним кредитором з ОСОБА_1 з використанням підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови Договору позики, реквізити та підпис сторін.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У ч. 2 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаних положень закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «УМ Факторинг» надано лише копію кредитного договору №2914248 від 08.02.2022, паспорт споживчого кредиту до договору про споживчий кредит від 08.02.2022.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення повного руху коштів по рахунку, який був відкритий відповідачу первісним кредитодавцем 08.02.2022, а також розрахунок суми заборгованості за кредитним договором №2914248, який був переданий позивачу, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити правильність проведення розрахунків суми заборгованості за даним кредитним договором.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Розрахунки заборгованості, здійснені позивачем у позовній заяві не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документами, що створені самим позивачем та первісними кредиторами, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Також доводи позивача що перерахування коштів на платіжну карту позичальника було здійснено ТзОВ «Універсальні платіжні рішення», є безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні первинні документи, із яких вбачається зарахування коштів на рахунок відповідача, рух коштів на його рахунку, витрачання коштів та погашення заборгованості.

Не підтверджує також перерахування коштів за вищевказаним кредитним договором виписка по рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Перший український міжнародний банк», оскільки не містить інформації про установу, яка здійснила вказаний перерахунок коштів.

Разом з тим, доказом на підтвердження права вимоги щодо боргу ОСОБА_1 є витяг з Реєстру прав вимоги №1 до договору факторингу №27072023 від 26.07.2023. Копії даних витягів, надані позивачем, не є належними та допустимими доказами і не підтверджують зазначених обставин,оскільки у них зазначені лише номер і дата кредитного договору, прізвище позичальника, без зазначення суми боргу, та не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, як це передбачено ч. 1 ст. 517 ЦК України.

Також суд звертає увагу на те, що витяг з Реєстру прав вимоги №1 до договору факторингу №27072023 від 26.07.2023 містить суму, належну до сплати за реєстром прав вимог – 137 203 гривень, в той же час заявляючи позовні вимоги, позивач просить стягнути заборгованість в розмірі  163 280 гривень У матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували правильність здійсненого кредитором розрахунку боргу відповідача.

Отже, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за укладеним кредитним договором, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, ст. 526, 525,526, 610,611, 623, 1046,1048,1054, 1055 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (місцезнаходження: вулиця Ризька, 73-Г, офіс 7/1, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 40274286);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Дата складення повного тексту рішення 24 травня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду        

Волинської області                                                        Т.М. Філюк