Справа № 161/7881/24 Провадження №11-сс/802/230/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року про відмову у задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 про скасування повідомлення про підозру,

В С Т А Н О В И В:

Захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області зі скаргою на повідомлення про підозру від 23.02.2024 у кримінальному провадженні №62023140130000316 від 05.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року, в задоволенні вказаної скарги захисника ОСОБА_7 відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою Посилається на те, що ОСОБА_8 не мав ніякого умислу на вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, оскільки він не використовував своє службове становище ні в чиїх інтересах. Вказує на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 не знайшло свого об`єктивного підтвердження, оскільки сторона обвинувачення не надала доказів, які свідчать про те, що підозрюваний діяв з умислом. Просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою скасувати повідомлення про підозру від 22.02.2024 ОСОБА_8 за ч.2 ст.364 КК України та зобов`язати слідчого, прокурора вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_8 ..

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційної скарги, захисника ОСОБА_7 , який підтримував подану апеляційну скаргу і просив скасувати ухвалу слідчого судді, прокурора, який заперечував доводи апеляційної скарги і просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Виходячи із вимог ст.404 КПК України, апеляційний суд перевіряє судове рішення в межах поданої апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Розглядаючи скаргу захисника ОСОБА_7 на повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 23.02.2024, слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Так, як на підставу скасування повідомлення про підозру, адвокат ОСОБА_7 в поданій апеляційній скарзі, крім іншого, зазначає, що ОСОБА_8 не мав ніякого умислу на вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, оскільки він не використовував своє службове становище ні в чиїх інтересах. Вказує на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 не знайшло свого об`єктивного підтвердження, оскільки сторона обвинувачення не надала доказів, які свідчать про те, що підозрюваний діяв з умислом.

Однак такі доводи суперечать матеріалам кримінального провадження.

Так, згідно повідомлення про підозру від 23.02.2024, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використання особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян.

Положеннями ст.277 КПК України визначено вичерпний перелік, які саме відомості мають міститись в повідомленні про підозру, серед яких зазначення доказів на підтвердження підозри немає.

Згідно з п.10 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Вимоги п.2 ст.277 КПК України визначають, що повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру, згідно з ч.1 ст.278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, за формою і змістом відповідає вимогам ст.277 КПК України та містить у собі відомості, передбачені вказаною статтею, у тому числі зміст підозри та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 (а.п.8-15).

Як вбачається з тексту оскаржуваної підозри, в ній, відповідно до вимог ст.277 КПК України, належним чином викладено зміст підозри та правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність.

Отже, в даному випадку органом досудового розслідування належним чином дотримано вимоги, які ставляться КПК України щодо змісту письмового повідомлення про підозру.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що повідомлення про підзору ОСОБА_8 було здійснено у передбачений законом спосіб.

Аналіз положень п.10 ч.1 ст.303 КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з`ясуванню дотримання в ході повідомлення про підозру глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст.277 КПК України.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри та належності і допустимості доказів з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Таким чином, доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.

Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду.

Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі, зазначення часу і місця його вчинення, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.

Не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 зазначила, що … стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа № 11 - 132сап21).

Оцінюючи в сукупності обставини даного кримінального провадження та враховуючи достатню наявність доказів про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, апеляційний суд вважає, що підозра ОСОБА_8 є обґрунтованою.

Доводи скарги захисника про відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, а також щодо оцінки доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, на переконання апеляційного суду, не можуть бути предметом перевірки під час розгляду скарги на повідомлення про підозру, а мають бути оцінені судом під час розгляду справи по суті.

А відтак підстави для скасування повідомлення про підозру від 23.02.204 з мотивів, викладених в скарзі сторони захисту, відсутні.

Отже, перевіривши наведені апелянтом доводи, апеляційний суд не вбачає порушень норм КПК України для скасування ухвали слідчого судді, оскільки повідомлення ОСОБА_8 про підозру, відповідає вимогам ст.277 КПК України, та у відповідності до вимог ст.278 КПК України з урахуванням положень ст.135 КПК України здійснилося у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України.

Як вбачається зі скарги захисника, вона не містить належних доводів стосовно порушення органом досудового розслідування вимог ст.ст.277, 278 КПК під час складення та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_8 ..

За таких обставин, у задоволенні апеляційної скарги захисника слід відмовити, оскільки скаржником не доведено, що при складенні та врученні ОСОБА_8 повідомлення про підозру було допущено порушення норм чинного КПК України, які б слугували підставами для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: