Справа № 125/1282/23

Провадження №11-кп/801/567/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

в режимі відеоконференції:

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12023020150000097 від 25.05.2023 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Барського районного суду Вінницької області від 29.02.2024, яким

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Чемериси-Барські Жмеринського району Вінницької області, до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, не працевлаштований, неодружений, не судимий,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115КК України, та призначено йому покарання:

-за ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років із конфіскацією майна;

-за п. 6 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією майна.

Початок строку відбування покарання визначено з дня набрання вироком законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 7000 (сім тисяч) гривень матеріальної шкоди та 1500000 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у сумі 418405,10 гривень (чотириста вісімнадцять тисяч чотириста п`ять гривень десять копійок).

Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 до набрання законної сили вироком суду, але не пізніше, ніж до 28.04.2024, залишено - тримання під вартою.

Зараховано ОСОБА_8 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання строк досудового тримання під вартою з 27.03.2023 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.

Вирішено питання з речовими доказами.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 , будучи обізнаним про дію в Україні воєнного стану, вирішив вчинити умисний корисливий злочин, спрямований на особисте незаконне збагачення шляхом протиправного заволодіння чужим майном.

ОСОБА_8 , проживаючи у с. Чемериси-Барські Жмеринського району Вінницької області, та, будучи обізнаним про приватне життя своїх односельчан, вирішив незаконно заволодіти грошовими коштами та матеріальними цінностями, що належать сім`ї ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . 16.02.2023 близько 08:00 ОСОБА_8 , реалізовуючи злочинний умисел, з метою особистого незаконного збагачення, зайшов на територію домогосподарства сім`ї ОСОБА_11 , що розташоване за вказаною вище адресою, де, впевнившись, що у будинку нікого немає, проник до його приміщення через незамкнені двері. Перебуваючи у приміщенні будинку, ОСОБА_8 почав обшукувати кімнати та можливі місця схову грошових коштів і цінностей, під час чого був помічений ОСОБА_12 , яка зайшла до будинку. Будучи викритим, ОСОБА_8 не припинив свої протиправні дії, а навпаки, продовжуючи втілювати злочинний умисел до кінця, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вчинив напад на ОСОБА_12 . Так, діючи умисно, ОСОБА_8 з метою уникнення відповідальності за скоєне, перебуваючи у кухні будинку, використовуючи свою явну фізичну перевагу, повалив ОСОБА_12 на підлогу, взяв до рук кухонний ніж, який знайшов у цьому ж приміщенні, та діючи умисно, усвідомлюючи, що посягає на життя іншої особи, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді смерті і бажаючи її настання, наніс ОСОБА_12 даним ножем дев`ять ударів в область шиї. Після цього, ОСОБА_8 , переслідуючи мету приховати свої протиправні дії, вчинені відносно ОСОБА_12 , вирішив інсценувати її самогубство. З цією метою ОСОБА_8 перетягнув тіло до ванної кімнати, кухонним ножем здійснив кілька порізів на передпліччях обох рук ОСОБА_12 , роздягнувши її до поясу. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_12 померла на місці події.

У подальшому ОСОБА_8 , не відмовляючись від злочинного умислу, направленого на незаконне особисте збагачення, знайшов та викрав належні ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 7000 гривень, а також золотий хрестик 585 проби вагою 1,39 г.

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 2027/23-21 від 06.04.2023, ринкова вартість наданого на дослідження натільного хрестика, із вставками каменів кубічного цирконію, із золота 585 проби, вагою 1,39 г, з урахуванням зносу, станом на 16.02.2023 складала 4032,60 грн.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_8 завдав потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 11032,60 гривень.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 12 від 27.03.2023, у ОСОБА_12 виявлено: сполучну травму тіла у вигляді колено-різаних ран шиї (9 шт.) з ушкодженням трахеї, лівої яремної вени, вийної зв`язки і хрящової сумки між 2-3-ми шийними хребцями та різаних ран лівого передпліччя (3) з ушкодженням лівої ліктьової артерії, зовнішніх підшкірних вен та сухожилків лівого передпліччя. Смерть ОСОБА_12 настала 16.02.2023 від колено-різаних ран шиї та різаних ран лівого передпліччя з ушкодженням лівої яремної вени, лівої ліктьової артерії, зовнішніх підшкірних вен лівого передпліччя, яка ускладнилася гострою масивною зовнішньою кровотечею.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Указу Президента України № 58/2022 від 06.02.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", станом на 16.02.2023 в Україні діяв воєнний стан.

Такі дії ОСОБА_8 судом кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло, в умовах воєнного стану та поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також за п. 6 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вирок та повернути дане провадження до суду першої інстанції для розгляду по суті. У випадку неповернення кримінального провадження до суду першої інстанції захисник просить змінити вирок, доповнивши його пом`якшуючою обставиною - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у вигляді тринадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, виключити з вироку стягнення з обвинуваченого витрат на проведення судових експертиз в розмірі 343 191,50 грн, які не долучені до кримінального провадження та не покладені основу вироку.

Захисник стверджує про порушення судом п. 3 ч. 2 ст. 374 КПК України, адже у вироку не зазначено номер кримінального провадження. Також захисник посилається на суворість призначеного судом покарання та вказує на щире каяття свого підзахисного з приводу вчинених ним злочинів та його активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень. Вважає, що судом безпідставно дані обставини не визнані пом`якшуючими. Окрім того захисник вважає безпідставним стягнення з ОСОБА_8 процесуальних витрат на проведення експертиз.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ обвинуваченого та захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора та представника потерпілого, які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах, достовірність і достатність яких не ставиться під сумнів сторонами та ніким із учасників судового розгляду не оскаржується.

Доводи захисника про наявність підстав для призначення ОСОБА_8 більш м`якого покарання, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно зі ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд дотримався вимог кримінального закону та враховував, що умисне вбивство було поєднано із розбоєм, встановив особливу небезпечність обвинуваченого для суспільства з урахуванням конкретних обставин вчиненого ним діяння, активні дії з приховування слідів та інсценування самогубства, відсутність розкаяння та будь-яких інших пом`якшуючих обставин, відсутність в обвинуваченого стабільного офіційного працевлаштування, відсутність суспільно корисних занять, відсутність утриманців і сімейних зобов`язань, які б могли бути враховані як можливі ресурси для виправлення особи.

Приймаючи до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки таке покарання буде явно недостатнім для його перевиховання.

При цьому суд взяв до уваги як поведінку обвинуваченого одразу після скоєння злочинів так і відношення останнього до вчиненого після спливу значного проміжку часу, встановивши, що ОСОБА_8 становить виключну суспільну небезпечність для суспільства.

Доводи захисту про наявність пом`якшуючих обставин - щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення були предметом розгляду судом першої інстанції та об`єктивно відкинуті як безпідставні, адже ОСОБА_8 не лише не спряв розкриттю злочинів, а й знищував сліди злочинів чим заплутував та затягував слідство, вину визнав під тягарем зібраних проти нього доказів та усвідомленням невідворотності покарання за скоєне, не намагався відшкодувати завдану шкоду.

Також суд приймає до уваги позицію потерпілої, яка просила сховати ОСОБА_8 від суспільства.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність пом`якшуючих покарання обставин та необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі.

Оцінивши в комплексі вказані обставини у їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, які є особливо тяжкими та суспільно небезпечним, конкретні обставини вчинення злочинів, зокрема і те, що обвинувачений з метою власного збагачення, відверто знехтував усталеними у суспільстві моральними цінностями, грубо порушив основоположні правові засади, гарантовані Конституцією України, позбавив людину життя, колегія суддів не вбачає підстав для призначення більш м`якого покарання.

Покарання, визначене в межах кримінального закону, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Апеляційна скарга захисника не містить переконливих доводів, які б свідчили про можливість зменшення строку призначеного покарання, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених в ній вимог.

Також колегія суддів не вбачає порушень процесуального закону в частині стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат.

Стаття 124 КПК України визначає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Також у ч. 4 ст. 374 КПК України зазначено, що у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку з поміж іншого, зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування проводилось ряд експертиз, загальна вартість яких складає 343191,50 грн.

Ухвалюючи вирок, суд врахував вказані вимоги процесуального закону, долучені довідки про понесені витрати та прийняв правильне рішення про стягнення з обвинуваченого на користь держави витрат за проведення експертиз.

Порушення судом п. 3 ч. 2 ст. 374 КПК України, а саме не зазначення номеру кримінального провадження, на яке вказує захисник, колегія суддів не вважає істотним та таким, що тягне за собою скасування судового рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Барського районного суду Вінницької області від 29.02.2024 щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців із дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4