Справа № 367/4892/24

                                                       Провадження №2-з/367/131/2024

УХВАЛА

Іменем України

про забезпечення позову

28 травня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді                        Кухленка Д.С.,

за участі секретаря                           Шаповала О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Линдюка С.С. про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «В Квартирі», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Буча Централ Парк» про визнання договорів дійсними та визнання майнових прав, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Линдюка С.С. про забезпечення позову. 

Ухвалою суду від 28.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «В Квартирі», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Буча Централ Парк» про визнання договорів дійсними та визнання майнових прав, - залишено без руху.

Разом з позовною заявою представником позивача  ОСОБА_1  – адвокатом Линдюком С.С. подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд, заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Буча Централ Парк» (код ЄДРПОУ 43721739) здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження будь-яким особам майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) загальною площею 58,50 кв.м..

Заяву про забезпечення позову мотивує тим, що одним із предметом позовних вимог є 1) визнання за  ОСОБА_1 (РНОКПП  НОМЕР_1 ) майнові права на об`єкт незавершеного будівництва (квартиру), що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1  ( АДРЕСА_2 ) загальною площею 58,50 кв.м.. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.03.2019 року між  ОСОБА_2  та позивачем укладено попередній договір № 193 умовами якого встановлено наступне: продавець та покупець зобов`язуються в майбутньому, в строк не пізніше кінця II кварталу 2020 року, укласти договір купівлі-продажу (Основний договір) об`єкту нерухомості (в подальшому - Об`єкт), в багатоквартирному житловому будинку, розташованого на земельній ділянці за адресою:  АДРЕСА_3 , у нотаріальній формі та на умовах, визначених цим договором I (пункт 1.1.); Об`єкт - квартира АДРЕСА_4  (пункт 2.1.); 17.07.2020 року між  ОСОБА_3 та відповідачем-2 укладено Договір про спільну діяльність, умовами якого встановлено наступне: предметом цього договору є спільна діяльність Сторін по здійсненню ними комплексу юридичних дій організаційного, оперативно-господарського, технічного та фінансового характеру, спрямованих на будівництво й введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями (секція 1, секція 2) за адресою:  АДРЕСА_3 , відповідно до умов, передбачених цим Договором (пункт 1.1.), реалізація проекту передбачає створення спільної юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «БУЧА ЦЕНТРАЛ ПАРК», засновниками (учасниками) якої будуть Сторона-1 та Сторона-2. (пункт 1.1.); сторони об`єдналися для будівництва Об`єкта - багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями (секція 1, секція 2) за адресою:  АДРЕСА_3 , та введення його в експлуатацію; сторони домовились, що продаж третім особам збудованої площі чи майнових прав на квартири та нежитлові приміщення в Об`єкті будівництва, за виключенням тих, що визначені у Додатку № 1 до цього Договору, здійснює тільки спільна юридична особа та на умовах, які нею самостійно встановлюються (пункт 4.1). Сторона-2 запевняє, що перелік фізичних та юридичних осіб (Покупців), які уклали договори щодо придбання об`єктів нерухомості у Проекті, що вказаний у Додатку № 1 до Договору про спільну діяльність, є кінцевим (зафіксованим), тобто вичерпним та незмінним (пункт 4.2). Сторона-2 підтверджує, що станом на момент укладання цього Договору у Сторони-2 відсутні невиконані зобов`язання (в тому числі грошові) перед третіми особами про які вона не повідомила Стороні-1 (пункт 4.3). Попри те, що Позивачем виконані свої зобов`язання щодо майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва (квартиру), що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) загальною площею 58,50 кв.м., ТОВ «Буча Централ Парк», засновником якого є ОСОБА_2 , будучи новим забудовником житлового комплексу, у якому було придбано майнові права, протягом тривалого часу не укладає з Позивачем попередній договір щодо майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, та ігнорує отримання листів від Позивача.

Зазначили, що захід забезпечення, який необхідний до застосування це заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Необхідність даного виду забезпечення пояснюється підприємницькою діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Буча Централ Парк», яке направлено на продаж майнових прав на незавершений об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , в тому числі і квартири АДРЕСА_5 ( АДРЕСА_2 . Як наслідок, відчуження третім особам майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва призведе до неможливості виконання рішення суду у спорі, а також зумовить необхідність здійснення додаткових заходів шляхом подачі уже третьої позовної заяви для захисту законних прав та інтересів Позивача, тим самим створюючи додаткове навантаження на Ірпінський міський суд Київської області та необхідності понесення додаткових фінансових витрат.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою: «Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».

Також Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (провадження № 61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

У постанові від 05 лютого 2020 року справі № 490/3925/19 (провадження № 61-13546св19) Верховний Суд дійшов висновків, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо:

- необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, предметом спору по даній справі є визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, а саме на квартиру АДРЕСА_6 ( АДРЕСА_7 .

Вважає, що оскільки предметом спору у даній справі є визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, то вбачається що обраний позивачем вид забезпечення позову – накладення арешту на квартиру – об`єкт незавершеного будівництва, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Буча Централ Парк», є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Так, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 по справі № 925/1441/20 зауважив, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Разом з цим, за висновками суду, представником позивача не обґрунтовано та доказово не доведено обставин, що свідчили б про можливі ускладнення у виконанні судового рішення по справі, у разі задоволення позову.

Зокрема, стороною позивача не надано суду доказів, що свідчили б на вчинення з боку відповідача дій, що можуть призвести до неможливості виконання рішення суду.

Крім того, представником позивача не зазначено ціни позову, оскільки позовна вимога про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, а саме на квартиру АДРЕСА_6 ( АДРЕСА_7 , підлягає грошовій оцінці вартості майна, на яке просить накласти заборону здійснювати будь-які дії на відчуження будь-яким особам майнових прав на зазначене майно.

Так, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Линдюка С.С. про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «В Квартирі», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Буча Централ Парк» про визнання договорів дійсними та визнання майнових прав – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reestr.court.gov.ua.

Суддя:                                                                Д.С. Кухленко