УХВАЛА

28 травня 2024 року

м. Київ

справа № 541/1166/22

провадження № 51-2777 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 листопада 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року щодо нього,

установив:

до Касаційного кримінального суду звернувся засуджений із касаційною скаргою на вказані судові рішення, порушуючи питання про їх перегляд у касаційному порядку.

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу засудженого необхідно залишити без руху, встановивши скаржнику строк для усунення недоліків з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України, у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК України, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.

Таке обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді у суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Проте засуджений подав касаційну скаргу без додержання зазначених вимог кримінального процесуального закону.

Як убачається із змісту касаційної скарги, вказуючи на незаконність оскаржуваних судових рішень, засуджений порушує питання про їх скасування і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначає про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, яка, на його думку, могла вплинути на вирішення питання про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за яке його засуджено, неповноту судового розгляду, оцінку доказів та, зокрема, формально посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особи.

Проте наведені у скарзі обставини про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та оцінку доказів, відповідно до вимог ст. 438 КПК України не є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 415 КПК України, підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції є: порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Однак засуджений не зазначає конкретні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, у взаємозв`язку з положеннями ст. 415 КПК України, які могли б бути підставами для скасування саме вироку суду першої інстанції, та які, не можуть бути виправлені в апеляційному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тобто під час здійснення касаційного провадження суд касаційної інстанції не уповноважений скасовувати чи змінювати оскаржувані судові рішення через невідповідність викладених у них висновків фактичним обставинам справи, а виходить із обставин, встановлених в оскаржуваних судових рішеннях.

Також касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду.

Водночас вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.

Отже засудженому необхідно належним чином обґрунтувати підстави для скасування вироку і ухвали у взаємозв`язку із його вимогою про необхідність призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Наявність вказаних недоліків унеможливлює відкриття касаційного провадження за скаргою засудженого.

Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення.

Враховуючи наведе, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

При повторному зверненні до суду касаційної інстанції засудженим має бути підтверджено, що він не пропустив цей строк.

Щодо клопотання засудженого стосовно зупинення виконання вироку, колегія суддів зазначає, що вирішення даного питання можливе лише в разі прийняття касаційним судом рішення про відкриття касаційного провадження в порядку, передбаченому п. 4 ч. 1 ст. 430 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 листопада 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року щодо нього залишити без руху, надавши скаржнику п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.

У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5