У х в а л а

27 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 205/135/23

Провадження № 61-6747ск24

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року

у справі за позовом скаржника до Пенсійного фонду України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - про визнання звільнення з посади незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та

в с т а н о в и в :

1. 7 травня 2024 року скаржник сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 15871/0/220-24 від 8 травня 2024 року). Просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову. Верховний Суд вважає, що цю скаргу необхідно повернути, оскільки скаржник не зазначив у ній передбачені Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) підстави касаційного оскарження.

2. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Такі підстави скаржник не зазначив.

3. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України).

4. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

(1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України);

(2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац третій пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України);

(3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);

(4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

5. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи декілька підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).

6. Касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку (пункт 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України).

7. Оскільки скаржник не зазначив у касаційній скарзі передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку та не навів відповідне обґрунтування, цю скаргу слід повернути. Вказане не перешкоджає повторному зверненню із касаційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 392, 393 ЦПК України,

у х в а л и в :

повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - про визнання звільнення з посади незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Д. А. Гудима