625/94/24

Провадження № 2/625/54/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Рахімової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Коломацького районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем 30 жовтня 2020 року, зареєстрований Новобаварським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), актовий запис №238.

В обґрунтування заявленої вимоги позивачка вказала, що 30 жовтня 2020 року між нею та відповідачем укладено шлюб, під час перебування у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася спільна дитина ОСОБА_3 .

Також, позивачка зазначила, що подружнє життя в неї із відповідачем виявилося невдалим, в зв`язку з непорозуміннями у сімейному житті, частими сварками та подружньою зрадою чоловіка, спільне життя не склалося. З січня 2024 року вони проживають окремо та на даний час не спілкуються.

Крім того позивачка вказала, що спільного побуту із відповідачем вона не має, шлюбні відносини між ними фактично припинені, а шлюб існує лише формально, спір щодо утримання спільної дитини у них відсутній, позаяк дитина проживає разом із нею та знаходиться на повному її утриманні.

З огляду на вказані вище обставини, а також вважаючи, що збереження сім`ї та подальше спільне життя із відповідачем є неможливими, позаяк це суперечить її інтересам та інтересам її сім`ї, позивачка просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем.

Відповідною ухвалою, постановленою суддею Коломацького районного суду Харківської області 08 травня 2024 року, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Будучи належним  чином повідомленою  про  дату, час і місце розгляду  справи (а.с. 27, 29), позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, при цьому 28 травня 2024 року нею до суду подано заяву за вх.№890/01-51/24 (а.с. 31), в якій вона просила суд провести розгляд справи за її відсутності, а також повідомила про підтримання нею заявлених вимог та наполягла на їх задоволені.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином та своєчасно повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 28), у судове засідання також не з`явився, при цьому 28 травня 2024 року ним до канцелярії суду подано заяву за вх. №889/01-51/24 (а.с.30), в якій відповідач повідомив суд, що він не заперечує проти задоволення позовних вимог позивачки та просив розгляд справи провести за його відсутності.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи, викладені позивачкою у позові, а також письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

 Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 30 жовтня 2020 року Новобаварським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), вбачається, що 30жовтня 2020 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладений шлюб, прізвище дружини після одруження змінено на – « ОСОБА_5 », про що складено відповідний актовий запис за № 238 (а.с. 6).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 29грудня 2020 року Новобаварським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 (а.с. 14).

Із довідок про реєстрацію місця проживання особи за №АП-/03-03/3931 від 24 листопада 2020 та за №АП/03-03/1209 від 25 лютого 2021 року, виданих центром надання адміністративних послуг Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 15).

Як вбачається із довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за № 6336-7001620369 та за №6336-7001620388 від 11 листопада 2022 року позивачка ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_3 перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1   (а.с. 10, 16).

Сімейне життя у сторін не склалося, подружніх стосунків вони не підтримують, разом не проживають, спільного домашнього господарства не ведуть.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав, якими обґрунтований позов, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до ст. 1 СК України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається.

Такі положення чинного законодавства України відповідають ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд керується вимогами чинного законодавства України щодо добровільності шлюбу як однієї із основних його засад, розуміючи поняття шлюбу в контексті сімейного союзу, де слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу та його добровільний характер.

При цьому суд зазначає, що шлюб припиняється шляхом його розірвання внаслідок стійкого розладу подружніх стосунків шляхом реалізації права одним із подружжя на пред`явлення відповідного позову. Повага до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потребує прояву іншим із подружжя власної гідності та самоповаги.

З огляду на те, що позивачка, не маючи наміру зберегти шлюб із відповідачем, скористалася своїм гарантованим правом та звернулася до суду із відповідним позовом про розірвання шлюбу й наполягла на його задоволенні, взявши до уваги ту обставину, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між сторонами суперечитиме їх інтересам, в зв`язку з чим існують визначені законом підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

За змістом ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем.

Також, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Так, за правилами, визначеними ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на вищевказані вимоги, взявши до уваги ту обставину, що відповідач до початку розгляду справи по суті подав до суду заяву про визнання ним позову, суд вважає за необхідне повернути позивачці із державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, а іншу частину судового збору в розмірі 50 відсотків його суми слід стягнути із відповідача на користь позивача.

На підставі зазначеного та керуючись ч. 1 ст. 110, ст.ст. 112, 113 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 142, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, укладений 30 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Новобаварським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), актовий запис №238, розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Повернути ОСОБА_1 із державного бюджету 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, що складає 50 відсотків суми судового збору, сплаченого нею 15 квітня 2024 року згідно фіскального чеку платіж № 1312644569.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_4 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 28 травня 2024 року.

Суддя:                                          М.О. Скляренко