ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024Справа № 916/2001/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича

до 1) Фізичної особи-підприємця Кривенка Сергія Олександровича

2) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної

власності та інновацій"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2

про визнання заявки про реєстрацію знака на товари та послуги, такою, що не відповідає умовам надання правової охорони та визнання недійсним та скасування рішення про реєстрацію знака на товари та послуги (торговельної марки)

Представники:

від позивача: Зеров К.Л., Маленко О.В.

від відповідача 1: Чумаченко Д.О.

від відповідача 2: Поліщук Н.В.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Зарічанський Андрій Андрійович звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Кривенка Сергія Олександровича та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", в якому просить суд:

- визнати комбіноване позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", заявлене у заявці № m202113302 від 02.06.2021 про реєстрацію знака для товарів і послуг (торговельної марки) таким, що не відповідає умовам надання правової охорони;

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" від 07.04.2023 № 66295/ЗМ/23 про реєстрацію знака для товарів і послуг (торговельної марки) за заявкою № m202113302 від 02.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.05.2023 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня вручення ухвали суду.

24.05.2023 від Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2023 суд, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву (вх.№2070/23 від 12.05.2023) до розгляду та відкрити провадження у справі № 916/2001/23; справу № 916/2001/23 розглядати за правилами загального позовного провадження; залучити до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

29.06.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Кривенка Сергія Олександровича до Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича та ОСОБА_2 , відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним Договір про створення за замовленням похідного графічного твору-логотип "ІНФОРМАЦІЯ_1" в електронній формі від 19.03.2014, що укладений між Зарічанським А.А. та ОСОБА_4

04.07.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Кривенка Сергія Олександровича залишено без руху.

13.07.2023 від ФОП Кривенка Сергія Олександровича до Господарського суду Одеської області надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.07.2023 суд ухвалив: прийняти зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Кривенко Сергія Олександровича (вх. № 3241/23 від 29.06.2023) до Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та об`єднати зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/2001/23, яка розглядається за правилами загального позовного провадження.

23.06.2023 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про передачу справи №916/2001/23 за територіальною підсудністю.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.08.2023, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, суд ухвалив: справу №916/2001/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича до Фізичної особи-підприємця Кривенко Сергія Олександровича та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання заявки про реєстрацію знака на товари та послуги, такою, що не відповідає умовам надання правової охорони та визнання недійсним та скасування рішення про реєстрацію знака на товари та послуги (торгівельної марки) та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Кривенка Сергія Олександровича до Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору - передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

13.11.2023 справа № 916/2001/23 надійшла до Господарського суду міста Києва.

За наслідками проведеного автоматизованого розподілу справу № 916/2001/23 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 19.12.2023.

08.12.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За наслідками розгляду заяви відповідача 1, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення підготовчого засідання 19.12.2023 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.

11.12.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 2 за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву.

11.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про вступ у справу №916/2001/23 представника.

11.12.2023 на електронну пошту суду від Чугуєва Андрія Сергійовича (визначено як представника фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича) надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13.12.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 суд ухвалив: заяву фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 916/2001/23 - повернути без розгляду.

18.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшли клопотання про закриття провадження за зустрічним позовом, клопотання про приєднання доказів, клопотання про визнання подачі Кривенком С.О. зустрічного позову зловживанням процесуальними правами, клопотання постановити окрему ухвалу, клопотання про витребування оригіналу електронного доказу.

19.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшли заява про проведення підготовчого засідання без участі позивача, відзив на зустрічну позовну заяву, клопотання про продовження строку та заява про приєднання доказів.

У підготовче засідання 19.12.2023 прибув представник відповідача 2 за первісним позовом. Представник відповідача 1 за первісним позовом взяв участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції. Представники інших учасників справи в підготовче засідання не прибули.

Відповідно до ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 19.12.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 23.01.2024.

20.12.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшло клопотання про приєднання доказів.

19.01.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За наслідками розгляду заяви відповідача 1, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення підготовчого засідання 23.01.2024 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.

23.01.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання, додаткові письмові пояснення та заява про припинення повноважень представника.

23.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшли заява про проведення підготовчого засідання без участі позивача, клопотання про вирішення питання про прийняття або неприйняття до розгляду відзиву відповідача 1, клопотання про продовження строку на реалізацію процесуальних прав.

Разом з тим, підготовче засідання 23.01.2024 не відбулося у зв`язку з тривалою повітряною тривогою, з огляду на що, ухвалою суду від 24.01.2024 учасників справи № 916/2001/23 було повідомлено про те, що наступне підготовче засідання відбудеться 20.02.2024.

15.02.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 суд ухвалив: заяву Фізичної особи-підприємця Кривенка Сергія Олександровича про участь у судовому засіданні у справі №916/2001/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задовольнити частково; провести судове засідання з розгляду справи призначене на 20.02.2024 о 16:30 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кривенка Сергія Олександровича про участь у всіх судових засіданнях у справі №916/2001/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

19.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшли заява про проведення підготовчого засідання без участі позивача, заява щодо додаткових пояснень представника відповідача 1 та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

19.02.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшла заява про виклик експерта.

20.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшла заява про приєднання доказів.

20.02.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 1 за первісним позовом надійшли заперечення проти клопотання позивача про закриття провадження за зустрічним позовом.

У підготовче засідання 20.02.2024 прибув представник відповідача 2 за первісним позовом. Представник відповідача 1 за первісним позовом взяв участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції. Представники інших учасників справи в підготовче засідання не прибули.

Представник відповідача 1 за первісним позовом заперечив проти клопотання позивача за первісним позовом про закриття провадження у справі № 916/2001/23 за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Кривенка Сергія Олександровича до Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору. Представник відповідача 2 за первісним позовом залишив вирішення питання щодо вказаного клопотання на розсуд суду.

Розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича про закриття провадження у справі № 916/2001/23 за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Кривенка Сергія Олександровича до Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, суд прийшов до висновку про його обґрунтованість.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 суд ухвалив: закрити провадження у справі № 916/2001/23 за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Кривенка Сергія Олександровича до Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору.

Разом з тим, у підготовчому засіданні 20.02.2024 оголошено перерву до 27.02.2024.

22.02.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшли клопотання про виклик експерта та клопотання про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

За наслідками розгляду клопотання відповідача 1, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення підготовчого засідання 27.02.2024 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.

27.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі позивача та заперечення проти участі представника відповідача 1 у підготовчому засіданні.

У підготовче засідання 27.02.2024 прибув представник відповідача 2. Представник відповідача 1 взяв участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції. Представники інших учасників справи в підготовче засідання не прибули.

Розглянувши клопотання позивача про приєднання доказів від 18.12.2023, у якому позивач просить поновити строк на подання копій витягу з ЄРДР, угоди від 09.04.2019, експертного дослідження від 30.07.2021 № СЕ-19/115-21/9665-ДД, експертного дослідження від 25.07.2023 № 23-3573, довіреності від 30.04.2020; клопотання про приєднання доказів від 19.02.2024, у якому позивач просить поновити строк на подання копії висновку експертів від 01.02.2024 № 43/07-2023 та клопотання про продовження строку до 29.02.2024 включно для реалізації процесуальних прав, подання доказів та відповіді на відзив відповідача 2, суд зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи подані клопотання позивач, зокрема, зазначає, що він подавав відповідні докази до Господарського суду Одеської області, однак, з метою виключення процесуальної невизначеності, він також вважає за необхідне подати докази до Господарського суду міста Києва. Крім того, позивач стверджує, що зважаючи на категорію та складність спору, а також, значний обсяг доказів, що є необхідними для повного та всебічного розгляду справи, подання всіх доказів та документів в межах встановлених процесуальним законодавством строків є неможливим.

Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

З огляду на викладене, зважаючи на наведені позивачем доводи неможливості подачі доказів та документів у передбачений Господарським процесуальним кодексом України строк, у підготовчому засіданні 27.02.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про задоволення клопотань позивача від 18.12.2023 та від 19.02.2024 про поновлення строку на подачу відповідних доказів та клопотання про продовження строку до 29.02.2024 включно для реалізації процесуальних прав, подання доказів та відповіді на відзив відповідача 2.

Розглянувши клопотання позивача про визнання подання відповідачем 1 зустрічного позову зловживанням процесуальними правами та клопотання про постановлення окремої ухвали, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Частинами 1, 2 статті 246 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено (ч. 11 ст. 246 ГПК України).

Так, суд зазначає, що подання відповідачем 1 зустрічного позову у встановленому законодавством порядку є процесуальним правом сторони, що відповідає завданню господарського судочинства, у свою чергу, позивачем не доведено наявності в діях відповідача 1 обставин зловживання правами в розумінні приписів ст. 43 ГПК України, а відтак, суд відхиляє відповідні доводи позивача, як необґрунтовані.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відтак, обставини щодо вчинення кримінальних правопорушень, про які зазначає позивач мають з`ясовуватися в межах кримінального провадження № 12021162490000868 та не входять до предмета доказування в даній судовій справі.

Так, у підготовчому засіданні 27.02.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про визнання подання відповідачем 1 зустрічного позову зловживанням процесуальними правами та клопотання про постановлення окремої ухвали.

Розглянувши клопотання позивача про витребування у відповідача 1 разом зі смартфоном (мобільним телефоном) оригіналу переписки між ОСОБА_2 та Кривенком С.О. , Кривенко С.О. та ОСОБА_4 здійсненої за допомогою мобільного додатку встановленого на смартфон (мобільний телефон), суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 96 ГПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Разом з тим, позивачем не наведено які саме обґрунтовані сумніви викликають подані відповідачем 1 документи та не надано доказів на підтвердження відповідних сумнівів, з огляду на що судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання позивача з підстав необґрунтованості.

Розглянувши заяву відповідача 1 про виклик судового експерта, суд зазначає наступне.

Так, у заяві відповідач 1, зокрема, стверджує, що наявний у матеріалах справи Висновок експерта № 23-3573 експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 25.07.2023 року, складений експертом ОНДІСЕ Віталієм Рукавішниковим, має дуже багато суперечностей та даних, які не можуть сприйматись як встановлені, а отже такий висновок не може слугувати достовірним, достатнім та належним доказом в даній справі. З Висновку вбачається, що судовий експерт порушив вимоги Закону України "Про судову експеритизу", Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5, що свідчить про неповність та необ`єктивність проведеного дослідження.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Частиною 5 статті 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Відповідно до частини 4 статті 69 Господарського процесуального кодексу України експерт зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом та роз`яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява відповідача 1 про виклик експерта підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 суд, зокрема, ухвалив викликати в підготовче засідання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - Рукавішникова Віталія для надання роз`яснень щодо Висновку експерта № 23-3573 експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 25.07.2023 та відкласти підготовче засідання на 19.03.2024.

11.03.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

11.03.2024 через відділ діловодства суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшла заява про участь судовому засіданні, яке призначено на 19.03.2024, в режимі відеоконференції в приміщенні суду визначеному судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 суд відмовив у задоволенні заяви Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про участь судовому засіданні, яке призначено на 19.03.2024, в режимі відеоконференції в приміщенні суду визначеному судом.

18.03.2024 через відділ діловодства суду від експертної установи надійшов лист, у якому повідомлено про відсутність фінансової можливості для відрядження експерта для участі в судовому засіданні. Крім того, експертна установа, зокрема, просила суд надати можливість відповісти на поставлені питання в письмовій формі.

19.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі позивача.

19.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2.

У підготовче засідання 19.03.2024 прибули представники позивача та відповідача 2, представник відповідача 1 взяв участь у режимі відеоконференції, представники інших учасників судової справи у підготовче засідання не прибули. Судовий експерт, який викликався ухвалою суду від 27.02.2024, в підготовче засідання не прибув.

Представник позивача подав та підтримав клопотання про відкладення судового розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що 18.03.2024 позивачем було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги з новим представником. Представник відповідача 1 підтримав клопотання позивача про відкладення судового розгляду справи. Представник відповідача 2 не заперечував проти задоволення клопотання позивача про відкладення судового розгляду справи.

За наслідками розгляду клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, суд прийшов до висновку про його задоволення.

Поряд з цим, враховуючи наявність об`єктивної неможливості прибуття судового експерта в підготовче засідання, яке було призначено на 19.03.2024, суд прийшов до висновку про необхідність повторного виклику судового експерта Рукавішникова Віталія для надання роз`яснень щодо Висновку експерта № 23-3573.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 суд ухвалив: викликати повторно в підготовче засідання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - Рукавішникова Віталія для надання роз`яснень щодо Висновку експерта № 23-3573 експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 25.07.2023, в тому числі з питань, викладених в резолютивній частині ухвали; Повідомлено судового експерта, що у разі неможливості прибуття в підготовче засідання, відповіді на поставлені у п. 1 резолютивної частини ухвали питання можуть бути надані до суду у письмовому вигляді; підготовче засідання відкладено на 16.04.2024.

11.04.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення засідання 16.04.2024 в режимі відеоконференції, про що повідомлено представника відповідача 1.

12.04.2024 через відділ діловодства суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли відповіді експерта на питання, поставлені в ухвалі суду.

12.04.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

16.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи та клопотання про поновлення процесуального строку на приєднання доказів.

16.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовче засідання 16.04.2024 прибули представники позивача та відповідача 2, представник відповідача 1 взяв участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції. Представник третьої особи у підготовче засідання не прибув.

У підготовчому засіданні 16.04.2024 оголошено перерву до 23.04.2024.

18.04.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення засідання 23.04.2024 в режимі відеоконференції, про що повідомлено представника відповідача 1.

22.04.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшли заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі та заперечення проти висновку експертів.

22.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли доповнення до заперечень на клопотання відповідача 1.

22.04.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про призначення експертизи.

23.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли відповідь на заперечення відповідача 2.

У підготовче засідання 23.04.2024 прибули представники позивача та відповідача 2, представник відповідача 1 взяв участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції. Представник третьої особи у підготовче засідання не прибув.

За наслідками розгляду клопотання про зупинення провадження у справі судом відмовлено в його задоволенні з огляду на таке.

Так, у клопотанні відповідач 1 просить суд зупинити провадження у справі, оскільки існує реальна неможливість розгляду справи № 916/2001/23 у зв`язку з тим, що підставою для звернення ФОП Зарічанського А.А. визначено саме наявність прав на твір-логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1», який створено на підставі договору, який визнається недійсним у іншому проваджені в рамках іншого судочинства, у справі № 947/9714/24.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Так, суд зазначає, що зібрані в межах даної справи докази дозволяють встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, натомість викладені відповідачем доводи не є обґрунтованими підставами вважати, що розгляд даної справи неможливий до розгляду іншої, пов`язаної справи.

З огляду на викладене, у підготовчому засіданні 23.04.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про поновлення строку на подання доказів.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Позивач вказує, що звернувся до атестованих судових експертів у сфері інтелектуальної власності Дорошенка Олександра Федоровича та Мінченко Наталії Володимирівни з заявкою проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності по питанням: 1. Чи є графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» відомим в Україні до дати подачі заявки № m202113302 від 02.06.2021?; 2. Чи може ввести в оману комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою №m202113302 від 02.06.2021 щодо особи, яка надає послугу, а саме здійснює діяльність ресторану, пляжного-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1»?». Листом від 30.06.2023 від судового експерта Дорошенка О.Ф. позивача повідомлено, що експерти зайняті у проведенні численних експертиз, у тому числі за заявкою позивача від 12.05.2023. З огляду на завантаженість та негативні наслідки пов`язані з воєнним станом в Україні, у строки визначені законом немає можливості провести експертизу по поставленим питанням. Позивач вказує, що він повторно звернувся з відповідною заявою. За результатом проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності, судовими експертами Дорошенком О.Ф. та Мінченко Н.В. складений висновок від 29.03.2024 №50/02/12-2024. Оскільки висновок експертів №50/02/12-2024 був складений тільки 29.03.2024, позивач вказує на те, що був позбавлений можливості раніше подати його до суду.

З огляду на наявність поважних причин неподання доказів у строк, визначений процесуальним законодавством, судом без виходу до нарадчої кімнати в порядку ст. 119 ГПК України постановлено ухвалу про поновлення строку на подання доказів.

За наслідками розгляду клопотання відповідача 1 про призначення експертизи судом відмовлено в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до поданого клопотання відповідач 1 просить суд призначити по справі № 916/2001/23 комплексну судову технічну експертизу та судову фізико-хімічну експертизу документів, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Відповідач 1 також просив витребувати докази для проведення експертизи.

За твердженням відповідача 1, до предмету доказування у даній справі, в тому числі, належить з`ясування питання, чи виконані Договір про створення за замовленням похідного графічного твору-логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній формі від 19.03.2014 року (з додатками), Акт приймання-передачі від 05.06.2019 року та ескіз власноручно, та чи виконано саме у зазначені в даних документах дати, чи набагато пізніше.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Разом з тим, відповідачем 1 не надано належного обґрунтування наявності умов, існування яких в силу зазначених норм є необхідним для призначення експертизи, з огляду на що судом без виходу до нарадчої кімнати відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи та витребування доказів.

Разом з тим, у підготовчому засіданні 23.04.2024 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2024

10.05.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення засідання 14.05.2024 в режимі відеоконференції, про що повідомлено представника відповідача 1.

У судове засідання 14.05.2024 прибули представники позивача та відповідача 2, представник відповідача 1 взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Представник третьої особи у судове засідання не прибув.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача підтримав позов, представники відповідачів проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 14.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2021 Кривенко Сергій Олександрович (відповідач 1) звернувся до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» із заявою про державну реєстрацію торговельної марки (комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1»), номер заявки m202113302, для послуг 43 класу Міжнародної класифікації класів товарів і послуг (далі - МКТП): послуги готелів, послуги барів, послуги кафе, послуги ресторанів, послуги туристичних баз.

Відповідно до висновку експертизи за заявкою вих. № 66295/ЗМ/23 від 07.04.2023 заявка №m202113302 відповідає умовам надання правової охорони відносно усього переліку товарів і послуг.

Судом встановлено, що рішенням Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (відповідач 2) від 10.04.2023 №67145/ЗМ/23 затверджено висновок експертизи № 66295/ЗМ/23 від 07.04.2023 за заявкою на торговельну марку №m202113302, а також вирішено зареєструвати торговельну марку для всіх зазначених у заявці товарів і послуг.

Судом встановлено, що 29.06.2021 Зарічанський Андрій Андрійович (позивач) звернувся до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» із заявою про державну реєстрацію торговельної марки (словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1»), номер заявки m202115612, для послуг 43 класу МКТП.

Відповідно до попереднього висновку експертизи № 72367/ЗМ/23 від 17.04.2023, за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної згідно зі ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та відповідно до п. 4.5.1. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг» є підстави вважати, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони (п. 1 статті 5, стаття 6 Закону) відносно усього переліку товарів і/або послуг, оскільки заявлене словесне позначення є схожим настільки, що його можна сплутати з комбінованим позначенням «ІНФОРМАЦІЯ_1» (заявка № m202113302 від 02.06.2021), раніше поданим на реєстрацію Кривенком С.О. щодо таких самих і споріднених послуг.

Позивач зазначає, що він як відомий ресторатор та ОСОБА_2 (третя особа) у співавторстві створили первинний графічний твір - логотип « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для позначення та індивідуалізації майбутнього ресторану, пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», який було виражено у формі графічного твору на папері, та у подальшому на підставі договору від 19.03.2014 з ОСОБА_4 останнім було створено за замовленням похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній (цифровій) формі, всі виключні майнові права на який набув позивач.

Позивач також зазначає, що 06.06.2019 було анонсовано відкриття пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом публікації на сторінці ресторану в соціальній мережі Instagram (ІНФОРМАЦІЯ_2), де в подальшому також було зазначено, що даний пляжний комплекс, прибережний парк створений сім`єю Зарічанських. Відтак, позивач вважає, що словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» ресторану, пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» є об`єктом інтелектуальної власності - комерційним найменуванням, що належить позивачу.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що рішення відповідача 2 про реєстрацію за відповідачем 1 торговельної марки («ІНФОРМАЦІЯ_1») за заявкою № m202113302 порушує права позивача та є незаконним, оскільки при проведенні кваліфікаційної експертизи заявки відповідача 1 були наявні підстави для відмови в наданні заявленого на реєстрацію позначення правової охорони, зокрема:

- заявлене позначення може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги ресторану, пляжно-розважального комплексу;

- на дату подання відповідачем 1 заявки комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», складовою частиною якого є словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», є тотожним з відомим комерційним (фірмовим) найменуванням «ІНФОРМАЦІЯ_1», майнове право інтелектуальної власності на яке належить позивачу, яке останній набув до дати подання заявки відповідачем 1;

- комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» повністю відтворює похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній (цифровій) формі, виключні майнові права на який належать позивачу, що є відомим в Україні (з урахуванням в тому числі доводів, викладених у відповіді на відзив, що подана 19.03.2024).

За наведених обставин, позивач просить суд:

- визнати комбіноване позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", заявлене у заявці № m202113302 від 02.06.2021 про реєстрацію знака для товарів і послуг (торговельної марки) таким, що не відповідає умовам надання правової охорони;

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" від 07.04.2023 № 66295/ЗМ/23 про реєстрацію знака для товарів і послуг (торговельної марки) за заявкою № m202113302 від 02.06.2021.

Відповідач 1, заперечуючи проти позовних вимог, вказує на те, що у 2019 році відповідач 1, позивач та третя особа були партнерами та разом створили ресторанно-розважальний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований в с. Фонтанка Одеської області; посилання позивача, що назва проекту «ІНФОРМАЦІЯ_1» була придумана ним у 2014 році, грунтується на підроблених ним документах; спірний логотип « ІНФОРМАЦІЯ_1 » передано засобами мобільного додатку Viber у власність відповідача 1 його автором - ОСОБА_6 ; ФОП Зарічанський А.А. був зареєстрований як ФОП з КВЕД 56.10 з 07.02.2020; відповідач 1 фактично створив ресторанно-розважальний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» та здійснював безпосередню господарську діяльність у зазначеному комплексі.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач 2 зазначає про законність висновку щодо реєстрації торговельної марки за заявкою № m202113302 та про відсутність підстав для застосування до вказаної заявки умов для відмови в наданні правової охорони; про те, що вимога визнати позначення таким, що не відповідає умовам правової охорони, є формою втручання в дискреційні повноваження; позивач не є особою, що має право оскаржити рішення за заявкою, оскільки такою особою є заявник, щодо якого винесено відповідне рішення НОІВ.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на знак для товарів і послуг" у відповідній редакції особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до НОІВ заявку.

Відповідно до ст. 10 зазначеного закону експертиза заявки складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться НОІВ відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, чи торговельної марки за міжнародною реєстрацією відображаються в обґрунтованому висновку експертизи, що набирає чинності з дня затвердження його НОІВ.

На підставі такого висновку за заявкою НОІВ приймає рішення про реєстрацію торговельної марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації торговельної марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію торговельної марки щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації торговельної марки для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення НОІВ за заявкою надсилається заявнику.

Як встановлено судом, рішенням Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (відповідач 2) від 10.04.2023 №67145/ЗМ/23 затверджено висновок експертизи № 66295/ЗМ/23 від 07.04.2023 за заявкою на торговельну марку №m202113302, а також вирішено зареєструвати торговельну марку для всіх зазначених у заявці товарів і послуг.

В той же час, як встановлено судом, 29.06.2021 Зарічанський Андрій Андрійович (позивач) звернувся до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» із заявою про державну реєстрацію торговельної марки (словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1»), номер заявки m202115612, для послуг 43 класу МКТП.

Відповідно до попереднього висновку експертизи № 72367/ЗМ/23 від 17.04.2023, за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної згідно зі ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та відповідно до п. 4.5.1. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг» є підстави вважати, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони (п. 1 статті 5, стаття 6 Закону) відносно усього переліку товарів і/або послуг, оскільки заявлене словесне позначення є схожим настільки, що його можна сплутати з комбінованим позначенням «ІНФОРМАЦІЯ_1» (заявка № m202113302 від 02.06.2021), раніше поданим на реєстрацію Кривенком С.О. щодо таких самих і споріднених послуг.

Оскільки предметом позовних вимог є оскарження рішення, на підставі якого відповідачем 1 набуто відповідні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку (заявка № m202113302), що, за твердженням позивача, не відповідає умовам надання правової охорони як така, що відтворює/тотожна належними позивачу об`єктами інтелектуальної власності, а також може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги, враховуючи, що наявність рішення про реєстрацію за відповідачем 1 торговельної марки (заявка № m202113302 ) є перешкодою для реєстрації за позивачем позначення за заявкою № m202115612, суд доходить висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів існування у нього охоронюваного законом інтересу, а отже і наявність прав та підстав для звернення до суду з даним позовом.

При цьому, оскільки позивач в даному спорі захищає свій майновий (комерційний) інтерес, пов`язаний з підприємницькою діяльністю, а відповідач 1 є фізичною особою-підприємцем, що подав на реєстрацію торговельну марку як об`єкт, що вирізняє товари і послуги певної особи, що, відповідно, за своєю суттю є елементом, пов`язаним саме зі здійсненням господарської діяльності, даний спір за своєю природою є таким, що відноситься до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами (надалі - ГК України).

До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).

Частиною 1 ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 ГК України).

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 ЦК України).

Відповідно до п. 3 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 23.12.1993 постановлено, що відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки; свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Судом встановлено, що датою подання відповідачем 1 заявки № m202113302 є 02.06.2021.

Оскільки відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки, то відповідність торговельних марок умовам надання правової охорони має розглядатися, виходячи із дати подання відповідачем 1 вказаної вище заявки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знак для товарів і послуг" (тут і далі - у редакції чинній на дату подання заявки відповідачем 1), згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують: державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні повні або скорочені назви держав чи міжнародні літерні коди держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до торговельної марки як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом з надання дозволу на використання в торговельній марці офіційної назви та міжнародного літерного коду держави Україна є колегіальний орган, утворений НОІВ.

Частиною 2 статті 6 зазначеного Закону встановлено, що згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які зокрема, є можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Частиною 3 статті 6 зазначеного Закону встановлено, що не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з комерційними найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до НОІВ заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.

Частиною 4 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачено, що не реєструються як торговельні марки позначення, які відтворюють, зокрема, назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників.

Оскільки позивач вказує про невідповідність позначення за заявкою №m202113302 умовам надання правової охорони, як такого, що може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги, як такого, що є тотожним з відомим в Україні комерційним (фірмовим) найменуванням «ІНФОРМАЦІЯ_1», майнове право інтелектуальної власності на яке належало позивачу до дати подання заявки відповідачем 1, та як такого, що повністю відтворює похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній (цифровій) формі, виключні майнові права на який належать позивачу, до предмету доказування входять вказані обставини.

Щодо доводів позивача про те, що позначення за заявкою m202113302 може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4.3.1.9. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг» «До позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов`язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача».

Позивач з метою доведення обставин щодо можливості введення позначення в оману подав до суду висновок експертів за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності №50/02/12-2024, складеного 29.03.2024 судовими експертами Дорошенком О.Ф. та Мінченко Н.В .

Відповідно до висновку, складеного 29.03.2024 судовими експертами Дорошенком О.Ф. та Мінченко Н.В. , експерти дійшли висновку, що комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою m202113302 від 02.06.2021 може ввести в оману щодо особи, яка надає послугу, а саме здійснює діяльність ресторану, пляжно-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1»

За змістом ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

За змістом ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Оцінюючи висновок, складений судовими експертами Дорошенком О.Ф. та Мінченко Н.В. в частині питання можливості спірного позначення ввести в оману щодо особи, яка надає послуги, суд враховує таке.

Досліджуючи можливість спірного позначення ввести в оману щодо особи, яка надає послуги, судові експерти зазначили, що «введення в оману споживачів стосовно виробника товарів» є у тому числі наслідком сплутування споживачем товарів різних виробників зокрема через використання ними тотожних або схожих настільки, що їх можна сплутати, позначень. Небезпека введення споживача в оману щодо позначення не містить у собі прямих неправдивих вказівок на певного виробника (оманливе позначення), однак, може побічно вказувати на певну особу, внаслідок того, що воно є тотожним чи схожим настільки, що його можна сплутати, з комерційними позначеннями, пов?язаними з іншими виробниками (надавачами), вже відомими споживачу як виробники (надавачі) таких самих або споріднених товарів (послуг). Таким чином, здатність позначення вводити в оману споживачів визначається на основі дослідження як елементів самого позначення, так і внаслідок використання тотожних чи схожих позначень різними особами для споріднених товарів чи послуг.

За проведеним дослідженням експерти зазначили, що зображення позначень за заявкою №m202113302 та логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивача, за виключенням двох композицій, повністю збігаються за складом композиційних елементів, їх взаємним розташуванням, характером виконання елементів, характером виконання всієї композиції разом - елементи знаходяться у певній пропорції та мають фіксоване розташування відносно один одного, кольоровою гамою, та за всіма характерними рисами зображень, зокрема, використання зображень крапель води та штрихах літер.

Отже, комбіноване позначення за заявкою m202113302, за висновками експертів, повторює логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» (за виключенням зображень двох частин твору), а отже, відтворює його.

При цьому, експертами зазначено також те, що логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» асоціюється з певними особами - Зарічанським А.А. та ОСОБА_2 (родиною ОСОБА_2), та відкритим ними ресторанним комплексом «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Таким чином, експерти зазначили, що поява на ринку таких самих або споріднених послуг (ресторанного комплексу), при наданні яких використовується позначення, яке копіює, відтворює логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1», може породжувати у свідомості споживачів асоціації з певною особою, яка надає послуги, що насправді не відповідають дійсності.

Досліджуючи висновок експертів зокрема в зазначеній частині щодо відповіді стосовно оманливості знаку, суд зазначає, що такий висновок складено атестованими судовими експертами Дорошенком О.Ф. та Мінченко Н.В. , відповідь на вказане питання є обґрунтованою та такою, що узгоджується з іншими матеріалами справи, у висновку вказано, що він підготовлений для подання до суду, а експерти повідомлені про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, а отже суд приймає висновок експертів зокрема в частині відповіді на питання щодо можливості позначення ввести в оману щодо особи, яка надає послуги.

Крім того, наявність асоціацій та пов`язаностей логотипу «ІНФОРМАЦІЯ_1» саме з особою позивача як ресторатора підтверджується наявними у справі доказами.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позначення за заявкою №m202113302 від 02.06.2021 є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка надає послугу, зокрема, щодо особи позивача.

Доводи відповідача 1, зокрема, в частині того, що він був діловим партнером позивача та фактично створив ресторанно-розважальний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1», здійснюючи безпосередню господарську діяльність у зазначеному комплексі, не оцінюються судом, оскільки самі по собі такі доводи не спроможні спростувати ту обставину, що встановлена судом на підставі поданих доказів, щодо того, що логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» асоціюється з певними особами - Зарічанським А.А. та ОСОБА_2 (родиною ОСОБА_2), та відкритим ними ресторанним комплексом «ІНФОРМАЦІЯ_1», та, відповідно, такі доводи не спроможні спростувати висновки щодо можливості позначення відповідача 1 ввести в оману щодо особи, яка надає послуги.

Щодо доводів позивача про тотожність спірного позначення з комерційним найменуванням позивача «ІНФОРМАЦІЯ_1», що є відомим в Україні, суд зазначає таке.

До об`єктів права інтелектуальної власності, визначених ст. 420 ЦК України належать, в т.ч. комерційні (фірмові) найменування.

Відповідно до ст. 489 ЦК України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов`язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

За приписами ч. 3 ст. 159 ГК України правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб`єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу.

З огляду на приписи вищезазначеного законодавства, правова охорона надається комерційному найменуванню за умов якщо: по-перше, комерційне найменування дає можливість вирізнити одну юридичну особу з-поміж інших; по-друге, комерційне найменування не вводить в оману споживачів щодо справжньої діяльності такої юридичної особи; при цьому, комерційне найменування повинно фактично бути використаним у господарському обороті.

Як зазначає позивач, йому належить відоме в Україні комерційне (фірмове) найменування «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке він набув до дати подання заявки відповідачем 1. У підтвердження вказаних обставин позивач, зокрема, посилається на: відомості з офіційного веб-сайту ТОВ «Блек Сі Рів`єра», з яким позивач уклав договір оренди нерухомого майна для розміщення комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», де серед новин 14.05.2019 вказано про відкриття ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від рестораторів ОСОБА_2 та Андрія Зарічанських ; відомості зі сторінки ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в соціальній мережі Instagram; інформація про кількість відгуків від реальних користувачів про ресторан, пляжний-розважальний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на сайті Google, а саме 3 585; зображення маркеру розташування ресторану, пляжного-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на карті з словесним позначенням - «Ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1» та з гіперпосиланням на інтерактивну карту Google Maps; пляжного-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» у всесвітній соціальній мережі Facebook, кількість підписників на зазначену сторінку складає - 3 200 осіб (за даними мережі), при цьому 2 800 осіб відмітили «Подобається» (за даними мережі); видання «Гордон», на платформі Youtube тощо.

Відтак, позивач вважає, що інформація про Зарічанського А.А. як засновника ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », комерційне (фірмове) найменування «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 14.05.2019 (дата першого використання на сайті ТОВ «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА», ІНФОРМАЦІЯ_3) та Логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 06.06.2019 (дата першого відтворення у соціальній мережі Іnstagram, у веб-сторінці ресторану, пляжного-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1») до дати подачі відповідачем 1 заявки №m202113302 від 02.06.2021, стало доступно до необмеженого кола користувачів, з яким ознайомилась необмежена кількості осіб, як з України, так і всесвіту.

В той же час, суд зауважує, що підставою для відмови в наданні правової охорони позначенню зокрема через тотожність з комерційний найменуванням є в тому числі факт відомості такого комерційного найменування в Україні, а тому позивач, заявляючи таку підставу позову, повинен окрім того, що довести належність йому комерційного найменування станом на дату подання заявки за відповідного позначення, ще й довести належними і допустимими доказами відомість такого комерційного (фірмового) найменування в Україні.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б були спроможними підтвердити наявність у позивача відомого в Україні комерційного найменування «ІНФОРМАЦІЯ_1» станом на 02.06.2021, як-от відповідних результатів соціального опитування у різних областях України, відповідних значних в контексті території України охоплень (переглядів сторінок в Інтернет мережі тощо), висновків судових експертів та ін., натомість подані позивачем докази щодо необмеженої, як він зазначає, кількості переглядів, не здатні підтвердити зазначені обставини, існування яких є необхідним для висновку про обґрунтованість підстав позову в цій частині, оскільки в даному разі повинні мати місце дані із чіткими цифрами щодо кількості обізнаних людей про відповідне комерційне найменування, на підставі яких можна зробити висновок про наявність підстав вважати таке комерційне найменування відомим в Україні.

Відтак, суд вважає необґрунтованим твердження позивача про тотожність позначення за заявкою №m202113302 з комерційним найменуванням позивача «ІНФОРМАЦІЯ_1», що є відомим в Україні.

Щодо доводів позивача про те, що позначення відповідача відтворює похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній (цифровій) формі, виключні майнові права на який належать позивачу, який є відомим в Україні (з урахуванням доводів, викладених у відповіді на відзив, що подана 19.03.2024), суд зазначає таке.

У підтвердження зазначених обставин позивач посилається, зокрема, на те, що він як відомий ресторатор та ОСОБА_2 (третя особа) у співавторстві створили первинний графічний твір - логотип « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для позначення та індивідуалізації майбутнього ресторану, пляжно-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який було виражено у формі графічного твору на папері, та у подальшому на підставі договору від 19.03.2014 з ОСОБА_4 останнім було створено за замовленням похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній (цифровій) формі, всі виключні майнові права на який набув позивач.

Відповідно до договору про створення за замовленням похідного графічного твору - логотип « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в електронній формі від 19.03.2014, сторонами якого зазначено Зарічанського А.А. як замовника та ОСОБА_4 як автора, замовник доручає, а автор приймає на себе виконання замовлення по створенню похідного графічного твору - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній формі; на виконання замовлення замовник надає автору копію первинного графічного твору, виконаного на папері; автор на основі наданого замовником первинного графічного твору та технічного завдання створює похідний графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній формі, придатний для введення замовником в цивільний обіг, використання замовником в рекламі, поліграфічній продукції, фірмовій продукції, веб-сайтах тощо.

До позову долучено копію акту приймання-передачі похідного графічного твору - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» в електронній формі від 05.06.2019, додатком до якого є зображення відповідного логотипу.

Крім того, у підтвердження доводів щодо відомості графічного твору - логотипу «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивач надав висновок експертів за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності №50/02/12-2024, складений 29.03.2024 судовими експертами Дорошенком О.Ф. та Мінченко Н.В. , відповідно до якого експерти, зокрема, дійшли висновку, що графічний твір - логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» був відомим в Україні до дати подачі заявки №m202113302 від 02.06.2021.

Разом з тим, у судовому засіданні 14.05.2024 представник відповідача 1 зауважив про те, що у судового експерта Дорошенка О.Ф., який поряд з експертом Мінченко Н.В. підписав висновок, що включає відповіді зокрема на питання, що стосуються графічного твору як об`єкта авторського права, відсутнє право на проведення досліджень, пов`язаних з об`єктами авторського права. З огляду на те, що позивачем у судовому засіданні не надано доказів на спростування вказаних обставин, суд доходить висновку, що позивачем не доведено обставин щодо відомості графічного твору, в тому числі обставин щодо відтворення у спірному позначенні відомого в України графічного твору, належного позивачу.

Відповідач 1, заперечуючи проти позову, зокрема, зазначає, що посилання позивача, що назва проекту «ІНФОРМАЦІЯ_1» була придумана ним у 2014 році, ґрунтується на підроблених ним документах та про те, що спірний логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1» передано засобами мобільного додатку Viber у власність відповідача 1 його автором - ОСОБА_6 .

Суд зазначає, що доводи відповідача 1 в цій частині зокрема зводяться до належності йому відповідних авторських прав на логотип «ІНФОРМАЦІЯ_1», водночас суд не оцінює доводи та подані докази відповідача 1 в цій частині, з огляду на те, що суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявленої ним підстави позову щодо відтворення у спірному позначенні за заявкою №m202113302 від 02.06.2021 відомого в України графічного твору - логотипу «ІНФОРМАЦІЯ_1», належного позивачу.

Водночас, з огляду на висновки суду, що позначення за заявкою m202113302 від 02.06.2021 є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка надає послугу, зокрема, щодо особи позивача, вказане позначення підпадає під критерії відмови в наданні правової охорони.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

При цьому, відповідно до ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони;

б) наявності у свідоцтві елементів зображення торговельної марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності з дати, наступної за датою подання заявки.

Як встановлено судом, відповідно до висновку експертизи за заявкою вих № 66295/ЗМ/23 від 07.04.2023 заявка №m202113302 відповідає умовам надання правової охорони відносно усього переліку товарів і послуг.

Як встановлено судом, рішенням Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (відповідач 2) від 10.04.2023 №67145/ЗМ/23 затверджено висновок експертизи № 66295/ЗМ/23 від 07.04.2023 за заявкою на торговельну марку m202113302, а також вирішено зареєструвати торговельну марку для всіх зазначених у заявці товарів і послуг.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

З огляду на те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 у справі №916/1817/23 частково задоволено заяву ФОП Зарічанського А.А. про забезпечення позову до подання позову та заборонено Державній організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" здійснювати державну реєстрацію торговельної марки та публікацію за заявкою №m202113302 від 02.06.2021, зважаючи на те, що відповідач 2 не видав відповідне свідоцтва з урахуванням вказаної ухвали суду, враховуючи, що позивач довів наявність у нього порушеного права, суд вважає за можливе у даному випадку з метою відновлення порушеного права позивача застосувати ефективний спосіб захисту, тобто такий що відповідає змісту відповідного права та характеру його порушення, у господарських правовідносинах, шляхом визнання недійсним рішення Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", яким затверджено висновок експертизи від 07.04.2023 № 66295/ЗМ/23 за заявкою № m202113302 від 02.06.2021, про реєстрацію торговельної марки від 10.04.2023 №67145/ЗМ/23.

При цьому, вимога про визнання позначення таким, що не відповідає умовам надання правової охорони є декларативним та, відповідно, нефективним способом захисту з огляду на те, що вказаний факт, по суті, є обставиною, якому обгрунтована інша вимога, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання недійсним рішення Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", яким затверджено висновок експертизи від 07.04.2023 № 66295/ЗМ/23 за заявкою № m202113302 від 02.06.2021, про реєстрацію торговельної марки від 10.04.2023 №67145/ЗМ/23.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведені приписи ч. 4, 9 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в частині задоволених вимог покладаються на відповідача 1, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (ідентифікаційний код: 44673629), яким затверджено висновок експертизи від 07.04.2023 № 66295/ЗМ/23 за заявкою № m202113302 від 02.06.2021, про реєстрацію торговельної марки від 10.04.2023 №67145/ЗМ/23.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кривенка Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.05.2024

Суддя Ю.В. Картавцева