ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року

м. Київ

справа № 2-771/1994

провадження № 61-10992св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2023 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст апеляційної скарги та ухвалених судових рішень

31 березня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Запорізького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з 17 червня 1989 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будь-яких непорозумінь у сімейному житті у сторін не виникало.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер. Після його смерті позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 16 березня 2023 року державний нотаріус Кравцова Л. М. повідомила її, що свідоцтво про право на спадщину їй ще не видавалося, у зв`язку з відсутністю родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

28 березня 2023 року ОСОБА_2 отримала у Заводському районному суді м. Запоріжжя архівну копію рішення суду від 17 листопада 1994 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після чого з`ясувалося, що розірвання шлюбу було фіктивним, оскільки було необхідним лише для оформлення ОСОБА_1 спадщини.

Посилаючись на те, що рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 просила скасувати оскаржуване судове рішення, а провадження у справі закрити.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2023 року цивільну справу № 2-771/1994 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу витребувано із Заводського районного суду м. Запоріжжя.

03 квітня 2023 року до Запорізького апеляційного суду надійшли копії документів цивільної справи № 2-771/1994, а саме: копія рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року, копія акта про виділення для знищення документів і справ Заводського районного суду м. Запоріжжя за 2004 рік та архівна довідка від 07 квітня 2023 року № 01-63/212/2023, в якій зазначено, що матеріали справи (крім оригіналу рішення суду) знищені за строком зберігання; оригінал рішення суду від 17 листопада 1994 року зберігається в архіві Заводського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року та додані до неї матеріали направлено до Заводського районного суду м. Запоріжжя для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-771/1994.

05 червня 2023 року до Запорізького апеляційного суду надійшли матеріали справи після відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-771/1194 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу в частині повного тексту рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2023 року матеріали відновленого судового провадження у справі № 2-771/1994 повернуто до Заводського районного суду м. Запоріжжя для усунення недоліків, оскільки суд не відновив провадження в частині позовної заяви ОСОБА_1 з додатками та інших документів.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2023 року внесено виправлення в резолютивну частину ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2023 року. Доповнено резолютивну частину судового рішення абзацом третім, такого змісту: «У відновленні втраченого судового провадження у цивільній справі ЄУН № 2-771/1994 в частині позовної заяви ОСОБА_1 з додатками, інших документів, які були надані позивачем суду під час здійснення судового процесу та іншим особам зі справи до втрати провадження, копій цих документів, інших відомостей, що стосуються справи, - відмовлено».

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року повернуто заявниці.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судове провадження у справі № 2-771/1994 втрачене і ухвалою суду першої інстанції відновлене лише в частині повного тексту рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року, а тому розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року є неможливим.

Зважаючи на те, що чинним Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) не врегульовано питання повернення апеляційної скарги, поданої на судове рішення у справі, в якій втрачене судове провадження, суд апеляційної інстанції, застосувавши аналогію права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню заявниці на підставі статті 357 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сердюченко В. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу до Запорізького апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що про наявність рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 1994 року ОСОБА_2 стало відомо лише у 2023 році, а тому вона, з незалежних від неї причин, не могла надати суду позовну заяву та інші документи, необхідні для відновлення втраченого судового провадження.

Повертаючи апеляційну скаргу заявниці, апеляційний суд фактично позбавив її конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення, що є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 24 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сердюченко В. В., на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сердюченко В. В., з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Заводського районного суду м. Запоріжжя матеріали цивільної справи № 2-771/1994; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У вересні 2023 року матеріали справи № 2-771/1994 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі № 2-771/1994 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2023 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 2-о-29/11.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі № 2-771/1994 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2023 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що право на суд включає в себе не тільки право ініціювати провадження, а й право розраховувати на розгляд спору судом (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2002 року у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99, пункт 25; від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява № 377/02, пункт 52).

ЄСПЛ зазначав, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

ЄСПЛ у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі», заява № 39199/98).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Питання про повернення апеляційної скарги врегульоване ЦПК України, який визначає підстави та порядок повернення апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Тобто, якщо скаржник не усунув недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі про залишення без руху, у строк, встановлений судом, вона вважається неподаною і повертається скаржнику.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: 1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; 2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання; 3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції; 4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (частина п`ята статті 357 ЦПК України).

Інших підстав для повернення апеляційної скарги процесуальний закон не передбачає.

Отже, цей перелік підстав для повернення апеляційної скарги не може бути розтлумачений розширено і так, щоб формулювати нові, не передбачені процесуальним законом підстави.

Повноваження суду апеляційної інстанції чітко визначені та врегульовані ЦПК України. Надання повноважень суду апеляційної інстанції на ухвалення певних процесуальних рішень з підстав, не передбачених процесуальним законом, є порушенням принципу законності, який полягає в обов`язку суду неухильно дотримуватися у своїй діяльності приписів Конституції та законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції є судом встановлення, дослідження та з`ясування питань про факти, тому може встановлювати обставини справи, приймати, досліджувати та надавати оцінку доказам.

Відповідно до частини першої статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Згідно з частиною другою статті 494 ЦПК України в ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів (частина третя статті 494 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої після набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цієї статті, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, провадження у якій втрачено (частина четверта статті 494 ЦПК України).

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003, провадження № 61-9312сво22.

Суд застосовує аналогію закону й аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого є прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21).

Той факт, що у ЦПК України не визначено повноважень для суду апеляційної інстанції щодо повернення апеляційної скарги у разі втрати судового провадження та неможливості його відновити повністю або в необхідній частині, не є прогалиною у законодавстві, яка підлягає довільному усуненню.

Отже, застосування судом апеляційної інстанції аналогії права і повернення апеляційної скарги на підставі статті 357 ЦПК України у справі, що переглядається, є недопустимим, оскільки процесуальний закон не визначає такої підстави для повернення апеляційної скарги, як неповне відновлення судового провадження, і це не є прогалиною у законодавчому регулюванні.

Відповідно до статті 494 ЦПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження або у разі перегляду судового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відновленні втраченого судового провадження чи відновлено його частково, зобов`язаний ухвалити відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень, у переліку яких повернення апеляційної скарги не передбачено.

Верховний Суд зазначає, що перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Отже, повернення апеляційної скарги у зв`язку з тим, що втрачене судове провадження відновлено лише частково, суперечить нормам процесуального права та позбавляє заявницю права на перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що вказує на порушення права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції розподілу судових витрат не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сердюченко Володимир Володимирович, задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2023 року скасувати, справу № 2-771/1994 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець