Справа № 161/5045/24 Провадження №33/802/371/24 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В. В.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року                                                                 місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю представника особи щодо майна якої вирішується питання про його оплатне вилучення – адвоката Поліщука В.А., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП, і на підставі ст.36 КУпАП призначено йому стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 (п`ятнадцять) діб з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк десять років та з оплатним вилученням транспортного засобу – «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Постановою судді ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28 лютого 2024 року, о 00.04 годин, на вулиці Потебні, в місті Луцьк, Волинської області, керував транспортним засобом – «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме – запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів, та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказані дії вчинені ОСОБА_1 як особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Крім того, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28 лютого 2024 року, о 00.04 годин, на вулиці Потебні, в місті Луцьк, Волинської області, повторно протягом року керував транспортним засобом – «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом.

Також ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28 лютого 2024 року, о 00.04 годин, на вулиці Потебні, в місті Луцьк, Волинської області, повторно протягом року керував транспортним засобом – «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами.

Не оспорюючи фактичні обставини,  ОСОБА_1  та особа щодо майна якої вирішується питання про його оплатне вилучення ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, у зв`язку тим, що оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з`ясування обставин у справі, з неправильним застосуванням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, на переконання апелянтів, адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення предмета, який став знаряддям вчинення адміністративного правопорушення, може бути застосовано лише до особи, яка є порушником або до особи, яка своїми діями сприяла вчиненню такого правопорушення.

Вказують, що ОСОБА_2 , яка є власником транспортного засобу «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , особисто не знайома з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, автомобіль останньому у користування не надавала та не погоджувала такої передачі. Тобто ОСОБА_1 здійснював керування вказаним вище автомобілем поза волею власника майна ОСОБА_2 ..

З огляду на викладене, апелянти просять оскаржувану постанову в частині оплатного вилучення транспортного засобу скасувати, повернути автомобіль марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши адвоката Поліщука В.А., який підтримував апеляційні скарги та просив оскаржувану постанову в частині оплатного вилучення транспортного засобу скасувати, доходжу висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, у зв`язку з цим оскаржуване рішення переглядається в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.

Так, положеннями ст.33 КУпАП регламентовано, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень правопорушником.

Як встановлено місцевим судом і не заперечується ОСОБА_1 , останній вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.126, ч.5 ст.126 та ч.3 ст.130 КУпАП.

Санкцією ч.3 ст.130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

У свою чергу, санкція ч.5 ст.126 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Також судом першої інстанції встановлено, що не заперечується ОСОБА_1 , останній систематично притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.126, 130 КУпАП, які є одними з найтяжчих адміністративних правопорушень, та є особою, яка вже позбавлена права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.36 КУпАП, яка передбачає, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Таким чином судом першої інстанції на підставі ст..36 КУпАП, враховуючи санкції ч.5 ст.126 та ч.3 ст.130 КУпАП, особу порушника, обставини справи, прийнято рішення піддати ОСОБА_1 остаточному адміністративному стягненню в межах санкції частини 3 статті 130 КУпАП – у вигляді адміністративного арешту на строк 15 (п`ятнадцять) діб з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк десять років та з оплатним вилученням транспортного засобу – «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 .

На переконання апеляційного суду, застосований до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення в повній мірі забезпечить виконання мети такого стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.

Що стосується доводів апелянтів про незаконність оскаржуваної постанови в частині оплатного вилучення транспортного засобу «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , апеляційний суд зазначає таке.

Місцевим судом встановлено, що транспортний засіб – «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 не перебуває у приватній власності саме порушника ОСОБА_1 , на належить ОСОБА_2 , внаслідок чого застосувати до ОСОБА_1 стягнення у вигляді конфіскації вказаного транспортного засобу в порядку, передбаченому ч.3 ст.130 КУпАП, не видається за можливе.

Однак, на відміну від положень ч.3 ст.130 КУпАП, якою передбачена можливість конфіскації транспортного засобу, який перебуває саме у приватній власності порушника, положеннями ч.5 ст.126 КУпАП не передбачено жодних обмежень щодо оплатного вилучення транспортного засобу, який не перебуває у приватній власності порушника.

Вказане узгоджується з положеннями ст.28 КУпАП, яка передбачає, що оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

На думку апеляційного суду, законодавець за правилами законодавчої техніки в цілях правової визначеності цілеспрямовано не вказав у цих нормах (ст.28 та ч.5 ст.126 КУпАП) про обов`язковість перебування об`єкта оплатного вилучення, який став знаряддям вчинення, як у даному випадку, у приватній власності порушника, як це зробив у ст.29 та ч.3 ст.130 КУпАП.

Враховуючи вказане вище, підстави для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2024 року щодо  ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду                                 В.П. Денісов