Справа № 166/878/23

Провадження №1-кп/157/37/24

УХВАЛА

17 травня 2024 рокумісто Камінь-Каширський

          Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі головуючого – судді                    ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора                                                      ОСОБА_3 ,

обвинуваченого                                           ОСОБА_4 ,

захисника                                                      ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023030570000155   від   14   квітня   2023   року   про   обвинувачення   ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

                                                              встановив:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на строк 60 днів, яке мотивує тим, що останній обґрунтовано обвинувачується в умисному спричиненні своїй матері ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої. Досудовим розслідуванням встановлено достатність доказів для обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Обвинувачений ОСОБА_4 свою причетність до інкримінованого йому кримінального правопорушення заперечив. Наразі є обґрунтовані підстави для продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існування реальної загрози призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років спонукає людину, не дивлячись на родинні та суспільні стосунки і матеріальний стан, вживати всі можливі заходи, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, зокрема переховуватись від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків. Вважає, що тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, який унеможливлює здійснення тиску на інших учасників кримінального провадження та втечу ОСОБА_4 , а також вчинення нового кримінального правопорушення.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні і вчинити інші  кримінальні  правопорушення.  На  цей  час  вищевказані   ризики   жодним   чином не  зменшилися  та  продовжують  існувати.  Обвинувачений  ОСОБА_4   не  має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи, власної сім`ї та грошових коштів. Крім того, характер вчиненого злочину та відомості про особу обвинуваченого свідчать про те, що ОСОБА_4 схильний до застосування насильства, що вказує на підвищений рівень небезпечності обвинуваченого в разі його перебування на свободі. Крім того, звернув увагу, що злочин ОСОБА_4 вчинив під час перебування під адміністративним наглядом.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 подав суду заперечення на клопотання, яке мотивує тим, що відсутні правові підстави для застосування в цьому конкретному випадку найсуворішого запобіжного заходу для ОСОБА_4 , оскільки пред`явлене обвинувачення є необґрунтованим, жодного доказу причетності ОСОБА_4 до події злочину об`єктивно не існує, ризики, про існування яких  стверджує  сторона  обвинувачення,  відсутні,  а  тому  в  задоволенні  клопотання слід відмовити. Зазначив, що прокурор у клопотанні лише формально послався на ризики, без будь-якого мотивування, а тому їх існування є недоведеним, доводи прокурора є надуманими та не ґрунтуються на фактичних обставинах. Крім цього, вказує, що стороною обвинувачення не надано суду доказів спроб ОСОБА_4 будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню, вчиняти дії, спрямовані на вплив свідків та/або потерпілого у цьому кримінальному провадженні, намагатися переховуватись від правоохоронних органів, вчинити інше правопорушення. Відомо, що ОСОБА_4 не чинив жодного опору під час його затримання, не втікав, не переховувався, добровільно надав показання щодо розслідуваних подій, свої біологічні взірці  (відбитки  пальців  рук,  кров,  змиви,  піднігтьовий  вміст),  пройшов  освідування, не заперечив факту перебування у стані сп`яніння, хоча мав змогу скористатись правом не свідчити проти себе та уникати в передбачений процесуальним законом спосіб від зібрання слідством доказів, чим істотно утруднити перебіг досудового розслідування. Вважає, що кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій відповідних матеріалів, якими слідчий та/або прокурор обґрунтовує доводи при запереченні щодо пом`якшення запобіжного заходу. Жодного із ймовірних   доказів   наявності   передбачених   ч.   1   ст.   177   КПК   України   ризиків (із виключенням ризику вчинення нового кримінального правопорушення) суду прокурором не надано, не вказано жодного факту, який міг би довести, що підстави тримати особу під вартою справді існують, не наведено жодного доказу можливої неправомірної поведінки ОСОБА_4 , не зазначено, які саме дії останнього свідчать про його бажання уникнути своєї відповідальності, всі перелічені доводи ґрунтуються виключно на припущеннях, а тому об`єктивних підстав вважати, що обвинувачений намагається якимось чином перешкоджати досудовому слідству, судовому розгляду немає.   Крім   цього, ОСОБА_4 готовий приймати активну участь у судому розгляді, має бажання надати свої покази, оскільки він одразу категорично заперечив свою причетність до спричинення тяжких тілесних ушкоджень матері та сам прагне встановити винну у цьому діянні особу. ОСОБА_4 є одруженим з ОСОБА_7 , з якою має спільну дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте на цей час проживає з іншою жінкою ОСОБА_9 , з якою офіційно шлюб ще не укладено з огляду на нерозірвання попереднього, у зв`язку з чим є необхідність матеріально та фізично допомагати сім`ї, що свідчить про міцні соціальні зв`язки обвинуваченого, а також наявність у нього постійного місця проживання. Крім того, ОСОБА_4 категорично заперечує свою причетність до розслідуваної події, стверджує, що інкримінованих йому дій він не вчиняв, вважає, що жодного доказу у скоєному у сторони обвинувачення немає, а тому підозра пред`явлена необґрунтовано. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрати щодо нього більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив щодо продовження застосування  до  нього  запобіжного  заходу  у  вигляді  тримання  під  вартою  та підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Пояснив,  що  фактичним  місцем  його  проживання  є  житловий  будинок  АДРЕСА_1 , який він орендує в свого знайомого. Вважає, що власник будинку не буде заперечувати відносно його проживання в цьому будинку у випадку застосування до нього домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора з підстав, викладених у поданому запереченні, просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

З`ясувавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

За обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який відноситься до тяжких злочинів та за скоєння якого передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Згідно з ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2023 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді  тримання  під  вартою  на  строк  60  днів,  який  ухвалою  слідчого  судді цього ж суду від 08 червня 2023 року продовжено до 15 липня 2023 року, ухвалою Камінь-Каширського  районного  суду  Волинської  області від 11 липня 2023 року – до 08 вересня 2023 року, ухвалою цього ж суду від 05 вересня 2023 року – до 03 листопада 2023 року, ухвалою від 02 листопада 2023 року – до 31 грудня  2023  року,  ухвалою  від 13  грудня  2023  року – до 10 лютого 2024 року, ухвалою від 02 лютого 2024 року – до 01 квітня 2024 року, а ухвалою від 25 березня 2024 року – до 23 травня 2024 року включно.

Клопотання   прокурора   про   продовження   строку   тримання   ОСОБА_4 під вартою не містить нових обставин, якими підтверджуються наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, існування яких було встановлено судом при розгляді попередніх клопотань сторони обвинувачення про продовження строку застосування цього запобіжного заходу. Попри це суд вважає, що такі ризики не перестали існувати на цей час і застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою якраз і забезпечує неможливість втілення цих ризиків у реальні прояви негативної поведінки підсудного, зокрема вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення та вплив на свідків обвинувачення, які хоча й допитані на цій стадії судового провадження, однак можуть бути допитані в суді вищої інстанції.

Посилання сторони захисту на існування міцних соціальних зв`язків обвинуваченого за місцем проживання є безпідставними, оскільки матеріали кримінального  провадження  не  містять  доказів  того,  що  він  до  взяття  під  варту утримував сім`ю. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений не має власного помешкання, орендує житло в знайомого, згода якого на подальше проживання ОСОБА_4 в житловому будинку є лише припущенням обвинуваченого.

Також суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_9 , яка повідомила, що побоюється ОСОБА_4 через його погрози фізичною розправою. Наведене суд вважає вагомим доказом існування такого ризику як вплив підсудного на свідків обвинувачення.

Отже, аналіз доданих до клопотань обвинувачення та захисту матеріалів вказує на те, що застосування щодо ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та породить ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема переховування обвинуваченого від суду, незаконний вплив на потерпілу та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Проаналізувавши матеріали поданих клопотань про продовження строку тримання під вартою та про зміну запобіжного заходу, виходячи з положень статей 177, 178, 194 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, відсутність міцних соціальних зв`язків у місці його постійного проживання, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів та відмовляє в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали  про  застосування  запобіжного  заходу  у  вигляді  тримання  під  вартою, враховуючи  підстави  та  обставини,  передбачені  статтями  177  та  178  цього  Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Таким чином, враховуючи категорію скоєного злочину, обставини його вчинення, суд вважає безпідставним визначати підозрюваному ОСОБА_10 розмір застави.

Керуючись статтями 197, 199 КПК України, суд

                                                              постановив:

Клопотання прокурора задовольнити повністю.

Продовжити  строк  запобіжного  заходу  у  вигляді  тримання  під  вартою ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  на  шістдесят  днів до 15 липня 2024 року включно.

Ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала  може  бути  оскаржена  протягом  п`яти  днів  з  дня  її  оголошення шляхом  подачі  апеляційної  скарги  до  Волинського  апеляційного  суду, обвинуваченим у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий: ОСОБА_1