ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/301/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом адвоката Дашко Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,     

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Дашко Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач,           ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач), в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника відділу перерахунків пенсії №2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.01.2024 №4273/03-16 «Про відмову в перерахунку пенсії», яким було відмовлено ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 на пенсію за віком відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII "Про державну службу» та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на підставі її заяви від 15 січня 2024 року, зареєстрованої за №129, з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з дня звернення – 15 січня 2024 року, зарахувавши до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи в податкових органах а саме:

- з 15.12.1992 по 31.12.1993 на посаді податкового інспектора відділу податків з населення Державної податкової інспекції по Кремінському району;

- з 01.01.1994 по 12.04.1995 на посаді податкового інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції по Кремінському району;

- з 13.04.1995 по 25.11.1996 на посаді старшого ревізора інспектора відділу аудиту фізичних осіб Державної податкової інспекції по Кремінському району;

- з 26.11.1996 по 26.04.1997 на посаді старшого податкового ревізора інспектора відділу податків з фізичних осіб з підрозділом документальних перевірок Державної податкової адміністрації в Кремінському районі;

- з 27.04.1997 по 30.06.1998 на посаді податкового інспектора відділу податків з фізичних осіб з підрозділом документальних перевірок Державної податкової адміністрації в Кремінському районі;

- з 01.07.1998 по 31.12.2003 на посаді головного податкового ревізора інспектора, інспектора податкової служби ІІ рангу у відділі оподаткування фізичних осіб Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 01.01.2004 по 03.01.2005 на посаді старшого державного податкового ревізора інспектора відділу документальних перевірок суб`єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 04.01.2005 по 14.08.2005 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок СПД – юридичних осіб, як такої, що зарахована до кадрового резерву Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 15.08.2005 по 30.11.2006 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 01.12.2006 по 19.03.2008 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 20.03.2008 по 29.05.2008 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 09.12.2010 по 13.12.2010 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 14.12.2010 по 20.06.2011 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи у складі управління оподаткування фізичних осіб Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 21.06.2011 по 06.03.2012 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 07.03.2012 по 25.06.2013 на посаді начальника відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб, як такої, що зарахована до кадрового резерву Рубіжанської об`єднаної ДПІ Луганської області Державної податкової служби;

- з 26.06.2013 по 25.11.2013 на посаді начальника відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області;

- з 26.11.2013 по 26.07.2015 на посаді начальника управління оподаткування та контролю об`єктів і операцій Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області;

- з 27.07.2015 по 12.02.2016 на посаді начальника управління оподаткування юридичних осіб Рубіжанської об`єднаної ДПІ Головного управління ДФС у Луганській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Луганській області.

В період з 14.09.2004 по 29.05.2008 отримувала пенсію, як особа з інвалідністю від загального захворювання (3 група) відповідно до Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 30.05.2008 по 30.11.2010 - як особа з інвалідністю (2 група) згідно Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», з 01.12.2010 по 04.10.2020 – як особа з інвалідністю (2 група) відповідно до Закону № 1058-IV та з 05.10.2020 по теперішній час отримує пенсію за віком на загальних умовах відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.

15.01.2024 позивачка звернулася до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) м. Буча Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перехід з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за віком на загальних підставах на пенсію державного службовця відповідно до п.12 Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

Рішенням заступника начальника відділу перерахунків пенсії №2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.01.2024 №4273/03-16 ОСОБА_1 було відмовило у переведенні на пенсію за віком згідно п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу", посилаючись на відсутність необхідного стажу станом на 01.05.2016, який встановлений законом, а також на те, що її робота в періоди з 15.12.1992 по 30.06.1998, коли вона працювала в державній податковій інспекції по Кремінському району Луганської області, з 01.07.1998 по 12.02.2016, коли вона працювала в Рубежанській об`єднаній державній інспекції Луганської області на посадах державного податкового інспектора, податкового ревізора, начальника відділу податкового контролю, не зараховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, оскільки посади державних службовців віднесені до відповідних категорій здійснюється відповідно до ст.25 Закону України “ Про державну службу”.

Відповідач у оскаржуваному рішенні зробив висновок про те, що ОСОБА_1 не має права на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки не має необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723.

На думку позивачки, відповідач неправомірно відмовив у переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до п.12 Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889- VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ  та незаконно не зарахував стаж роботи в податкових органах у період з 15.12.1992 по 12.02.2016  до стажу державного службовця, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 22.05.2024 повернуто без розгляду заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про залучення співвідповідача у справі №360/301/24.

До суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву від 18.04.2024 №1000-0905-8/67770, в якому зазначив наступне.

Позивачка 15.01.2024 звернулася з заявою щодо перерахунку пенсії згідно до Закону України “Про державну службу”.

Рішенням від 22 січня 2024 №4273/03-16 їй відмовлено у перерахунку пенсії за віком згідно Закону України “Про державну службу”.

За даними трудової книжки ОСОБА_1 в періоди з 15.12.1992 по 30.06.1998 працювала в державній податковій інспекції по Кременському району Луганської області, з 01.07.1998 по 12.02.2016 працювала в Рубіжанській об`єднаній державній інспекції Луганської області на посадах державного податкового інспектора, податкового ревізора, начальника відділу податкового контролю.

Робота на зазначених посадах не зараховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, оскільки посади державних службовців віднесені до відповідних категорій здійснюється відповідно до ст.25 Закону України “Про державну службу”. Посади працівників органів державної податкової служби цією статтею не передбачені.

Відповідачем прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, оскільки відсутній стаж на посаді державного службовця станом на 01.05.2016.

На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 6 травня 2024 року №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації зазначеної в довідці МСЕК серії 12ААА №157387    ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи з 15.05.2015 безстроково.

В період з 14.09.2004 по 29.05.2008 отримувала пенсію, як особа з інвалідністю від загального захворювання (3 група) відповідно до Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 30.05.2008 по 30.11.2010 - як особа з інвалідністю (2 група) згідно Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», з 01.12.2010 по 04.10.2020 – як особа з інвалідністю (2 група) відповідно до Закону № 1058-IV та з 05.10.2020 по теперішній час отримує пенсію за віком на загальних умовах відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.

15.01.2024 позивач звернулась з заявою до Відділу обслуговування громадян № 7 (сервісний центр Буча), якою просила перевести її на інший вид пенсії.

Вищевказану заяву зареєстровано 15.01.2024 за №129, до заяви надано копії відповідних документів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області розглянуто вказану заяву та 22.01.2024 за №4273/03-16 винесено рішення про відмову в перерахунку пенсії, оскільки відсутній стаж на посаді державного службовця станом на 01.05.2016. Відповідач не зарахував стаж роботи позивача з 15.12.1992 по 12.02.2016 до стажу державної служби, оскільки  посади працівників органів державної податкової служби статтею 25 України “Про державну службу” не передбачені.

З витягу від 22.01.2024 вбачається, що страховий стаж роботи складає 41 рік 3 місяці 7 днів.

В матеріалах справи також наявні: трудова книжка серії НОМЕР_3 від 12.07.1979 та індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) за період з 1999 по 2023 роки.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 абз. 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно абзацу 1 частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1) в редакції, що діяла на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

За приписами пункту 1.6 Порядку № 22-1 внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

За приписами пункту 2.23 Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

За приписами пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Судом встановлено, що відповідачем розглянуто заяву позивачки від 15.01.2024 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 від 16.12.1993 та прийнято рішення від 22.01.2024 за №4273/03-16, тобто положення частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV та пункту 4.3 Порядку № 22-1 відповідачем порушені не були.

Щодо не зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивачки на посадах в органах податкової служби, суд зазначає таке.

10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну службу» №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року (далі - Закон №889-VIII).

Згідно з Законом №889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Згідно пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII - для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» №889-VIII, який є чинним на день звернення ОСОБА_1 із заявою про перехід на інший вид пенсії, передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналізуючи  зазначені норми, суд дійшов висновку про те, що для отримання пенсії згідно статті 37 Закону №3723-XII необхідне дотримання одночасно трьох умов:

1) досягнення певного віку: чоловіки - 62 роки; жінки - віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

2) наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

3) наявність не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Судом встановлено, що на момент звернення   ОСОБА_1 із заявою про переведення на інший вид пенсії, у неї були у сукупності усі умови, необхідні для призначення вищевказаної пенсії відповідно до пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII, а саме: позивачці виповнилося повних 63 роки при необхідних згідно положень частини першої статті 26 Закону № 1058-IV 59 років та 6 місяців; страховий стаж позивачки становить більше 40 років при необхідному згідно абзацу 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV для жінок – 30 років страхового стажу.

Щодо стажу державної служби станом на 01.05.2016, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів трудової книжки позивачки серії НОМЕР_4 та індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) ОСОБА_1 у період з 15.12.1992  по 12.02.2016 працювала на посадах  в державній податковій інспекції по Кремінському району Луганської області, державній податковій адміністрації у Кремінському районі Луганської області, Рубіжанській об`єднаній державній податковій інспекції в Луганської області, Рубіжанській об`єднаній ДПІ Луганської області Державної податкової служби; Рубіжанській об`єднаній ДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області; Рубіжанській об`єднаній ДПІ головного управління ДФС у Луганської області, а саме:

15.12.1992 – прийнята тимчасово на посаду податкового інспектора відділу податків з населення державній податковій інспекції по Кремінському району;

31.12.1993  – переведена податковим інспектором того ж відділу постійно;

01.01.1994 – переведена податковим інспектором відділу податків і зборів з фізичних осіб;

29.09.1994  – прийняла присягу Державного службовця;

01.10.1994 – присвоєно звання податкового інспектора 3 рангу;

13.04.1995 – переведена старшим ревізором інспектором відділу аудиту фізичних осіб;

25.11.1996 – звільнена у зв`язку з ліквідацією ДПІ по Кремінському району в порядку переводу до заново створеної ДПА п.5 ст. 36 КЗпП України;

26.11.1996 – прийнята по переводу в ДПА в Кремінському районі на посаду старшого податкового ревізора інспектора відділу податків з фізичних осіб з підрозділом документальних перевірок;

27.04.1997 – переведена податковим інспектором відділу податків з фізичних осіб з підрозділом документальних перевірок;

01.12.1997 – присвоєно звання податкового інспектора 2 рангу;

30.06.1998 – звільнена у зв`язку з переводом в Рубіжанську ОДПІ в Луганській області ст. 36 п. 5 КЗпП України;

01.07.1998 – прийнята в Рубіжанську об`єднану державну податкову інспекцію головним податковим ревізором інспектором, інспектором податкової служби ІІ рангу, у відділ оподаткування фізичних осіб, в порядку переводу з ДПІ в Кремінському районі;

01.02.2001 – присвоєно звання податковий інспектор І рангу;

01.01.2004 – переведена старшим державним податковим ревізором інспектором відділу документальних перевірок суб`єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб;

04.01.2005 – переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок СПД – юридичних осіб, як таку, що зарахована до кадрового резерву;

15.08.2005 – переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи;

01.12.2006 – переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб;

20.03.2008 - переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб;

29.05.2008 –  звільнена за станом здоров`я по п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;

09.12.2010 – призначена на конкурсній основі на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Рубіжанської об`єднаної ДПІ;

09.12.2010 – підтверджено спеціальне звання інспектора податкової служби І рангу;

14.12.2010 – переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи у складі управління оподаткування фізичних осіб;

21.06.2011 –  переведена зі стажування на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб;

З 07 березня 2012 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від

21.09.2011 №981 Рубіжанська об`єднана ДПІ реорганізована шляхом перетворення на Рубіжанську об`єднану ДПІ Луганської області Державної податкової служби;

07.03.2012 – призначена на посаду начальника відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб, як така, що зарахована до кадрового резерву, в порядку переведення з Рубіжанської об`єднаної ДПІ відповідно ч. 3 ст. 36 КЗпП України;

01.04.2012 – присвоєно чергове спеціальне звання радника податкової служби ІІІ рангу;

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 Рубіжанська об`єднана ДПІ Луганської області Державної податкової служби реорганізована шляхом приєднання до утвореної Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області;

26.06.2013 – призначена на посаду начальника відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, в порядку переведення з Рубіжанської об`єднаної ДПІ Луганської області Державної податкової служби відповідно ч. 4 ст. 36 КЗпП України;

26.06.2013 – присвоєно 11 ранг державного службовця;

26.11.2013 – призначена з кадрового резерву на посаду начальника управління оподаткування та контролю об`єктів і операцій;

02.01.2014 – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року №839 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів» присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІІ рангу;

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №311 Рубіжанська об`єднана ДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області реорганізована шляхом приєднання до Рубіжанської об`єднаної ДПІ Головного управління ДФС у Луганській області;

27.07.2015 – призначена на посаду начальника управління оподаткування юридичних осіб Рубіжанської об`єднаної ДПІ Головного управління ДФС у Луганській області в порядку переведення з Рубіжанської об`єднаної ДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України з підтвердженням спеціального звання – радник податкової та митної справи ІІІ рангу;

12.02.2016 – звільнено у зв`язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Також індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) від 29 січня 2024 року містять відомості про спецстаж за період з 01січня 1999 року по 12 лютого 2016 року з кодом підстави ЗДС037А1 (Державні службовці, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку в період роботи на державній службі, за наявності страхового стажу - для чоловіків не менше 35 років, для жінок - не менше 30 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років).

Таким чином на день набрання Законом №889-VIII законної сили станом на 01.05.2016  згідно наявних записів у трудовій книжці, а також індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) та даних довідки про стаж, врахований для визначення права на пенсію, ОСОБА_1 мала більше 20 років стажу роботи в податкових органах на зазначених посадах.

При цьому відповідно до статті 1 Закону №3723-XII, який був діючим протягом тривалих періодів роботи позивачки на відповідних посадах в органах податкової служби, - державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509- XII (далі - Закон №509-XII).

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону №509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Частиною сьомою статті 15 Закону №509-XII визначено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Законом №509-ХІІ було передбачено, що рада Міністрів Української РСР встановлює для працівників державних податкових інспекцій персональні звання, спеціальну форму та відзнаки.

Подальшими редакціями цього Закону було передбачено, що службовим особам державних податкових інспекції присвоюються персональні звання. Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону №509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Положення про персональні звання порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджувався Кабінетом Міністрів України (постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.1992 №559 «Питання державної податкової служби в Україні», від 22.02.1999 №258 «Про затвердження положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби», від 22.09.2004 №1234 «Про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби», від 19.12.2012 №1169 «Питання присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів державної податкової служби», від 23.10.2013 №839 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів»).

Частиною четвертою статті 15 Закону №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

В свою чергу, Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах суддів, слідчих, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок №283).

Так, згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку №283 (чинного до набрання законної сили Закону №889-VIII) було встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Cуду у постановах від 19 червня 2018 року по справі №465/7218/16-а та справі №716/155/17, від 18 грудня 2018 року по справі №466/6987/17  та від 3 липня 2018 року по справі №265/3709/17.

Таким чином, зважаючи на те, що як Законом №889-VIII, так і нормами діючих до нього профільних Законів №3723-XII і №509-ХІІ, та Порядку №283, - було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що ОСОБА_1 з 15.12.1992  по 29.05.2008  та з 09.12.2010 по 12.02.2016  працювала в органах державної податкової служби та в державній податковій адміністрації, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), те, що їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом №509-ХІІ порядку, а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної нею заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету,- то всі періоди роботи (служби) позивачки підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Доводи  відповідача про те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, оскільки посади працівників органів державної податкової служби цією статтею не передбачені, є неприйнятними з огляду на таке.

Перелік посад державних службовців, визначений статтею 25 Закону №3723-XII не є вичерпним.

Згідно з частиною третьою статті 25 Закону №3723-XII віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Крім того, відповідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати станом на 01.05.2016 було визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 (далі - Порядок №839).

Згідно пункту 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2016 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306.

Отже, оскільки посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».

Також колегія суддів в постанові зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 №503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Частиною другою статті 46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, пунктом 5 Порядку №229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що період роботи позивача в податкових органах з  15.12.1992  по 29.05.2008  та з 09.12.2010 по 12.02.2016 повинен бути зарахований до стажу державної служби та є достатнім для переведення її на  пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У вказаній статті закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Суб`єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, знаючи, що адміністративний суд керуватиметься ними у разі оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності. Законодавче закріплення цих критеріїв-принципів також дає можливість фізичній чи юридичній особі сформувати уявлення про якість та природу належних рішень чи дій, які вона має право очікувати від суб`єкта владних повноважень.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Враховуючи те, що на момент подачі заяви  про переведення на інший вид пенсії   ОСОБА_1 повністю відповідала вимогам, необхідним для призначення пенсії відповідно до пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ, тому рішення відповідача від 22 січня 2024 №4273/03-16   є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (абзац 1 частини четвертої статті 245 КАС України).

Отже, ефективним способом захисту та відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 за заявою від 15 січня 2024 року, зареєстрованої за №129, з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІ з дня звернення – 15 січня 2024 року, зарахувавши до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи в податкових органах з  15.12.1992  по 29.05.2008  та з 09.12.2010 по 12.02.2016.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, наданих позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити зі словесним корегуванням способу захисту порушених прав.

Питання про розподіл судових витрат  судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»  звільнена від сплати судового збору  як особа з інвалідністю II групи; про існування інших судових  витрат нею не заявлено.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов  адвоката Дашко Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, адреса: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнко Андрія, буд.10) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22 січня 2024 року № 4273/03-16 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 за заявою від 15 січня 2024 року, зареєстрованої за №129, з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІ з дня звернення – 15 січня 2024 року, зарахувавши до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи в податкових органах з  15.12.1992  по 29.05.2008  та з 09.12.2010 по 12.02.2016.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                             Н.М. Басова