ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/889/24Головуючий по 1 інстанції

Справа №705/4763/22 Категорія: 305010800 Линдюк В.С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 рокум. Черкаси

       Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Новікова О.М., Сіренка Ю.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – Держава Україна в особі Державної казначейської служби України;

третя особа – Черкаський апеляційний суд;

особа, яка подала апеляційну скаргу – ОСОБА_1 ;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа Черкаський апеляційний суд про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

06.12.2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з цивільним позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа Черкаський апеляційний суд про відшкодування моральної шкоди, в якому просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на її користь 12 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу завдано моральної шкоди у вигляді моральних страждань, які полягають у відсутності належного та своєчасного реагування Черкаського апеляційного суду на її інформаційний запит від 29.07.2022 року, та необхідності звертатися до суду із заявами, внаслідок чого змінено плин її життя, оскільки змушує значну частину часу витрачати на захист своїх інтересів, а протиправні дії в частині неналежного розгляду її звернення викликає психічне напруження в зв`язку з очікуванням відповіді, розчаруванням в діяльності державного органу, тривалому погіршенні самопочуття викликане тривогою, занепокоєнням, стресом, відчуттям несправедливості, внаслідок тривалої бездіяльності відповідача.

Вказане обумовлено тим, що позивачем 29.07.2022 року до Черкаського апеляційного суду подано інформаційний запит, відповідь на який не було надано у п`ятиденний строк, визначений ст. 20 Закону України «Про публічну інформацію». Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року в адміністративній справі № 580/3473/22 визнано протиправною бездіяльність Черкаського апеляційного суду щодо розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 29.07.2022 року та зобов`язано надати їй повну і всебічну запитувану інформацію, однак Черкаським апеляційним судом не надано відповідь на її інформаційний запит навіть на день вступу рішення суду в законну силу – 14.11.2022 року, тобто після 3 місяців з дня звернення з таким інформаційним запитом. Розмір заподіяної моральної шкоди позивачем оцінено в 12 000 грн., з розрахунку 4 000 грн. за кожен місяць порушеного права.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт порушення її права на отримання запитуваної інформації від Черкаського апеляційного суду за відсутності доведеної наявності втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, так як її наявність та розмір відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року та ухвалити нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в рішенні суду від 18.03.2024 року суддею неналежно надано оцінку доводам позивача щодо обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди та вибірково застосовано практику Верховного Суду, та не враховано вимоги спеціального закону, який регулює правовідносини у сфері надання публічної інформації. Скаржник посилається на ч. 2 ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» згідно якої особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Вказує, що Черкаським апеляційним судом відносно позивача допущено бездіяльність щодо розгляду запиту на надання інформації від 29.07.2022 року, що стосувалася цивільної справи № 705/2159/19, внаслідок чого, позивач вимушена була звертатися до Черкаського окружного адміністративного суду з метою поновлення порушених прав.

Скаржник в апеляційній скарзі наголошує увагу на тому, що право позивача на доступ до публічної інформації порушувалося Черкаським апеляційним судом протягом 9 місяців шляхом ненадання відповіді на запит, несвоєчасного надання інформації, навмисного приховування інформації, яка мала для позивача вагоме значення під час розгляду цивільної справи № 705/2159/19 в період початку повномасштабного вторгнення рф на територію України та запровадження воєнного стану. Вказує, що зазначені обставини призвели до моральних страждань, які полягають в необхідності витрачати додатковий час та здоров`я на захист в органах правосуддя та міністерства юстиції передбаченого законом права на доступ до публічної інформації від протиправних дій розпорядника інформації – Черкаського апеляційного суду викликаючи психічне напруження у зв`язку з тривалою протиправною поведінкою державного органу – розпорядника інформації, занепокоєнням, стресу.

29 квітня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ДКС України – Яроша С.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18.04.2024 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що судом першої інстанції враховано правовий висновок викладений в п. 5.9 та п.5.10 постанови Великої Палати Верховного суду від 12.03.2019 року по справі № 920/715/17 де зазначено, що ст.ст. 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справи про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Представник ДКС України вказує, що виключно на скаржника покладається обов`язок доведення неправомірності дій працівників апарату Черкаського апеляційного суду, наявності шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вважає, що позивачем не доведено факт наявності шкоди, а також її виникнення внаслідок дій працівників апарату Черкаського апеляційного суду та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та відповідними діями працівників апарату Черкаського апеляційного суду. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, оскільки скаржником не доведено завдання йому моральної шкоди, яку оцінено в 12 000 грн. Крім того, саме по собі визнання судом протиправними дій апарату Черкаського апеляційного суду є справедливою сатисфакцією (відшкодуванням) позивачу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року в справі № 580/3473/22, яке 15.10.2022 року набрало законної сили, та є загальнодоступним в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/106784426, позов ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду задоволено частково – визнано протиправною бездіяльність Черкаського апеляційного суду щодо розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 29.07.2022 року та зобов`язано Черкаський апеляційний суд розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 29.07.2022 року та надати відповідь на нього, а також відмовлено в задоволенні інших позовних вимог (про стягнення з Черкаського апеляційного суду на користь позивача моральної шкоду в сумі 2 000 грн.).

Відповідно до змісту описової частини вищевказаного рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року в справі № 580/3473/22 встановлено, що 29.07.2022 року ОСОБА_1 у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» звернулась до Черкаського апеляційного суду з інформаційним запитом, в якому просила: надати інформацію щодо підстав встановлення перешкод у доступі до правосуддя у цивільній справі № 705/2159/19 провадження 22-ц/821/464/22; надати інформацію щодо реєстраційного номеру клопотання від 09.03.2022 року; надати інформацію щодо ПІБ службової особи, що здійснювала реєстрацію клопотання від 09.03.2022 року та клопотання від 12.04.2022 року, а також ПІБ службової особи, якій було доручено здійснення сканування матеріалів цивільної справи № 705/2159/19 провадження

№ 22-ц/821/494/22 та їх планові строки направлення до Електронного суду та її електронної пошти, а також просила запитувану інформацію надати у встановлений законом строк на її електронну пошту.

Водночас Черкаським апеляційним судом не надано відповіді на вказаний інформаційний запит не пізніше 5-ти робочих днів з дня його отримання.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Положеннями ч. 1 ст. 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ч. 1 ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Тобто, слід виходити із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, передбачених ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі – ППВСУ № 4), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 4 ППВСУ № 4 відповідно до ст.137 ЦПК ( 1502-06 ) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Судом апеляційної інстанції, як і судом першої інстанції враховано висновок, викладений в п. 5.9 та п. 5.10 Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, в якому зазначено, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Однак, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, виключно на скаржницю покладається обов`язок доведення неправомірності дій працівників апарату Черкаського апеляційного суду, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт визнання протиправною бездіяльності Черкаського апеляційного суду, що полягає в не направленні позивачу відповіді на інформаційний запит від 29.07.2022, що встановлено рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 у справі № 580/3473/22, не може слугувати безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні докази розладу здоров`я позивачки внаслідок душевних страждань чи моральних переживань, які виникли в результаті зазначених подій.

Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що запитувана нею інформація 29.07.2022 року в Черкаському апеляційному суді мала для неї надважливе значення, а тривале її ненадання здатне спричинити тривале погіршення самопочуття та серйозні зміни в її психоемоційному стані.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що з наявних матеріалів справи та встановлених обставин відсутні підстави вважати, що ненадання Черкаським апеляційним судом відповіді ОСОБА_1 на її інформаційний запит від 29.07.2022 року могло негативно вплинути на її стосунки з оточуючими та зумовити появу інших незручностей, оскільки доказів настання таких наслідків для ОСОБА_1 саме після неотримання відповіді Черкаського апеляційного суду на свій інформаційний запит від 29.07.2022 року позивачем суду не надано.

Колегія суддів погоджується з тим твердженням, що прийняття судом адміністративної юрисдикції рішення на користь позивачки є достатнім для відновлення її порушених прав і, відповідно, достатнім для відшкодування шкоди, оскільки порушення органами державної влади прав та законних інтересів громадян не завжди має обов`язковий наслідок у відшкодування на їх користь шкоди у вигляді грошових коштів.

Зокрема, Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 580/3473/22 встановлено, що  будь-яких допустимих та належних доказів того, що протиправна бездіяльність відповідача вплинула на стан здоров`я позивача та зумовила фізичні, душевні, психічні страждання останнього, позивачем не надано. А самого лише посилання на наявність моральних страждань та причинний зв`язок із оскаржуваними розпорядженнями відповідача недостатньо для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки сам по собі факт порушення її права на отримання запитуваної інформації від Черкаського апеляційного суду, за відсутності доведеної наявності втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, так як її наявність та розмір відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування, з чим і погоджується колегія суддів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не свідчать про неправильне застосування районним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надана відповідна правова оцінка, з якою погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року залишити без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді