ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/869/24Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/1679/24 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 рокум. Черкаси

       Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Василенко Л.І., Карпенко О.В.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг»;

представник позивача – адвокат Макєєв Віталій Миколайович

відповідач: ОСОБА_2

особа, яка подала апеляційну скаргу – Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг»;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» на ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2024 року про повернення позовної заяви у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року ТОВ «УМ Факторинг» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Просив суд: витребувати у ТОВ «Універсальні платіжні рішення» платіжне доручення, яким було здійснено перерахування кредитних коштів відповідно до умов договору № 3625371 від 23.04.2023 року у сумі 7000 грн., інформацію, щодо повного номеру картки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_2 ;

витребувати у АТ «Універсал Банк» по рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_2 : виписку розширену із зазначенням контрагента, виписку потрібно надати за період з 23.04.2023 року по 26.04.2023 року включно;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованість у розмірі 57400,00 грн.;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «УМ Факторинг» понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2024 року передано матеріали позовної заяви ТОВ «УМ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за підсудністю на розгляд до Чигиринського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 26 березня 2024 року залишено без руху позовну заяву ТОВ «УМ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви тривалістю десять днів з дня отримання копії зазначеної ухвали.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2024 року позовну заяву ТОВ «УМ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором визнано не поданою та повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивована тим, що недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, не усунуто, то відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України позовну заяву ТОВ «УМ Факторинг» слід вважати неподаною та повернути позивачу.

          Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ТОВ «УМ Факторинг» Макєєв В.М. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 02.04.2024 року, якою повернуто позовну заяву та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції мотивував ухвалу без руху тим, що з метою усунення наявних недоліків позовної заяви позивачеві необхідно надати вичерпні відомості щодо відповідача, первинні документи щодо кредитування особи з огляду на існування переуступку вимоги, а також докази неможливості отримання доказів самостійно щодо обґрунтування заявленого письмового клопотання.

Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не може вдаватися до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів. На цьому наголосила ВП ВС у постанові від 31.08.2023 року по справі № 909/114/23.

Апелянт наголошує, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватися із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22.02.2024 року поштовою кореспонденцією ТОВ «Ум Факторинг» направило до Придніпровського районного суду м. Черкаси позовну заяву, яку судом зареєстровано 27.02.2024 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2024 року передано матеріали позовної заяви ТОВ «УМ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за підсудністю на розгляд до Чигиринського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 26 березня 2024 позовну заяву ТОВ «УМ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, терміном десять днів з дня отримання копії ухвали (а.с. 38-39).

Вказаною вище ухвалою встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 176 ЦПК України та вказано, що з метою усунення наявних недоліків позовної заяви позивачеві необхідно надати вичерпні відомості щодо відповідача, первинні документи щодо кредитування особи з огляду на існування переуступки вимог, а також докази неможливості отримання доказів самостійно щодо обґрунтування заявленого письмового клопотання.

29.03.2024 року позивач направив на електронну адресу суду першої інстанції заяву про усунення недоліків (судом зареєстровано 01.04.2024 року), проте ухвалою суду від 02 квітня 2024 року позовну заяву на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України визнано неподаною та повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем недоліки позовної заяви не усунуті.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Чигиринським районного суду Черкаської області від 26.03.2024 року позовну заяву залишено без руху, на виконання вимог вказаної ухвали позивачем було надано суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, проте ухвалою місцевого суду від 02.04.2024 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Дійшовши вказаного висновку, суд першої інстанції не звернув уваги на положення ст. 189 та п. 5 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, які передбачають, що у підготовчому засіданні суд може роз`яснити учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи.

Колегія суддів наголошує на тому, що здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя, що кореспондується із положеннями статті 4 ЦПК України, з огляду на які, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За висновками ЄСПЛ, право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Таким чином, з урахуванням вказаного, визнаючи позов неподаним та повертаючи заявнику суд першої інстанції в порушення норм процесуального права прийшов до помилкового висновку, оскільки як вбачається, позивачем зазначено обґрунтування про усунення недоліків позовної заяви, які були зазначені в ухвалі суду першої інстанції від 02.04.2024 року, які судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не були прийняті до уваги, при цьому вказавши в ухвалі про повернення позовної заяви про те, що позивач не усунула недоліки у строк, встановлений судом, без належного обґрунтування та зазначення, які саме недоліки суд першої інстанції вважає не виконаними.

З огляду наведеного, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про повернення заяви позивачу, тому ухвала судді Чигиринського районного суду Черкаської області від 02.04.2024 року про визнання позовної заяви неподаною та повернення позивачу підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивача на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України питання щодо понесених ТОВ «УМ Факторинг» судових витрат за подання апеляційної скарги має бути вирішено судом першої інстанції при ухваленні рішення по суті спору (п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

Керуючись статтями 374, 379, 381, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» - задовольнити.

Ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2024 року скасувати.

Матеріали цивільної справи № 711/1679/24  за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді