Дата документу 29.04.2024 Справа № 461/4363/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 461/4363/23                                 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/735/24                                 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року                                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2024 року, якою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,

продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 травня 2024 року включно, з визначенням застави у розмірі 3028000 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2024 року було продовжено застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 травня 2024 року включно з визначенням застави у розмірі 3028000 грн.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тяжкістю можливого покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні, характер злочинних дій, у яких він обвинувачується, його проросійські політичні погляди (висловлювання) відповідно до обвинувального акту та врахував той факт, що рф продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, а також частину території Запорізької області тимчасово окуповано, у зв`язку із чим обвинувачений має реальну змогу перетнути лінію розмежування та переховуватися на тимчасово непідконтрольній території України або ж на території рф, а тому зазначив, що ризик переховування від суду неможливо запобігти шляхом застосуванням будь-якого більш м`якого запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить визначити йому заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що визначаючи розмір застави суд першої інстанції не врахував, що він працював інженером - конструктором на підприємстві «Науково-виробничому комплексі «Іскра» та отримував заробітну плату, яка була нижче, ніж середня заробітна плата у Запорізькій області.

Зауважує, що судом не враховано те, що 25 відсотків від його заробітної плати кожного місяця відраховувалось на утримання його сина - 2014 року народження, він не має у власності нерухомого та рухомого майна, грошових коштів та депозитів.

У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що немає можливості сплатити визначений судом розмір застави.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу та вказала, що ОСОБА_6 офіційно працевлаштований, сплачує аліменти, на утриманні у обвинуваченого перебуває матір, яка є пенсіонером, обвинувачений не має наміру переховуватися.

Повідомлений належним чином прокурор до судового засідання апеляційного суду не з`явився, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавав.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою – наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився та вказав про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Ризик переховування від суду є актуальним та обумовлений, серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання.

Так, тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, які відносяться в тому числі до категорії особливо тяжких злочинів, а також суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 15 років або довічного позбавлення волі, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, свідчать про те, що ризик переховування від суду існує і на даний час. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від суду.

Крім того, колегія суддів вважає, що маючи певні зв`язки з представниками іноземної держави - країною агресора російської федерації, про що свідчать викладені фактичні обставини в обвинувальному акті, ОСОБА_6 може вчинити спроби для переховування на тимчасово окупованій території.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є досить високим та продовжує існувати.

Щодо доводів про непомірність визначеного судом першої інстанції розміру застави, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконанню особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

За наслідком розгляду клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу та дослідження сукупності усіх обставин у даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції, використовуючи надані йому дискреційні повноваження, достатньо обґрунтовано, на переконання колегії суддів, встановив, що застава у визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України межах не буде здатна забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків та визначив її у більшому розмірі.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання.

Розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року; рішення у справі «Істоміна проти України», заява № 23312/15, пункт 25, від 13 січня 2022року).

Так, з урахуванням того, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України та у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, що є надмірною суспільно небезпечними злочинним діяннями, а також враховуючи його роль у вчиненні інкримінованих йому злочинів, апеляційний суд вважає, що розмір застави у даному кримінальному провадженні має бути визначено на рівні, необхідному для забезпечення дієвості заходів забезпечення кримінального провадження.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застава у сумі до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2024 року, якою у відношенні ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 травня 2024 року включно, з визначенням розміру застави у розмірі 3028000 грн., залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2                 ОСОБА_3                 ОСОБА_4