Справа № 635/3271/19

Провадження № 1-кп/643/541/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024

15 травня 2024 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

перекладача ОСОБА_7 ,

обвинувачених: ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015220000000670, внесеному до ЄРДР від 10.05.2015, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187 КК України та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває вищевказаний обвинувальний акт.

В підготовче судове засідання потерпілі особи не з`явилися.

В ході підготовчого судового засідання прокурором заявлене клопотання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_8 у зв`язку із існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_8 заперечував щодо продовження дії такого запобіжного заходу, посилаючись на те, що вважає своє затримання незаконним, прокурором не доведено ризиків зазначених у клопотанні тощо.

Захисник ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_4 також висловився проти заявленого прокурором клопотання, зазначивши, що обраний відносно ОСОБА_8 запобіжний захід не відповідає нормам діючого КПК України, існування ризиків, визначених ст.177 КПК України стороною обвинувачення не доведено та будь-які ризики взагалі відсутні, а прокурором лише дублюються численні клопотання тощо, тому вважає, що є усі підстави для відмови у задоволенні клопотання.

Інші учасники процесу підтримали зайняту позицію ОСОБА_8 та його захисника.

Вивчивши заявлене прокурором клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження,, суд вважає, клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Так, встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_8 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає.

Частиною 3 ст.315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Положеннями ст. 178 КПК України визначений перелік обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим, стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, наявність утриманців, майновий стан тощо.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Згідно із ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»)

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЕСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, з постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі №166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі №0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання під вартою.

Далі, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

По справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи – тримання під вартою, що завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обвинувачується у вчинені злочину, постала перед компетентними органами.

ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст. 187 КК України, санкціює якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, з конфіскацією майнаі, а отже, будучи обізнаними про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Крім того, обвинувачений є раніше судимою особою, дані про його офіційне працевлаштування та джерела доходів до затримання відсутні, приймаючи до уваги відсутність громадянства та постійного місця мешкання, а тому й відсутність контролю за зобов`язаннями обвинуваченого, що у своїй сукупності свідчить про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Отже, тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням обставин справи, з метою об`єктивного встановлення істини по справі, забезпечення виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків, для запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати виконанню судового рішення, вчинити інше правопорушення, оцінюючи в сукупності всі обставини і у відповідності до вимог ч.1 ст. 178 КПК України, а також те, що судовий розгляд не початий, суду не надано будь-яких відомостей щодо постійного заробітку, стану здоров`я, сімейного стану, як наявність малолітніх, неповнолітніх дітей або осіб на утриманні, доказів про незаконне затримання тощо, а тому суд суд переконаний у необхідності задоволення клопотання прокурора та вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_8 строком не більше двох місяців.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доказів про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, суду не надано, а наявність ризиків, що стали підставою для обрання такого виду запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинувачених під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.

Усі інші питання, фактичні обставини кримінальних правопорушень, питання винуватості чи не винуватості у скоєнні кримінальних правопорушень, питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час судового розгляду, який у даному випадку, ще не почався.

    Таким чином, аналізуючи вищевикладене, норми чинного законодавства, практику Європейського  суду з прав людини, у суду відсутні підстави для скасування, зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на більш м`яку.

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 314, 315, 369-372, 376, 392 КПК України, суд,

                                  п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком не більше двох місяців, тобто до 13.07.2024.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 5 днів

Суддя ОСОБА_1