ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/937/24 Справа № 204/7632/20 Суддя у 1-й інстанції - Мащук В. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савко Віталій Вікторович, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2023 року в цивільній справі номер 204/7632/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська звернулася  ОСОБА_1  з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, з урахуванням збільшених позовних вимог обґрунтовувала свої вимоги тим, що позивачці на праві власності належить будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

16 листопада 2005 року між нею та ВАТ «Акціонерний комерційний банк «АВТОКРАЗБАНК», що в подальшому було перейменовано на ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», укладено кредитний договір №03/ф103/05 від 16 листопада 2005 року. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань по кредитному договору між позивачкою та ВАТ «Акціонерний комерційний банк «АВТОКРАЗБАНК», що в подальшому перейменований у ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», було укладено іпотечний договір №03/ф103-з1/05 від 16 листопада 2005 року. Предметом даного іпотечного договору є домоволодіння житловою площею 107,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивачка дізналася про здійснення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. запису про власність 39011774 від 02 листопада 2020 року 14:36:47, який зроблено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер:54954884 від 04 листопада 2020 року 15:57:56 щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого зазначено ТОВ «Діджи Фінанс», підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу, серія та номер: 2133, виданий 02 листопада 2020 року, видавник: ОСОБА_2 , ПН Київського МНО. З`ясувалося, що вказаний договір було укладено між відповідачами.

Позивачка зазначає, що її ніхто не повідомляв про намір укладення такого договору. Звертає увагу на те, що у вимозі, на яку посилається відповідач, сума стягнення, на яку має право претендувати відповідач згідно з рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2014 року у справі №204/1074/13-ц, різняться у декілька разів. Також вартість майна, за якою відбулось зарахування вимог іпотекодержателя, з нею не узгоджувалась. Спірний договір купівлі-продажу, на думку позивачки, не є оплатним, єдиним наміром продавця був перехід права власності на предмет іпотеки, що в сукупності з тотожністю засновника, керівника, юридичної адреси та сайту свідчить про наявність ознак фіктивності. Крім того, позивач звертає увагу, що кредитний договір є споживчим, оскільки наданий кредитною установою – резидентом України в іноземній валюті, а тому передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки підпадає під дію мораторію та є незаконною.

Позивачка просила суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02 листопада 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д.В., реєстрований №2133, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Діджи Фінанс» недійсним та скасувати рішення №54954884 від 04 листопада 2020 року про державну реєстрацію прав та обтяжень щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого здійснено запис про власність №39011774 від 02 листопада 2020 року.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 04 жовтня 2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію – відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савко В.В., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2023 року по справі №204/7632/20 та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, стягнути з відповідачів на користь позивачки судові витрати.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення не є належним чином обґрунтованим та є таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи.

Суми, на які має право претендувати відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», та сума зазначена у вимозі, яку ОСОБА_1 повинна була задовольнити щоб належне їй майно не було продане, різняться у декілька разів. А отже задовольнити вимоги позивача для того, щоб зупинити процес відчуження майна було неможливо, оскільки вимоги зазначені у листі не відповідають реальному боргу. Що у свою чергу створює штучні умови для втрати права власності на нерухомість.

ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», направивши апелянту вимогу, що містить помилки чи явно незаконні вимоги, які в декілька разів перевищують суму реального боргу, позбавила її права виконати обов`язок, як майнового поручителя. Відповідач не повідомив належним чином іпотекодавця про намір продати предмет іпотеки, а суд першої інстанції, у свою чергу, не звернув на це уваги.

ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» всупереч статті 38 Закону України «Про іпотеку» та п. 2 договору купівлі продажу нерухомого майна від 02.11.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д.В., реєстровий №2133, про свій намір укласти договір купівлі - продажу предмету іпотеки іпотекодавця не повідомило. Вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог іпотекодержателя, з іпотекодавцем - позивачкою не узгоджувалась, а отже порушено процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02.11.2020 року, посвідчений приватним

нотаріусом КМНО Пономарьовою Д.В., реєстровий №2133, не є оплатним, єдиним наміром продавця ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був перехід права власності на предмет іпотеки, що у сукупності з тотожністю засновника, керівника, юридичної адреси та сайту свідчить про наявність ознак фіктивності.

Зазначене є достатніми обставинами вважати, що зміст договору купівлі-продажу нерухомого майна суперечить вимогам цивільного законодавства, зокрема, Закону України «Про іпотеку», а також містить ознаки фіктивності, що за положенням ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання судом договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.11.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д.В., реєстровий №2133, недійсним.

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що відчуженням були порушені права трьох малолітніх дітей. Відчуження відбулось без згоди органу опіки та піклування, що є прямим порушенням частини 4 статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», згідно з якою для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону, що є окремою підставою для скасування реєстрації.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Савко Д.Ю. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» адвокат Мельник В.С. апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідач ТОВ  «ДІДЖИ ФІНАНС» та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В., у

судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 241, 242, том 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.

Заслухавши суддю – доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 11 січня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем С.А., зареєстрованого в реєстрі за №044, належало домоволодіння загальною площею 354,4 кв. м та житловою площею 107,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 33-34, том 1).

Позивачка ОСОБА_1 з 13 серпня 2002 року зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 (а.с. 35, том 1).

16 листопада 2005 року між позивачкою та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «АВТОКРАЗБАНК» укладено кредитний договір №03/ф103/05, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії в розмірі 152000,00 грн з правом використання в доларах США та Євро на споживчі цілі, зі сплатою 22% річних у гривні та 16,5% річних у доларах США та Євро. Кредитні кошти надаються терміном до 14 листопада 2008 року (а.с. 22-23, том 1).

16 листопада 2005 року між позивачкою та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «АВТОКРАЗБАНК» в забезпечення зобов`язання іпотекодавця по кредитному договору №03/ф103/05 від 16 листопада 2005 року укладено Іпотечний договір №03/ф103-з1/05, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрованим в реєстрі за №6261. Предметом договору іпотеки є домоволодіння з наступним описом: літ. А-2 - житловий будинок: цегла, житловою площею 107,3 кв. м, загальною площею 354,4 кв. м, літ. Б - сарай, шл. блок, літ. В - сарай, цегла №1-5 - огородження, І - споруди, ІІІ - мостіння, що розташоване на земельній ділянці площею 819 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24-26, том 1).

16 квітня 2007 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «АВТОКРАЗБАНК» укладено договір про зміну іпотечного договору №03/ф103-з1/05 від 16 листопада 2005 року, відповідно до якого п. 1.1. договору викладено в наступній редакції: «Цей договір забезпечує виконання зобов`язання іпотекодавця по кредитному договору №03/ф103/05 від 16 листопада 2005 року, додаткової угоди №1 від 16 квітня 2007 року, згідно якого іпотекодержатель надає іпотекодавцю кредит у сумі 354000,00 грн у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії з кінцевим терміном повернення до 14 листопада 2008 року та з правом використання кредиту у доларах США та ЄВРО, а іпотекодавець зобов`язаний повернути кредит у розмірі 354000,00 грн у термін до 14 листопада 2008 року» (а.с. 27, том 1).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2014 року у справі №204/1074/13-ц позовну заяву Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Приватного підприємця ОСОБА_4 , ТОВ Фірма «ВАЛЕНТИНА-ІІ» ЛТД про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором №03/ф103/05 від 16.11.2005 року у розмірі 780718,44 грн та розподілені судові витрати у справі (а.с. 167-172, том 2).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2014 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» індексу інфляції у зв`язку з несвоєчасним поверненням кредитних коштів у сумі 40455,93 грн скасовано; змінено рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом з 294028,28 грн до 290973,33 грн; відмовлено ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції у зв`язку з несвоєчасним поверненням кредитних коштів; вважати, що з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором №03/ф103/05 від 16.11.2005 року станом на 11.11.2013 року замість 780718,44 грн - 737207,02 грн; в іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін (а.с. 174-176, том 2).

09 жовтня 2019 року ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська замінено Публічне акціонерне товариство «Автокразбанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у цивільній справі №204/1074/13-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Приватного підприємця ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ВАЛЕНТИНА-ІІ» ЛТД про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 177-181, том 2).

21 лютого 2020 року відповідач ТОВ ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» направило на адресу

позивачки вимогу про усунення порушень (нова редакція), відповідно до якої станом на 13 листопада 2019 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 91495,92 доларів США грн, з яких 55620 доларів США – заборгованість по тілу кредиту, 35875,92 доларів США – заборгованість за відсотками, а саме: сплатити заборгованість за кредитним договором №03/ф103/05 від 16 листопада 2005 року в розмірі 91495,92 доларів США та попередив про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до положень/умов кредитного договору та іпотечного договору, враховуючи норми статті 37 Закону України «Про іпотеку», шляхом набуття ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» права власності на предмет іпотеки або у відповідності до статті 38 Закону України «Про іпотеку» (а.с. 241-243, том 1).

Вказану вимогу позивач отримала 16 квітня 2020 року (а.с. 244, том 1).

02 листопада 2020 року між відповідачами ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (продавець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрований в реєстрі за №2133, відповідно до пункту 1 якого продавець, діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» продав, а покупець купив житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відчуження зазначеного майна сторони за договором здійснили за 278346 грн (а.с. 36-37, том 1).

04 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54954884, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:2133, виданий 02.11.2020, щодо реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за відповідачем ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (а.с. 17-21, том 1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна (а.с. 17зв., том 1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду першої інстанції є правильним з огляду на наступне.

У статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2023 рокув межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, давши оцінку кожному аргументу, наведеному як у позові, так і у відзиві на позов, правильно застосувавши норми права, які підлягали застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення про намір укладення спірного договору купівлі-продажу, не узгодження з позивачкою ціни договору та фіктивності правочину, були предметом дослідження в суді першої інстанції, суд надав їм належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі, нових будь-яких доказів суду апеляційної інстанції не надано.

Апеляційний суд вважає, що підстав повторно відповідати на ті самі аргументи позивачки, немає, при цьому враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Доводи апеляційної скарги про порушення прав малолітніх дітей, тобто, відчуження житлового приміщення без дозволу органу опіки та піклування на відчуження житлового приміщення, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до довідки №17154 від 17 жовтня 2019 року про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, в спірному житловому будинку зареєстровані неповнолітні: 10 вересня 2019 року – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 35, том 1).

За змістом статей 17, 18 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-III «Про охорону дитинства», статті 12 Закону України від 02 червня 2005 року №2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» дозвіл органу опіки та піклування на відчуження житлового приміщення, право користування яким вони мають, необхідний на момент укладення договору іпотеки. Таке ж застереження передбачено пунктом 4 пп. 4.2.7. іпотечного договору.

Іпотечний договір №03/ф103-з1/05, який забезпечує зобов`язання іпотекодавця по кредитному договору №03/ф103/05 від 16.11.2005 року (а також будь-яких додаткових угод до нього), укладений 16.11.2005 року, неповнолітні діти зареєстровані в 2019 році, а тому апеляційний суд вважає, що, порушення, на які посилається позивачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, відсутні.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савко Віталій Вікторович, залишити без задоволення, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.05.2024 року.

Судді: