УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/47/21 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л.Й.

Категорія 61 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді         Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання         Бузган А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №293/47/21 за позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання недійсним запису про скасування заповіту

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Проценко Л.Й.

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним запис про скасування заповіту ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 від 09.08.2079 року.

На обґрунтування позову вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_4 , який на день своєї смерті проживав в будинку АДРЕСА_1 . Вказаний будинок на праві власності належав його матері - ОСОБА_3 .

В 1988 році ОСОБА_3 померла, і оскільки її чоловік ОСОБА_4 на день смерті його матері проживав разом з нею, то він фактично прийняв спадщину після її смерті. Окрім того, його мати залишила заповіт від 09.08.1979 року, яким заповіла йому вказаний будинок. Зазначала, що в квітні 2006 року, вона після смерті свого чоловіка звернулася до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом про встановлення факту прийняття спадщини та про визнання права власності на вищевказаний будинок в порядку спадкування за її покійним чоловіком, оскільки за життя він не оформив своїх спадкових прав та не отримав свідоцтва про право власності на спадкове майно.

Також зазначає, що в листопаді 2006 року сестри її покійного чоловіка звернулися до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до територіальної громади Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області про встановлення факту прийняття спадщини та про визнання права власності на спірний будинок в порядку спадкування. До позовної заяви ними було додано копію заповіту від 09.08.1979 року, яким їх покійна мати ОСОБА_3 заповіла будинок її чоловіку ОСОБА_4 , на заповіті секретарем Вільської сільської ради зроблена відмітка про його скасування на підставі заяви ОСОБА_3 від 11.03.1985 року.

Разом з цим вказувала, що у її покійного чоловіка з матір`ю були добрі стосунки. З 1981 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 вони проживали в одному будинку, ОСОБА_4 допомагав матері по господарству, добудував будинок за власні кошти, сплачував комунальні послуги та здійснював догляд за матір`ю, особливо в останній рік життя, коли вона була тяжко хвора. Тому заява про скасування заповіту викликає в неї сумнів.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним запис про скасування заповіту, вчиненого на підставі заяви від 11.03.1985 року в заповіті ОСОБА_3 від 09.08.1979 року. Постановою Житомирського апеляційного суду Житомирської області від 05.08.2021 року рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 29.04.2021 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції від 29.04.2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду Житомирської області від 05.08.2021 року, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовано норми процесуального права, оскільки ними вирішено спір без її участі. Дізнавшись про порушення своїх прав, у лютому 2023 року вона звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду. Однак касаційне провадження за її скаргою у справі було закрито, а їй роз`яснено право на звернення до апеляційного суду зі скаргою для перегляду рішення суду першої інстанції.

Скаржник вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Спадкова справа щодо майна померлої не заводилася. Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно заповіту від 09.08.1979, посвідченого секретарем виконавчого комітету Вільської сільської ради народних депутатів Гончар В.І., ОСОБА_3 заповіла усе своє майно своєму синові ОСОБА_4 . Проте, у 1985 року ОСОБА_3 з власної ініціативи вирішила скасувати даний заповіт. На заповіті ОСОБА_3 від 09.08.1979 зроблено запис про його скасування на підставі її особистої заяви від 11.03.1985.

Зазначає, що в даному будинку ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 році, проживав з 2001 року (на момент смерті заповідача він з нею не проживав, а тому не вступив фактично у спадщину, ні за законом, ні за заповітом).

Вказує, що вона є внучкою померлої ОСОБА_3 та племінницею померлого ОСОБА_4 . У спірному будинку проживає з 1988 року та на даний час разом зі своїм сином, який є особою з інвалідністю. Згідно довідки виконавчого комітету Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 03.02.2004 року, вона та ОСОБА_4 проживали разом у спірному будинку та вели спільне підсобне господарство. Догляд за померлим дядьком ОСОБА_4 та його похованням займалася скаржник. Позивач ОСОБА_1 ніяким чином не приймала участі у вказаному та не проживала разом з ОСОБА_5 .

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17 грудня 2009 року, яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 08 лютого 2012 року відмовлено дітям померлої ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невістці ОСОБА_1 у визнанні права власності в порядку спадкування на вказаний житловий будинок.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 18.02.2015 року позов ОСОБА_2 було задоволено та визнано за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Однак рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 29.08.2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову. 30.06.2020 року на підставі рішень судів по справам №239/172/15-ц та №239/2109/13-ц, проведено державну реєстрацію права власності на спірний будинок, однак в подальшому вказана реєстрація скасована.

З приводу скасування заповіту ОСОБА_3 звертає увагу, що спірні відносини в даній справі безпосередньо впливають та зачіпають її особисті майнові права та інтереси з приводу володіння, користування та розпорядження спірним будинком. Окрім того, позивач не зазначена в заповіті, її чоловік у спадщину не вступив, проте суд задовольнивши позов визнав, що запис про скасування заповіту стосується інтересів позивача, хоча скаржник проживає (утримує) будинок, який є спадковим майном після смерті ОСОБА_3 , за якою вона здійснювала догляд та за ОСОБА_4 .

Вважає, що позивач свідомо не повідомила суд про те, що вказаний спір стосується її інтересів, що між ними вже були судові процеси з постановленням судових рішень, які могли бути використані судом по даній справі щодо з`ясування обставин як факти, які вже встановлені рішеннями суду, а тому не потребують доказування.

В своїх письмових поясненнях представник Оліївської сільської ради погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 та вважає, що вони є обґрунтованими. Від представника Оліївської сільської ради Вдовиченка Б.В. надійшло клопотання про розгляд цивільної справи без його участі.

Інші сторони своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Представник апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_10 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити вимоги, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_11 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Щербини Черняхівського району Житомирської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.21 т.1). Спадкова справа щодо майна померлої не заводилась.

Згідно заповіту від 09.08.1979, посвідченого секретарем виконавчого комітету Вільської сільської ради народних депутатів Гончар В.І., зареєстрованого у реєстрі за №6, ОСОБА_3 заповіла усе своє майно, в тому числі житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , своєму сину ОСОБА_4 (а.с.66 т.1).

За заявою ОСОБА_3 від 11.03.1985 року вищезазначений заповіт було скасовано (а.с.4 т.1).

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2015 року визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за набувальною давністю (а.с.18 т.1).

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 29.09.2015 року рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 18.02.2015 року скасовано, ухвалено нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, третя особа- Реєстраційна служба Черняхівського РУЮ Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю (а.с.35-37 т.1).

Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 19 серпня 2015 року, виданого повторно, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.28 т.1).

Згідно заповіту від 29.12.2003 року, посвідченого секретарем Вільської сільської ради Шутько Н.Г., ОСОБА_4 заповідав все своє майно ОСОБА_2 (а.с.29 т.1).

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 03 лютого 2009 року була задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2008 року та додаткове рішення від 01 грудня 2008 року, скасовані вказані рішення районного суду та визнано недійсним заповіт виконаний від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.33-34 т.1).

В довідках виконавчого комітету Вільської сільської ради зазначено, що ОСОБА_2 проводила поховання свого дядька - ОСОБА_4 , проживала разом з ним і вели спільне підсобне господарство (а.с.162, 164 т.1).

Згідно довідки Оліївської сільської ради від 06.01.2023 року, ОСОБА_2 з 03.03.1988 року постійно проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 (а.с.165 т.1).

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з чим погодився і Житомирський апеляційний суд, виходив з того, що спір у вказаній справі виник з приводу зробленого від імені ОСОБА_3 запису у заповіті ОСОБА_3 від 09.08.1979 про його скасування на підставі заяви від 11.03.1985. Суд першої інстанції дійшов висновку, що копія заяви від 11.03.1985, зроблена від імені ОСОБА_3 про скасування заповіту від 09.08.1979, не містить засвідчення справжності підпису ОСОБА_3 , а оригінал заповіту містить лише запис «заповіт скасовано 11.03.1985». Матеріали справи не містять відмітки про скасування заповіту до журналу реєстру нотаріальних дій Вільської сільської ради народних депутатів Черняхівського району.

Такі висновки суду першої інстанції є помилковими виходячи із наступного.

Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З огляду на наведені норми закону, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

При цьому, на відміну від оскарження рішення суду учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Рішення суду, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Подібний за змістом висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).

Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції через порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування ухваленого в справі рішення.

Згідно з положеннями ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скаржник ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі в справі, обґрунтовуючи порушення своїх прав, посилається на те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання її прав та обов`язків на житловий будинок, оскільки з 1988 та на даний час вона разом із свої сином проживає у спірному будинку, однак, ні позивач, ні суд не залучив її до участі в справі.

Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок АДРЕСА_1 рахувався за ОСОБА_3 , згідно погосподарської книги за 1972-1990 роки. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, спадкова справа щодо майна померлої не заводилася.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно заповіту від 09.08.1979, посвідченого секретарем виконавчого комітету Вільської сільської ради народних депутатів Гончар В.І., зареєстрованого у реєстрі №6, ОСОБА_3 заповіла усе своє майно, в тому числі будинок за вищевказаною адресою своєму сину ОСОБА_4 , проте у 1985 року остання з власної ініціативи виявила бажання скасувати вказаний заповіт, про що на ньому зроблено запис про його скасування на підставі заяви від 11.03.1985. Дана обставина підтверджується відміткою у журналі реєстру нотаріальних дій Вільської сільської ради Черняхівського району.

В даному будинку ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 році, проживав з 2001 року (на момент смерті заповідача –матері ОСОБА_3 , він з нею не проживав, заяву до нотаріальної контори не подавав, а тому не вступив у спадщину ні по закону, ні по заповіту).

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що являється внучкою померлої ОСОБА_3 та племінницею померлого ОСОБА_4 . У спірному будинку ОСОБА_2 з 1988 року та на даний час проживає без реєстрації разом зі своїм сином, який має першу групу інвалідності. Дана обставина підтверджується довідкою №11 Оліївської сільської ради від 06.01.2023 року (а.с.165, 167 т.1).

Згідно довідки виконавчого комітету Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 03.02.2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали разом в спірному будинку та вели спільне підсобне господарство (а.с.164 т.1). Саме скаржник здійснювала догляд за своїм дядьком ОСОБА_4 та поховання останнього, що підтверджується довідкою №113 виконавчого комітету Вільської сільської ради Черняхівського району від 03.02.2004 року (а.с.162 т.1).

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17.12.2009 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 08.02.2012 року відмовлено ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 у визнанні права власності в порядку спадкування на вказаний житловий будинок.

Відповідно до рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 18.02.2015 року визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю, однак рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 29.08.2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову.

30.06.2020 році на підставі рішень судів по справам №239/172/15-ц, №239/2109/13-ц проведено державну реєстрацію права власності на спірний будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру нерухомого майна (а.с.13 т.1). Проте в подальшому вказану реєстрацію скасовано.

Оскільки предметом даної справи є визнання недійсним запису про скасування заповіту ОСОБА_3 , зокрема на будинок АДРЕСА_1 , колегія апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги, що спірні відносини в даній справі, які виникли з приводу скасування заповіту ОСОБА_3 , безпосередньо впливають та зачіпають особисті майнові права та інтереси скаржника з приводу володіння, користування та розпорядження спірним будинком. Окрім того, позивач не зазначена в заповіті, її чоловік в спадщину не вступив, проте суд визнав, задовільнивши позов, що запис про скасування заповіту стосується інтересів позивача, хоча саме скаржник проживає (утримує) у будинку, який є спадковим майном ОСОБА_3 .

Вирішуючи спір, судами не було встановлено, хоча з матеріалів справи слідує, що визнання недійсним запису про скасування заповіту ОСОБА_3 безпосередньо впливає та зачіпає особисті майнові права ОСОБА_2 з приводу спірного будинку, так як здійснювалась державна реєстрація права власності на спірний будинок саме за скаржником, так і наявні судові рішення за участі останньої щодо вказаного в заповіті будинку.

Таким чином, із наданих апелянтом документів убачається, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з цією позовною заявою (06.01.2021), ОСОБА_2 з 1988 року проживала без реєстрації у вказаному спірному житловому будинку, а тому визнання недійсним запису про скасування заповіту, вчиненого на підставі заяви від 11.03.1985 року в заповіті ОСОБА_3 від 09.08.1979 року, безпосередньо зачіпає права та інтереси апелянта.

Згідно ч.1 ч.3 ст. 370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до ст. 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Оскільки суд першої інстанції залишив цю обставину поза увагою, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних можливостей усунути вказане порушення, то оскаржене рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з процесуальних підстав, що водночас не позбавляє зацікавлених осіб звернутися у суд із новим позовом до належних відповідачів.

Керуючись ст. 367, 368, 370, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Черняхівського районного  суду Житомирської  області від  29  квітня 2021 року та Постанову Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання недійсним запису про скасування заповіту – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий                                               Судді