182/1802/22

2/195/71/24

У Х В А Л А

іменем України

15.05.2024 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

       Суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області Омеко М.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник — адвокат Луньов Сергій Миколайович до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Юрій Валентинович, про визнання договору позики неукладеним та визнання недійсним зобов`язання повернути грошові кошти (позику),

ВСТАНОВИВ:

       В провадженні Томаківського районного суду Дніпропетровської області перебуває вищевказана цивільна справа.

       Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 року представнику позивача-адвокату Луньову С.М. в чергове було відмовлено в задоволені його заяви про відвід судді Омеко М.В.

       15.05.2024 року на адресу Томаківського районного суду Дніпропетровської області через електронний суд надійшла заява від представника позивача ОСОБА_3 про відвід головуючого судді Омеко М.В. від розгляду судової справи № 182/1802/22.

               В обґрунтування заяви представник позивача вказує на те, що в нього виникають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Омеко М.В. через те, що 10.05.2024 року суддя Омеко М.В. усно відмовив в задоволені його клопотання про відкладення судового засідання для отримання повного тексту ухвали суду від 10.05.2024 року.

       Крім того адвокат Луньов С.М. знов вказує, що на теперішній час суддею Омеко М.В. розглядається інша цивільна справа № 195/467/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 89 970.09 грн. за договором позики від 01.11.2012 посвідченого нотаріально за № 1023.

       Тому, представник позивача-адвокат Луньов С.М. вважає що суддя Омеко М,В, розглядаючи вказані цивільні справи щодо одних і тих самих учасників цивільних відносин, де по одній справі вирішується питання стягнення заборгованість за договором позики від 01.11.2012 від ОСОБА_2 (195/467/16-ц), а в іншій справі вирішується питання про визнання неукладеним такого договору позики від 01.11.2012 (№182/1802/22), суддею не може бути забезпечено безсторонність,оскільки рішення в одній справі прямо залежить та впливає на суть рішення в протилежній судовій справі.

               Тому представник позивача та позивач вважають, що існують підстави для відводу судді .

             Дослідивши заяву про відвід, підстави заявленого відводу, суд приходить до висновку про його необґрунтованість.

       Суд, дослідивши заяву про відвід судді, матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

       Відповідно до ч.1, 3, 11 ст. 40 ЦПК України,питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

       Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

       Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

       Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

       За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

       Оскільки заява про відвід надійшла до суду менше ніж за три робочі дні до судового засідання, тому питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

       Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

       1) він є членом сім`ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

       2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

       3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

       4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

       5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

       Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

       До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

               Відповідно до заяви представника позивача про відвід судді, сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Омеко М.В. виникли після відмови в задоволенні клопотань про відкладення судового засідання для отримання повного тексту ухвали суду від 10.05.2024 року.

       Тому дані твердження є необґрунтованим та безпідставними, оскільки відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

       Крім того, адвокат Луньов С.М. в своїй заяві про відвд судді, як і в попередній від 10.05.2024 року посилається на те, що на теперішній час суддею Омеко М.В. розглядається інша цивільна справа № 195/467/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 89 970.09 грн. за договором позики від 01.11.2012 посвідченого нотаріально за № 1023.

               Проте, суд в друге звертає увагу представника позивача-адвоката Луньова С.М. та позивача ОСОБА_1 на наступне. а саме: ухвалою судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області Омеко М.В. від 06.03.2023 року було задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 від 03.03.2023 року по цивільній справі № 195/467/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики про зупинення провадження у даній цивільній справі.

               Тобто, суд завідомо усвідомлюючи та враховуючи вимоги п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України зупинив провадження по даній справі до вирішення іншої цивільної справи № 182/1802/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа:приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Юрій Валентинович, про визнання договору позики неукладеним та визнання недійсним зобов`язання повернути грошові кошти (позику) від якої залежить вирішення даної справи.

               Тому суд вважає, що твердження, якими представник позивача мотивує заяву про відвід судді не свідчать про існування об`єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

       Заявником не наведено жодних доводів на підтвердження неупередженості та об`єктивності судді крім його домислів, які нічим не підтвердженні.

               Крім цього, суд зауважує ще на тому, що відповідно до позиції Верховного Суду головна мета відводу — гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.        Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

       Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

       Частиною 1статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

               Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України.                            Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.                                    Наведені представником позивача аргументи суперечать дійсності, що заначенні вказаних вище імперативних приписів частини 4 статті 36 ЦПК України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.

       Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що заявлений відвід є необґрунтованим та безпідставний, а тому у його задоволенні слід відмовити.

               Крім того, суд приходить до висновку, що враховуючи численні заяви представника позивача-адвоката Луньова С.М. про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник — адвокат Луньов Сергій Миколайович, до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Юрій Валентинович, про визнання договору позики неукладеним та визнання недійсним зобов`язання повернути грошові кошти (позику) та його поведінка під час судових засідань є нічим іншим, як шляхом затягування термінів розгляду даної справи.

               Керуючись ст. ст.14,36,39,40,258-261 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

       У задоволенні заяви представника позивача-адвоката Луньова Сергія Миколайовича про відвід судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області Омеко М.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник — адвокат Луньов Сергій Миколайович, до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Юрій Валентинович, про визнання договору позики неукладеним та визнання недійсним зобов`язання повернути грошові кошти (позику) — відмовити.

               Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

               Ухвала оскарженню не підлягає.

               Суддя: М.В. Омеко