625/78/24

Провадження № 2/625/47/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Скляренка М.О.,

за участі секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В :

29 березня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Коломацького районного суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив суд стягувати із відповідачки ОСОБА_2 на його користь аліменти як на повнолітнього сина, який продовжує навчання.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішенням Коломацького районного суду Харківської області, ухваленим 11 жовтня 2010 року, із відповідачки ОСОБА_2 стягнуто аліменти на його утримання, а також на утримання його рідного брата та сестри.

Крім того, як вказав позивач на теперішній час він досяг повноліття та є студентом 2 курсу денної форми навчання за державним замовленням відокремленого структурного підрозділу «Аграрно-економічного фахового коледжу Полтавського державного аграрного університету» та у зв`язку із цим потребує матеріальної допомоги.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу та посилаючись на приписи Сімейного кодексу України позивач зазначив, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Також, позивач у позовній заяві запевнив, що відповідачка на теперішній час офіційно не працює, має нерегулярний та мінливий дохід.

З огляду на всі вище перелічені обставини ОСОБА_1 заявив вимогу до своєї біологічної матері ОСОБА_2 про стягнення із неї на його користь аліментів у твердій грошовій сумі на своє утримання як на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Відповідною ухвалою, постановленою суддею Коломацького районного суду Харківської області 22 квітня 2024 року, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Будучи належним  чином повідомленим  про місце,  дату і  час розгляду  справи (а.с. 23, 26), позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, при цьому 13 травня 2024 року ним до суду подано заяву за вх. № 797/01-51/24 (а.с .29), в якій позивач просив суд провести розгляд справи за його відсутності, а також повідомив про підтримання заявленої ним вимоги.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с. 24, 27-28).

Причини неявки відповідачка суду не повідомляла, будь-яких заяв та клопотань від неї не надходило, у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзиву на позовну заяву не подавала.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідачка своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалася, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направила, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подала, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачки за наявними у справі матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01 лютого 2006 року Покровською сільською радою Коломацького району Харківської області, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 30).

Згідно довідки за № 2004, виданої 20 березня 2024 року заступником директора з навчальної роботи та секретарем економічного відділення відокремленого структурного підрозділу «Аграрно-економічного фахового коледжу Полтавського державного аграрного університету», ОСОБА_1 є здобувачем освіти відокремленого структурного підрозділу «Аграрно-економічного фахового коледжу Полтавського державного аграрного університету, де навчається на другому курсі денної форми навчання (за державним замовленням) за спеціальністю «Геодезія та землеустрій", з терміном навчання з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року (наказ про зарахування за №55/н від 22 липня 2022 року) (а.с. 5).

11 жовтня 2010 року Коломацьким районним судом Харківської області за результатами розгляду цивільної справи за №2-102/2010 за позовом Валківського міжрайонного прокурора, поданого в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Коломацької районної державної адміністрації Харківської області, Покровська сільська рада Коломацького району Харківської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дітей та закріплення за ними житла, ухвалено рішення, яким ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо їх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також присуджено періодичні платежі – аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 червня 2010 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття, перераховуючи аліменти на особисті рахунки дітей у відділенні Державного ощадного банку України (а.с. 32-33).

На підставі вказаного вище рішення 11 жовтня 2010 року Коломацьким районним судом Харківської області виданий виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 червня 2010 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття, перераховуючи аліменти на особистий рахунок дітей у відділенні Державного ощадного банку України (а.с. 6).

Згідно витягів з реєстру територіальної громади за №2024/002709354, сформованого 18 березня 2024 року, та за №2024/003154747, сформованого 29 березня 2024 року, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4, 8).

В ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року закріплено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За правилами, закріпленими у ч.2 ст. 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Статтею 199 Сімейного кодексу України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання. При цьому право на звернення до суду із позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно із ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

За правилами, закріпленими у статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, в тому числі і шляхом сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Як роз`яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.

Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.

Із системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню крім іншого і такі обставини як потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їх їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів підтверджено, що ОСОБА_1 є сином відповідачки ОСОБА_2 , на день звернення до суду не досяг 23 років, навчається на денній формі навчання, що позбавляє його можливості працевлаштуватися та отримувати певний дохід, має статус дитини, позбавленої батьківського піклування,у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, а  відповідачка є працездатною особою та має фізичну можливість надавати допомогу на утримання повнолітнього сина під час навчання.

Отже, з урахуванням вищевказаного, беручи до уваги те, що позивачем повністю доведено належними і допустимими доказами всі обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, суд вважає за необхідне стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання як на повнолітнього сина, який продовжує навчання        , в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до закінчення позивачем навчання, але небільше ніж до досягнення ним 23-річного віку за умови продовження навчання, що на думку суду є достатнім для забезпечення рівня життя повнолітнього сина, виходячи із засад розумності та справедливості.

При цьому доказів, які б спростовували можливість відповідачкою сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , який продовжує навчання, саме у такому розмірі, матеріали справи не містять.

Також, за правилами, визначеними ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України із відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст.141, 166, 182, 199, 200 СК України, ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 141, 263 - 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити.

Стягувати щомісячно із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на його утримання як на повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, починаючи з 29 березня 2024 року і до закінчення ОСОБА_7 навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку за умови продовження навчання.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:                                                                                 М.О. Скляренко