Провадження № 1-кп/742/8/15

Єдиний унікальний № 742/4900/14

ВИРОК

Іменем України

02 березня 2015 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

за ст. 121 ч. 1 КК України;

В С Т А Н О В И В :

27 липня 2014 року близько 20 год. ОСОБА_5 на власному автомобілі ВАЗ 2101 прибув до банкомату банку « Фінанси та Кредит », який розташовано в будинку № 124 по вул. Костянтинівській м. Прилуки . Через те, що його автомобіль мав технічні несправності, а саме у нього не було вихлопної труби, від відпочиваючої неподалік компанії людей до нього підійшов потерпілий ОСОБА_4 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, та зробив йому зауваження, в наслідок чого між ними виникла сварка, яка згодом переросла в бійку. В цей час до них підійшли інші члени компанії та розборонили їх, після чого він, обвинувачений, вирішив поїхати з місця події та сів до свого автомобіля. Оскільки в його автомобілі був зламаний замок запалювання він взяв ніж, який був в салоні, щоб завести автомобіль. В цей час до автомобіля знову підійшов ОСОБА_4 і він вийшов з автомобіля з ножем в руках. Між ними знову виникла сварка під час якої обвинувачений наніс потерпілому удар ножем в область грудної клітки зліва, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітки, гемоторакс зліва, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Після цього обвинувачений знов сів до автомобіля завів його за допомогою ножа та поїхав з місця події, але поїхав не додому, що знаходився неподалік від місця події, а до р. Удай, де з моста через річку по вул. Незалежності м. Прилуки викинув ніж, яким заподіяв потерпілому тілесні ушкодження.

В судовому засіданні ОСОБА_5 винним себе визнав частково та пояснив суду, що умислу заподіяти потерпілому тілесні ушкодження у нього не було та повідомив, що коли він на власному автомобілі під`їхав до банкомату банку « Фінанси та Кредит », який розташовано в будинку № 124 по вул. Костянтинівській м. Прилуки , до нього, від відпочиваючої неподалік в бесідці компанії, підійшов раніше невідомий йому чоловік, як згодом він дізнався що це був ОСОБА_4 , та розпочав сварку, зробивши йому зауваження, що він їздить на автомобілі без вихлопної труби, через що у них виникла сварка, яка переросла в бійку, під час якої ОСОБА_4 наносив йому удари в голову та тулуб, від яких він впав і майже втратив свідомість. В цей час до них підійшли інші члени компанії та розборонили їх. Він сів в автомобіль щоб поїхати звідти, але оскільки в нього було зламано замок запалення, то він взяв ніж, що знаходився в салоні, щоб з його допомогою завести двигун. В цей час до автомобіля знову підійшов ОСОБА_4 і він вийшов з автомобіля тримаючи в руках ніж. В цей час ОСОБА_4 заламав йому руку і вони разом упали на землю. Після цього він піднявся, сів в автомобіль, за допомогою ножа завів автомобіль і поїхав до річки Удай де викинув ножа з мосту. Крові на ножі він не бачив, ніяких ударів ні ножем ні руками ОСОБА_4 він не наносив. Можливо потерпілий напоровся на ніж, коли вони разом падали, а тому винним себе визнає лише частково, оскільки умислу нанести ОСОБА_4 у нього не було і це сталося випадково.

Потерпілий в судовому засіданні 6 січня 2015 року пояснив суду, що 27 липня 2014 року він, разом зі своїми друзями в бесідці у дворі буд. 124 по вул. Костянтинівській м. Прилуки та вживали пиво. Особисто він випив близько 10 пляшок пива. Близько 20 год. через двір на великій швидкості проїхав автомобіль ВАЗ 2101, без вихлопної труби, та зупинився біля приміщення банку « Фінанси та Кредит ». Він вирішив зробити водію зауваження і підійшов до автомобіля. Між ним та водієм автомобіля виникла сварка яка переросла в штовханину, але до них підійшли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з якими він відпочивав, та розборонили їх. Коли він вже відійшов, то водій автомобіля сідаючи до салону автомобіля продовжував висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою, в зв`язку з чим він розвернувся і знову підійшов до автомобіля щоб розібратися у конфлікті. Водій автомобіля вийшов з автомобіля і в цей час він, що почув ОСОБА_7 щось крикнув в його сторону, в зв`язку з чим він обернувся, та в цей час відчув удар в область лівої половини грудної клітки, а потім побачив, що під лівою рукою тече кров. Після чого знайомі почали надавати йому медичну допомогу, а водій автомобіля, на останньому, поїхав в невідомому напрямку, проте обставин подальших подій він не пам`ятає, оскільки перебував в шоковому стані.

В судовому засіданні 20 січня 2015 року потерпілий змінив свої пояснення та пояснив суду, що коли він вдруге підійшов до автомобіля і побачивши в руках у обвинуваченого ніж, то схопив останнього за руку і вони почали боротися та впали на землю, і можливо під час падіння він і нахромився на ніж, проте суд вважає, що до даних пояснень, змінених в даному судовому засіданні, слід відноситися критично, оскільки вони спростовуються попередніми поясненнями потерпілого, матеріалами справи та поясненнями свідків.

Також потерпілим було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в сумі 100 000 грн., яку потерпілий в судовому засіданні спочатку зменшив до 50 000 грн., а в судових дебатах взагалі відмовився від вимог про стягнення моральної шкоди.

Свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що 27 липня 2014 року він разом зі своїми знайомими відпочивали на подвір`ї буд. 124 по вул. Костянтинівській м. Прилуки . Близько 20 год. до банкомату в зазначеному будинку під`їхав автомобіль ВАЗ 2101, і ОСОБА_4 вирішив зробити водію зауваження, що останній їздить без вихлопної труби. Коли між ОСОБА_4 та водієм автомобіля відбувалася сварка він, свідок, на деякий час відвернувся від них, а коли знов повернувся і подивився на них, то побачив, як водій автомобіля, перебуваючи в положенні стоячи на ногах, витягував ніж з області грудної клітки з лівого боку ОСОБА_4 , після чого останній зігнувся. Ніж знаходився в правій руці водія автомобіля, який відразу сів в автомобіль та поїхав в невідомому напрямку, а вони почали надавати медичну допомогу ОСОБА_4 та викликали швидку допомогу. Аналогічні свідчення даний свідок давав і на попередньому слідстві під час його особистого допиту та одночасного допиту з потерпілим ОСОБА_4 ..

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив суду, що 27 липня 2014 року він разом зі знайомими відпочивали на подвір`ї буд. 124 по вул. Костянтинівській м. Прилуки . Близько 20 год. до банкомату в зазначеному будинку під`їхав автомобіль ВАЗ 2101, і ОСОБА_4 вирішив зробити водію зауваження, що останній їздить без вихлопної труби. Коли ОСОБА_4 вдруге підійшов до водія автомобіля, то він побачив в руці останнього ніж, про що крикнув ОСОБА_4 , після чого останні почали боротися. Падали вони чи ні він не пам`ятає, і в загалі, через значний проміжок часу він взагалі погано пам`ятає обставини події. Як наносився удар ножем він не бачив, можливо це відбулося під час боротьби. Проте суд вважає, що до даних пояснень свідка слід відноситися критично, оскільки на попередньому слідстві даний свідок чітко і послідовно розповідав, що бачив, як водій автомобіля, находячись в положенні стоячи, вдарив ножем ОСОБА_4 в ліву половину грудної клітки, після чого останній нахилився., що повністю співпадає з показами свідка ОСОБА_6 , даними як в судовому засіданні, так і на досудовому слідстві.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по суті обставин події ніяких конкретних пояснень суду не надали.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що вони були понятими при проведенні слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_4 розповів як відбувалися події 27 липня 2014 року, під час яких він отримав тілесні ушкодження, і ці пояснення повністю відповідають тим поясненням, які потерпілий ОСОБА_4 надавав в судовому засіданні 6 січня 2015 року.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, потерпілого, свідків, висновок прокурора та оцінюючи їх в сукупності суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ст. 121 ч. 1 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, кваліфіковані правильно, а його вина у вчиненому - доведена поясненнями потерпілого, свідків та матеріалами справи, а саме:

- протоколом прийняття усної заяви ОСОБА_4 від 27 липня 2014 року з якого вбачається, що останній отримав від невідомого тілесні ушкодження у вигляді удару ножем ( а.п. 6, 7 );

- протоколом огляду місця події від 27 липня 2014 року в ході якого було оглянуто територію біля будинку 124 по вул. Костянтинівській м. Прилуки ,де виявлено плями бурого кольору ( а.п. 9-12);

- особистими поясненнями свідка ОСОБА_6 від 27 липня 2014 року, згідно яких водій автомобіля дістав з автомобіля ніж та наніс ОСОБА_4 удар в лівий бік ( а.п. 14 );

- протоколом огляду шортів ОСОБА_4 від 27 липня 2014 року, на яких виявлено плями бурого кольору ( а.п. 20-21 ), які в подальшому визнані речовим доказом ( а.п. 22-23 );

- протоколом огляду футболки, яку добровільно видав обвинувачений ОСОБА_5 на якій виявлено плями бурого кольору ( а.п.25-26 ), яка в подальшому визнана речовим доказом ( а.п. 27-28 );

- особистими поясненнями обвинуваченого від 27 липня 2014 року, де він пояснює, що « я побачив, що невідомий чоловік знову іде до мене. Я взяв ніж, який знаходився в автомобілі і вийшов на вулицю. Невідомий чоловік намагався мене вдарити і я наніс йому удар в тулуб, куди саме я не пам`ятаю» ( а.п. 29 );

- висновком експерта № 382 від 22 серпня 2014 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_4 мали місце тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, які виникли від колюче-ріжучого предмету типу ножа ( а.п. 41-43 );

- протоколом одночасного допиту свідка ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_4 від 14 жовтня 2014 року, де свідок пояснив, що він бачив, як обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи в положенні стоячи виймав ніж з лівої половини грудної клітки ОСОБА_4 , а потерпілий ОСОБА_4 підтвердив, що свідок міг бачити дані обставини, оскільки перебував неподалік від місця події ( а.п. 96 );

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 14 жовтня 2014 року, згідно якого свідок чітко, ясно і послідовно повідомив, що він коли ОСОБА_4 вдруге підійшов до автомобіля обвинуваченого, то він, свідок, побачив в правій руці обвинуваченого ніж, про що крикнув ОСОБА_4 , на що останній обернувся до нього, а в цей час обвинувачений, находячись в положенні стоячи, вдарив ОСОБА_4 в область лівої половини грудної клітки ( а.п. 98-99 );

- протоколом одночасного допиту свідка ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_4 від 14 жовтня 2014 року, де свідок підтвердив свої покази про обставини подій, які він давав на попередньому допиті, а потерпілий ОСОБА_4 підтвердив, що свідок міг бачити дані обставини, оскільки перебував неподалік від місця події ( а.п. 106 );

- протоколом слідчого експерименту від 17 жовтня 2014 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_4 , в присутності понятих пояснив обставини події, які повністю відповідають його поясненням, які він давав в судовому засіданні 6 січня 2015 року та поясненням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які ті давали на досудовому слідстві ( а.п. 101-104 );

- висновком експерта № 207 від 21 жовтня 2014 року згідно якого у потерпілого ОСОБА_4 мали місце тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, які виникли від колюче-ріжучого предмету типу ножа. Встановити, за яких обставин виникли дані ушкодження, не можливо ( а.п. 120-128 ).

Суд не може прийняти до уваги пояснення обвинуваченого, що наміру наносити потерпілому тілесні ушкодження він не мав і що тілесні ушкодження були нанесені випадково, під час спільного падіння, оскільки дані пояснення в повній мірі спростовуються поясненнями самого обвинуваченого від 27 липня 2014 року та поясненнями потерпілого, свідків і матеріалами справи. Так, вже сам факт того, що обвинувачений вийшов з автомобіля на зустріч до раніше незнайомої людини, яка значно фізично сильніша за нього, перебувала в стані збудження та стані алкогольного сп`яніння, тримаючи в руках ніж, вже свідчить про те, що обвинувачений завчасно підготувався до зустрічі і ніж взяв умисно, з метою застосування по відношенню до даної особи з метою захисту, про що свідчать і наступні дії обвинуваченого, а саме, що він наніс удар потерпілому в той час, коли останні повернувся до нього боком, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ..

Суд також не може прийняти до уваги пояснення обвинуваченого, що він не бачив не лезі ножа слідів крові, оскільки навіть на його футболці, яку він добровільно видав працівникам міліції, виявлено сліди крові. Крім того, не зважаючи на те, що сам обвинувачений проживає неподалік від місця події, але після її відбуття, він, замість того що поїхати додому, їде в інший район міста, де викидає знаряддя злочину у річку, що вказує на те, що він усвідомлював, що саме він скоїв і свідомо намагався здійснити таки дії, які б ускладнили розкриття злочину.

Суд також критично відноситься до неодноразової зміни пояснень обставин події самим потерпілим, оскільки саме пояснення потерпілого та свідків, даних як особисто, так і під час одночасних допитів на попередньому слідстві, та в судовому засіданні, де останні чітко, ясно, послідовно та аргументовано пояснюють обставини події, згідно яких обвинувачений наносив удар ножем потерпілому знаходячись положенні стоячи, і відбулося це в той час, коли потерпілий повернувся в іншу сторону, на оклик свідка ОСОБА_7 «ОСОБА_4, у нього ніж», і фактично в цей час ніякої боротьби між ними не було. Суд вважає можливим, що зміна пояснень потерпілого, та свідка ОСОБА_7 пов`язана з тим, що обвинувачений здійснював на них тиск, обіцяючи грошове відшкодування в разі винесення вироку з призначенням йому незначного покарання, що побічно підтверджується тим, що потерпілий в судових дебатах взагалі відмовився від позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, але це є припущенням суду і не має реальної доказової бази.

Суд також критично відноситься до часткової зміни свідком ОСОБА_7 показів в суді, оскільки на попередньому слідстві його пояснення носили чіткий та послідовний характер, а в судовому засіданні він путався в своїх поясненнях, при цьому вони мали розмитий характер, по типу « не пам`ятаю падали вони чи ні» « пройшов значний проміжок часу» та інше, що свідчить про те, що свідок свідомо не бажає розповідати про реально фактичні обставини подій.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд враховує, що обвинувачений позитивно характеризується, частково відшкодував завдані збитки, але враховуючи, що обвинувачений вчинив тяжкий, умисний злочин, пов`язаний з посяганням на життя людини, фактично вини у вчиненні умисного злочину не визнав, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням покарання в межах санкції інкримінованого йому закону.

Керуючись ст., ст. 368, 370 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним за ст. 121 ч. 1 КК України і призначити покарання у вигляді шести років і шести місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_5 , до вступу вироку в законну силу, обрати у вигляді тримання під вартою в СІЗО м. Чернігова, взявши засудженого під варту негайно з залу суду. Час відбуття покарання засудженим ОСОБА_5 рахувати з моменту реального взяття під варту, тобто з 2 березня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь міського бюджету м. Прилуки 1977 грн. 27 коп. суми вартості витрат, понесених Прилуцькою ЦМЛ на лікування потерпілого ОСОБА_4 ..

Речові докази по справі - шорти ( а.п. 22-23 ) - передати потерпілому ОСОБА_4 , футболку ( а.п. 27, 28 ) - передати родичам засудженого, оптичні носії інформації ( а.п.10,106 ) - залишити в матеріалах даного провадження.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів через Прилуцький міськрайонний суд.

Суддя: