ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1525/24 Справа № 183/7135/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді                         ОСОБА_1 ,

суддів                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України, у кримінальному провадженні №12023041350000407 від 20.03.2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року було продовжено ОСОБА_6 , обвинуваченому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч. 1 ст. 115 КК України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 травня 2024 року включно.

Дана ухвала обгрунтована тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Врахував суд і реальне існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину.

При вирішенні питання про дію запобіжного заходу судом також були оцінені в сукупності обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину; вік та стан здоров`я обвинуваченого, який тяжких захворювань чи інвалідності не має; відомості про особу обвинуваченого, який одружений, до складу сім`ї входять двоє неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання.

       Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, однак, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленому ризику та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 і виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Крім того, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з хуліганських мотивів, то суд визнав за можливе розмір застави у кримінальному провадженні не визначати.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.03.2024 року та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково, обравши обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що в провадженні відсутні докази на підтвердження існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який посилається прокурор у своєму клопотанні, і взагалі прокурором було фактично подано до суду шість абсолютно однакових клопотань про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .

Також апелянт окремо просить взяти до уваги, що 30.10.2024 року, під час судового засідання, було допитано свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які повідомили, що обвинувачений ОСОБА_6 не втікав з місця події.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши надані матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просив судове засідання провести за відсутності обвинуваченого та його захисника, тому апеляційна скарга розглянута без участі сторін.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.1 ст.115 КК України, яке є особливо тяжким злочином, покарання за його вчинення передбачено до п`ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання та його наслідки у разі доведеності вини обвинуваченого, з метою уникнення відповідальності за вчинене ОСОБА_6 може переховуватись від суду, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився та продовжує існувати.

Поряд з цим, ризик переховування від суду об`єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

       У зв`язку з наведеним є необґрунтованими доводи захисника про відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Натомість, апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення в суді першої інстанції було належним чином доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_6 , а будь-яких даних, які б безумовно свідчили про наявність підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м`який, стороною захисту не надано.

Апеляційним розглядом встановлено, що дане рішення суду не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

       Передчасними в даному випадку є й посилання захисника на покази допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що обвинувачений ОСОБА_6 не втікав з місця події, оскільки питання доведеності винуватості, оцінки доказів та правильності кваліфікації дій обвинуваченого не можуть бути предметом апеляційної перевірки на даній стадії кримінального провадження і відносяться до повноважень суду першої інстанції, а вирішуються судом першої інстанції у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті справи.

Таким чином, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності виправдовує подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, що відповідає і є співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке йому інкримінується.

Суд апеляційної інстанції не вбачає істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали, тому вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу суду першої інстанції — залишити без змін.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 — залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України, у кримінальному провадженні №12023041350000407 від 20.03.2023 року — залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3