Дата документу 08.05.2024 Справа № 335/188/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/188/19                       Головуючий у 1 інстанції Рибалко Н.І.

Провадження № 22-ц/807/944/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2024 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,-

В С Т А Н О В И Л А:

До суду звернулась ОСОБА_1 з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яка мотивована наступним.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2019 частково задоволені позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 3920 (три тисячі дев`ятсот двадцять) грн. 36 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 617 (шістсот сімнадцять) грн. 40 коп.

06.02.2020 рішення по вище зазначеній справі набрало законної сили на підставі постанови Запорізького апеляційного суду.

Заявник зазначила, що покладені не неї обов`язки майнового характеру рішенням Орджонікідзевського районного суду від 09.10.2019 року виконала добровільно через 10 днів, після набранням ним законної сили.

На підтвердження до заяви додано платіжну інструкцію КБ «Приватбанк» 0.0.1618313769.1 ( код документа 1873-3548-2462-7548) від 17.02.2020 року на суму 8458 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят вісім) грн. 12 коп. Через застосунок «Дія» дізналась, що відносно неї 04.01.2024 року відкрите виконавче провадження №73706654 державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельяненко А.П., де стягувачем є Концерн «МТМ».

Вважає, що обов`язок боржника у неї відсутній у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду та прсить виизнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Просила виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 617 (шістсот сімнадцять) грн. 40 коп. визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2024 року відмовлено в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою 16 березня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції зроблений передчасний висновок про неможливість встановлення добровільного виконання рішення до видачі виконавчого листа на підставі доданих до заяви доказів.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Концерн «Міські теплові мережі», будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив, причини суду не повідомив.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на вказане та враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що не підлягає виконанню не відповідає меті статті 432 ЦПК України, а саме: унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження.

Однак, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, є таким, що зроблений без повного з`ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2019 року позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води – задовольнити частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 3920 (три тисячі дев`ятсот двадцять) грн. 36 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 617 (шістсот сімнадцять) грн. 40 коп.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06.02.2020 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2019 року залишено без змін.

На виконання рішення суду від 09.10.2019 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя – 22.02.2023 року було видано 2 виконавчих листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 617 (шістсот сімнадцять) грн. 40 коп. та стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 3920 (три тисячі дев`ятсот двадцять) грн. 36 коп.

Концерн «МТМ» звернувся до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м.Одеса) з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №335/188/19, виданого 22.02.2023 року.

З платіжної інструкції від 17.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 17.02.2020 року здійснила грошовий переказ в сумі 8458,12 грн на розрахунковий рахунок Концерну «Міські теплові мережі». З графи призначення платежу вбачається, що призначенням вказаного платежу, в тому числі, але не виключно, була сплата судового збору визначеного рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2019 року – 617,4 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 здійснила добровільне виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2019 ще до видачі оскаржуваного виконавчого листа.

Згідно частини першої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повістю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, при цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу 1 книги п`ятої ЦК України.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі винайдення оригіналу виконавчого листа вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

У Постанові від 20 лютого 2019 року справа № 2-4671/11 провадження № 61- 45337св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду досліджував питання визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню.

Верховний Суд поділив підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Зокрема, Верховний Суд до матеріально-правових підстав відносить: добровільне виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення

зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду матеріалів справи.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, тому ухвала суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення зави про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2024 року у цій справі скасувати, прийняти постанову наступного змісту.

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 617 грн. 40 коп. визнати таким, що не підлягає виконанню.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 травня 2024 року.

Головуючий

Судді: